Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 70)
— Попалася, — пробурмотів Страйк, коли на екрані з’явилися два поліційні фото. На одному був молодик із довгим волоссям і гнилісінькими зубами, а на другому — нечесана білявка, у якій попри густо підведені очі непомильно вгадувалася Шері Ґіттінз із Чапмен-Фарм.
У новині йшлося про пограбування, яке вчинив озброєний ножем Айзек Міллз — так звали молодика з гнилими зубами. Він украв з аптеки морфін, темазепам, діазепам і готівку, а тоді порізав покупця, який спробував зупинити його. Постраждалий вижив, але Міллз усе одно отримав п’ять років ув’язнення.
Звіт про злочин закінчувався так:
У день пограбування 21-річна Черрі Мейкпіс, також відома під іменем Черрі Кертіс, підвезла Міллза до аптеки і чекала на нього на вулиці. Мейкпіс заявляє, що не знала ні про намір Міллза пограбувати аптеку, ні про наявність у нього ножа. За звинуваченням у сприянні злочину її було засуджено на шість місяців ув’язнення з трирічним відтермінуванням.
Страйк записав імена — Карін, Шері, Черрі — та прізвища — Ґіттінз, Мейкпіс, Кертіс. Звідки взялося останнє, він гадки не мав. Можливо, вона так назвалася навмання. Постійні зміни імені вказували на людину, яка дуже не хоче, щоб її знайшли, але Страйк цілком вірив оцінці полковника Ґрейвза, який назвав Шері дурноверхою і натякнув на її легковірність. На фото у газеті вона здавалася абсолютно шокованою.
Потім він зайшов на сторінку Міста митарств на «Пінтересті» і знову глянув на моторошні портрети Дайю Вейс і гротескні пародії на логотип УГЦ. Місто так і не відповіло на повідомлення, яке лишив Страйк, вклавши у кілька слів більше старання, ніж можна було подумати.
З вітальні долинуло особливо гучне хропіння, вселивши у Страйка почуття провини. Скоро треба буде вирушати до Фалмута і сідати на потяг до Лондона. Час розбудити Теда, щоб поговорити, перш ніж Страйк — знову — залишить дядька на самоті.
41
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін дуже коротко та по суті описала Одкровення у листі Страйкові почасти тому, що не мала ні часу, ні сил переповідати всі деталі, коли виснажена ховалася у кропиві в темряві й постійно дослухалася, чи не чути кроків, але насправді вони вразили її сильніше, ніж хотілося визнавати. Мадзу заохочувала учасників кола казати найбрудніші, найобразливіші слова для приниження сповідальників, і Робін розуміла, що навряд чи колись забуде, як Кайл зіщулився на стільці, а всі кричали на нього «збоченець» та «п****ас», бо він зізнався, що досі соромиться своєї гомосексуальності.
Коли сидіння Кайла на стільці ганьби добігло кінця, Мадзу повідомила, що він став сильнішим після Одкровення, що «внутрішній сором» було «проявлено», а також подякувала групі, адже їм теж було нелегко. Однак обличчя учасників кола врізалися Робін у пам’ять: вони мали змогу поводитися як завгодно ницо, яким би не було їхнє справжнє ставлення до Кайла чи гомосексуальності загалом, і її налякало те, з яким смаком вони віддалися процесу, навіть знаючи, що настане і їхня черга сидіти в центрі кола.
Робін швидко усвідомлювала, що на Чапмен-Фарм дозволені практики, які зовнішній світ вважає аб’юзивними та насильницькими, але тут вони ховаються під машкарою жаргону. Образливі назвиська та лайка, які звучали під час Одкровення, обілялися під парасолькою ТПР, або «терапії первинної реакції». Коли у когось виникали питання щодо суперечностей чи непослідовності доктрини, майже незмінно звучала відповідь, що все пояснить ПВР («правда вищого рівня»), яку буде їм відкрито на подальшому шляху до чистого духу. Людина, яка ставила власні інтереси над інтересами групи, вважалася жертвою ЕМ (егомотивності). Хто цінував матеріальне чи статус, отримував ярлик БП (бульбашкової персони), а ті, хто йшов із церкви, називалися ПБ — перебіжчиками. Такі поняття, як «фальшиве, чи хибне «я», «жива річ» та «матеріалістичне власництво» нові віряни вживали на буденній основі, починаючи переосмислювати минулий і поточний досвід у світлі церковної доктрини. Також багато говорили про Ворога, який втілював не лише Сатану, а й світські владні структури, наповнені агентами Ворога. На третій тиждень перебування Робін на фермі промивання мізків зробилося ще потужнішим. Новонавернених засипали страшними картинами та статистичними даними зі світу назовні. Іноді це тривало по кілька годин без перерви. Робін розуміла, що це має на меті вселити у новачків відчуття нагальності боротьби, яка буцімто точиться між УГЦ та Ворогом, а також міцніше прив’язати їх до церкви — єдиної надії світу, але вона сумнівалася, що нормальна емпатична людина здатна утриматися від суму та тривоги, коли їй примусово показують сотні й сотні фото з голодними та пораненими дітьми, демонструють дані про торгівлю людьми та рівень бідності або розповідають про дощові лісі, які буде повністю винищено у найближчі два десятиліття. Важко було не погодитися з тим, що планета на межі катастрофи, що людство прийняло низку жахливих рішень, і якщо терміново не змінитися, розплата буде страшною. Ці кошмарні новини вселяли таку тривогу, що Робін раділа нагоді зайти до храму, сісти на тверду підлогу і забутися у колективному співі. Раз чи два вона виявила, що мугикає
Єдиним захистом від інтенсивного промивання були постійні нагадування про те, нащо вона знаходиться на фермі. На жаль, третій тиждень перебування тут приніс дуже мало корисної інформації. Поговорити з Емілі Пірбрайт та Віллом Еденсором не вдавалося, бо на фермі діяла прихована система сегрегації. Попри те, що Вілл був багатий, а членство Емілі тривало майже ціле життя, обох використовували як чорноробів та прислугу, а Робін більшу частину часу проводила у храмі чи в лекторії. Тим не менш вона старалася потай стежити за обома, і ці спостереження підвели її до певних висновків. По-перше, Вілл Еденсор підтримував, наскільки наважувався, контакт із білявою малечею, яку утішав, коли мала впала. Вона була майже певна, що то Цін — його донька від Лін Пірбрайт, й утвердилася у цій думці, коли побачила, як Лін потай обіймає дівчинку в кущах за садибою. Вілл та Лін, очевидно, пішли проти вчення церкви щодо матеріалістичного власництва й ризикували наразитися на суворі покарання, якщо про їхні спроби не втрачати батьківського зв’язку з донькою дізнаються Мадзу, Тайо та Бекка, які за відсутності Джонатана Вейса мали повну владу над Чапмен-Фарм.
Ще більше інтригували відверті ознаки напруги і, мабуть, антипатії між сестрами Пірбрайт. Робін не забула, що Бекка та Емілі звинуватили покійного брата у сексуальних знущаннях, але солідарністю в їхніх стосунках і не пахло. Натомість, коли сестри опинялися поруч, то не дивилися одна на одну й розходилися якомога швидше. Зважаючи на те, як підкреслено члени церкви зазвичай віталися і скільки ґречності проявляли, притримуючи одне перед одним двері чи поступаючись місцем у їдальні, цю поведінку не можна було пояснити страхом піддатися матеріалістичному власництву. Робін спало на думку, що Бекка не хоче забруднитися ледь помітною аурою немилості, яка оточувала голомозу Емілі. Можливо було також, що йдеться про якусь іншу, більш особистісну за природою причину ворожнечі. Лиш одне єднало сестер: зневага до жінки, яка привела їх у цей світ. Жодного разу Робін не бачила навіть натяку на теплоту чи бодай якогось визнання Луїзи з боку її доньок.
Робін і далі вела лік часу за допомогою камінчиків, які збирала по одному на день. Наближення третього четверга перебування тут принесло вже знайоме відчуття збудження й водночас тривоги, бо хоч як її тягнуло поспілкуватися із зовнішнім світом, нічна мандрівка до пластикового каменя була нервовою оборудкою.
Коли погасили світло, вона знов одяглася під ковдрою, дочекалася, поки решта жінок у гуртожитку затихне, а ті, що хропли, подадуть голос, а тоді потай вибралася з ліжка.
Ніч була холодна та вітряна. Коли Робін йшла через темне поле, над ним сильно віяло, а в лісі дерева зустріла її скрипом та шерехом. На її полегшення, знайти пластиковий камінь цього вдалося швидше.
Розкривши його, Робін побачила лист від Страйка, записку почерком Раяна і — на її велику радість — маленьку плитку молочного «Cadbury’s». Притулившись до дерева, вона розгорнула шоколад і миттю зжерла його, бо була надто голодна, щоб навіть посмакувати як слід. А тоді увімкнула ліхтарик і розгорнула лист від Раяна.
Попри щойно спожиту порцію шоколаду, цей лист нітрохи не покращив настрою Робін. Від знання, що Раян та мама за неї тривожаться, прищеплені УГЦ провина та страх нітрохи не притлумилися. Думки про літній відпочинок теж зовсім не йшли в голову. На фермі один день здавався цілим тижнем.
Вона розгорнула лист від Страйка.
На відміну від Раянової записки, Страйкова її хоч трохи втішила, бо Робін досі переймалася через вигадану Терезу. Зубами знявши ковпачок із ручки, вона почала писати відповідь Страйку. Вибачилася за відсутність конкретики, а тоді додала, що не піде з ферми, поки не знайде щось корисне для боротьби сера Колінза проти церкви. Закінчивши листа подякою за шоколад, вона надряпала кілька слів для Раяна, сховала обидва листи, ліхтарик та ручку в камінь, а тоді порвала отримані записки та обгортку від шоколадки. Замість розкидати уривки по лісу, вона просунула руку через колючий дріт і викинула папірці на дорогу, де їх негайно віднесло вітром. Робін дивилася, як білі цятки зникають у темряві, і заздрила їм: вони втекли з Чапмен-Фарм.