Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 275)
— Що вони роблять? — спитала Навані.
«Б’ються з іншими співунами. Я думаю. Так темно. Чому вони воюють між собою?»
— Що в тій кімнаті, яку вони захищають? — прошепотіла Навані.
«Саме там помістили непритомних Променистих».
— Емульгатор, — прошепотіла Навані.
«Що?»
— Спільна мета. Люди й співуни. Гонор і Одіозум. Вони б’ються, щоб захистити безпомічних, Родичу.
Видіння зникло, але перш ніж це сталося, Навані помітила Рлайна — співуна, який працював у Четвертому мості.
— Він там, — сказала Навані, а потім закашлялася. Кожна судома знову загострювала біль. — Родичу, він там!
«Занадто далеко, — прошепотів Родич. — Запізно...»
У коридорі Моаш рубонув Рабоніель по лівій руці, і вона повалилася на підлогу. Сплавлена вчепилася в нього цілою рукою, шиплячи, але рука з кинджалом упустила зброю й марно повисла.
— Візьми мене, — прошепотіла Навані Родичу. — Зв’яжися зі мною узами.
«Ні», — відповів Родич слабким голосом.
— Чому?
«Ти не гідна, Навані».
Рлайн почув крики задовго до того, як вони дійшли до атріуму. Охоронці, які тримали його, налаштувалися на Ритм тривоги й почали підганяти його з Даббідом, хоча Рлайн залишався оптимістом. Цей шум, напевно, спричинив бій Каладіна з Переслідувачем.
Тому Рлайн був надзвичайно вражений, коли вони увійшли в атріум і побачили повноцінну громадянську війну. Співуни билися проти співунів, і група людей стояла пліч-о-пліч з однією з груп співунів.
Охоронці Рлайна втекли — можливо, щоб знайти якогось співуна з авторитетом і розібратися з цією нісенітницею, — залишивши його та Даббіда. Але сутичка швидко закінчилася, і перемогли люди. Здавалося, мало хто зі співунів хотів битися зі Сплавленими, тому солдати втекли, залишивши позаду мертвих.
— Що? — тихо спитав Даббід.
Вони вдвох затрималися в одному з бічних коридорів, де з’юрмилися деякі цивільні — досить сміливі, щоб спостерігати, але недостатньо вправні, щоб приєднатися до бою.
Рлайн швидко оцінив ситуацію, а потім налаштувався на Ритм надії. П’ятеро Небесних і близько двадцяти Владних під їхнім командуванням виступили проти солдатів Переслідувача. Інші Небесні, здавалося, відмовилися приєднатися до жодної зі сторін й відступили вище, в атріум.
Це була Лешві. Вона ширяла в передніх рядах переможців, тримаючи меч, вкритий помаранчевою кров’ю співунів. Здавалося, вона командує.
Багато людей і співунів лежали долі та стікали кров’ю. Панував безлад.
— Їм потрібні польові лікарі, — сказав Рлайн. — Ходімо.
Вони з Даббідом примчали та, як їх навчив Каладін, почали швидко сортувати поранених. Люди допомагали, і за лічені хвилини Рлайн доручив їм усім перев’язувати рани яку співунів, так і в людей, незалежно від того, на чиєму боці вони билися.
На щастя, у Ліріна були запаси медикаментів у лазареті, і коли Даббід повернувся з ними, він привів Гесіну, яку, здавалося, збентежив бій. Минуло кілька хвилин, перш ніж Рлайн отримав від неї пояснення. Ліріна забрали? Каладін погнався слідом?
Рлайн налаштувався на Ритм згуби. Не дивно, що Гесіна мала такий вигляд, наче пережила бурю. І все ж вона, здавалося, прагнула чимось зайнятися і взяла на себе керівництво сортуванням поранених.
Це дозволило Рлайну відійти, щоб перевести дух і витерти руки. Деякі люди, які все бачили, дали йому розрізнені пояснення. Переслідувач наказав убити безпорадних Променистих, і як люди, так і співуни чинили опір його армії. Перш ніж Рлайн встиг вимагати відповіді від Венлі, до нього підійшли кілька похмурих людей. Він упізнав їх — Каладін проводив з ними бесіди, допомагаючи подолати травми. Ці бідолашні крєм’ячки мусили знову взяти до рук зброю.
— Так? — спитав Рлайн.
Вони підвели його до тіла з випаленими очима, яке шанобливо поклали біля стіни. Тефт.
Рлайн упав на коліна, і Даббід приєднався до нього, випустивши тихе скиглення. Їх оточили спрени туги. Вони разом стали на коліна, схиливши голови. Рлайн заспівав Пісню Полеглих, пісню у пам’ять про мертвого героя. Здавалося, їхній план теж не вдався.
— Що з Цуп? — запитав він.
— Вона в лазареті, — прошепотів Даббід. — Непритомна. Ноги мертві від Сколкозбройця. Здається, хтось сильно вдарив її по голові. Вона... стікає кров’ю. Я намагався дати їй Буресвітло. Нічого не сталося.
Рлайн налаштувався на Ритм скорботи. Цуп могла зцілювати інших, але, яку випадку з Каладіном і Тефтом, її внутрішнє зцілення не працювало. Пробудження Променистих дорого обійшлося. Він схилив голову перед Тефтом, а потім залишив його там. Нехай мертві спочивають. Це їхній шлях, і він хотів мати можливість належним чином поховати цю людину в небі. Тефт був хорошою людиною. Однією з найкращих.
Щось позаду Рлайна привернуло його увагу. Люди й співуни вже сварилися.
— Ви повинні підкоритися, — говорила Лешві, ширяючи над ними у своїй владній манері Сплавленої. — Я поясню Рабоніель, що солдати були некеровані й не виконували моїх наказів.
— І ти думаєш, що вона простить нас? — крикнула одна з людських жінок. — Нам треба
— Якщо я відпущу вас, — сказала Лешві, — буде здаватися, що я бунтую. Ми можемо уникнути проблем, якщо ви підкоритеся.
— А ти сама не бунтуєш? — запитав один із чоловіків. — Що ж
— Ми більше не підкоримось
З обох сторін піднялися крики — співуни наказали людям не сперечатися зі Сплавленою. Рлайн перевів погляд від однієї групи до іншої, потім налаштувався на Ритм рішучості й стер фарбу зі свого татуювання. Він покрокував між групами. Польова медицина — не єдине, чому його навчив Четвертий міст.
— Слухайте! — крикнув він у Ритмі впевненості. — Всі слухайте!
Дивно, але вони замовкли. Повернувшись до людей, Рлайн якнайкраще копіював Тефта.
— Ви всі мене знаєте. Я з Четвертого мосту. Я знаю, що не подобаюся вам, але чи готові ви мені довіряти?
Люди забурчали, але більшість із них кивнули, послухавшись Норіла. Рлайн повернувся до співунів.
— Ви всі, — гаркнув у Ритмі впевненості, —
Лешві склала руки на грудях, але потім пробурмотіла:
— Добре.
Інші Небесні, здавалося, були готові наслідувати її приклад.
Венлі кинулася до них, світячись темно-фіолетовим Пустосвітлом. Набагато яскравіше, ніж звичайні Владні. Насправді навіть яскравіше, ніж Сплавлені.
— Що це з тобою? — запитав Рлайн.
— Я — Промениста, — відповіла вона в Ритмі розради. — Щось таке. Я можу використовувати Пустосвітло для живлення своїх здібностей, тому вони працюють у вежі.
— Ясно, — пробурчав Рлайн. — Дихання Келека... Я чекаю роками, а потім
— Тоді ми опинимося під владою людей, — зауважила Лешві.
— Я відпущу вас, — сказав Рлайн. —
Вони почали діяти, вірячи, що він знає, що каже. Але насправді... він не був упевнений, що вчинив правильно. Перенести багато непритомних людей — це довго й повільно, а надворі все ще вирувала великобуря.
— Рлайне, — сказала Венлі в Ритмі благоговіння. — Ти віддавав накази
Він знизав плечима:
— Весь секрет у тому, щоб створити атмосферу владності.
— Ні, це щось більше. Але як?
— У мене були хороші вчителі, — відповів Рлайн, хоча й сам був трохи здивований.
Він шпигун, який звик триматися осторонь, дозволяючи керувати іншим, поки сам спостерігав. Однак сьогодні більше нікого не було. І, відкинутий обома сторонами, Рлайн вирішив, що тепер чужинець — і тому настільки близький до нейтральної сторони, наскільки це можливо в цьому конфлікті.
Усі працювали разом, щоб перемістити непритомних Променистих і поранених. Навіть Лешві та п’ятеро інших Небесних несли кожен одного пораненого солдата. Рлайн у цей час оглядав балкони нагорі. Десятки Небесних, які не приєдналися до битви, зникли. Безсумнівно, полетіли все розказати Рабоніель. Або збирали власні війська, щоб зупинити це повстання.
Коли всі зібралися, Рлайн помахав їм, щоб ішли за ним, і вирушив. Венлі поспішила до нього.
— Як ми запустимо Присяжну браму? — прошепотіла вона.