Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 52)

— Мене змушують піти у відставку, — тихо промовив Каладін.

— Мої вітання. Візьми пенсію. Хай це все буде проблемою для когось іншого.

— Мені сказали, що можу обрати інший шлях, оскільки я вже не на передовій. Я подумав...

Він подивився на Загеля, а той усміхнувся, і в кутиках його очей з'явилися зморшки. Дивно, як шкіра цього чоловіка могла здаватися гладенькою, як у дитини, а за мить — зморшкуватою, як у старця.

— Думаєш, що ти один з нас? — запитав Загель. — Солдатів, яких побило життя? Людей з такими тонкими душами, що вони тріпочуть на сильному вітрі?

— Ось яким я став. Я знаю, чому більшість із них залишили поле бою, Загелю. Але не ти. Чому ти став подвижником?

— Тому що я зрозумів, що війна триватиме серед людей, як би я не старався. Я більше не бажав намагатися зупинити їх.

— Проте ти не зміг відмовитися від меча.— Ох, я відмовився. Відпустив його. Найкраща помилка, яку я коли-небудь робив, — він оцінювально глянув на Каладіна. — Ти не відповів на моє запитання. Вважаєш, що належиш до майстрів меча?

— Далінар запропонував мені тренувати нових Променистих. Не думаю, що зможу це витерпіти — бачити, як вони летять на бій без мене. Але я подумав, що зможу знову тренувати звичайних солдатів. Це б не ятрило мене так.

— І ти вважаєш, що належиш до нас?

— Я... Так.

— Доведи це, — Загель зірвав з мотузки кілька шаликів. — Удар мене.

 — Що? Тут? Зараз?

Загель обережно обмотав один шалик навколо руки. Каладін не бачив при ньому ніякої зброї, хоча той міг ховати ніж — чи навіть два — під подертим бурим халатом.

— Врукопаш? — запитав Каладін.

— Ні, візьми меч. Ти ж хочеш доєднатися до майстрів меча? Тоді покажи мені, як ти ним володієш.

— Я не казав...

Каладін глянув на мотузку для білизни, де сиділа Сил у подобі дівчини. Вона знизала плечима, і Каладін викликав її у вигляді Сколкозбройця — довгого, тонкого, вишуканого, не схожого на те велике одоробло, яким колись володів Далінар.

— Затупи лезо, чалоголовий! — велів Загель. — Можливо, моя душа й потоншала, але я б волів, щоб її не порвали на шматки. І жодних надздібностей з твого боку. Хочу побачити, як ти б’єшся, а не літаєш.

Подумки Каладін наказав Сил-клинку затупитися. Край розплився, перетворюючись на туман, а потім знову сформувався, вже негострий.

— Гм... — сказав Каладін. — Як ми почнемо...

Загель зірвав із мотузки простирадло і кинув його в бік Каладіна. Воно полетіло, розвіваючись, а Каладін ступив крок уперед і мечем збив тканину з повітря. Загель зник серед тріпотливих рядів простирадл.

Каладін обережно зайшов між рядами. Тканина то розвівалася від вітру, то опадала, нагадуючи рослини, повз які він часто проходив у прірвах. Живі істоти, що рухалися й перетікали разом з невидимими потоками вітру.

Загель вискочив з іншого ряду, зірвав ще одне простирадло і махнув ним. Каладін охнув, замахнувся на тканину і відступив убік. Він зрозумів стратегію Загеля: змусити противника зосередитися на тканині.

Каладін проігнорував простирадло і зробив випад у бік Загеля. Він пишався цим ударом. Завдяки тренуванню з Адоліном він тепер володів мечем майже так само вправно, як і старим добрим списом. Випад не вдався, проте сама майстерність була на висоті.

Загель, рухаючись з неймовірною спритністю, знову заховався між рядів простирадл. Каладін стрибнув за ним, але знову втратив ціль. Він почав крутитися, шукаючи серед рядів тріпотливої тканини, що здавалися нескінченними. Наче полум’я в танці, чисто-біле.

— Чому ти б’єшся, Каладіне Буреблагословенний? — пролунав примарний голос Загеля десь поблизу.

Каладін розвернувся і виставив меч:

— Я б’юся за Алеткар.

— Ха! Ти просиш мене підтримати тебе як майстра меча, але тут же брешеш мені?

— Я не просив... — Каладін глибоко вдихнув. — Я з гордістю ношу кольори Далінара.

— Ти б’єшся за нього, а не через нього. Чому ти б’єшся?

Каладін прокрався в той бік, звідки, як йому здавалося, долинав звук. — Я б’юся, щоб захистити своїх людей.

— Уже ближче, — сказав Загель. — Але тепер твої люди захищені як ніколи. Вони можуть самі про себе потурбуватися. То чому ти продовжуєш битися?

— Може, я не вважаю, що вони в безпеці. Може, я...

— ...не думаєш, що вони можуть самі дати собі раду? Ви зі старим Далінаром — два чоботи пара.

Обриси обличчя та фігури з’явилися на сусідньому простирадлі, воно колихнулося в бік Каладіна, наче хтось рухався за ним. Каладін одразу ж завдав удару, встромивши меч у тканину. Простирадло порвалося — вістря все ще лишалося достатньо гострим, — проте нікого не зачепило.

Сил миттєво загострилася, він навіть не встиг її попросити — і простирадло затріпотіло на вітрі, розрізане навпіл посередині.

Загель з’явився з іншого боку від Каладіна, той ледь устиг вчасно повернутися і махнув клинком. Загель відбив удар рукою, обмотаною тканиною, в іншій руці тримаючи довгий шалик. Різко хльоснув шаликом — і той міцно обмотався навколо Каладінової руки, наче хлист.

Загель смикнув, намагаючись вибити Каладіна з рівноваги. Той ледь утримався на ногах і зробив випад однією рукою. Загель знову відбив удар своєю обмотаною рукою. Така тактика ніколи б не спрацювала проти справжнього Сколкозбройця, але виявилася навдивовижу ефективною проти простих мечів. Новобранці часто дивувалися, як добре товстий шар тканини відбиває клинок. Загель усе ще утримував Каладінову руку шаликом і підняв її, змусивши Каладіна розвернутися. Геєна! Каладін зумів зманеврувати клинком і розрізав тканину навпіл — Сил на мить загострилася, — а потім стрибнув назад і спробував відновити рівновагу.

Загель спокійно ступив убік, замахнувся шаликом з голосним свистом, а потім закрутив ним, наче булавою. Каладін не бачив жодного Буресвітла, яке б виходило з подвижника, і в нього не було причин вважати, що той уміє приборкувати сплески... проте в тому, як тканина стискала руку Каладіна, відчувалося щось надприродне.

Загель розтягнув шалик — той виявився довшим, ніж думав Каладін. — Хлопче, ти віриш у Всемогутнього?

— А це має значення?

— Ти питаєш, чи важлива віра, коли плануєш приєднатися до подвижників — стати релігійним наставником?

— Я хочу навчати володіння мечем і списом, — відказав Каладін. — Як це стосується Всемогутнього?

— Тоді нехай. Питаєш, яке значення має Бог, коли плануєш навчати інших убивати?

Каладін обережно ступив уперед, тримаючи клинок перед собою:

— Не знаю, у що я вірю. Навані досі вшановує Всемогутнього. Щоранку спалює захисні гліфи. А Далінар каже, що Всемогутній помер, але також стверджує, що є ще інший істинний Бог десь за межами Гадесмару. Ясна ж говорить, що якщо в істоти є необмежені сили, від цього вона не стає Богом. Влаштування світу вказує, що всесильне любляче божество не може існувати.

— Я не питав, у що вірять вони. Я питав про тебе.

— Не впевнений, що бодай хтось знає відповіді. Я вважаю, що краще дозволити сперечатися тим, кого це турбує, я ж думатиму про більш приземлені речі, що просто зараз відбуваються в моєму житті.

Загель кивнув, наче відповідь була прийнятною. Він помахав Каладіну. Намагаючись не забувати про форму свого меча — адже він в основному тренувався в димостійці, — Каладін зробив удар на пробу. Виконав два фальшиві удари, а потім випад.

Руки Загеля здавалися розмитою плямою — витягнутим шаликом він відкинув меч убік, потім зробив рух руками й обмотав шалик довкола меча. Так отримав важіль, щоб відштовхнути меч далі, а потім зробив випад, й імпровізовані витки тканини спустилися вздовж леза, наближаючись.

Після цього він якимось способом намотав тканину і на Каладінові зап'ястки. Той спробував ударити головою, але Загель швидко перемістився й підняв один кінець шалика, пропускаючи голову Каладіна під ним. Поворот, пірует — і Загель повністю обмотав Каладіна тканиною. Та яка ж там довжина?

Тепер у Каладіна не лише зап’ястки були міцно зв’язані, а й руки повністю притиснуті до тіла. Загель стояв позаду. Каладін не бачив, що той зробив потім, але петля шалика перелетіла через його голову й обмоталася навколо шиї. Загель сильно затягнув її, перекривши противнику повітря.

«Думаю, ми програємо, — сказала Сил. — Хлопцю, який б’ється чимось, що знайшов в Адоліновій шухляді для шкарпеток».

Каладін захрипів, але відчув якесь збудження всередині. Попри те що Загель дратував інших, він був неперевершеним бійцем і випробовував Каладіна так, як ніхто інший. Таке тренування було необхідне, щоб перемагати Сплавлених.

Коли Загель намагався задушити Каладіна, той змусив себе заспокоїтися. Він обернув Сил на маленький кинджал, поворотом зап’ястка розрізав шалик, і вся пастка розплуталася, дозволивши Каладінові вільно розвернутися і вдарити ножем, що знову затупився.

Подвижник блокував удар обмотаною рукою, іншою миттєво схопив Каладіна за зап’ясток, так що той випустив Сил і знову викликав у вільну руку — замах змусив Загеля відхилитися назад.

Він зірвав простирадло з мотузки, що тріпотіла поряд, скрутив і перетворив на щось довге, схоже на шнур.

Каладін потер шию:

— Здається... Здається, я вже бачив такий стиль раніше. Ти б’єшся, як Азур.

— Це вона б’ється, як я, хлопче.

— Здається, вона полює на тебе.

— Так сказав Адолін. Цій дурній жінці доведеться спершу пройти через Перпендикулярність Культивації, і я не буду затамовувати свої Енергоподихи, чекаючи на неї, — він махнув Каладінові, щоб той знову атакував.