Дженнифер Арментроут – Падіння руїни та люті! (страница 78)

Він витяг член із мого рота й допоміг мені підвестися. Мої ноги тремтіли. Він розвернув мене й посадив так, щоб я була на краю ліжка. Ступив ближче та широко розвів мої ноги. Прохолодне повітря поцілувало жар між моїх стегон. Він схилився донизу між нами й узяв мою руку. Завів її вздовж довжини й головки члена — його плоть волога від мого рота і... і нього. Кінчики моїх пальців пальців одразу ж нагрілись і почали поколювати.

— Що... що це? — запитала я, ледь впізнаючи власний голос. Гортанний. Чуттєвий. — Моя шкіра поколює й ваш смак... — я ковтнула й трохи застогнала. У хмарі жадання згадала дещо сказане ним. — Ваша сперма...

— Афродизіак, — закінчив Принц за мене.

— Милостиві боги, — зойкнула я та витріщилася на нього. Він ще навіть не кінчив, і це вже мало такий ефект? — Тепер я...

Я застогнала, коли вістря стрімкого бажання запульсувало в мені.

— Я розумію, чого люди так сильно цього хочуть.

Його сміх пролунав темно й грішно.

— Торкнися себе, — наказав він і знову завів руку мені за голову. — Трахай свої пальці, поки я трахаю твій рот.

Моє тіло спалахнуло від його вимоги — від слів, які зазвичай мене охолодили б, та зараз змусили стогнати від задоволення. Дивлячись йому в очі, я виконала його наказ. Завела руку до простору між стегон, поки він стояв і дивився, а його член виблискував поміж нас. Мої пальці торкнулися клітора, і я ледь не зіскочила з ліжка. Поколювання з моїх пальців перейшло на напружену бруньку нервів...

— О боги! — закричала я, коли тремтіння задоволення прорвалося крізь мене, і все тіло здригнулося. — Не думаю, що зможу.

— Зможеш, — він притягнув мою голову до себе. — Хочу, щоб ці пальці були всередині. Я хочу їх у тобі.

Я здригнулася та торкнулася пальцями вологої середини. Дивлячись на мої рухи, Високородний жодного разу не кліпнув. Він навис наді мною, міцно стискаючи рукою моє волосся. За поштовхом його пальців прийшло м’яке, лоскотливе тепло.

— Хороша дівчинка, — пробурмотів він.

Серце закалатало, коли я вільною рукою знову взяла його собі в рот. Смоктала його, у той же час виконуючи його вимогу. Моє схвальне гудіння загубилося в його гарчанні. Він штовхав сильніше, його рухи погрубішали, але він зберігав контроль із кожним поштовхом стегон. Він не робив мені боляче, і, боги, я знала, що він міг би легко зробити це, враховуючи, наскільки він був твердий і сильний, але він брав, не забираючи. А я брала більше того його смаку до свого рота, терлась об ліжко, коли торкалася себе. Глибоко в мені напружились і закрутилися м’язи. Він не чув моїх стогонів, але я знала, що відчував, коли дивився, що я виробляла з його членом своїм ротом та із собою своїми ж пальцями. Вивільнення вразило мене, перехопивши дихання...

Принц звільнився з мого рота, штовхнув мене на ліжко й вмостився між моїх ніг. Він навис наді мною, стримав мою руку та занурився долонею в моє волосся. Я подивилася йому в очі, коли він здригнувся. Його вивільнення, гаряче й лоскотливе було на моїй руці — на моєму осерді, а його тіло, таке ж розпалене, як і його плоть, ніби гуділо. Мої очі розширилися від бунту чуттів, коли простір навколо його тіла світився просто, як душі. Звук, що вирвався з мене, коли я вхопилася за його руку, точно змусив би мене засоромитись. Та Високородний, гойдаючись на мені, засміявся — розкішно й спекотно — та притягнув мене до себе. Задоволення хвиля за хвилею накрило мене.

І це продовжувалося ще довгий час після того, як він завмер на мені. Секунди переходили у хвилини. Тремтіння задоволення тривало, навіть коли він нахилився між нами й дістав з мене мої пальці. Мене трясло, коли він... нависав наді мною, прибираючи пасма вологого волосся з мого обличчя, торкаючись щік, моїх розтулених вуст, розплющених очей, що не пропускали ані миті. Він спостерігав за мною, гладив мене, коли я кінчала й кінчала, допоки фінальна хвиля задоволення розвіялась, і мене нарешті звільнило з полону. Я дивилася на нього примруженими очима.

Милостиві боги, Наомі не помилялася, говорячи про оргазми.

— Будь тут, — сказав Принц і підвівся.

Я нікуди й не збиралася, бо не могла поворушитися. Наче моє тіло вже не належало мені. Мені здалося, ніби я почула, як увімкнулася вода. Мої очі заплющились — тепло зникло з-поміж стегон раніше, ніж його смак з мого рота. Можливо, я навіть задрімала, бо, коли я розплющила очі, він стояв наді мною, і в мене виникло відчуття, що він уже був тут деякий час.

— Ось, — схилився він і підняв мою голову. — Випий це.

Я потягнулася до чашки, яку він тримав біля моїх губ. Це виявилася вода, і я жадібно її випила. До того моменту я навіть не усвідомлювала, наскільки спраглою була. Коли я закінчила, він забрав чашку й взяв тканину, яку, мабуть, приніс із собою. Він підняв мою руку й протер вологою тканиною мої знесилені пальці, а потім опустив її на ліжко.

— Наступного разу — і наступний раз буде... — пообіцяв Високородний і провів тканиною поміж моїх ніг. Від його дотику я застогнала та слабко підняла стегна. Він злегка всміхнувся, і в його очах запалав синій колір. — Ти кінчиш на моєму члені, й ти залишатимешся на ньому, допоки остання краплина задоволення не покине тебе... Згодна?

Я здійняла брови та розсміялася б, якби мала на це сили.

— Так, Ваша Високосте.

— Торн, — виправив він і знову засміявся. — І я радий, що ми погоджуємось.

Я пирснула.

Коли він відкинув тканину в бік, я знала, що маю підвестись і вдягтися. Принц жадав моєї компанії, але я знала, що існувала певна частина моєї компанії, бажана ним, до якої не входило, щоб я відключилася в його ліжку, попри його прохання вчора. Тому я спробувала піднятися та сісти.

Та далеко я не просунулася.

Принц Торн повернувся, і перш ніж я зрозуміла, що діється, здійняв мене вгору. Він поклав мене посередині ліжка й вмостився поруч. Далі почувся звук вимикання лампи. Я розплющила очі до темряви кімнати, грудей, до яких я була розвернута, і яких торкалася. Він хотів, щоб я провела ніч із ним? Спала біля нього?

Я спала в одному ліжку тільки з Грейді, і це було зовсім інше. Наразі я не знала, що думати чи відчувати. У мене шалено калатало серце. Та під моєю долонею груди Принца не рухались, я чула лише легке коливання дихання. Що він мав на увазі, коли сказав, що його серце не билося вже дуже довго, як серце смертного? Чи було це якось пов’язано з тим, як його... створили?

— Ти спиш? — прошепотіла я.

Через мить він відповів:

— Так.

Я насупилася.

— Отже, ти відповідаєш мені уві сні?

— Так, — і він іще міцніше обійняв мене за стан.

Я ковтнула та провела пальцями по його грудній клітці — по місцю, де мало б бути його серце, але не відчула його.

— Я можу дещо запитати?

— Ти щойно це зробила.

Я зморщила носа.

— Можна я запитаю ще дещо?

— Так, на’лей.

— Не називай мене так, — пробурмотіла я.

— Але саме зараз ти дуже вперта.

Я закотила очі.

— Як хочеш.

Він зітхнув, але не роздратовано. Ніби майже задоволено.

— Що ти хочеш запитати?

Прикусивши губу, я вдивлялась у темряві на контури його грудей під своєю долонею.

— Твоє серце билося колись, як у смертних?

— Так, — позіхнув він.

Я зігнула пальці на його шкірі.

— Чому воно не б’ється так зараз?

— Тому, що я... — він ліниво провів рукою внизу моєї спини. — Я втратив най’кору.

— Що це таке?

Високородний так довго не відповідав, що я вже подумала, що він заснув.

— Усе.

Усе? Я чекала його пояснення, але він мовчав.

— Ти вже заснув?

— Так, — відповів він і тихо засміявся.

Я теж злегка всміхнулася.

— Ти хотів би, щоб я... повернулася до своєї кімнати?

Він ще сильніше притиснув мене до себе.

— Якби я цього хотів, ти не лежала б зі мною в одному ліжку.

— Ого.