Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 72)
— Я й не проти, але чого ми тут зібралися? — спитав Барклей, який прийшов за десять хвилин. Ґлазґів’янин прибув до зали з червоним килимом останнім, а оскільки мав сьогодні вихідний, то по дорозі прихопив пінту пива.
— На випадок, якщо до офісу повернеться Літтлджон, — відповів Страйк.
— А ми тутки змовляємось проти нього?
— Можливо, він скоро вже не буде з нами працювати, тож немає сенсу доводити до його відома наші справи, — сказав Страйк. — Завтра до мене на співбесіду прийде приятель Вордла, і якщо все пройде добре, з Літтлджоном ми прощаємося.
— Добре, — одностайно сказали Шах, Мідж та Барклей. Страйк відзначив, що Пат промовчала.
— А де він зараз? — спитала Мідж.
— На Франках, — відповів Страйк.
— Щодо них я тут дещо маю, — сказав Барклей і дістав із внутрішньої кишені курки два згорнутих аркуші, які виявилися ксерокопіями газетних статей. — Стало цікаво, чи ми не прищипнемо їм хвоста на махінаціях із субсидіями, і осьо що я знай-шоу.
Він підсунув аркуші до Страйка. Обидві замітки були маленькі, хоча в одній надрукували фото старшого брата. Прізвище відрізнялося від того, яким брати Франки називали себе нині, але імена лишилися ті самі.
— Меншого засудили за ексгібіціонізм, — розповів Шаху та Мідж Барклей, поки Страйк читав. — Отримав умовне. Старший буцімто опікун меншого, але дідько його знає, які для опікунства є підстави.
— А старшого ловили на сталкінгу, — додав Страйк, дочитавши статтю, — іншої актриси. Суддя дав умовне, бо він опікун меншого брата.
— Типово, — сердито сказала Мідж, зі стукотом опустивши склянку на стіл, так що Шах, який сидів поруч, здригнувся. — Я вам скажу, що я разів із п’ятдесят бачила таке на службі. На таких чортів сраних всі дивляться крізь пальці, а тоді ой-йой, леле, маємо ґвалтівника.
— Дякую, що знайшов це, Барклею, — чудова робота, — сказав Страйк. — Я думаю…
Його мобільний задзвонив. На екрані висвітився номер Літтлджона. Страйк узяв слухавку.
— Щойно Франк-Один закинув клієнтці в двері якийсь конверт, — повідомив Літтлджон. — Надіслав тобі відео.
— Де він тепер?
— Іде геть.
— Добре, я подзвоню клієнтці і попереджу. Стеж за ним.
— Прийнято.
Літтлджон поклав слухавку.
— Щойно Франк-Один поклав клієнтці в поштову щілину якийсь конверт, — повідомив решті Страйк.
— Знову дохлий птах? — припустила Мідж.
— Хіба що такий, що влізе у конверт. Думаю, треба натякнути поліції, що Франки попадалися під минулим прізвищем. Візит правоохоронців може їх трошки розхолодити. Я це візьму на себе, — додав Страйк і зробив помітку в записнику. — Що там Біґфут?
— Вчора повертався до «Челсі Клойстерс», — відповів Шах.
— Дівча, з яким ти його сфотографував, нічого нам не дасть, — сказала Страйкові Мідж. — Я її розговорила у сендвіч-барі через дорогу. Сильний східноєвропейський акцент, дуже нервувала. Цим дівчатам кажуть, що вони їдуть до Лондона працювати моделями, знаєте? Я сподівалася, що дівчина його здасть за добрі гроші, але вона занадто залякана.
— Комусь із нас треба туди потрапити від виглядом клієнта, — запропонував Барклей.
— Я гадав, що його дружині вистачить і його фотографій перед тим закладом, — зазначив Шах.
— Вона вважає, що він вигадає пояснення, — відповів Страйк, який уранці саме отримав від клієнтки роздратованого листа. — Вона хоче таких доказів, щоб він не відкараскався.
— Знимку, де йому відсмоктують, чи що? — округлив очі Барклей.
— Це б не завадило. Можливо, краще проникнути до готелю під виглядом продавця чого-небудь чи безпекового інспектора, а не клієнта, — сказав Страйк. — Так буде більше свободи пересування і є шанс зловити його на виході з номеру.
Всі почали обговорювати, кому з детективів дістанеться ця робота, і вигадувати варіанти прикриття. Зрештою було обрано Шаха, який під час одного з попередніх розслідувань успішно зіграв роль торгівця творами мистецтва міжнародного рівня.
— Спеціаліст із опалення, оце мене понизили в статусі, — прокоментував він.
— Зробимо тобі фейкове посвідчення і документацію, — сказав Страйк.
— То що, вже беремо наступну справу зі списку очікування? — спитала Мідж.
— Почекаймо ще, — відповів Страйк. — Спершу требі знайти заміну Літтлджону.
— Хто завтра поїде по листи з пластикової каменюки? — спитав Барклей.
— Я, — сказав Страйк.
— Вона, мабуть, уже готова виходити, — зауважила Мідж. — Цілий місяць минув.
— Вона поки не знайшла нічого, що Еденсор міг би використати проти церкви, — заперечив Страйк. — Ви знаєте Робін: половинчастих заходів вона не сприймає. Гаразд, це, мабуть, усе. Щойно матиму заміну Літтлджону, повідомлю вам.
— Можна тебе на кілька слів? — спитав Шах у Страйка, коли решта рушила до дверей.
— Так, звісно, — відповів Страйк, знову сідаючи. На його подив, підрядник дістав із задньої кишені примірник таблоїда «Прайвет ай».
— Читав?
— Ні, — відповів Страйк.
Шах погортав журнал, а тоді подав Страйкові. Той побачив обведену маркером колонку.
Королівський адвокат Ендрю Гонболд на прізвисько Медоїд, улюблений юрист зірок у справах про наклеп і самопроголошений арбітр моралі, скоро відчайдушно потребуватиме власних послуг. Давня симпатія Медоїда до вродливих молодих помічниць, звісно, річ суто платонічна. Однак кріт у Лавінґтонських судових палатах розповів нам, що є одна фігуриста панянка, яка розповідає історії про хист та міць Медоїда поза залою суду. Від цієї брюнетки в законі навіть чули прогнози неминучого краху союзу Медоїда з пресвятою леді Матільдою.
Невтомні лондонські благодійники Гонболди одружені вже чверть століття і мають четверо дітей. Нещодавня стаття у «Таймз» підкреслює особисту порядність одного з найвідоміших поборників моралі у країні.
«Я зблизька бачив, якого болю завдають людям безпідставні образи та облудна неслава, — гримкотів Медоїд, — і я особисто боротимуся за удосконалення законодавства, яке захищає честь та гідність невинних!»
Кажуть, що язиката панянка, про яку ми згадували у першому абзаці, також обдаровує своєю увагою такого собі Корморана Страйка, вельми відомого останнім часом приватного детектива. Чи не отримує вона від нього порад щодо прихованих камер та мікрофонів? Якщо так, найчеснішому адвокатові загрожує зовсім не облудна неслава!
— Чорт, — тільки і сказав Страйк. Він підняв очі на Шаха і не зумів сказати нічого, лиш знову: — Чорт.
— Подумав, що тобі слід про це знати, — прокоментував Шах.
— Це були стосунки на одну… добре, на дві ночі. Вона мені словом не обмовилася про жодного Гонболда.
— Ясно, — відповів Шах. — Ну… газетна братія його не любить, тож скандал цілком можуть роздмухати.
— Я вирішу це питання, — запевнив Страйк. — Вона не втягне мене у свої оборудки.
Але він чудово розумів, що
Вони попрощалися біля виходу з «Летючого коня»: Шах повертався до офісу, бо мав розібратися з паперами, а розлючений і сповнений образи на самого себе Страйк лишився стояти під пабом. З власного досвіду він добре знав, що одна справа — почуватися жертвою випадкового удару долі, а зовсім інша — мусити визнати, що ти сам наробив собі біди. Ільза попереджала його про язикатість Біжу, а він що? Пішов трахати її вдруге. Він стільки років уникав усякої публічності, давав свідчення в судах тільки зарослий густющою бородою, відмовлявся від будь-яких інтерв’ю і навіть розірвав попередні стосунки з жінкою, яка прагнула бачити його поруч із собою на світських подіях, — а тоді взяв і ліг у ліжко з балакухою, яка до всього мала знаменитого одруженого коханця.
Він набрав Біжу, але відповіла голосова пошта. Сказавши, щоб Біжу передзвонила йому терміново, Страйк набрав Ільзу.
— Так, — холодно відповіла та.
— Дзвоню попросити вибачення, — сказав Страйк, і це частково була правда. — Я дарма огризнувся на тебе. Я знаю, що ти просто хотіла мені допомогти.
— Саме так, — відповіла Ільза. — Добре, вибачення прийняте.
— Ти була права, і я дізнався про це на власному гіркому досвіді, — провадив Страйк. — Я фігурант сьогоднішнього номеру «Прайвет ай» разом із нею та її одруженим коханцем.
— От чорт, мова про Ендрю Гонболда? — спитала Ільза.
— Ти його знаєш?
— Хіба трохи.
— Замітка натякає, що я не тільки з нею сплю, а й наставив у спальні Гонболда жучків.
— Корме, вибач… але вона дуже давно добивається, щоб він кинув дружину. Нітрохи не приховує цих планів.