Дженнифер Арментроут – Падіння руїни та люті! (страница 77)

В якомусь сенсі важко було не злитися на наших предків, коли здавалося, ніби вони свідомо вирили собі могили.

— Є ж Високородні, які народжуються, правда? — запитала я. — Я не маю на увазі селестіалів.

— Діти Демінієнів народжуються й старіють так само, як селестіали, чи смертні, або, можливо, повільніше.

— Так я і думала... У вас є діти?

— Ні.

Не знаю чому, але я відчула полегшення, почувши це.

— Кажуть, що Демінієни насправді вибирають, коли мати дитину. Наче обидві сторони мають забажати створити дитину. Це правда?

— Так.

— Мабуть, приємно, — прошепотіла я.

— А в тебе, — він знову провів руками вгору по спині, — є діти?

— Боги, ні.

Принц Торн засміявся.

— Я так розумію, ти не дуже любиш дітей?

— Не те щоб. Це просто трохи... — я зупинилася та згадала слова Грейді. З чого б це мені хотіти привести дитину в цей світ? Це, до чорта, було хороше запитання для багатьох, але для мене... Навіть краще. Як мені торкатися власної дитини?

— Я розумію, — промовив він тихо.

Я нічого не відповіла й подумала, що, можливо, він вважає, що я не змогла б дати дитині життя, на яке вона заслуговує. Що я боялася повторити історію. Я не хотіла так вчиняти з дитиною. Не могла. Але звідки йому знати, як насправді мені було б складно...

Я кашлянула.

— Хай там як, ви сказали, що щось може піти не так під час створення...

— Якщо потривожити процес, створення переривається, — він провів долонями по моїх руках і схопив рукави сукні. Шовкова тканина зіслизнула з мене й впала навколо стоп. Мені перехопило подих. — Те, що виходить назовні, навіть менш смертне, ніж Демінієни.

Холод пройшовся оголеною плоттю.

— Ви говорите про тих, які не схожі на нас? Як нікс?

— В якомусь сенсі, — відповів він і знову торкнувся долонями моїх ребер, відганяючи холод, — ніксів спеціально пробуджують рано.

Я згадала ще одну розмову в цій кімнаті.

— Саме це ви мали на увазі, коли сказали, що не довіряєте тим, хто створив ніксів?

Його дихання торкнулося моєї шиї, а тоді я відчула там його губи.

— Так.

Я хотіла запитати, навіщо комусь переривати процес, але його руки проклали собі шлях до мого стану. Пальці ковзнули під тонке мереживо й почали його опускати.

Серцебиття прискорилось. Я озирнулась і побачила лиш маківку схиленої голови — Високородний повільно тягнув тканину вниз, і вона теж доєдналася до сукні на підлозі. Розвіюючи мої думки, його рот торкнувся вигину моїх сідниць. Принц піднявся, проводячи губами вздовж моєї спини до потилиці.

— Скажи мені дещо, на’лей, — сказав він і розвернув мене до себе. — Так ти виживаєш зараз?

Я подивилася йому в очі. Синій колір поглибшав до кольору неба в сутінках і проник в інші відтінки.

— Що ви маєте на увазі?

Він зібрав моє волосся та відкинув його назад.

— Ти досі виживаєш, роблячи все необхідне?

— Так, — прошепотіла я.

Густі вії опустилися, приховуючи його очі.

— Тому ти вирішила залишитися сьогодні?

У животі закрутило.

— Ні.

— Справді?

Тремтливими руками я стиснула його туніку й потягла догори. Моє серце закалатало. Він мовчки перехопив її та зняв сам, тож я потяглася до застібки на його штанах. Розстібаючи ґудзики, я зовсім не почувалася так, як тоді, коли робила це з ним вперше. Не почувалась я так і, стягуючи вниз м’яку, зношену тканину його штанів.

— Так, — відповіла, коли він звільнився від них. Я поклала долоні йому на живіт і заплющила очі, наповнюючись відчуттям його гладкої шкіри під своїми руками. Мною знову прокотилося тремтіння. — Справді.

Принц нічого не відповів. Я провела руками по його грудях, розмірковуючи над тим, що його шкіра дійсно була зроблена з каменю. На кілька секунд я дозволила собі трохи загубитися просто в дотиках до нього. Тертя його твердої шкіри об мої набагато м’якші руки. Припливи та відпливи в його животі. Натягнуті м’язи. Напевно, я мала дещо дивний вигляд, але новизна дотику до іншого була занадто сильна, щоб їй протистояти. Він не зупинив мене. Просто стояв там, дозволяючи мені досліджувати, так само як я дозволяла йому робити те саме. І тому, напевне, він не зміг би колись зрозуміти, що він мені дав. Я опустилася перед ним на коліна — кам’яна підлога була така ж тверда, як його шкіра, але холодна.

Я розплющила очі та поглянула на тверду, товсту довжину, що між його стегон.

— Ви прекрасні, — прошепотіла я.

Він схилив голову, відкриваючи світлу одну... темнішого відтінку щоку.

Мої вуста розтулилися.

— Ви... зашарілися?

— Так... — він звучав щиро невпевненим.

У цій його ледь помітній плямі на щоці було щось надзвичайно чарівне — те, що хтось настільки сильний і позасвітний, як Демінієн, може почервоніти.

— Так, Ваша Високосте.

— Торн, — виправив він. — Не думаю, що зі мною колись таке траплялося.

— Можливо, траплялось, але вам ніхто про це не казав.

— Більшість не мала б на це відваги, — зазначив він і випрямив голову. — Але гадаю, це... вперше.

Імовірно, це було не вперше, але мені сподобалася думка про те, що я була першою, хто змусив страхітливого Принца Вітрусу зашарітись. Я всміхнулась і провела руками по його стегнах, зосереджуючись на його довжині. Стоячи на колінах, я мала тягтися, щоб дістатися до нього, — Високородний був дуже високий. Я провела руками по його шкірі, відчуваючи тверді вигини його сідниць, а тоді знову по плоті його стегон. У цей час моя кров шаленіла. Його розмір був неймовірний... і несамовитий, і навіть якби в мене не було такої великої перерви в цьому, я все одно нервувалася б.

— Я тут подумала, — сказала я, почуваючись сміливо й грайливо. — Оскільки ви вже куштували десерт, буде справедливо, якщо це зроблю і я.

Його пальці торкнулися моєї щоки, перш ніж заглибитись у волосся.

— Тоді куштуй.

Не було жодного сумніву, жодної невпевненості чи вдавання. Я стояла перед ним на колінах, торкалася його тому, що хотіла цього, і в моїй голові не було нічого, крім власних думок. Мої руки вже не тремтіли, коли я обхопила його пальцями. Тепер затремтів він: легке тремтіння, коли моя хватка стиснулась, і знову, коли моє дихання дражнило головку його члена. Я провела рукою догори його довжиною, відчуваючи ті невеликі виступи, та подивилася на Принца.

Мені перехопило подих. Його плечі й руки розмилися в легкому золотому світінні. Він нахилив голову й волосся спало йому на обличчя. Я не побачила його очей, але його погляд обпалював. Роздував вогонь, що вже кипів у моїх жилах. Пальці в моєму волоссі стиснулися.

Я взяла його собі до рота й здригнулася від гортанного, схожого на гарчання звуку, що пролунав від Високородного. Я взяла його так глибоко, як змогла, що було не так вже й багато, але Принц... З гарчання у відповідь і легкого вигину стегон, я зрозуміла, що його це не сильно хвилює. Я провела язиком вздовж його довжини й по виступах знизу, досягнувши западини під кінчиком його члена. Завела його знову собі в рот, а він... наче нагрівався під моїми руками та в роті, і цей жар увірвався в мої чуття. Я смоктала головку його члена, здивована його смаком. Не солоний, як зазвичай, але... трохи солодкий... Як порошок, чимось схожий на цукор... Я ніколи не куштувала нічого схожого. Його рука стислася в моєму волоссі й потягнула за пасма.

Я засмоктала сильніше, ще більше наповнюючи рот його смаком... Відчула поколювання в роті, і той гострий вир чуттів прокотився моїм тілом, роблячи твердими мої соски та доєднуючись до м’язів, що туго згорталися внизу мого живота. Я відчула, що змокаю, і застогнала навколо нього. Усе його тіло здригнулось і це тільки підсилило моє збудження.

Я схилилась на нього, притиснулася грудьми до його стегон і продовжила свій шлях ротом і рукою. Пульсація на моєму язиці роздавалася луною між моїх стегон, і мені так і кортіло потягтись униз і торкнутися себе. Бо я ніколи цього не робила — ніколи не торкалася себе перед кимось. Боги, я хотіла цього так сильно, що біль став майже нестримним, коли я втислася пальцями в його литку.

— Чорт, — прогарчав він і знову здригнувся.

Мені ніколи насправді не подобався цей акт раніше, але зараз я була жадібною. Ненаситною, коли брала його глибше, впиваючись його смаком, глибокими, гортанними стогонами, що лунали від нього. І коли його стегна загойдалися, я хотіла, щоб він рухався швидше й сильніше. Я жадала різноманітних... нечестивих речей. Я розплющила очі та подивилася на нього знизу — серце калатало, а тіло нило. Я стисла стегна докупи й здригнулася від спалаху бажання. Принц зсунувся, але міцно тримав мене за потилицю. Я хотіла...

— Торкнися себе.