Дженнифер Арментроут – Падіння руїни та люті! (страница 86)

— Не можемо. Жодного обману, — Торн ніжно потягнув мою руку й зробив крок вперед, підводячи мене ближче. Раптом його стегна торкнулися мого живота, і наші груди зустрілись. Швидкоплинний дотик став несподіваним, і лише тоді я зрозуміла, що це був не той вид танцю, який я бачила в аристократів на менш диких балах Барона, де між їхніми тілами зберігалась відстань у кілька сантиметрів, і кожен крок був добре відпрацьованим і точним. Це більше нагадувало танці аристократів після того, як вони знімали маски.

Його стегна хитнулись, а рука на моїй долоні спонукала піти за ним. За кілька секунд я зрозуміла, що цей вид танцю більше нагадував заняття коханням. Не те щоб я знала, як відчувається кохання. Секс? Це була геть інша історія, і цей танець точно його не нагадував.

— Припини думати.

— Щ-що? — я подивилась вгору, побачивши лише нижню половину його лиця.

— Ти напружена. Зазвичай, це означає, що твоя голова не там, де тіло, — сказав Торн. — Ти занадто багато думаєш. Не потрібно думати про своє тіло, щоб танцювати.

— То що ж робити? — запитала я, бо було складно не думати про те, наскільки ми зблизилися... наскільки він був високий і широкий, і як це змушувало мене почуватися вишуканою. А я не мала нічого, що можна було б так описати. Навіть мої руки. Коли він повернувся, я перечепилася через власні ноги, а може, це були і його.

— Просто заплющ очі, — пояснив він. — Як минулої ночі, коли твої пальці були між стегон, а твій рот на моєму члені. Просто заплющ очі й відчувай.

Я сумнівалася, що згадка про минулу ніч мала допомогти, тому що гострий укол бажання, який викликали його слова, дуже сильно відволікав. Та я заплющила очі.

— Слухай музику. Йди за нею, — вмовляв він. Його голос був тепер глибший. Насиченіший. — Йди за мною, на’лей.

Я вдихнула й зробила те, що необхідно було для використання здібностей. Стишила розум, дозоляючи собі слухати музику — припливи та відпливи скрипки, звуки ночі, що осідала навколо нас, заряджаючи повітря. Я знайшла ритм, що вів мої ноги й стегна. Я піддалася ритмові, і піддалася йому — моє тіло розслаблялося з кожною хвилиною, а кроки легшали. Коли він розвернув мене цього разу, я не перечепилась. Пішла за ним. Це був ніби політ, і я уявила, що була однією з душ, що танцювали над нами — ми були ними.

І це було найдивніше, майже відчуття звільнення під час танцю з Принцом. Я рухалася в ритмі — струни пришвидшились і я наздоганяла їх. Краплі поту вкрили мою шкіру — його шкіру. Пасма волосся, що вибилися із заплетеної коси, прилипли до плоті. Запашні ліани гліциній перепліталися з нами в русі. Моє дихання прискорилось, і з кожним подихом я ще щільніше притискалася до Принца. Одяг був настільки тонкий, ніби між нами нічого не було. Я хотіла, щоб те ж саме стосувалося моїх рук, тому що відчувала, як здіймалися його груди від неглибокого повільного дихання.

Ми кружляли під гліциніями. Його рука на моїй талії зіслизнула по спині вниз, пробуджуючи рій тремтіння на своєму шляху. Серцебиття прискорилось, і, звісно ж, не через танець. Я розслабила шию, відхилила голову й розплющила очі. Над нами танцювали душі, розмиті кулі м’якого світла, коли ми кружляли й кружляли. І якимось чином у цьому колі його стегно опинилося поміж моїх ніг. Кожен мій рух, кожен його рух створював це... витончене, занепадницьке тертя.

Я йшла за музикою — за ним. Ритм поступово сповільнився. Світ перестав кружляти, і ми рухались в обіймах одне одного. Цей ритм був насиченіший, густіший, тремтливий, просто як кров у моїх венах. Кожен подих ніби застрягав у горлі, коли стегна рухалися в ритмі бурхливої музики, рухалися біля нього. І я почувалася насиченіше, густіше, тремтливо, як і рука, що тримала мою. М’язи внизу живота скрутились і напружились від бажання, і, рухаючись, я відчувала біля свого живота його, товсту частину його, твердішу за все інше.

Його груди вистукували об мої, і палка хвиля бажання накрила мене. Його подих дражнив вигин моєї щоки й кутик губ. Він зупинився там, але не я. Наші тіла досі рухались, але я не була певна, що це можна було наразі назвати танцем. Я терлась об нього, а рука на моїй талії заохочувала. Мене охопило дике відчуття покинутості. Первинний потяг бігти. Дике бажання, щоб він погнався. Дикунська потреба, аби він спіймав.

Він повністю завмер біля мене — тільки груди здіймались і опускались. Я повільно звела на нього очі. У його зіницях з’явилися вибухи зіркового світла. Я не знала, чи це був танець, чи мелодія в повітрі, чи те, що він більше нікого не називав на’лей, чи те саме дивне відчуттям правильності... Можливо, все це разом додало мені сміливості.

Я вислизнула від нього та тремтливо відступила. Принц нахилив голову. Напруга заповнила простір між нами й повітря навколо.

І я зробила це.

Піддалася потягу.

Розвернулась і побігла.

 

Розділ 30

 

Притримуючи спідницю сукні, я мчала крізь ліани гліциній. Серце калатало, а кров... кров розпалювалась. Я бігла так швидко, як тільки могла, кидаючись то вліво, то вправо. Пасма волосся вибилися з коси та спадали мені на обличчя, але я не сповільнювалася.

Допоки не відчула, що Принц Торн наздоганяє.

Глибоко поміж дерев я зупинилась. Перевела подих і поглянула на освітлену душами завісу ліан. Я не бачила його, але відчувала — у згущенні повітря, в електричному заряді, що витанцьовував на моїй шкірі. Я знала, що він був близько. Спостерігала й чекала. Він — хижак, я — здобич. Очікування захоплювало. Пульсація поміж стегон відчувалася так гостро, що я похитнулася. Не розуміла, чому була настільки збуджена, але ніби інший інстинкт заволодів мною, коли я піддалася дикому потягу. Зараз він керував мною й заводив далі в тіні гліцинії. Кожен тихий звук — кожен хрускіт гілочки чи лози — підсилював мої чуття, моє бажання. Я майже відчувала, що божеволію, бо все тіло нило так, ніби мене дражнили й вабили. Палала так, ніби торкнулася його сперми. Унизу живота стягнуло м’язи. Я заплющила очі...

Принц не видав жодного звуку. Він виник позаду мене, обхопив за стан і притиснув до себе. Він дихав так само важко, як і я. Відчула, як його збудження втиснулося в мою спину.

— Казав же, що впіймаю, — промовив Високородний. Я відчула його тепле дихання на своїй щоці. Він накрив своєю долонею мою руку на мереживному ліфі сукні. — Хіба ні?

Я поклала голову на його груди.

— Лише тому, що я це дозволила.

Його сміх, як дим і гріх, роздражнив мою плоть.

— Сподіваюся, ти добре подумала, перш ніж бігти, про те, що станеться, коли я тебе впіймаю.

Я здригнулася.

— Що я з тобою зроблю, — його губи торкнулися мого горла, а потім зімкнулися між шиєю та плечем. Він припав вустами так сильно, що я скрикнула. — Ти готова?

Так. Ні? Я ледве дихала й тремтіла від очікування, що він одразу мене візьме. Потягне на землю. Але він чекав.

Серце закалатало ще швидше і я поглянула на променисті сфери над нами. Він таки чекав. Той дурнуватий набряк повернувся, але я його проігнорувала. Тут не було місця емоціям.

— Так, — прошепотіла я. — Готова.

Я ще ніколи не чула такого звуку, який видав Принц. Той виник десь із глибин, це було переможне гарчання... попередження.

Він стис мої пальці на горловині ліфа та швидким рухом рвонув його вниз. Я здригнулася. Шви розійшлися на плечах, і мої груди відкрилися теплому нічному повітрю. Його рука наблизилася до моєї плоті. Я опустила очі на набухлі соски й обхопила пальцями його зап’ясток. Принц Торн накрив вустами тендітну шкіру під вухом і задер спідницю моєї сукні. Вологе повітря закружляло навколо моїх ніг, стегон і мереживної білизни. Його рука зіслизнула під прозорі шари спідниці, які я притримувала, й опинилася під тонкою тканиною. Одним швидким, жорстким ривком він зірвав із мене мереживо та пробудив усю мою хіть.

Тоді Принц опустив мене на землю й поставив на коліна. Його величезне тіло ув’язнило моє. Я не відпустила його зап’ясток навіть тоді, коли він сперся рукою об землю. Волога трава охолодила мою долоню. Ті кілька секунд, коли він мене тримав, ледь не звели мене з розуму. Тоді він зсунувся позаду та розвів мої стегна. Я здригнулася.

— Ти не зможеш прийняти мене всього так. Поки ні, — пролунав його голос — палкий шепіт на моїй шиї. — Але, на’лей...

— Що? — зойкнула я, відчувши тверду, неймовірно гарячу довжину його члена між своїми сідницями.

— Ти захочеш цього, — почувся гортанний звук, і головка члена Високородного втиснулася в жар...

Цей звук викликав гострий, раптовий вибух чуттів. Я скрикнула та здригнулася від відчуття його, лиш вінця його збудження, що розтуляв мою плоть.

— О, так. Ти цього захочеш, — його рука, підтримуючи мене, обхопила мої стегна. Я задрижала від його дотику, і в голові не було нічого, крім серпанку розпеченого жадання. Принц торкнувся вустами моєї шиї, що пульсувала. — Сильно.

Хвиля вологого жару накрила мене. Він зайшов ще на сантиметр: його широта й ті виступи розтягували мене.

— Але я тобі не дозволю, — промовив він.

— Щ-що? — я спробувала озирнутися.

Торн уже обома руками міцніше притиснув мене до себе й ввійшов у мене. Пронизливе, вібруюче тепло й твердість. Усе моє тіло задрижало.

І тоді він зрушив.

Принц потягнув назад, і ці виступи — о боги, вони пройшлися вздовж чутливих стінок, вловлюючи ту приховану точку. Він знову штовхнув усередину, і звук, який я видала, був стогоном і криком. Високородний тримав мене та рухався в мені повільно й рівно. Він мав повний контроль наді мною. Він так тримав мене, що я не могла поворухнутися нижньою частиною тіла. Усе, що я могла, це — стояти на колінах, стискаючи пальці Торна, і брати його.