Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 82)
— Матимеш проблеми! — закричав їй услід Дзян, який увесь спітнів. — Мама Мадзу тобі покаже!
— Що сталося? — спитав голос за спиною Робін. Та озирнулася, і в неї упало серце. Це знову була молода жінка в окулярах і з великою родимкою на підборідді, з якою Робін познайомилися у перший день на городі. Дівчину звали Шона, і Робін щось надто часто бачила її останнім часом.
— Емілі не захотіла працювати на городі, — відповіла Робін, досі не розуміючи, чим викликаний такий спротив з її боку. Попри незадоволений вигляд вона, наскільки бачила Робін, зазвичай приймала всі завдання стоїчно.
— Вуна за це заплатить, — дуже вдоволено відповіла Шона. — А ти ходи зі мною до класів. Годину пупрацюємо з першачками. Мені дузволили самій обрати помічницю, — гордовито додала вона.
— Хіба я не маю вигрібати стайні? — спитала Робін.
— Вони це зроблять, — відповіла Шона, велично вказуючи на робітників на городі. — Ходімо.
Тож Робін притулила вила до стіни стайні і пішла за Шоною під дрібним дощиком, досі ламаючи голову над вчинком Емілі, який вона тепер пов’язала з її відмовою їсти овочі за вечерею.
— В Емілі прублеми, — повідомила Робін Шона, коли вони проходили повз свинарник. — Краще тримайся від неї пудалі.
— Чому в неї проблеми? — спитала Робін.
— Ха-ха, так я тобі й сказала, — з противним самовдоволенням відповіла вісімнадцятирічна Шона. Зважаючи на її невисокий статус, Робін підозрювала, що їй нечасто випадала нагода зверхньо поставитись до когось на Чапмен-Фарм, і тепер дівчина користувалася рідкісною можливістю. За кілька останніх днів Робін виявила, що мовчання Шони під час лекції про доктрину церкви, яку читав Вілл Еденсор, зовсім не відповідала істинній натурі Шони. Насправді вона була втомливою і невгомонною балакухою.
Протягом цих кількох днів Шона за всякої нагоди підходила до Робін, узявши на себе завдання перевірити її знання термінології УГЦ, а потім просто відповідала Робін її власними словами, щось упустивши, а щось просто перекрутивши. З їхніх розмов Робін дізналася, що Шона вважає, ніби сонце обертається навколо Землі, країною керує «примістр», а Тато Джей регулярно спілкується з позаземними формами життя (такого Робін не чула більше ні від кого на фермі). Робін підозрювала, що Шона не вміє читати, бо вона уникала будь-якого написаного слова, навіть інструкцій на звороті пакетів із насінням.
Шона познайомилася з Татом Джеєм завдяки одній із багатьох програм церкви з допомоги нужденним дітям. Вона увірувала і вступила до лав церкви майже негайно, однак ключові елементи вчення УГЦ не трималися у загалом вельми піддатливій голові Шони. Вона постійно забувала, що не можна називати людей за родинними зв’язками й попри наполягання УГЦ на тому, що слава та багатство — то безглузді атрибути матеріалістичного світу, захоплювалася зірковими гостями ферми й часто обговорювала ціну та моделі взуття Нолі Сеймур.
— Чула про Джейкоба? — спитала вона у Робін, коли вони проходили повз закинутий сарай, де вона знайшла бляшанку з-під печива та полароїди.
— Ні, — відповіла Робін, яка досі думала про те, за що Емілі так ненавидить овочі.
— Вчора до нього приходив Тато Джей.
— О, він повернувся?
— Та йому вуно не треба. Він являється до людей духом.
Шона скоса глянула на Робін з-за брудних скелець окулярів.
— Не віриш мені?
— Та звісно вірю! — якомога переконливіше відповіла Робін. — Я бачила тут неймовірні речі. Бачила, як на поклик Тата Джея з’явилася Утоплена пророчиця.
— Не з’явилася, — негайно виправила її Шона, — а марафестувалася.
— Ой, так-так, звичайно, — закивала Робін.
— Тато Джей казав, що Джейкобу час піти. Його душа надто фора. І краще вже не буде.
— Хіба його не лікує доктор Джов? — спитала Робін.
— Він зробив для Джейкоба більше, ніж роблять таким у зов-нішньому світі, — відповіла Шона точнісінько як Пенні, — але Тато Джей каже, що старатися далі нема сенсу.
— А що саме не так із Джейкобом?
— Він мічений.
— Як це?
— Мічений, — пошепки відповіла Шона, — диявулом!
— А як визначити, що людина мічена дияволом? — поцікавилася Робін.
— Тато Джей такі речі бачить. Навколо повно мічених людей, їхні душі ненурмальні. Багато хто працює в уряді, і таких ми маємо викурініти.
— «Викоренити»? Як це?
— Ну, пузбутися, — стенула плечима Шона.
— Як?
— Та хуч би як, бо тільки так ми хутчіш дусягнемо Лотусового Шляху. Ти ж знаєш, що таке Лотусовий Шлях?
Робін почала відповідати, що Лотосовий Шлях — це земний рай, який настане, щойно УГЦ виграє свою битву проти матеріалістичного світу, а тоді безперешкодно перенесеться у посмертя, але Шона перебила їй.
— О, диви. БП.
Бекка Пірбрайт ішла через подвір’я перед ними. Її волосся сяяло на сонці. Робін уже чула балачки про Бекку серед чорноробів і кухонних працівників. Усі погоджувалися, що Бекка надто юна, щоб отак стрімко піднестися серед церковних чинів, і що вона надто високої думки про себе.
— А знаєш, чому ми її називаємо «БП»?
— Бо це не тільки «Бекка Пірбрайт», а й «бульбашкова персона»? — здогадалася Робін.
— Та-ак, — кивнула Шона, явно розчарована тим, що Робін сама розгадала жарт. — Овва, — додала вона, побачивши, як Бекка на мить опустилася навколішки перед фонтаном Утопленої пророчиці. — Завжди патякає, як вуна дружила з Дайю, але то брехня. Мені Сіта сказала. Знаєш Сіту?
— Так, — відповіла Робін. З підстаркуватою Сітою вона познайомилася під час останнього відрядження на кухню.
— Вуна каже, що БП і Дайю одна одну терпіти на могла. Сіта все пам’ятає, все, що було.
— Ти про утоплення Дайю? — спитала Робін, а Бекка тим часом зникла у храмі.
— Так, і про всі чудеса, про які рузповідає БП. Сіта каже, що БП нічого не бачила. А ще сестра БП — це Емілі.
— Так, я…
— Ми думаємо, що саме тому Тато Джей не хоче прирустити з Беккою, хоч вуна дуже хоче.
— Приростити? — перепитала Робін.
— Прирустити, — повторила Шона; вони саме зупинилися вклонитися фонтану Дайю і змастити чола її водою. — Утоплена прурочиця благословить тих, хто вклуняється їй. Ну ти зовсім нічого не знаєш, так? — спитала Шона, знову підводячись. — Приростити — значить народити дитину! Я аж двох прирустила, — гордовито додала Шона.
— Двох? — перепитала Робін.
— Так, одну, коли щойно приїхала, хлопчика, його відправили до Бірмінґема, і ще духорождену дівчинку, вуна буде ще краща. Всі знають, що БП хоче прирустити від Тата Джея, а він не хоче. У неї сестра бунтівна і ще Джейкоб.
Зовсім заплутавшись, Робін спитала:
— А Джейкоб тут до чого?
— Ну ти нічого не знаєш, так? — захихотіла Шона. Вони пройшли під аркою до частини ферми, де був дитячий гуртожиток і класні кімнати та ввійшли до дверей з номером «1». За ними була занедбана класна кімната, обклеєна дитячими малюнками. Двадцятеро малюків у червоних одностроях вже сиділи за партами. Їм було, на погляд Робін, від двох до п’яти років. Вона здивувалася, що дітей так мало, адже на фермі сотня людей мала незахищений секс, але у першу чергу її вразила їхня дивна пасивність, їхні очі блукали, обличчя були відсутні, мало хто крутився — за винятком маленької Цін, яка залізла під парту і ліпила шматки пластиліну на підлогу. Хмарка білого волосся на її голові різко контрастувала зі стриженим волоссям решти дітей.
Побачивши Робін та Шону, жінка, яка вголос читала дітям, полегшено підвелася.
— Сторінка тридцять два, — сказала вона, передаючи Шоні книжку. Шона дочекалася, коли жінка вийде, кинула книжку на вчительський стіл і мовила:
— Ну добре, придумаємо їм заняття.
Вона взяла стос розмальовок.
— Будемо рузмальовувати прурока, — оголосила вона, а тоді віддала половину стосу Робін, щоб та роздала розмальовки дітям. — Ото моя, — байдуже додала Шона, показавши на заморене дівча, а тоді гаркнула: — Ану сядь!
Вона зверталася до Цін. Та почала плакати.
— Не зважай, — порадила Шона Робін. — Хай вчиться.
Тож Робін почала роздавати розмальовки, на яких був контурний малюнок Украденого пророка УГЦ. Робін чекала, що хоча б на малюнках для дітей не буде мотузки, але ні, вона гордо звисала з його шиї. Проходячи повз парту Цін, вона непомітно нахилилася, зібрала з підлоги пластилін і віддала дитині, яка перестала плакати аж так невтішно.
Ходячи між дітей, щоб похвалити чи загострити олівець, Робін чимдалі сильніше непокоїлася через їхню поведінку. Тепер, коли вона приділяла їм персональну увагу, діти на диво охоче тягнулися до неї, хоча бачили вперше в житті. Одна дівчинка без запрошення сіла Робін на коліна; друга почала гратися з її волоссям і тулитися до руки. Робін цей дитячий потяг до забороненої церквою ласки здався сумним і лякаючим.
— Ану припини! — сказала Шона до Робін просто перед класом. — Це матеріальне власництво.
Тож Робін м’яко відчепила від себе малечу і натомість пішла роздивитися малюнки на стінах, з яких частину явно намалювали старші учні, бо вона добре впізнавала сюжети. Здебільшого це було життя на Чапмен-Фарм; вона звернула увагу на далеку вежу, яка підносилася на обрії, ніби гігантська шахова фігура.