Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 40)

«Ї Цзін», або «Книга Змін»

— Як щодо пообідати й обговорити? — спитав Страйк, повернувшись до машини. — Ніав порадила приємне місце за рогом, — збрехав він. Насправді ресторан «Мерлінова печера» він знайшов учора в інтернеті.

Робін завагалася. Мерфі, який узяв вихідний, чекає, що вона повернеться якомога скоріше і проведе останні кілька годин із ним. Але вчорашня дещо напружена телефонна розмова, у якій Мерфі мало не відкрито висловив своє незадоволення, розсердила її. Бойфренд, який мусив би бажати, щоб вона якомога краще підготувалася до роботи під прикриттям, злиться, що вона поїхала на розмову з останнім свідком перед початком: ця поведінка навіювала спогади про її шлюб із Метью.

— Так, чому ні, — сказав Робін. — Але багато часу в мене немає, я… гм… обіцяла Раяну скоро повернутися.

— Авжеж, авжеж, — відповів Страйк, радий, що хоч обід урвав. Може, там повільне обслуговування.

«Мерлінова печера» край центрального майдану виявилася сільським будиночком із фасадом із фахверку й червоної цегли. Страйка та Робін провели за столик для двох у симпатичній залі, скляні вікна якої дивилися на задній сад.

— За кермом буду я, — сказав Страйк, коли вони сіли, — тож можеш пити. Останній шанс посмакувати алкоголь перед Чампен-Фарм.

— Та нічого, я можу випити пізніше, — відповіла Робін.

— Мерфі не проти, що ти п’єш в його присутності?

Робін підняла очі від меню, яке їй щойно вручили. Вона не пригадувала, щоб казала Страйкові, що Мерфі алкоголік.

— Він не проти. Це Ільза?..

— Вордл, — відповів Страйк.

— А, — відповіла Робін, повертаючись до меню.

Страйк не хотів розповідати, що ще Вордл розповів про поведінку Мерфі в його алкогольні дні, бо розумів, який вигляд матиме в очах Робін. Та все ж спитав:

— А чому він кинув?

— Він каже, що п’яним сам собі не подобався, — відповіла Робін, стараючись дивитися на меню, а не на Страйка. Вона запідозрила, що той хоче повідомити інформацію, якої вона не захоче чути. Зважаючи на те, як Страйк сердився, коли Ільза, на його думку, «полізла» в його справи, ці розпитування про минуле Мерфі здалися їй великим лицемірством.

Відчувши, як упала температура на іншому боці столу, Страйк вирішив не тиснути. Коли замовили їжу і Страйк попросив хлібний кошик, він сказав:

— Що скажеш про Ніав?

Робін відклала меню.

— По-перше, мені її дуже шкода, а по-друге, вона повідомила кілька цікавих речей. Особливо коли показала фотографію матері. Згадуючи, як Генрі Вортінґтон-Філдз описував вагітну жінку, якій стало погано на оранці…

— Так, я гадаю, що то була Дейрдре Догерті, — погодився Страйк, — і проблеми з серцем, про які ми тепер знаємо, на тлі важкої фізичної праці та четвертої вагітності, пояснюють це запаморочення.

— Але нам відомо, що той епізод вона пережила, успішно народила дитину і прожила ще мінімум два роки, — відповіла Робін.

Офіціантка принесла воду для Робін, безалкогольне пиво для Страйка і хлібний кошик. Страйк узяв булочку (повернеться до режиму харчування, коли Робін поїде на Чапмен-Фарм) і дочекався, коли офіціантка відійде за межу чутності, а тоді спитав:

— Ти вважаєш, що Дейрдре немає серед живих?

— Я не хочу так вважати, — відповіла Робін, — але така можливість існує, хіба ні?

— А що за листи тоді рвав її чоловік?

— Вони могли бути не пов’язані з Дейрдре. Я не думаю, що було б аж так важко знайти, де її діти, якби вона справді покинула Чапмен-Фарм у 2003. І хіба не дивно, що вона покинула найменшу доньку, коли її буцімто вигнали?

— Якщо Кевін Пірбрайт не помилився і Лін — донька Джонатана Вейса, Вейс міг її не віддати.

— Якщо Кевін Пірбрайт не помилився, — відповіла Робін, — Лін народилася внаслідок зґвалтування, і якщо Дейрдре була готова навіть у щоденнику написати, що Вейс її зґвалтував, вона становила загрозу для нього і для церкви.

— Думаєш, Вейс убив її, прикопав десь на Чапмен-Фарм, а всім сказав, що прогнав її, аби не робити тест на батьківство? Бо йому досить було сказати, що це був секс за згодою, попросити когось із сектантів підтвердити, що Дейрдре сама пішла до нього, і все, вже нічого не доведеш. І, як ти й зазначила, Дейрдре лишилася на фермі, коли вся її сім’я пішла. Це суду теж не сподобалося б. Як і той факт, що чоловік вважав її хвойдою і не бажав більше знати.

Помітивши вираз обличчя Робін, Страйк додав:

— Я не хочу сказати, що ці аргументи справедливі чи цінні. Я просто намагаюся реально оцінити шанси Дейрдре в чомусь переконати присяжних.

— Навіщо взагалі вона згадала зґвалтування у щоденнику? — спитала Робін. — Вона знала, що зверхники секти його прочитають, і це не схоже на жінку, яку описала нам Ніав. Пасивна жінка так би не вчинила.

— Можливо, вона була у відчаї, — припустив Страйк. — І сподівалася, що щоденник прочитає хтось, хто зможе їй допомогти. — Він відкусив ще хліба, а тоді додав: — Поки ти будеш на фермі, я шукатиму Дейрдре. З неї міг би бути збіса цінний свідок.

— Звісно, її не обов’язково убили, — мовила Робін, думаючи про своє. — Якщо вона мала проблеми з серцем до Чапмен-Фарм, а там її примусили працювати без нормального харчування, вона могла померти з природних причин.

— Якщо це сталося, а вони не повідомили про смерть, маємо злочин. Біда в тому, що нам потрібне тіло, щоб його довести.

— Там ферма з полями, — нагадала Робін. — Її могли закопати де завгодно.

— І ми не зможемо умовити поліцію перекопати поля на основі недоведеного здогаду.

— Знаю, — відповіла Робін. — Плюс ще відсутність календарів та годинників…

— Так, я хотів це з тобою обговорити, — сказав Страйк.

— Якщо ми знайдемо людей, які захочуть говорити, зі сприйняттям їхніх свідчень будуть проблеми, — провадила Робін. — «Коли це сталося?» «Я гадки не маю». Фальшиві алібі не складуть жодних труднощів. Тільки вищі чини церкви знають, котра нині година — буквально.

— Так, але є й нагальніша проблема. На фермі ти не зможеш непомітно стежили за часом.

— Я щось придумаю, — відповіла Робін, — але якщо ви будете в записках указувати дні тижня і дати, це дуже допоможе.

— Гарна ідея, — сказав Страйк, дістаючи записник і роблячи в ньому відповідну помітку.

— І ще, — провадила Робін, якій було трохи ніяково питати про таке, — якщо я іноді кластиму в камінь записки для Раяна, зможеш їх передавати?

— Без проблем, — відповів Страйк і з кам’яним обличчям зробив ще одну помітку. — Ти мені теж зроби ласку: якщо буде нагода дістати криваву сокиру з порожнього дерева, дістань.

— Постараюся, — усміхнулася Робін.

— Твої рідні знають, що ти робитимеш?

— У загальних рисах, — відповіла Робін. — Я попередила, що працюватиму під прикриттям, але не казала, куди їду. Раян їм дзвонитиме, триматиме в курсі… Я дуже сподіваюся, що Абіґейл Ґловер погодиться на розмову з тобою, — додала Робін, не бажаючи обговорювати тему Мерфі, — бо я б залюбки дізналася більше про її батька. Ти помітив, як мало відомо про минуле Вейса?

— Помітив. А ще те, що освіту у Гарроу він не приховує.

— Це так, але все інше здається дуже схематичним, правда? Батько був бізнесмен, але що за бізнес, — невідомо, а тоді після трагічної загибелі першої дружини він знаходить віру і створює УГЦ. І вся історія.

Принесли страви. Страйк, який не дозволяв собі смажену картоплю, так заздрісно подивився на тарілку Робін, що вона аж засміялася.

— Пригощайся. Я її замовила тільки тому, що з завтрашнього дня голодуватиму.

— Та ні, — похмуро відповів Страйк, — мені ще кілька кілограмів треба скинути.

Він тільки почав нарізати куряче філе, коли знову задзвонив мобільний. Лондонський номер, чий — невідомо. Відклавши ніж та виделку, він узяв слухавку.

— Алло?

— О… драсті, — почувся жіночий голос. — Це Кемерон Страйк?

— Це я, — відповів Страйк, який нечасто завдавав собі клопоту виправляти цю помилку. — А ви хто?

— Ава Рейні. Ви просили вам передзвонити.

— Так, — відповів Страйк, пишучи в записнику «дружина Рейні», і розвернув сторінку до Робін. — Просив. Власне, хотів дізнатися, чи не могли би ви передати повідомлення від мене вашому чоловікові, місіс Рейні?

— Джорданові? Нашо це? — підозріливо спитав голос. На тлі чулися голоси, музика. Страйк вирішив, що Ава Рейні дзвонить зі свого манікюрного салону.

— Я розшукую людей, які в минулому жили на Чапмен-Фарм, — пояснив Страйк.

— А, в секті? — спитала Ава Рейні.

— Саме так. Наскільки мені відомо, ваш чоловік мешкав там у дев’яності.

— Було таке, — відповіла вона.