Диана Гэблдон – Чужоземка (страница 112)
Насправді коли вони були поруч, обличчя чоловіка й хлопченяти були майже однакові, але в одного були круглі щоки, а в другого кривий ніс. Таке саме високе чоло й вузькі губи. Такі ж пухнасті брови вигиналися над глибокими й блискучими карими очима. Джеймі, витріщившись на них, виглядав так, наче його вдарили у поперек мішком з піском. Він стулив рота і зглитнув, явно не розуміючи, що робити далі.
— Іане, — стиха мовив він. — То ти одружений?
— О, так, — жваво сказав його зять. — Інакше б я такого не зробив, так?
— Он як, — пробурмотів Джеймі. Він кашлянув і кивнув зятю, про якого щойно дізнався. — Ти, гм, вчинив добре, Іане. Що взяв її, тобто. Дуже добре.
Відчуваючи, що він потребує якоїсь моральної підтримки, я підійшла до Джеймі й торкнулася його руки. Його сестра задумливо подивилася на мене, але нічого не сказала. Джеймі озирнувся і наче здивувався, побачивши мене, ніби забув про моє існування. І це не дивно, подумала я. Але він зрадів шансу принаймні відволіктися й витягнув руку, щоб я ступила крок вперед…
— Моя дружина, — сказав він досить різко. Кивнув на Дженні й Іана. — Моя сестра і її, гм… — він замовк, ми з Іаном ввічливо усміхнулися одне одному.
Та Дженні не відволіклася на тонкощі спілкування.
— Що значить, він вчинив добре, що взяв мене? — спитала вона, ігноруючи знайомство. — Наче я не знаю…! — Іан здивовано подивився на неї, а вона презирливо махнула рукою на Джеймі. — Він каже, що ти вчинив добре, взявши мене за дружину в моєму зіпсованому стані! — вона пирхнула так, наче була вдвічі більшою. — Пліткар!
— Зіпсованому стані? — Іан, схоже, остовпів, а Джеймі зненацька нахилився й міцно схопив сестру за руку біля плеча.
— Ти не розповіла йому про Рендалла? — він був щиро вражений. — Дженні, хіба так можна?
Лише долоня Іана на другій руці Дженні не дозволила їй кинутися на горло брата. Іан рішуче посунув її за себе, обернувся, віддав їй у руки малого Джеймі, змусивши її тримати дитину, щоб хлопчик не впав. Потім обійняв Джеймі за плечі й тактовно відвів на безпечну відстань.
— Це не справа для вітальні, — сказав він тихим голосом, докірливо, — але, якщо тобі цікаво знати, твоя сестра була незаймана в шлюбну ніч. Я це точно знаю.
Гнів Дженні уже був майже рівномірно розподілений між братом і чоловіком.
— Як ти смієш говорити про таке в моїй присутності, Іане Мюр-рей?! — спалахнула вона. — Та хоч і без мене! Моя шлюбна ніч — лише моя і твоя справа, але точно не його! Може, ще й простирадла з шлюбного ліжка йому покажеш?!
— Якби я це зараз зробив, тоді він замовк би, хіба ні? — заспокійливо сказав Іан. — Ну-ну, мі ду39, не варто хвилюватися, це погано для дитини. І крики тривожать малого Джеймі.
Він потягнувся за сином, який похникував, але ще не знав, чи потрібні в цій ситуації сльози. Іан кивнув мені й кинув погляд у бік Джеймі.
Зрозумівши натяк, я схопила Джеймі за руку й відтягнула його до крісла в нейтральному кутку. Іан схожим чином влаштував Дженні на двомісному кріслі, його тверда рука на її плечах утримувала її на місці.
— А тепер… — Хоча він здавався тихим, Іан Мюррей мав безперечну владу. Я тримала долоню на плечі Джеймі, відчувала, як там зникає напруга.
Кімната вже трохи нагадувала мені ринг боксерського поєдинку, де бійці смикалися метушливо по кутках, кожен чекав сигналу діяти під заспокійливою рукою наставника.
Іан кивнув братові дружини з усмішкою.
— Джеймі. Радий тебе бачити. Ми раді, що ти повернувся додому, ще й з дружиною. Чи не так, мі ду? — спитав він у Дженні, його пальці помітно міцніше стиснули її плече.
Але її не можна було змусити щось зробити. Вона стиснула губи в тонку напружену лінію, наче запечатала їх, потім неохоче розтисла й випустила єдине слово.
— Можливо, — сказала вона й знову міцно стиснула губи.
Джеймі потер долонею обличчя, потім підняв голову, готовий до нового раунду.
— Я бачив, як ти пішла в дім із Рендаллом, — уперто мовив він. — А потім він сказав мені… звідки тоді він знає, що в тебе родимка на грудях?
Вона розлючено пирхнула.
— Ти пам’ятаєш усе, що відбувалося того дня, чи капітан вибив це з тебе шаблею?
— Звісно, пам’ятаю! Таке хіба забудеш?!
— Тоді, може, ти згадаєш, що я непогано так угріла капітана в пах коліном під час тих подій?
Джеймі насторожено задер плечі.
— Так, пам’ятаю.
Дженні переможно усміхнулася.
— Що ж, якщо тут твоя дружина — ти міг би хоч назвати мені її ім’я, Джеймі, клянуся, в тебе взагалі немає манер, — та все ж, якби вона так з тобою вчинила — і по заслузі, додам я, — гадаєш, ти зміг би виконувати подружній обов’язок за кілька хвилин по тому?
Джеймі, який відкривав рота, щоб заговорити, раптом закрив його. Він довго дивився на сестру, потім кутик його рота ледь помітно смикнувся.
— Можливо, — сказав він. Рот сіпнувся знову. Він сидів, нахилившись вперед у кріслі, але тепер відхилився, дивлячись на неї зі злегка недовірливим виразом молодшого брата, який слухав казки сестри, відчував себе надто дорослим, щоб захоплюватися, але все ще мимоволі частково вірив у це.
— То це правда? — перепитав.
Дженні повернулася до Іана.
— Неси простирадло, Іане, — наказала вона.
Джеймі підняв руки, здаючись.
— Ні. Ні, я тобі вірю. Але він так поводився після…
Дженні відхилилася, розслабилася біля згину руки Іана, притулила сина так близько, як дозволяв розмір її живота, милостива від перемоги.
— Ну, після його слів надворі хіба він міг зізнатися перед своїми людьми, що не здатний це зробити? Йому довелося вдавати, що він зробив те, що обіцяв, так? І, — визнала вона, — кажу чесно, він був дуже неприємний у цьому, вдарив мене й розірвав мені сукню. Насправді я ледь не знепритомніла від його спроб, а коли отямилася і знову прикрила себе, англієць зник, забравши тебе з собою.
Джеймі зітхнув і на мить заплющив очі. Його широкі долоні лежали на колінах, і я накрила одну з них і ніжно стиснула. Він взяв мене за руку й розплющив очі, вдячно усміхнувся мені й обернувся до сестри.
— Добре, — сказав він. — Але я хочу знати, Дженні. Ти розуміла, коли пішла з ним, що він тобі не нашкодить?
Вона мовчала мить, але погляд був зосереджений на обличчі брата, а потім захитала головою, ледь усміхаючись. Підняла руку, зупинивши протест Джеймі, і брови, схожі на крила чайки, граційно піднялися в запитанні.
— Якщо твоє життя можна обміняти на мою честь, скажи, чому мою честь не можна обміняти на твоє життя? — брови зсунулися в похмурій гримасі, схожа була на обличчі її брата. — Чи ти вважаєш, що я не можу любити тебе так сильно, як ти любиш мене? Бо, якщо так, Джеймі Фрейзер, я скажу тобі одразу, що це неправда!
Розкривши рота для відповіді раніше, ніж вона закінчила, Джеймі раптово розгубився від цього зізнання. Він зненацька закрив рота, а його сестра продовжувала:
— Тому що я люблю тебе, хоча ти тупоголовий, дурний, безмозкий бовдур. І я не кинула б тебе мертвого на дорозі біля своїх ніг, тому що ти надто впертий, щоб хоч раз у житті промовчати!
Блакитні очі свердлили блакитні очі, іскри летіли на всі боки. На превелику силу проковтнувши образи, Джеймі шукав розумну відповідь. Здавалося, він щось вирішив. Розправив плечі, щойно змирився з цим.
— Добре, вибач, — сказав він. — Я помилявся, і я перепрошую.
Він і його сестра сиділи й довго дивилися один на одного, але вибачення, якого він чекав від сестри, не було. Вона уважно роздивлялася його, кусаючи губу, але мовчала. Врешті-решт, йому урвався терпець.
— Я вибачився! Чого ти ще від мене хочеш? — запитав він. — Хочеш, щоб я впав на коліна? Я зроблю це, якщо мушу, але скажи!
Вона повільно захитала головою, все ще стискаючи губу зубами.
— Ні, — нарешті мовила вона, — ти не будеш стояти навколішки у власному домі. Але встань.
Джеймі підвівся, вона опустила дитину на крісло й перетнула кімнату, щоб стати перед ним.
— Знімай сорочку, — наказала вона.
— Не буду!
Вона висмикнула край сорочки з його кілта й потягнулася до гудзиків. Він не пручався, явно збирався послухатися чи піддатися роздяганню. Зберігаючи якомога більше гідності, він відійшов від неї і, стиснувши губи, зняв одяг, через який вони сперечалися.
Вона обійшла його й оглядала спину з таким самим ретельно порожнім виразом обличчя, який я помічала у Джеймі, коли він приховував сильні емоції. Вона кивнула, наче підтвердила те, про що давно здогадувалася.
— Що ж, якщо ти був дурнем, Джеймі, ти, схоже, заплатив за це. — Вона ніжно торкнулася його спини, сховавши найгірші шрами.
— На вигляд боляче.
— І було боляче.
— Ти плакав?
Він мимоволі стиснув кулаки по боках.
— Так!