Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 253)
Рабоніель сіла, щоб прочитати записи й дізнатися, що Навані відкрила про цей новий тон, при цьому наспівуючи собі під ніс у зацікавленому ритмі. Через деякий час біля дверей з’явився слуга з великим дерев’яним ящиком.
— Нарешті.
Навані підійшла й забрала в нього ящик. Усередині була скляна трубка діаметром трохи менше фута і кілька футів завдовжки, з товстими металевими ковпачками на кінцях.
— А це що? — запитала Рабоніель.
— Тайленська вакуумна трубка. З Королівського інституту барометричних досліджень. Цей пристрій був біля верхнього поверху вежі, там ми проводили дослідження погоди.
Вона поклала пристрій і забрала записник у Рабоніель, зробивши кілька нотаток перед початком наступного досліду. Металеві ковпачки можна було відкрутити, щоб відкрити камери, які завдяки ущільнювачам утримували вакуум у центральній скляній камері. Навані відкрила один кінець і вставила в нього порожній діамант. Далі ювелірним молотком розбила самоцвіт, наповнений Пустосвітлом, і Світло почало витікати. Вона швидко вставила його до камери з іншого боку вакуумної труби. Закрила кінці, а потім використала фабріальний насос, щоб видалити повітря з бічних камер.
Потім зняла затискачі, які закривали бічні камери, відкривши їх вакууму в центрі. Якщо вона зробила все правильно, то в центральну скляну камеру не потрапляло або майже не потрапляло повітря, і тепер з обох кінців трубки були самоцвіти.
Рабоніель нависла над Навані та спостерігала, як Пустосвітло випливає у вакуум. Світло поводилося не так, яку повітрі, — наприклад, його не тягло з каменя. Чим би не було Пустосвітло, воно, схоже, не складалося з аксонів. Це енергія, сила.
— Що ми робимо? — тихо запитала Рабоніель.
— Я вважаю, що це єдиний спосіб повністю відокремити Пустосвітло від пісень Рошару. У вакуумі не може бути звуку, оскільки немає повітря для передачі хвиль. Тому, оскільки цей самоцвіт випускає Пустосвітло, я сподіваюся, що воно не зможе «почути» ритм Одіозума — уперше за весь час свого існування.
— Ти думаєш, що воно не само по собі видає ритм, — здогадалася Рабоніель, — а
— Так само як спрени підхоплюють манери від людей. Або як шматок металу можна намагнітити, торкаючись ним магніту протягом тривалого часу.
— Геніально, — прошепотіла Рабоніель.
— Побачимо.
Навані взяла свій смичок, потім притиснула пластину до стінки вакуумної камери й почала грати свій тон, протилежний до Пустосвітла.
Рабоніель здригнулася від цього звуку.
— Світло не зможе почути, — сказала вона. — Воно ж у вакуумі, як ти сказала.
— Так, але воно рухається трубкою і незабаром торкнеться порожнього діаманта з іншого боку. Я хочу, щоб це було перше, що воно почує, коли торкнеться матерії.
Їм довелося довго чекати, поки Пустосвітло дрейфувало у вакуумі, але Навані продовжувала грати. У певному сенсі це було кульмінацією її гарячкових днів досліджень. Кульмінацією симфонії божевілля, яку вона писала.
Пустосвітло зрештою торкнулося порожнього діаманта і втягнулося всередину. Навані почекала, доки не втягнеться більша частина Світла, а потім веліла Рабоніель від’єднати затискач, що відокремлював камеру з діамантом від вакууму. Навані відкрила її — почувся тихий ляск, — а потім дістала діамант. Він блідо світився фіолетово-чорним. Вона уважно розглянула камінь, придивляючись ближче, доки не...
Так. Повітря навколо нього ледь помітно викривлялося. Вона відчула трепет, простягнула камінь Рабоніель, але та раптом закричала.
Навані зловила діамант, коли Рабоніель його впустила. Сплавлена приклала руку до грудей, наспівуючи щось розсерджено.
— Я розумію, що звук неприємний, — сказала Навані.
— Це було схоже на звук, який видає пластина, але в тисячу разів гірший. Він
— Для мене він звучить точно так само, як тон Одіозума.
Навані поклала самоцвіт на стіл поруч із кинджалом, який їй дала Рабоніель. Тим, що міг направляти й рухати Світло.
Жінка сіла в крісло поруч. Рабоніель теж сіла, відсунувши від стіни табуретку. Вони разом уважно вдивлялися в маленький самоцвіт, який здавався таким неправильним.
— Навані, — промовила Рабоніель. — Це... Це змінить світ.
— Знаю, — Навані, зітхаючи, потерла чоло.
— Маєш виснажений вигляд, — зауважила Рабоніель.
— Я майже не спала кілька днів, — зізналася Навані. — Чесно кажучи, все це так приголомшує. Мені потрібна перерва, Рабоніель. Щоб прогулятися, зібратися з думками й розворушити кров у венах.
— Добре. Я зачекаю.
Рабоніель махнула охоронцеві, щоб той пішов з Навані, а сама Сплавлена продовжувала дивитися на самоцвіт. Насправді Рабоніель була настільки зосереджена на діаманті, що не помітила, як Навані взяла
Навані зібралась із силами. Вона чекала...
Пролунав вибух.
Він струснув коридор, ударивши з такою фізичною силою, що охоронець Навані аж підстрибнув від переляку. Вони обоє обернулися й побачили, що з кімнати, з якої вийшли, повалив дим. Охоронець кинувся назад, схопивши Навані за руку й потягши за собою.
Вони побачили хаос. Стіл вибухнув, і Рабоніель лежала на підлозі. Обличчя Сплавленої було маскою болю, її груди й живіт
Однак Рабоніель була все ще жива, тож план Навані провалився. Навані припустила, що за її відсутності Рабоніель зробить наступний крок — спробує змішати Пустосвітло з новим Світлом. Рабоніель продовжувала стверджувати, що очікує, що два види Світла зникнуть, коли їх змішати. Вона не очікувала вибуху.
Навані сподівалася, що якщо Рабоніель помре, це затримає її спотворення вежі на достатньо довгий час, щоб Навані встигла розробити зброю на основі цього Світла. Цього не сталося. Вибух вийшов слабшим, ніж той, що знищив кімнату з ученими, а Рабоніель була набагато витриваліша за людину.
У глибині душі Навані була по-зрадницьки рада, що Сплавлена не загинула. Рабоніель сіла й оглянула кімнату. Кілька книжкових полиць упали, розсипавши вміст. Дочка Рабоніель так і сиділа на місці, навіть немов і не помітила, що сталося, попри порізи на обличчі. Її слуга, напевно, загинув і тепер лежав на підлозі лицем униз. Побачивши це, Навані відчула цілком природний смуток.
— Що ви зробили? — запитала вона. — Повелителько Бажань, що сталося?
Рабоніель закліпала й підвелася на ноги.
— Я... вставила діамант, який ми створили, у руків’я кинджала, а потім його кінчиком спробувала витягнути Пустосвітло з іншого самоцвіту, щоб змішати їх. Здавалося, це найкращий спосіб перевірити, чи два Світла знівелюють одне одного. Я думала... думала, реакція буде спокійною, як змішування гарячої та холодної води...
— Гаряча і холодна вода не знищують одна одну відразу, коли зустрічаються, — зауважила Навані. — Крім того, тепло під тиском, як Світло в самоцвіті, — це інша річ.
— Так, — погодилася Рабоніель і кілька разів кліпнула, немов ошелешена. — Якщо використовувати блискавку буремної подоби, щоб запалити щось підтиском, воно завжди вибухає. Можливо, якщо Пустосвітло й анти-Пустосвітло зустрінуться у повітрі, вийде просто ляск. Але вони були всередині самоцвіту. Я вчинила велику дурість.
Інші Сплавлені — Глибинні — просочилися крізь стіни, щоб поглянути, що сталося. Рабоніель відмахнулася від них, поки її рани загоювалися під дією внутрішнього Пустосвітла. Глибинні забрали слугу, і той, на щастя, заворушився, коли його несли.
Стіл був розбитий, на стіні виднілася чорна вм’ятина. Навані відчула запах диму — уламки столу все ще горіли. Отже, вибух викликало нагрівання, а не лише тиск. Рабоніель випровадила охоронця та Сплавлених, а потім почала щось шукати серед уламків столу.
— Жодних залишків кинджала, — сказала вона. — Ще одна неприємність — втрата такої цінної зброї. У мене є й інші, але доведеться врешті-решт переселити тебе із цієї кімнати та зібрати геть усі шматочки райзію. Можливо, ми зможемо його перетопити й заново викувати кинджал.
Навані кивнула.
— А поки що, — промовила Рабоніель, — я хотіла б, щоб ти зробила мені ще один самоцвіт, наповнений цим анти-Пустосвітлом.
— Зараз?
— Будь ласка.
— Ви не хочете переодягтися? Нехай хтось витягне осколки скла з вашої шкіри...
— Ні, — відказала Рабоніель. — Я хочу ще раз побачити цей процес. Прошу, Навані.
Вона промовила ці слова в ритмі, який вказував, що це все одно станеться, незалежно від того, чи «попросили» Навані. Тож королева підготувала вакуумну камеру — на щастя, та була позаду Рабоніель, захищена від вибуху. Поки Навані працювала, Рабоніель послала когось по інший кинджал, що вбиває Вісників. Навіщо їй це? Звичайно, вони не збиралися змішувати різні види Світла після того, що сталося.
Відчувши немов зловісну хмару, що нависла над нею, Навані повторила дослід, цього разу наповнивши самоцвіт трохи менше — про всяк випадок, — перш ніж вийняти його.
Рабоніель узяла його, і хоча цього разу не впустила, проте здригнулася.
— Так дивно, — сказала вона і вставила камінь у другий кинджал.
Потім Рабоніель відкрутила гвинт і витягнула шматок металу, що проходив через центр. Вона перевернула вставку — та мала обидва загострені кінці й отвір для гвинта, — перш ніж вставити в ніж знову.