Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 154)
Він почув, як зачинилися двері. Фонові шуми зникли.
— Місіс Вудз повісилася, — відповів жіночий голос. — Її чоловік повернувся ввечері з роботи і виявив тіло у гаражі.
ЧАСТИНА ВОСЬМА
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
101
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Новину про смерть Керрі, яку Страйк передав їй у телефонній розмові, Робін прийняла дуже важко. Наступного дня обох детективів поодинці допитала поліція. Страйк, який показав правоохоронцям відео з чоловіком у балаклаві, мав ще одну розмову з поліцією пополудні.
Протягом наступної доби Страйк та Робін майже не бачилися. Страйк делегував партнерці завдання зв’язатися з дітьми Волтера Фернсбі та Маріон Гакслі, щоб спитати їхньої думки про нещодавній вступ батька одних та матері інших до лав УГЦ, і якщо вони не проти — домовитися про інтерв’ю. Страйк зробив це, бо розумів, що Робін не можна сидіти без діла, але наполіг, що працювати вона має з дому, щоб, бува, не стикнутися з представниками УГЦ біля офісу. Сам він тим часом сконцентрувався на новій клієнтці, яка змінила братів Франків. То була чергова дружина, яка підозрювала в невірності свого заможного чоловіка.
У четвер Страйк організував збори усієї команди за винятком Шаха, який у Норвічі виглядав Емілі Пірбрайт. Зустрілися не в офісі, а у підземній залі «Летючого коня» з червоним килимом, де Страйк уже проводив збори (тоді — щоб сховатися від Літтлджона) і яку він тепер орендував на кілька годин. На Денмарк-стріт не знайшли нікого, хто намагався б стежити за офісом, але Страйк не хотів турбувати слюсаря, який саме встановлював замок із захистом від відмичок на двері, що виходили надвір. Власник будівлі та орендар із другого поверху на це погодилися, і хоч жоден не знав, чому Страйк раптом так захопився питанням безпеки, детектив узяв усі витрати на себе, і це їх влаштовувало. Протягом першої половини зборів підрядники розпитували Робін, яку побачили вперше, відколи вона повернулася. Цікавили їх насамперед надприродні аспекти побаченого нею на Чапмен-Фарм. Почалося жваве обговорення того, як саме облаштовували ту чи іншу ілюзію, участі в якому не брала тільки Пат. Скоро потому, як Барклей припустив, що з’ява Дайю в підвалі — це, мабуть, варіація класичного вікторіанського ілюзіону «Привид Пеппера», Страйк сказав:
— Ну добре, досить, нам ще роботу робити.
Він боявся, що доброго гумору Робін на довге обговорення цієї теми не вистачить. Під очима в неї були синці, усмішка ставала чимдалі більш силуваною.
— Знаю, що ми поки нічого не виявили, — провадив Страйк, — але я хочу, щоб ви уважно видивлялися, чи не стежить хтось за офісом, і за можливості зробили фото. Маю відчуття, що УГЦ вийшла на полювання.
— Про нашого гостя з пістолетом щось відомо? — спитав Барклей.
— Ні, — відповів Страйк, — але я передав відео поліції. З новим замком на вуличних дверях цьому типу, хто б він не був, не вдасться так легко потрапити всередину.
— Що йому було треба? — спитала Мідж.
— Папку зі справою УГЦ, — припустив Барклей.
— Можливо, — сказав Страйк. — Але менше з тим, маю добру новину. Зранку дзвонили з поліції: обом Франкам висунуть обвинувачення за сталкерство і замах на викрадення.
Всі заплескали в долоні. Робін приєдналася до аплодисментів із затримкою, просто бажаючи здаватися бадьорою, як всі.
— Файно, — сказав Барклей.
— Сподіваюся, ці довбні сядуть надовго, — кровожерно сказала Мідж. — А не викрутяться знову, бо, бачте, — вона зобразила фальцет, — «Я не зможу бачити свого соціального працівника!»
Барклей та Страйк зареготали. Робін силувано всміхнулася.
— Думаю, цього разу вже не відкараскаються, — сказав Страйк. — У приміщенні, де вони планували її тримати, знайшли дуже сумнівні предмети.
— Які, напр… — почав Барклей, але Страйк, переймаючись, що Робін не сподобаються згадки про секс-іграшки та кляпи, сказав:
— До іншої справи: нове щодо Коханчика. Вчора дзвонив клієнт, просить зосередитися на минулому нашого об’єкта.
— Та ми перевіряли, — закотила очі Мідж. — Він чистий!
— Нам платять, щоб ми пошукали ще і знайшли компромат, — відказав Страйк, — тож настав час посмикати рідних, друзів та сусідів. Ви двоє, — сказав він Барклею та Мідж, — придумайте якесь путяще прикриття, обговоріть його зі мною чи з Робін, і ми відповідним чином розпишемо графіки.
Страйк викреслив Коханчика зі своїх пунктів до обговорення і перейшов до наступного питання.
— Щодо нової клієнтки: вчора ввечері, коли вже стемніло, її чоловік заїхав на Гемпстед-Гіт.
— Мабуть, не по краєвиди, — сказала Мідж.
Знаючи, що Гемпстед-Гіт — популярна місцина для гей-круїзінґу, Страйк був схильний із нею погодитися.
— Але він там нікого не зняв. Можливо, сполохали — там, де він вийшов із машини, тоді вешталася підліткова банда. Пробував там зо десять хвилин, але якщо це його звичне дозвілля, ми скоро зможемо дати дружині бажану інформацію.
— Добре, — приєдналася до розмови Пат, — бо мені зранку знову дзвонив той крикетчик, питав, коли ми його візьмемо.
— Хай його Маккейби беруть, — байдуже відповів Страйк. — Нащо нам те мудило. Та й людей у нас бракує, поки не знайдемо заміну Літтлджону.
Він викреслив «Гемпстед» зі списку.
— І тут ми переходимо до «Паттерсон Інкорпорейтед».
— То вже тепер «Обісратерсон Інкорпорейтед», — зауважив Барклей. — Йому обвинувачення висунули, бачили вже?
— Так, — відповів Страйк. — Хто б знав, що не треба ставити незаконні жучки в офісі провідного адвоката. Сподіваюся, тюремне меню буде Паттерсону до смаку. Власне, я вже отримав три резюме від людей, які намагаються врятуватися з тієї кораблетрощі. Спитаю в Шаха, чи варто призначати комусь із них інтерв’ю. Радо обійдуся без щастя працювати з Навабі, бо то повний нуль в плані стеження. Однак себе вона прорекламувала в тому дусі, що ідеально підійде для інфільтрації в клініку Джова.
— Звідки вона, бляха, знає, що ми хочемо туди потрапити? — спитав Барклей.
— Бо сама там побувала, коли над справою УГЦ ще працював Паттерсон, і це пояснює, чому Літтлджон вважав, ніби має що мені запропонувати. Вочевидь, вона йому розповіла про те, що там бачила.
— Тепер із Літтлджона вже нічого не витягнеш, — зауважила Мідж.
— Знаю, — відповів Страйк, викреслюючи зі списку пункт «Паттерсон», — але тим важливіше відправити до клініки жінку… це повинна бути жінка, — Навабі обмовилася, що клієнтура там складається з жінок на дев’яносто відсотків. Не думаю, що ти підійдеш, Мідж, — додав Страйк, бо підрядниця вже розтулила рота, — нам треба хтось…
— Я себе і не пропоную, — відказала Мідж. — Хотіла сказати, що ми взагалі-то маємо ідеальну кандидатку.
— Робін не може, вона вже…
— Страйку, та я знаю, я ж не довбана ідіотка. Таша!
— Таша, — повторив Страйк.
— Таша. Вона ж саме потрібного типажу, хіба ні? Актриса, має гроші. Наразі її п’єсу вже не ставлять. Вона нам допоможе, це не питання. Вона страшенно вдячна за…
— Тобто ти з нею спілкуєшся, так? — спитав Страйк.
Барклей та Робін взяли кожен свою каву і синхронно почали її пити.
— Так, — відповіла Мідж. — Вона більше не клієнтка. Тобто це не проблема. Так?
Страйк перехопив погляд Пат.
— Ні, — відповів він. — Це не проблема.
102
«Ї Цзін», або «Книга Змін»