Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 133)
— Джоан не потерпіла б, — твердо відповів Страйк, — щоб Тед зламав шию, спускаючись тими сходами, чи заблукав казна-куди, бо ніхто за ним не дивиться. Якщо продамо будинок у Корнволлі, зможемо влаштувати його в гарний заклад і зможемо до нього навідуватися.
— Але його коріння… він тільки Корнволл і знає…
— Зовсім ні, — заперечив Страйк. — Він сім років був червоним беретом і де тільки не побував. Я хочу бути певним, що він добре їсть і що за його здоров’ям стежать. Якщо Тед переїде сюди, ми зможемо частіше з ним бачитися. Це довбаний кошмар — коли до нього добиратися п’ять із половиною годин. А як щось станеться? А якщо хочеш сказати, що він скучатиме за друзями, то половина з них вже померла, Люсі.
— Я розумію, я просто…
— Це єдине рішення. І ти це знаєш.
Страйк відчував, що за сестриним розпачем ховається полегшення від того, що він бере це на себе, що тепер не тільки вона мусить приймати рішення. Після ще кількох слів підтримки і втішання Люсі попрощалася з ним. Вона хлюпала носом, але здавалася спокійнішою. Після цього Страйк мав кілька хвилин, щоб відсунути власні сімейні негаразди в темний куток розуму і перемкнутися на проблеми Еденсорів.
«Рулз», де Страйк раніше не бував, знаходився на Мейден-Лейн і мав показний старожитній фасад. Він сказав метрдотелеві, до кого прийшов, і крізь інтер’єри з оленячими рогами, вікторіанськими плакатами та антикварними годинниками його провели до оббитої червоним оксамитом кабінки, де сидів сер Колін Еденсор зі звично добродушним виразом на обличчі.
— Дуже люб’язно з вашого боку зустрітися там, де мені зручно, — сказав сер Колін, коли вони потиснули руки. Він стривожено вдивлявся в обличчя Страйка, ніби намагався вгадати, що саме зараз почує.
— Вельми вдячний, що ви мене пригощаєте, — відповів Страйк, сідаючи. — Ви добре відпочили?
— О, побути з онуками завжди чудово, — відповів сер Колін. — Весь час думав про те, як Саллі тішилася б… та що там…
Прийшов офіціант, запропонувавши меню та карту напоїв. Від другого відмовилися.
— Отже, ваша партнерка завершила перебування на Чапмен-Фарм? — спитав сер Колін.
— Саме так, — відповів Страйк, — і вона повернулася з чималим кавалком інформації. По-перше, — провадив він, не знайшовши способу пом’якшити найболючішу новину і вирішивши почати з неї, — Вілл гадки не мав, що ваша дружина померла.
Сер Колін підніс руку до губ.
— Даруйте, — сказав Страйк. — Я розумію, що чути це прикро.
— Але ми писали, — ошелешено сказав сер Колін, опускаючи руку. — Писали багато разів!
— Робін дізналася, що членів церкви примушують підписати відмову від отримання листів із зовнішнього світу. Вочевидь, церква примушує до цього вірян, як дійшли певного рівня у досягненні так званого чистого духу — іншими словами, людей, яких вони впевнено тримають на гачку і чию ізоляцію бажають зробити повною. Після підписання цього документу церква утримує всю кореспонденцію. Листи буцімто покажуть за першого ж прохання, але зі слів Робін виходить, що через таке прохання члена церкви негайно понижують до статусу чорнороба і навіть можуть покарати.
Страйк примовк, бо повз їхню кабінку саме проходило четверо огрядних чоловіків у дорогих костюмах, а тоді продовжив:
— Хтось із вірян — скоріше за все, Мадзу Вейс, бо за словами Робін саме вона займається питаннями листування — сказав Віллові, що ви писали про хворобу його матері. На думку Робін, це було зроблено, щоб убезпечити себе на випадок, якщо ви звернетеся до суду. Також вона вважає, що Мадзу обставила це перед Віллом як вашу хитрість і спробу ним маніпулювати, а також спитала, чи хоче він отримувати новини і надалі. На думку Робін, ствердна відповідь означала б для нього покарання, і, можливо, дуже суворе. Так чи інакше, більше жодної інформації про вашу дружину він не отримував. Коли Робін розповіла Віллові про смерть його матері, він дуже схвилювався і негайно звернувся до очільників церкви, бажаючи написати вам. Наскільки я розумію, жодного такого листа ви не отримували?
— Ні, — мляво відповів сер Колін. — Я не отримував нічого.
— Ну, востаннє вони розмовляли з Робін майже перед самою її втечею, тож…
— «Втечею»? В якому сенсі?
— Вона опинилася в небезпечній ситуації і мусила буквально бігти звідти вночі.
Прийшов офіціант, щоб прийняти замовлення. Страйк дочекався, коли він відійде, а тоді продовжив:
— Є й трохи кращі новини: Вілл точно має сумніви щодо церкви. Робін бачила, як Вілл сперечався з принципалом церкви з питань доктрини, а також Джонатан Вейс особисто сказав їй, що Вілл застряг на шостому кроці до чистого духу, тобто прагне зрозуміти вчення церкви замість просто прийняти його.
— Оце той Вілл, якого я знаю, — трохи збадьорився сер Колін.
— Так, це справді добре, — погодився Страйк, жалкуючи, що наступними словами доведеться перекреслити будь-які щойно підживлені надії, — але, гм, Робін дізналася ще дещо, і це пояснює, чому Вілл тільки сумнівається, але не йде. Я б не казав цього, якби ми не мали дуже серйозних підстав уважати так, але Вілл, вочевидь, став на Чапмен-Фарм батьком.
— О Боже, — жахнувся сер Колін.
— Звісно, без тесту ДНК не можна мати повної певності, — провадив Страйк, — але, за словами Робін, дівчинка дуже схожа на Вілла, а з його поведінки і почутих там розмов вона певна, що Вілл — батько цієї дитини.
— А хто її мати?
Жалкуючи, що не має бодай якоїсь іншої відповіді, Страйк сказав:
— Її звати Лін.
— Лін… це не та, про яку писав Кевін? Що затинається?
— Це саме вона, — підтвердив Страйк.
Ніхто з них не озвучив того, що — Страйк був у цьому певен — негайно спало на думку серу Коліну: що Лін народилася у Дейрдре Догерті, коли її зґвалтував Джонатан Вейс. Далі Страйк говорив тихіше. Хоч як сильно він хотів не лякати Еденсора ще більше, але вважав неетичним утримати при собі наступну інформацію.
— Боюся, що коли Лін народила доньку від Вілла, вона була неповнолітньою. За словами Робін, на вигляд Лін не більше п’ятнадцяти-шістнадцяти років, і, наскільки вона може судити, доньці десь два роки.
Страйк чудово зрозумів, чому сер Колін сховав обличчя у долонях. Тоді він глибоко зітхнув, опустив руки, випрямився і тихо промовив:
— Що ж, я радий, що Джеймса тут немає.
Пригадавши, як старший син сера Коліна лютував із приводу Вілла на їхній єдиній зустрічі, Страйк мовчки погодився.
— Гадаю, важливо взяти до уваги, що на Чапмен-Фарм карають за відмову від «духовного єднання» — іншими словами, за відмову від сексу. Важливо бачити стосунки Вілла та Лін у цьому контексті. Їх обох змусили вважати, що «духовне єднання» не просто прийнятне, а й праведне.
— І все ж…
— Церква не святкує дні народження. Лін може сама не знати, скільки їй років. Вілл міг думати, що вона доросла, коли це сталося.
— Незважаючи на це…
— Я не думаю, що Лін висуне обвинувачення, — провадив Страйк, знову говорячи тихіше, бо повз їхній столик проходила дебела пара середніх літ. — Робін каже, що Лін прихильна до Вілла і любить їхню спільну доньку. Вілл також приязно ставиться до Лін. Робін вважає, що коли Вілл почав сумніватися у вченні церкви, то водночас згадав і уявлення про мораль зовнішнього світу, бо нині він відмовляється від сексуальних стосунків із Лін.
Офіціант приніс їхні страви. Страйк не без заздрості дивився на пиріг зі стейком і нирками, який замовив сер Колін: сам він узяв сібаса, хоч риба давно йому обридла.
Сер Колін з’їв шматочок свого пирога й відклав ніж та виделку. Здавалося, йому млосно. Бажаючи підтримати клієнта, якому він співчував значно більше, ніж багатьом інших людям, що зверталися до його агенції, Страйк сказав:
— Утім, Робін знайшла нам кілька міцних зачіпок, і я сподіваюся, що принаймні одна з них допоможе нам сформулювати обвинувачення проти церкви. По-перше, є хлопчик на ім’я Джейкоб.
Він розповів про критичний стан здоров’я Джейкоба, його занедбаність і відсутність медичного піклування, а тоді — про розмову Робін із поліцією за кілька годин по виходу з ферми.
— Якщо відповідні органи зможуть потрапити на ферму й оглянути дитину — і цілком можливо, що вони це вже зробили — ми матимемо серйозні обвинувачення проти УГЦ. Робін чекає звісток від поліції з дня на день.
— Що ж, це, звісно… ні, не добра новина, бідолашна дитина, — сказав сер Колін, — але якщо для різноманіття вдасться змусити Вейсів захищатися…
— Саме так, — кивнув Страйк. — І Джейкоб — це тільки одна зачіпка, яку Робін має. Наступна — це сама Лін. Її забрали з ферми після гострої реакції на якусь траву, яку вона спожила, щоб викликати викидень… дитина не від Вілла, — додав Страйк. — Як я вже казав, він тепер відмовляється спати з нею.
— Що означає «забрали з ферми»?
— Вона не хотіла їхати, вочевидь, через доньку, але її силоміць вивезли з території. Поки нам не вдалося дізнатися, де вона. У жодному шпиталі такої пацієнтки не знайшлося. Звісно, вона може перебувати в одному з інших центрів УГЦ, але я провів невелике дослідження і маю сильну підозру, що вона знаходиться у стаціонарній клініці в Боремвуді, якою керує доктор Джов.
— Мені відомий цей заклад, — відповів сер Колін. — Агенція Паттерсона відправила туди свою людину, але нічого цінного вона не дізналася. Це просто фешенебельне спа, жодних очевидних оборудок, ніхто не намагався завербувати їхню людину в УГЦ.