18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 106)

18
Новий намислив підступ на людей. Зневаживши покари, повернувся У Рай опівночі, потойбіч Сонця, Аби Архангел Уриїл удруге Не вистежив його й не кликав інших Буть на сторожі. Сатана сім раз Уздовж Екватора й між Полюсами Петляв навкруг Землі. На восьму ніч Здаля од херувимської сторожі Проник у Рай крізь затишний куточок (Тепер його нема – все знищив гріх.) У місці, де відтока річки Тигр Підземним рукавом вливалась в Рай І там вибризкувала водограєм З розщелини під Деревом Життя. То Сатана, ввійшовши у ріку, Туманом видобувся серед Раю Й завис над Деревом Життя в задумі. А доти він всю Землю обкружляв: В Едемі, там, де Понт, і ген на Північ До річки Об і вздовж до Океану Крижаного. І потім від Оронти, Сирійської ріки, – над океаном До Суходолів Західних, у гирло Панами й знову понад океани До Інду й Гангу й пильно придивлявся До кожної істоти: котра з них Найдосконалішим знаряддям стане Його підступства. Сатані приглянувсь Змій – наймудріший з тварей польових. У темнім лабіринті хитрувань, Ретельно кожне зваживши, Злий Дух Намислив тайно увійти у Змія. І заховатись там від гострозорих Наглядачів, бо в органах тварини Й розважності зміїній не впізнають Злонамислу пекельного. Навис Над Змієм Сатана і застогнав: «О Земле! Ти на Небеса подібна, Ні – краща, бо сотворена пізніше, І те, що віджило на Небесах, В тобі оновлено, Богів Домівко. А над тобою Небеса Небес, Світила над світилами, тебе, Мов одиначку, пестять таємниче Й нашіптують тобі своїм промінням: Як Бог є всього сущого осердя Й на все поширюється, так і ти Із сущого черпаєш, і в тобі Усе зливається в пориві творчім: Брунькує, проростає, плодоносить І родиться оновленим життям, Дедалі досконалішим, мудрішим, Що вивершилося, коли з’явилась Людина. О, яка велика радість Була б мені, якби я міг витати Жаданим гостем у твоїх хоромах, Милуючись розкішним розмаїттям Вод, суходолів, гір, долин, лугів, Левад, гаїв, лісів, галявин! Жаль! Мені нема пристанища ніде. Що більше бачу радощів навколо, То більше спопеляє мене біль, Розшарпують зсередини, як напасть, Пориви супротивні, і Добро