Дэн Браун – Джерело (страница 60)
— Я розумію, ми втратили телефон Едмонда, тож не можемо зв’язатися з Вінстоном.
— Саме так.
— Гадаю, це теж можна владнати.
Амбра скептично примружилася:
— Тобто?
— Нам просто треба знайти самого Вінстона — той комп’ютер, який зробив Едмонд. Якщо ми не можемо зв’язатися з Вінстоном опосередковано, то треба вийти на Вінстона прямо!
Амбра подивилася на нього, як на божевільного.
Ленґдон продовжив:
— Ти казала, що Едмонд створив Вінстона в таємному місці.
— Але ж воно може бути будь-де на Землі!
— Ні. Воно в Барселоні. Воно має бути тут. У Барселоні Едмонд жив і працював. А штучний інтелект — це один із його найновіших проектів, тож варто думати, що Едмонд зробив Вінстона тут.
— Роберте, навіть якщо це й так, це ж голка в копиці сіна. Барселона величезна. Це просто неможливо…
— Я можу знайти Вінстона, — сказав Ленґдон. — Я цього певен!
Він усміхнувся й поглянув униз на вогні міста.
— Може, це й звучить як шаленство, але, поглянувши на Барселону згори, я дещо зрозумів…
Дивлячись у вікно, він замовк.
— Можна докладніше? — зацікавившись, спитала Амбра.
— Я б мав це раніше побачити! — мовив він. — У Вінстоні щось є, якась інтрига, що мені не дає спокою всю ніч. Здається, я здогадався…
Ленґдон обережно поглянув на агентів Гвардії й упівголоса звернувся до Амбри:
— Ти готова просто повірити мені? Я переконаний, що зможу знайти Вінстона. Але річ у тому, що Вінстон без пароля нам нічим не допоможе. Наразі треба знайти рядок. Саграда Фамілія — наш великий шанс!
Амбра уважно подивилася на Ленґдона. Тоді здивовано кивнула, розвернулася до переднього сидіння й гукнула:
— Агенте Фонсека! Будь ласка, скажіть пілотові просто зараз відвезти нас до Сагради!
Фонсека розвернувся й люто подивився на неї.
— Сеньйорито Відаль, я ж казав вам, у нас наказ…
— Агенте Фонсека, — перебила його майбутня іспанська королева, дивлячись йому просто в очі. — Везіть нас до Сагради Фамілії — або ж моїм першим наказом стане звільнити вас!
Розділ 62
ConspiracyNet.com
ОСТАННІ НОВИНИ
УБИВЦЯ-СЕКТАНТ!
Ми маємо нове повідомлення від monte@iglesia.org: убивця Едмонда Кірша — член ультраконсервативної таємничої християнської секти, відомої як пальмаріанська церква!
Луїс Авіла вже понад рік закликає до секти нових прибічників онлайн, і належність до релігійно-військової організації пояснює татуювання на його долоні.
Цей франкістський символ часто використовується пальмаріанською церквою. Як пише національна газета El Pais, секта визнає власного «папу» й канонізувала кількох безжальних лідерів, як-от Франсіско Франко й Адольф Гітлер!
Не вірите нам? Поґуґліть.
Усе почалося з містичного видіння.
1975 року страховий брокер Клементе Домінґес-і-Ґомес, за власним твердженням, бачив видіння, у якому його висвятив на папу Сам Ісус Христос. Відтак
Клементе прийняв ім’я Григорія XVII, відрікся від Ватикану й призначив власних кардиналів. Не визнаний Римом новий антипапа зібрав тисячі послідовників і чималі багатства, на які зміг збудувати церкву- твердиню, поширювати свої ідеї за межі країни й рукоположити сотні пальмаріанських єпископів по всьому світу.
Схизматична пальмаріанська церква й нині має той самий головний осередок в Іспанії — обнесений потужними мурами комплекс під назвою Гора Христа-Царя в Пальмар-де-Троя. Ватикан не визнає пальмаріан, але секта й далі приваблює нових і нових парафіян з числа ультраконсервативних католиків.
Незабаром читайте продовження новин про цю секту, а також про єпископа Антоніо Вальдеспіно, який видається причетним до сьогоднішньої змови.
Розділ 63
«Ну що ж, я вражений!» — подумав Ленґдон.
Кількома словами й потужним тоном Амбра просто-напросто змусила команду вертольота EC145 розвернути машину й летіти до базиліки.
Коли вони знизилися й рухалися над дахами міста, Амбра розвернулася до агента Діаса, вимагаючи в нього телефон, аби зробити дзвінок. Той неохоче дав. Амбра швидко відкрила браузер і проглянула заголовки новин.
— От чорт! — прошепотіла вона. — Ну я ж намагалася докричатися до журналістів, що мене не викрадали. А ніхто не чув!
— Може, просто ще в мережу не виклали? — припустив Ленґдон. «Адже все сталося якихось десять хвилин тому».
— У них було досить часу, — відказала вона. — Я бачу відео, де ми летимо від Каси Міла.
«Що, вже?!» — іноді Ленґдонові здавалося, що світ обертається занадто швидко. Ще на його пам’яті останні новини друкували на папері і вкидали у скриньку наступного ранку.
— До речі, — з легкою усмішкою сказала Амбра, — схоже, ми з тобою — хіт новин!
— Розумію: не треба було мені тебе викрадати! — іронічно відказав він.
— Не смішно! Ну принаймні ми — новина номер один. — Вона дала телефон професорові. — Ось поглянь.
Ленґдон подивився на екран і побачив сторінку Yahoo! з традиційною першою десяткою новин. Найпопулярніша мала такий заголовок:
1 «Звідки ми?» / Едмонд Кірш
Схоже, презентація Едмонда заохотила весь світ замислитися над цим питанням і його обговорювати. «Едмондові було б приємно», — подумав Ленґдон, але коли він натис на лінк і побачив перші десять заголовків, то зрозумів, що поквапився з висновком. Топ-10 теорій були історіями про створення світу й інопланетян.
«Едмонд би вжахнувся!»
Одна з найбільш відомих і некрасивих ситуацій подібного плану сталася в колишнього учня Ленґдона на громадському форумі «Наука і духовність», де Едмонд у якийсь момент просто не витримав, сплеснув руками й пішов зі сцени, вигукнувши: «Ну невже розумні люди не можуть говорити про своє походження, не згадуючи Бога чи довбучих інопланетян?!»
Ленґдон усе дивився в телефон, доки йому трапилося на перший погляд безкривдне посилання на CNN Live: «Що ж відкрив Кірш?»
Він пішов за тим посиланням і став дивитися відео, показуючи його й Амбрі. Збільшив звук, і обоє схилилися над екраном, щоб чути голоси за лопотінням гвинта.
З’явилася ведуча. Ленґдон останніми роками не раз бачив її в ефірі.
— Зараз до нас завітав астробіолог NASA доктор Ґріффін Беннетт, — промовила вона, — який має деякі думки щодо загадкового революційного відкриття Едмонда Кірша. Вітаю вас, докторе Беннетт.
Гість, який виявився бороданем в окулярах у тонкій металевій оправі, поважно кивнув.
— Дякую. По-перше, маю сказати, що я особисто був знайомий з Едмондом. Маю надзвичайну повагу до його інтелекту, творчого мислення, відданості справі прогресу й новацій. Його вбивство стало жахливим ударом по науковій спільноті, і, сподіваюсь, після цього боягузливого злочину інтелектуали світу об’єднають зусилля проти небезпек фанатизму, упередженого мислення, проти тих, хто насильством, а не фактами й доказами намагається захищати свої переконання. Я всією душею надіюся, що чутки, ніби хтось сьогодні намагається все ж донести відкриття Едмонда до людей, правдиві!
Ленґдон поглянув на Амбру:
— Певне, це про нас!
Вона кивнула.
— Багато людей солідарні з вами в цих сподіваннях, докторе Беннетт, — мовила ведуча. — Чи не могли б ви розповісти нам, що саме ви думаєте: яке може бути відкриття Едмонда Кірша?