Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 252)

Переконавшись, що її тон спрацював, вона почала тренуватися наспівувати звук, який видавала пластина. Він звучав так само, але в чомусь відрізнявся. Як і під час вимірювання спренів, які реагували на думки про них, для створення цього тону потрібен був Намір. Потрібно знати, що намагаєшся зробити.

Неймовірно, але мало значення те, що вона хотіла наспівувати тон, протилежний пісні Одіозума. Це звучало божевільно, але спрацювало. Звук був повторюваним і піддавався кількісному вимірюванню. Попри божевілля цих останніх кількох днів наука все ще працювала.

Навані знайшла протилежний тон до Пустосвітла. Але як вона створить Світло, яке виражатиме цей тон? Відповіді шукала в природі. Магніт можна змусити змінити свою полярність за допомогою захопленої блискавки, а інший магніт здатен змінити полюси. Але Рабоніель згадувала, що так можна намагнітити й звичайний шматок металу.

То чи справді вони змінювали полярність магніту? Або знищували наявну полярність, а потім замінювали її чимось новим? Ця ідея заінтригувала Навані, тож вона надіслала кілька ключових запитів своїм тюремникам — на деякі предмети, які потрібно було принести з однієї з лабораторій на верхніх поверхах вежі.

Незабаром Рабоніель прийшла перевірити її. Навані зібралася із силами. Вона передбачала це.

— Навані? — запитала Сплавлена. — Цей останній запит досить дивний. Я не знаю, що з ним робити.

— Просто деяке лабораторне обладнання, про яке знають лиш обрані, — відповіла Навані з-за столу, де сиділа. — Нічого особливого, хоча його було б цікаво використати в деяких експериментах. Не турбуйтеся, якщо не можете його знайти.

— Я схвалила запит, — сказала Рабоніель. — Якщо таке обладнання є, ти його отримаєш.

У її голосі прозвучав ритм, що виражав цікавість. Навані зробила запис у блокноті — вона намагалася перерахувати їх усі.

— Над чим ти працюєш? — запитала Рабоніель. — Охоронець розповів мені про жахливий звук, який ти видобувала, щось негармонійне.

Геєна. Новий тон звучав по-іншому для Владних. Як же це пояснити?

— Я перевіряю, як атональні звуки впливають на Пустосвітло, якщо взагалі впливають.

Рабоніель затрималася, дивлячись через плече Навані. Потім глянула на підлогу, де у відрі з крижаною водою — снігом, зібраним ззовні вежі, — лежав самоцвіт. Це була спроба з’ясувати, чи може температура заглушити тон Пустосвітла.

— Що ж ти мені не кажеш? — промовила Рабоніель у задумливому ритмі. — Твоя поведінка... інтригує.

Вона відвернулася вбік — до кімнати саме зайшла її донька.

У молодшої Сплавленої сьогодні текла слина. Рабоніель веліла слузі періодично прикладати ганчірочку до рота дочки. Її обличчя не було паралізоване — вона, здавалося, просто не помічала та не дбала про те, щоб у неї текла слина.

— Ви пишете в нашому зошиті про щось під назвою «аксони», — сказала Навані, намагаючись відвернути увагу Рабоніель. — Що це?

— Аксон — це найменша частинка матерії. Одіозум може їх бачити. Теоретично, за допомогою достатньо потужного мікроскопа ми змогли б побачити маленькі кульки матерії, з яких складається все.

Навані читала багато теорій про такі найменші частинки матерії. Через теперішній душевний стан вона не надто зацікавилась тим, що такі теорії були підтверджені божественною істотою.

— Ці аксони мають полярність? — спитала Навані, перевіряючи температуру в рамках досліду.

— Повинні мати, — відповіла Рабоніель. — Ми припускаємо, що аксонний взаємозв’язок — це те, що утримує предмети як єдине ціле. На це впливають певні Сплески. Сили взаємодії між аксонами є фундаментальною основою всіх процесів у космері.

Навані гмикнула, записуючи чергову позначку з термометра.

— Що ти робиш? — запитала Рабоніель.

— Перевіряю, чи змінює нижча температура вібрації самоцвіту, — зізналася Навані. — Ви можете потримати оце і сказати мені, чи змінюється ритм, чи стає він голоснішим під час нагрівання?

— Можу.

Рабоніель сіла на підлогу біля столу. Позаду неї вмостилася дочка, повторюючи за матір’ю. Слуга — співун у робочій подобі — став на коліна, щоб витерти губи доньки.

Навані вийняла самоцвіт щипцями й віддала його Рабоніель. Хоча Навані могла ледве почути звуки каменів, притиснувши багато таких до шкіри, її вміння було недостатнім, щоб виявити невеликі зміни гучності, їй потрібен співун, щоб завершити цей дослід. Але як не дати Рабоніель виявити, що відкрила Навані?

Рабоніель узяла сферу й чекала, заплющивши очі. Нарешті похитала головою:

— Я не відчуваю жодних змін у тоні. Чому це має значення?

— Я намагаюся визначити, чи щось змінює його, — пояснила Навані. — Створення Воєсвітла вимагає невеликої зміни тонів Одіозума і Гонора, щоб згармоніювати їх. Якщо вдасться знайти інші чинники, які змінюють тон Пустосвітла, то зможу створити інші гібриди.

Це було досить правдоподібне пояснення. Воно мало виправдати її запити на пластини та інші компоненти, навіть лід.

— Новий напрямок міркувань, — сказала Рабоніель, і в ритмі її голосу прозвучала цікавість.

— Я не думала, що ви звернете увагу. Припускала, що ви зайняті своєю... роботою. Розстворснням Родича.

— Мені все ще потрібно зняти останній вузол. Минулого разу, коли я торкалася Родича, мені здалося, що я відчуваю вузол. Десь поруч... але він дуже, дуже маленький. Менший за інші... — вона піднялася з підлоги. — Дай мені знати, якщо потребуватимеш додаткового обладнання.

— Дякую, — сказала Навані з-за свого столу.

Рабоніель затрималася, поки вона робила записи про експеримент із крижаною водою.

Навані вдалося вдавати байдужість, доки не почула шурхіт пластин. Вона обернулася й побачила, як Рабоніель дістає нову пластину, ту, яку Навані заховала під кількома іншими. Геєна. Чому вона вибрала цю? Мабуть, помітила, що нею користувалися найбільше.

Рабоніель подивилася на Навані, а та змусила себе відвернутися, наче нічого не сталося. Потім Рабоніель заграла на пластині.

Навані тихо видихнула, заплющивши очі. Вона морочила собі голову, щоб приховати те, що робила, вживаючи всіх можливих заходів обережності... але вона мусила знати. Вона опинилася в тяжкому становищі: за нею постійно спостерігали, а Рабоніель завжди була поруч. Навані розплющила очі й побачила, що Рабоніель вражено дивиться на пластину. Вона встановила сферу з Пустосвітлом і знову заграла, спостерігаючи, як Світло виходить зі сфери.

Рабоніель промовила в благоговійному ритмі:

— Це тон, який витісняє Пустосвітло?

Обличчя Навані лишилося незворушним. Ну ось, вона отримала відповідь на одне запитання. Їй було цікаво, чи тому, хто грає певну ноту, потрібен відповідний Намір, щоб витіснити Пустосвітло, але, здавалося, створити пластину з відповідним звуком достатньо.

— Навані, — Рабоніель опустила смичок, — це чудово. І небезпечно. Я відчула відгук Пустосвітла у своєму яхонтосерці. Його не викинуло, але сама моя душа здригнулася від цього звуку. Я збентежена. І... збита з пантелику. Як ти це створила?

— Математика, — зізналася Навані. — І натхнення.

— Це може призвести до... — Рабоніель заспівала собі під ніс, а потім глянула на відро з крижаною водою. — Ти намагаєшся знайти спосіб пом’якшити вібрації Пустосвітла, щоб можна було переписати його іншим тоном. Іншою полярністю. Ось чому питала про аксони.

Вона наспівувала в збудженому ритмі. От Геєна, Навані підсвідомо захопилася цим звуком. У цьому ритмі відчувався трепет відкриття. Близькість до нього.

«Обережно, Навані», — нагадала вона собі. Їй доведеться зробити все можливе, щоб уберегти це знання від ворога. Існував спосіб, план, який вона склала на випадок, якщо Рабоніель вдереться, як-от зробила сьогодні. Можливий шлях до збереження секретів анти-Пустосвітла.

Наразі їй потрібно здаватися поступливою.

— Так, — сказала Навані. — Думаю, те, чого ви весь час хотіли, є можливим, Рабоніель. Я маю підстави вважати, що існує протилежність до Пустосвітла.

— Ти записала це?

— Ні, просто працювала з випадковими ідеями.

— Ти мусиш брехати, — сказала Рабоніель. — Я не заздрю тобі, Навані. Але знай, що я розберу цю кімнату на шматочки, щоб знайти твої нотатки, якщо доведеться.

Навані мовчала, зустрівшись поглядом зі Сплавленою.

— Ти все одно не віриш мені, — продовжила Рабоніель. — У те, що ми набагато сильніші, коли працюємо разом.

— Як я можу довіряти вашому слову, Рабоніель? Ви вже порушували обіцянки, дані мені, і щоразу, коли я просила провести переговори в інтересах мого народу чи Родича, ви відмовлялися.

— Так, але хіба не я привела тебе до зброї? Хіба не я розкрила тобі секрети, потрібні, щоб дістатися так далеко? У межах досяжності чогось, що може вбити бога? І все тому, що ми працювали разом. Тож зробімо разом цей останній крок.

Навані замислилася. Вона знала, що Рабоніель не бреше — Сплавлена просто розбере цю кімнату на частини, щоб знайти її записи. Крім того, вона, найімовірніше, позбавить Навані можливості отримувати все необхідне, чим зупинить її прогрес.

А Навані вже так близько.

Зітхнувши, вона перетнула кімнату й дістала свій записник — той, який вони назвали «Ритм війни», — зі сховку під поличкою. Можливо, Навані слід було тримати в голові всі свої відкриття, але вона не змогла втриматися від того, щоб записати їх. Їй потрібно було побачити свої ідеї на сторінці, використовувати нотатки, щоб просунутися в дослідженнях якомога далі.