Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 94)

— Чи знайшов той Каменестраж якийсь механізм для відкривання?

— У камені був вставлений самоцвіт, — відповів Фалілар. — Я наказав Каменестражу його дістати, і ми проведемо дослідження. Хочу, щоб він перевірив, чи міг камінь якимось чином розсуватися в боки. Якщо так, то це був би чудовий механізм.

Навані подумки зробила нотатку: доручити Вітробігуну облетіти та зблизька роздивитися гори, в які було вбудовано вежу Урітіру. Можливо, вікна, подібні до цього, вкажуть на інші приховані кімнати з не менш таємничим вмістом.

— Я проведу ретельний огляд цієї моделі, — сказав Фалілар. — Вона може видати ще якісь секрети.

— Дякую. Мені, на жаль, ще треба прочитати кілька санітарних звітів.

— Якщо буде можливість, зазирніть до бібліотеки й поговоріть із моїм племінником. Він зробив деякі вдосконалення свого пристрою.

Навані кивнула й пішла до свого паланкіна, сподіваючись, що Фалілар відзвітує їй про все, що виявить. Коли сідала в паланкін, то побачила, як Ісабі, одна з її молодших учених, забігла в кімнату, тримаючи миготливий червоний вогник.

Таємничий телестиль. Те, що вона отримала кілька тижнів тому від незнайомця, який так розлютився через фабріали. Це вперше з того дня він спробував зв’язатися з нею.

Санітарні звіти зачекають.

28

Єресь

Інші осколки я не можу ідентифікувати, і вони приховані від мене. Я боюся, що їхній вплив вдирається в мій світ. І все ж я замкнений у дивній нездатності через протилежні сили, якими володію.

Тримайте його рівно! — гукнув Фалілар. Минули роки, відколи Навані востаннє бачила старого сивобородого інженера таким жвавим. — Покладіть сюди, на стіл! Ісабі, у тебе є ваги, так? Швидше, швидше! Підготуй їх так, як ми вчилися!

Невеликий рій подвижників і вчених метушився довкола Навані, встановлюючи телестиль на дошку і готуючи звичайні фіолетові чорнила. Вони винесли його і влаштували на посту охорони біля периметру вежі. Каламі стояла поруч з Навані, схрестивши руки на грудях. Сивіюча писарка цими днями була все виснаженіша, і це тривожило.

— Я не впевнена в цьому, ваша світлосте, — сказала вона, поки інженер та його помічники налаштовували свої прилади. — Хвилююся, що хто б не був з іншого боку телестиля, він дізнається більше про нас, ніж ми про нього.

Фалілар витер голену голову хусткою, а потім жестом запросив Навані сісти за стіл.

— Візьму до відома, — сказала Навані, сідаючи. — Ми готові?

— Так, ваша світлосте, — сказав Фалілар. — Як тільки розмова почнеться, ми за вагою вашого телестиля зможемо визначити, наскільки далеко зараз інший телестиль.

Телестилі мали певний недолік. Що далі вони були один від одного, то важчими ставали після активації. У більшості випадків це була невелика, майже непомітна різниця. Сьогодні дошку з прикріпленим телестилем встановили на найточніші ваги Фалілара. Телестиль було вчеплено струнами до інших інструментів також. Навані обережно повернула рубін, показуючи, що готова до спілкування зі своїм загадковим кореспондентом. Шестеро вчених і подвижників, включаючи Каламі, здавалося, затамували подих.

Телестиль почав писати: «Чому ти проігнорувала мої вказівки?».

Фалілар жваво жестикулював іншим, і ті почали проводити вимірювання — додавати крихітні гирі на ваги й вимірювати натяг струни.

Вона залишила їх зі своїми вимірюваннями, натомість зосередившись на розмові.

«Я не впевнена, чого саме ви від мене очікували, — написала у відповідь. — Будь ласка, поясніть детальніше».

«Ти повинна припинити свої експерименти з фабріалами, — видав телестиль. — Тобі однозначно дали зрозуміти, що треба зупинитися. Ти цього не зробила. Тільки посилила свою єресь. І що це ти робиш — кладеш фабріали в яму і поєднуєш їх з вітром бур? Ти робиш зброю зі спренів, яких спіймала в пастку? Ти вбиваєш? Люди завжди вбивають».

— Єресь? — спитала Каламі, поки інженери працювали. — Хто б це не був, схоже, він має теологічні заперечення проти наших дій.

— Вона говорить про людей так, як це могла б робити співунка, — зазначила Навані, постукуючи по паперу. — Тож або вона одна з них, або хоче, щоб ми так вважали.

— Ваша світлосте, це не може бути правдою, — зауважив Фалілар. — Різниця у вазі дуже несуттєва.

— Значить, вона десь поруч, — виснувала Навані.

— Дуже близько, — сказав Фалілар. — Десь усередині вежі. Якби ми могли придумати спосіб зібрати точніші ваги... Хоч би що там було, повторне вимірювання допомогло б мені з можливою тріангуляцією.

Навані кивнула.

«Чому ви називаєте це єрессю? — написала Навані. — Церква не вважає фабріали аморальними. Не більше ніж запрягти чала у віз».

«Чал, якого запрягли у віз, не обмежений крихітним простором, — прийшла відповідь. Телестиль рухався люто і жваво. — Спрени створені для того, щоб бути вільними. Захоплюючи їх, ти ув’язнюєш саму природу. Чи зможе вижити буря, поміщена у в’язницю? Чи може квітка цвісти без сонячного світла? Це те, що ти робиш. Твоя релігія недосконала».

«Дозвольте я подумаю над цим, — написала Навані. — Мені знадобиться кілька хвилин, щоб поговорити зі своїм теологічним радником». «Кожна мить твого очікування — це мить болю, заподіяного спренам, над якими ти володарюєш, — написав телестиль. — Я більше не терпітиму цього».

«Будь ласка, зачекайте, — написала Навані. — Я на хвилинку скористаюся іншим телестилем, щоб поговорити зі своїм теологічним радником, але незабаром відповім вам».

Відповіді не було. Але телестиль продовжував висіти над дошкою — примарний співрозмовник чекав.

— Добре, — сказала вона. — Виконаймо другу серію вимірювань.

Інженери взялися активно працювати, роз’єднавши телестиль, так що зв’язок між двома апаратами був тимчасово порушений. Вони зібрали спорядження і побігли.

Навані та Каламі поквапились до паланкіна, який чекав їх біля кімнати. Шестеро людей підняли його і поспішили за інженерами та писарками, і вся група кинулася через вежу. Зрештою вибігли на плато перед Урітіру. Вони не могли визначити місцеперебування другого телестилю ні безпосередньо, ні навіть після роз’єднання.

Однак, оскільки вимірювали час загасання імпульсу — і, отже, оцінювали відстань, — то могли зробити тріангуляцію за кількома вимірюваннями й отримати приблизне уявлення про місцеперебування того, хто писав телестилем на іншому боці. Команда розташувалася тут, на плато, серед спренів холоду.

На той час, коли Навані вибралася з паланкіна, Фалілар і його команда вже приготували телестиль на кам’яній поверхні. Навані опустилася на коліна і знову ввімкнула пристрій.

Поки вони чекали, Фалілар витирав хустинкою голову, а Каламі стояла на колінах біля паперу й шепотіла: «Ну ж бо!». Ісабі, маленька учениця Фалілара, дочка одного з Вітробігунів, здавалося, ледь не вибухнула, затамувавши подих.

Телестиль увімкнувся, а потім написав: «Чому ти перемістилася? Що ти робиш?».

«Я поговорила зі своїми подвижниками, — написала Навані, коли інженери знову почали проводити вимірювання. — Вони погоджуються, що наші знання можуть бути помилковими. Чи можете пояснити, як ви дізналися, що це зло? Звідки ви знаєте те, чого не знають наші подвижники?»

— Як вона зрозуміла, що ми перемістилися? — запитала Каламі.

— У неї є шпигун, який спостерігає за нами, — пояснила Навані. — Ймовірно, це та сама людина, яка сховала рубін, щоб я його знайшла.

Співрозмовник не відповів.

«У мене ще багато обов’язків, — написала Навані. — Ви перервали мене дорогою на важливу зустріч. У мене є ще лише кілька хвилин на розмову. Будь ласка! Розкажіть, звідки вам відомо те, чого не знаємо ми».

«Істина для мене очевидна», — написав телестиль.

«Для нас — ні», — відповіла Навані.

«Тому, що ти — людина», — видав телестиль. — «Людям не можна довіряти. Ви не вмієте виконувати обіцянки. А обіцянки — це те, завдяки чому функціонує світ. Ми змушуємо світ функціонувати. Ти повинна звільнити своїх спренів з полону. Ти повинна, ти повинна».

— Маска Аш... — сказала Каламі. — Це спрен, так?

— Так, — відповіла Навані.

— Я маю певні дані, — сказав Фалілар. — Сигнал справді йде з вежі. Думаю, я зможу прив’язати його до конкретної частини. Мушу сказати, ваша світлосте, що ви, здається, нічим не здивовані.

— У мене були підозри, — сказала Навані. — Ми знайшли одного стародавнього спрена, що ховається у вежі. Невже так уже важко припустити, що другий робить те саме?

— Ще хтось із Розстворених? — запитала Каламі.

Навані задумливо постукала пальцем по паперу для телестиля:

— Сумніваюся. Спрен, який хоче звільнити собі подібних? Спрен визволення? Хтось чув про таких?

Учені дружно похитали головами. Навані потягнулася, щоб написати незнайомцеві ще щось, але телестиль вимкнувся і впав на папір — з’єднання пропало.

— Отже... що нам робити? — запитала Каламі. — Ще одна з цих тварюк може спостерігати за нами з темряви. І планувати нові вбивства.

— Це не те саме, — сказала Навані. — Тут щось інше...

«Ми змушуємо світ функціонувати».

Поки вони збирали речі, в голові Навані почав зароджуватися план. Трохи безрозсудний, особливо тому, що вона не хотіла пояснювати його іншим, бо спрен міг почути.

Жінка все одно продовжила розвивати цю ідею. Коли вони йшли до самої вежі, Навані спіткнулася і, намагаючись, щоб це скидалося на випадковість, впустила телестиль. Вона скрикнула, незграбно штовхнувши телестиль ногою по кам’яній поверхні, і він упав прямо через край плато. Навані кинулася до телестиля, але той уже зник, звалившись на скелі на тисячі футів униз.