Дэн Браун – Янголи і демони (страница 78)

— Поряд із п’яца Барберіні.

Аби краще зорієнтуватися, Ленґдон іще раз подивився на спис у руці янгола. Брандмейстер не помилився. Карта підтвердила, що спис і справді вказує на захід. Ленґдон провів пальцем на карті пряму від церкви Санта-Марія делла Вітторія на захід. Надія відразу почала згасати. Його палець раз по разу натрапляв на будівлю, позначену маленьким чорним хрестиком. Храми. Місто було просто всіяне ними. Нарешті церкви закінчились, і палець заїхав у передмістя Рима. Ленґдон зітхнув і відійшов на крок від карти. Прокляття.

Розглядаючи загальний план міста, Ленґдон затримав погляд на трьох храмах, де було вбито перших трьох кардиналів. Каплиця Кіджі... собор Святого Петра... тут...

Побачивши їх усі одночасно, він помітив у їхньому розташуванні щось несподіване. Раніше Ленґдон чомусь думав, що храми з вказівниками розкидані по Риму навмання, без жодної закономірності. Але, очевидно, це було не так. Три храми були розташовані приблизно на однаковій відстані один від одного й утворювали велетенський трикутник, що охоплював півміста. Ленґдон подивився ще раз. Так і є, йому це не здалося.

— Реппа, — раптом сказав він, не підводячи голови.

Хтось дав йому кулькову ручку.

Ленґдон обвів три храми колами. Серце забилося швидше. Він утретє перевірив своє припущення. Симетричний трикутник!

Спершу він подумав про велику державну печатку на однодоларовій банкноті — трикутник зі всевидющим оком усередині. Але це не мало сенсу. Адже він позначив лише три точки. А всього їх мало бути чотири.

То де ж, чорт забирай, Вода? Ленґдон знав: хоч би де він поставив четверту точку— трикутник буде зруйновано. Єдиним способом зберегти симетрію було розмістити четвертий вказівник всередині трикутника, у центрі. Він подивився на це місце на карті. Нічого. Але ця ідея не давала йому спокою. Чотири елементи науки вважалися рівними. Вода нічим не вирізнялась, а отже, не могла знаходитися в центрі.

Але інтуїція підказувала йому, що таке симетричне розташування не могло бути випадковим. Я ще не бачу цілої картини. Залишався тільки один варіант — чотири точки утворювали не трикутник, а якусь іншу фігуру.

Ленґдон подивився на карту. Може, квадрат? Квадрат, щоправда, не має жодного символічного значення, але принаймні він симетричний. Ленґдон поставив палець в одну із точок на карті, яка мала б перетворити трикутник на квадрат. Він відразу побачив, що правильного квадрата не вийде. Кути в первинного три кутника були неоднакові, і з нього міг утворитися хіба що неправильний чотирикутник.

Він розглянув іще кілька варіантів розташування четвертої точки відносно трикутника, і раптом сталося щось несподіване Він зауважив, що пряма, якою він позначив напрямок списа, проходить точнісінько крізь одну з гіпотетичних точок. Вражений, Ленґдон обвів це місце колом. Тепер він дивився на чотири позначки на карті, розташовані у формі нерівного ромба, схожого формою на повітряного змія.

Він наморщив чоло. Ромби теж не були символом ілюмінатів. Він задумався. Проте...

Ленґдон згадав знаменитий «діамант ілюмінатів». Ідея, звісно ж, була недоладна, і він відразу її відкинув. До того ж ромб на карті був довгастий, як повітряний змій. Навряд чи його можна було вважати зразком тієї бездоганної симетрії, якою славився «діамант ілюмінатів».

Схилившись, щоб краще роздивитись, біля чого опинилась четверта позначка, Ленґдон із подивом виявив, що вона стоїть у самому центрі славнозвісної римської п’яца Навона. Він знав, що на цьому майдані є велика церква, але він уже раніше креслив пальцем пряму крізь цей майдан і подумав про цю церкву. Наскільки він пам’ятав, у ній не було жодних скульптур Берніні. Ця церква мала назву Свята Агнеса ін Аґоне — на честь святої Агнеси, молодої чарівної дівчини, відданої в довічне сексуальне рабство за небажання зректися віри.

Що ж такого є в цій церкві? Ленґдон напружував пам’ять, намагаючись уявити, як ця церква виглядає всередині. Але жодних робіт Берніні він у ній не пригадував, а тим паче таких, що мали б якийсь зв’язок із водою. Фігура, утворена на карті, теж не давала йому спокою. Ромб. Надто правильний, щоб бути збігом, але не достатньо правильний, щоб мати сенс. Повітряний змій? Невже він вибрав не ту точку? Чого я не второпаю?

Відповідь прийшла за тридцять секунд, і Ленґдон відчув таке піднесення, якого не переживав ще ніколи за все своє професійне життя.

Геніальність ілюмінатів, схоже, не мала меж.

Фігура, на яку він дивився, задумувалась зовсім не як ромб. Ромб утворився лише тому, що він сполучив суміжні точки. Ілюмінати ж вірили у протилежності! Коли Ленґдон креслив прямі між протилежними вершинами, пальці в нього тремтіли. На карті утворився велетенський хрест. Це хрест! Чотири елементи науки постали перед його очима... у формі величезного хрести, що розкинувся на все місто.

Він зачудовано дивився на карту, і в голові в нього зазвучав рядок з вірша... наче давній друг з новим обличчям.

Крізь Рим сюди прокласти світла путь...

Крізь Рим...

Туман почав розсіюватись. Ленґдон зрозумів, що відповіді, була в нього перед очима весь вечір! У вірші ілюмінатів було сказано, як саме розташовані олтарі науки. Навхрест!

Крізь Рим сюди прокласти світла путь!

Ленґдон зрозумів: хрест на карті відображав найвищий дуалізм ілюмінатів. Це був релігійний символ, утворений із елементів науки. Галілеєва стежка світла вшановувала водночас і науку, і Бога!

Усі інші деталі складанки стали на місце майже миттєво.

П’яца Навона.

У самому центрі п’яца Навона перед церквою Святої Агнеси ін Аґоне стояла одна з найзнаменитіших скульптур Берніні. Усяк, хто бував у Римі, приходив подивитися на неї.

«Фонтан чотирьох рік»!

Безпомилковий символ води, фонтан чотирьох рік Берніні прославляв чотири найбільші ріки світу — Ніл, Ґанґ, Дунай і Ла-Плату.

Вода, думав Ленґдон. Останній вказівник. Досконало.

А ще досконаліше те, збагнув Ленґдон, що над чудовим фонтаном Берніні височіє величний обеліск.

Залишивши спантеличених пожежників, Ленґдон побіг через усю церкву до бездиханного тіла Оліветті.

22:31, подумав він. Часу вдосталь. Уперше за сьогодні він відчував, що випереджає події.

Присівши біля командира, що лежав поза рядами лав, Ленґдон непомітно для пожежників узяв його пістолет і рацію. Він знав, що доведеться викликати підмогу, але тут було не відповідне для цього місце. Розташування останнього олтаря науки мусило поки що залишатися таємницею. Репортери й пожежники, що мчатимуть із сиренами до п’яца Навона, тільки все зіпсують.

Ленґдон тихо вислизнув на вулицю й обійшов журналістів, які групами заходили до церкви. Він перетнув п’яца Барберіні і, сховавшись у тіні будинків, увімкнув рацію. Спробував зв’язатися з Ватиканом, але в рації тільки тріщало. Або він був поза зоною зв’язку, або ж для користування рацією потрібно було набрати якийсь код. Ленґдон крутив регулятори, натискав кнопки, але нічого не допомагало. Він зрозумів, що викликати підмогу, мабуть, не вдасться. Озирнувся в пошуках телефону-автомата. Жодного. Зрештою, до Ватикану й так зараз не додзвонитися.

Він почувся дуже самотньо.

Відчуваючи, як упевненість тане, Ленґдон якусь мить постояв, оцінюючи своє жалюгідне становище: весь обсипаний уламками зогнилих кісток, поранений, смертельно втомлений і голодний..

Він озирнувся на церкву. Над маківкою, освітленою прожекторами медій і пожежними машинами, звивався дим. Може, варто повернутися й покликати когось на допомогу? подумав він. Однак інтуїція підказувала, що помічники без спеціальної підготовки можуть тільки зашкодити. Якщо убивця нас побачить... Він подумав про Вітторію й усвідомив, що це його остання нагода зустрітися з її викрадачем.

П’яца Навона, думав він, знаючи, що може дістатися туди добряче заздалегідь і підстерегти вбивцю. Він розглянувся в пошуках таксі, але вулиці були майже порожні. Навіть таксисти все покинули заради телевізора. До п’яца Навона була тільки миля, але Ленґдон не збирався витрачати дорогоцінні сили на пішу прогулянку. Він іще раз глянув на церкву, застановляючись, чи не міг би він позичити в когось авто.

Пожежну машину? Мікроавтобус інформагентства? Жартуєш, чи що?

Відчуваючи, що хвилини невблаганно спливають, Ленґдон прийняв рішення. Витягнув з кишені пістолет і вчинив дещо, настільки на нього не схоже, що він аж запідозрив, що став одержимий дияволом. Ленґдон підбіг до одного-єдиного «сітроена», що зупинився перед світлофором, і націлився крізь опущене вікно на водія:

— Fuori!

Переляканий чоловік хутко вийшов з авта. Ленґдон ускочив за кермо й натиснув на газ.

101

Ґюнтер Ґлік був в офісі швейцарської гвардії. Він сидів на лаві в кімнаті для тимчасово затриманих і молився всім богам, яких тільки знав. Ох, тільки б це НЕ виявилося сном. Сьогодні він оприлюднив сенсацію, про яку не міг навіть мріяти. Про яку ніхто б не міг мріяти. Кожний журналіст на землі бажав би зараз бути на місці Ґліка. Ти не спиш, казав він собі. Ти став зіркою. Дєн Разер у цю мить гірко плаче.

Макрі сиділа поруч і здавалася трохи приголомшеною. Ґлік на неї не сердився. Після ексклюзивної трансляції звернення камерарія вони вдвох показали світові страхітливі фотографії вбитих кардиналів і Папи — з отим страшнючим язиком! — а також монітор, на якому видно контейнер з антиматерією, що відлічує секунди. Неймовірно!