Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 10)
— А якщо доведеться не виходити з ролі кілька тижнів? — спитав Страйк.
— Доведеться то доведеться, — знизала плечима Робін.
Насправді Страйк уже вирішив, що Робін якнайкраще підходить для цього завдання, але мав ще й додаткову мотивацію пристати на її пропозицію. Кілька тижнів вимушеної розлуки під час перебування на Чапмен-Фарм можуть попсувати їй стосунки з Раяном Мерфі, а Страйк мало чого бажав настільки ж сильно. Проте він не став одразу погоджуватися, щоб вона не запідозрила корисливого мотиву, а тільки кивнув і мовив:
— Гаразд, із цього може щось вийти. Але мені треба це обміркувати.
— Знаю. Я не зможу носити перуку на Чапмен-Фарм, тож думаю про радикальну стрижку.
— Отакої, — сказав Страйк. Йому подобалося волосся Робін.
— Доведеться, бо я вже кілька років ходжу повз Руперт-Корт. Останнє, що нам треба, — це щоб мене впізнали, особливо якщо вони вже бачили мене біля офісу.
— Гаразд, резонно, — визнав Страйк, — але голити голову вже зайве.
— Так я ж не в кришнаїти подаюся, — заперечила Робін. — Думала про щось коротке і яскраве. Дівчина з приватної школи, яка хоче виділитися, але не настільки, щоб батьки перестали давати їй гроші. Може, вона недавно пережила болісний розрив стосунків, а тепер шукає собі якусь мету в житті, щоб заповнити пустку на місці планів на весілля.
— А ти непогано все продумала, — визнав Страйк.
— Звісно, непогано. Я
— Чому? — спитав Страйк. — Чим це тобі так цікаво?
— Мені цікавий контроль свідомості. Ми торкалися цієї теми, поки я ще вчилася.
Робін вивчала психологію, але недовчилася. Незакінчена вища освіта була у них зі Страйком однією зі спільних рис.
— Гаразд, звучить це все добре. Допрацюй прикриття, і ми посунемо графік так, щоб суботніми ранками ти могла ходити до храму.
— Тільки з одягом біда, — сказала Робін. — Я не одягаюся як людина, в якої купа грошей.
— Ти завжди маєш класний вигляд, — запевнив Страйк.
— Дякую, — відповіла Робін, зашарівшись, — але якщо я повинна переконати УГЦ, що багата, то оце, — вона показала сумочку, куплену шість років тому, — нікуди не годиться. Думаю, можна взяти напрокат кілька дизайнерських комплектів і сумок. Я ніколи такого не робила, але знаю, що можна.
— А може, я тобі з цим навіть допоможу, — раптом запропонував Страйк. — Позич речі у Прю.
— У кого?
— У моєї сестри, — пояснив Страйк, — тієї, що терапевт.
— О, — зацікавилася Робін.
З вісьмох зведених та єдиноутробних сестер і братів Страйка вона знала тільки двох, і то дуже побіжно. Його родинні зв’язки були, кажучи м’яко, заплутані. Страйк був позашлюбним сином зіркового рок-музиканта, з яким бачився двічі за життя, і нині покійної жінки, яку преса зазвичай називала суперґрупі. Робін знала, що кілька місяців тому Страйк зрештою погодився на знайомство зі зведеною сестрою Прюденс, але не знала, що вони так подружилися, що та згодиться позичити його партнерці дорогі речі.
— У вас з нею наче один… — Замість казати «розмір», Страйк зробив непевний жест. — Я в неї спитаю. Зможеш піти до неї і приміряти одяг.
— Дяка, — сказала дещо шокована Робін. — Було б чудово, якщо Прюденс не проти позичити речі якійсь незнайомій панянці.
— Ти не якась незнайома панянка, я їй про тебе розповідав, — сказав на це Страйк.
— То… у вас гарні стосунки? — спитала Робін. — У вас із Прюденс?
— Так, — відповів Страйк і випив ще пива. — Вона подобається мені значно більше за інших дітей мого батька… хоч це невисока планка.
— Ал тобі теж подобається, — нагадала Робін.
— Хіба Що в загальних рисах. Але він на мене досі ображений, бо я не пішов на ту кінчену вечірку для Рокбі. Ти далі куди?
— Зміню Дева у Бекслігіті, — відповіла Робін, глянувши на годинник. — Власне, вже час іти. А ти що?
— Маю вільний день. Відсканую це все в офісі й перекину тобі, — відповів Страйк, показуючи на картонну теку з документами, яку дав Робін Колін Еденсор.
— Супер, — сказала Робін. — Тоді до завтра.
6
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Ті шість хвилин, що вона йшла від «Золотого лева» до станції «Ґрін-Парк», Робін присвятила заняттю, від якого вперто відучувала себе протягом останніх вісьмох місяців: вона думала про Корморана Страйка в контексті, відмінному від роботи та дружби.
Вона довго відмовлялася визнавати, що закохана у свого партнера по роботі, аж доки минулого року не дізналася, що він має роман і ретельно приховує його від неї. У ту мить Робін Еллакотт вирішила, що лишається тільки розкохати його, і саме з такою думкою вона за кілька тижнів погодилася сходити на побачення з Раяном Мерфі.
Відтоді вона докладала всіх можливих зусиль, щоб внутрішні двері, за якими ховалося її почуття до Страйка, лишалися міцно зачиненими, і сподівалася, що кохання, залишене без уваги, змерхне й помре. На практиці це означало заборону собі думати про нього наодинці, а ще — ніколи, ніколи не порівнювати його з Мерфі (саме те, що спробувала зробити Ільза на вечірці з нагоди хрестин). А коли попри всі її старання спливали певні непрохані спогади — як Страйк обійняв її на її весіллі чи ота небезпечна п’яна мить під «Рітцем», коли на тридцятий день народження Робін він мало не потягнувся поцілувати її — Робін нагадувала собі, що її партнер за агенцією — чоловік, який чудово живе одинаком, час до часу починаючи романи з жінками (переважно розкішними). Йому сорок один рік, він ніколи не був одружений, залюбки мешкає у спартанському житлі на горищі над офісом і має глибоко вкорінену звичку відгороджуватися від усіх форм близькості. У стосунках із Робін ця закритість колись дещо відступила, але вона добре пам’ятала, як після тієї незручної миті біля «Ріт-ца» все повернулося знову. Словом, Робін дійшла висновку, що Страйк ніколи не бажав речей, яких свого часу бажала вона.
Тож стосунки з Мерфі, який відверто прагнув бути з нею, були приємні й приносили розраду. Поліціянт не тільки був вродливий і розумний, вони ще й мали спільний інтерес — детективну роботу. Це складало приємний контраст до її колишнього чоловіка-бухгалтера, який добре заробляв і ніколи не розумів зацікавленості Робін у кар’єрі, яку Метью вважав ексцентричною та ненадійною. Також приємно було знову мати сексуальне життя, ще й значно приємніше, ніж те, що в неї було з колишнім чоловіком.
Проте між нею та Раяном лишалося щось, чому Робін не могла дати визначення. Мабуть, сторожкість — і вона була певна, що це пов’язано з невдалим шлюбом, який кожен із них мав за плечима. Обоє знали, якого болю можуть завдати одне одному близькі люди, і через це поводилися одне з одним обережно. Робін, тепер мудріша, ніж у стосунках із Метью, менше говорила з Раяном про Страйка, не згадувала про його звитягу в армії, не розповідала історій, які б виставляли його милим чи привабливим. Вони з Мерфі вже багато чого знали одне про одного, але Робін розуміла, що ділиться з Раяном цензурованою версією свого життя — як і він із нею. Можливо, після тридцяти інакше і не буває. Було дуже легко відкрити серце Метью, з яким вона познайомилася ще в школі: вона вважала, що ділиться всіма своїми таємницями, але тепер, оглядаючись на минуле, бачила, що тих таємниць було небагато. Лише за пів року стосунків Робін розповідала Раяну про жорстоке зґвалтування, через яке покинула університет, а про те, що її шлюб розпався здебільшого через постійні ревнощі Метью і його підозріливе ставлення до Страйка, взагалі не сказала. Зі свого боку Раян мало розповідав про ті часи, коли пиячив, і явно чимало вирізав із розповіді про причини, через які розійшовся з колишньою дружиною. Робін вирішила, що вони ще дійдуть до цих питань, якщо продовжуватимуть стосунки. А наразі просто приємно було мати для різноманіття особисте життя без сцен ревнощів і глухих образ.
У світлі всього цього роздуми про емоційний підтекст слів Страйка нікому не принесуть нічого доброго, плюс Робін почувалася так, ніби зраджує Мерфі. Страйкові, мабуть, просто легше говорити, що вона завжди має класний вигляд і що він розповів про неї сестрі, коли Робін у стосунках з іншим чоловіком. Зайшовши на станцію, Робін твердо вирішила, що Страйк її найкращий друг, та й потому, і змусила себе перемкнутися на роботу, яка чекала в Бекслігіті.
7
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Страйк думав допити пиво й повернутися до офісу, але в «Золотому леві» було так приємно сидіти, що він вирішив почитати передані сером Коліном Еденсором документи просто тут — де можна робити це під пиво. Тож він замовив ще пінту і, скориставшись нагодою, пересів із барного стільця на шкіряну лаву біля нижчого столика і розкрив теку. Першим у стосі документів виявився електронний лист серу Коліну від нині покійного Кевіна Пірбрайта.
Дорогий Коліне,
Наперед перепрошую, що так багато тексту, але ви питали про те, як моя сім’я потрапила до Універсальної гуманітарної церкви, як я зумів вирватися тощо, тож ось.
Моя мати вступила до УГЦ, коли мені було 3 роки, а моїм сестрам — 6 і 8. Важливо відзначити, що моя мати — мене привчили називати її Луїзою, бо УГЦ забороняє згадувати кровний зв’язок — не дурна. Вона виросла у бідності й ніколи не мала можливості навчатися в університеті, але вона дуже розумна. За батька вона вийшла дуже юною, але пішла від нього, коли мені був 1 рік. Пам'ятаю, що замолоду Луїза була гарненька.