Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 25)

Каладін спрямував спис на останнього співуна, той нерішуче опустив меч і підняв руки. Він мав нерівний червоно-чорний візерунок на шкірі.

— Що це за фабріал? — спитав Каладін.

— Я... Я... — солдат ковтнув. — Я не знаю! Мені сказали повернути самоцвіт біля основи, щоб активувати його.

— Це Пустосвітло живить його, — сказала Сил. — Ніколи не бачила нічого подібного.

Каладін глянув на дим, що клубочився під стелею.

— Цуп? — покликав він.

— Тута я, — сказала вона, підбираючись до пристрою в той час, як Каладін охороняв солдата.

За мить сили Каладіна повернулися. Він зітхнув з полегшенням, хоча від цього Буресвітло пихнуло хмаринкою перед ним. Ґодеке, що стояв поруч, втягнув повітря ротом, несвідомо вдихаючи Буресвітло, і його рана почала гоїтися.

Зміцнений Світлом, Каладін схопив вояку і підняв його, зарядивши настільки, що той повис у повітрі.

— Я ж сказав тобі покинути місто! — тихо пробурчав Каладін. — Я запам’ятаю твоє обличчя, візерунок і сморід. Якщо побачу тебе коли-небудь знову, то жбурну вгору з такою кількістю Буресвітла, що в тебе буде багато-багато часу на роздуми під час падіння вниз. Зрозумів?

Співун кивнув, промугикавши щось примирливе. Каладін штовхнув його, повернувши собі Буресвітло і змусивши солдата впасти на землю. Той утік через діру.

— Тут була ще одна людина, — сказала Цуп. — Старий світлоокий чоловік в одязі жебрака. Я спостерігала з вулиці й бачила, як цей чоловік увійшов сюди з Ґодеке. Через деякий час Сплавлений прорвався крізь стіну, несучи з собою Ґодеке, але іншого чоловіка я не помітила.

Рошон. Колишній градоправитель сказав Далінару, що збирається обшукати буресховище маєтку, щоб звільнити ув’язнених городян. Хоча він і не пишався цим, Каладін вагався, але коли Сил суворо подивилася на нього, зціпив зуби та кивнув.

«Якщо так буде правильно...» — подумав він.

— Я знайду його, — сказав Каладін. — Переконайся, що Ґодеке зцілиться, а потім принеси цей фабріал її світлості Навані. Її він може дуже зацікавити.

Шаллан зняла ілюзію, відкривши обличчя Йалай. З її губ стікала слина. Один з людей Адоліна перевірив її пульс, підтвердивши, що серце не б’ється.

Вона була мертва.

— Геєна! — вигукнув Адолін, безпорадно стоячи над тілом. — Що сталося?

«Ми цього не робили, — подумала Вейл. — Ми ж вирішили не вбивати її, правда?»

«Я...» Розум Шаллан почав затуманюватися, усе здавалося розпливчастим. Невже це вона зробила? Може, вона цього хотіла. Але не зробила, чи не так? Вона... добре себе контролювала.

«Я цього не робила», — подумала Шаллан. Вона була достатньо впевнена в цьому.

«Тоді як же це сталося?» — запитала Промениста.

— Мабуть, вона випила отруту, — сказав Васа, нахиляючись над тілом. — Це чорнотруйник.

Навіть після багатьох місяців у ролі зброєносця Шаллан, а потім і агента, колишній дезертир мав не такий вигляд, як інші солдати Адоліна. Васа був занадто неохайним. Не брудним, але, на відміну від солдатів Адоліна, не надто піклувався про чистоту та порядок. Він демонстрував свою зневагу, залишаючи мундир розстебнутим, а волосся розпатланим.

— Я вже бачив, як хтось помирав подібним чином раніше, ваша світлосте, — пояснив він. — Колись в армії Садеаса один офіцер займався контрабандою і продавав припаси. Коли його нарешті викрили, він вважав за краще отруїтися самому, ніж бути схопленим.

— Я не бачила, як вона це зробила, — збентежено сказала Ішна. — Мені шкода!

— Нейлові яйця, — пробурмотів один із солдатів Адоліна. — Це буде кепсько, чи не так? Саме те, чого не хотів Чорношип. Ще один труп людини з роду Садеасів у нас на руках!

Адолін зробив довгий глибокий вдих:

— У нас є достатньо доказів того, щоб її повісили, тож моєму батькові просто доведеться з цим змиритися. Ми введемо війська у військові табори, щоб переконатися, що її солдати не буянитимуть. Бурекляття! Цьому безладу слід було покласти край ще кілька місяців тому.

Він вказав на кількох солдатів:

— Перевірте інших змовників на наявність отрути та заткніть їм усім роти. Шаллан замаскує тіло під килим або щось подібне, щоб ми могли його витягнути. Гене і Натеме, обшукайте речі Йалай у сусідній кімнаті! Може, знайдете якісь корисні докази.

— Ні! — вигукнула Шаллан. Адолін застиг, глянувши на неї.

— Я обшукаю речі Йалай у сусідній кімнаті. Бо я знаю, на що звернути увагу, а твої солдати — ні. А ти краще займися полоненими й обшукай іншу частину будівлі.

— Хороша ідея, — сказав Адолін. Він потер лоб, але потім — можливо, помітивши біля неї невеликого спрена тривоги, схожого на звивистий чорний хрест, — усміхнувся. — Не хвилюйся. У кожній місії буває кілька заковик.

Вона кивнула, більше для того, щоб заспокоїти його, ніж щоб виказати власні справжні відчуття. Коли солдати рушили виконувати накази, вона опустилася на коліна біля тіла Йалай.

Ішна приєдналася до неї.

— Ваша світлосте? Вам щось потрібно?

— Вона ж не приймала отрути, чи не так? — тихо запитала Шаллан. — Не можу бути впевнена в цьому, — відповіла Ішна. — Хоча я трохи знаю про чорнотруйник... — Вона почервоніла. — Ну, я багато чого знаю. Моя банда використовувала його проти суперників. Його важко приготувати, тому що потрібно висушити листя, а потім зробити з них жуйку, щоб отрута повністю подіяла. У будь-якому разі їсти його — не найкращий спосіб. Однак, якщо вдасться ввести його в кров, то він швидко вбиває...

Вона замовкла, нахмурившись. Можливо, зрозуміла, як і Шаллан, що Йалай померла дуже швидко.

Сама Шаллан теж добре знала про чорнотруйник. Вона нещодавно вивчала отрути. «Чи зможу я помітити місце уколу голкою?» — подумала Шаллан, опускаючись на коліна поруч із тілом.

У будь-якому разі вона підозрювала, що Йалай мала рацію: Примарокровні не вірили, що Шаллан уб’є її, вони послали іншого вбивцю, щоб простежити за виконанням роботи. Це означає, що в них є агент серед охоронців Адоліна або власних агентів Шаллан. Від цієї думки у дівчини скрутило живіт.

І ця людина не була шпигуном, якого Йалай нібито мала серед оточення Далінара? Бурекляття! Мозок Шаллан зав’язався у вузол.

— Оглянь тіло, — прошепотіла Шаллан до Ішни. — Подивися, чи зможеш знайти докази того, що ця жінка заподіяла шкоду самій собі, або її вбив хтось інший.

— Так, ваша світлосте!

Шаллан швидко повернулася до кімнати з шафою для вина. Газ і Руд уже копирсалися там, збираючи речі Йалай. Буря, чи можна довіряти цим двом?

У будь-якому разі передбачення Йалай виявилося правильним. І цілком можливо, що ця кімната зберігала ті таємниці, які Мрейз приховував від Шаллан.

8

Капітуляція

Бронзова клітка може створити фабріал-сигналізатор, який повідомляє про об’єкти чи сутності поблизу. Наразі для цього використовуються геліодори, і на те є вагомі підстави, але інші самоцвіти також мають бути придатні.

Каладін перетнув кімнату, охоплену вогнем, переслідуваний спогадами про момент раптової втрати своїх сил. Цей досвід вибив його з колії. Правда полягала в тому, що він звик покладатися на свої здібності. Як і на хороший спис, випробуваний у боях і гострий. Мало що може бути гірше, ніж коли зброя підводить тебе в бою.

— Нам доведеться спостерігати за такими фабріаламн, — сказав Каладін. — Мені не подобається думка, що наші сили можуть бути пригнічені ворогом, — він глянув на Сил, яка сиділа на плечі. — Чи ти відчувала щось подібне раніше?

Вона похитала головою:

— Наскільки я пам’ятаю, ні. Ця штука змусила мене почуватися... млявою. Наче мене тут зовсім не було.

Він уникав кімнат, охоплених полум’ям, повних первісних тіней і вогнів, яскраво-помаранчевих і червоних, насичених і злих кольорів. Якби градоправителі задовольнялися звичайним будинком, цього ніколи б не сталося. Але ні, їм треба було жити окремо, мати власний дім, зроблений з ніжного дерева, а не міцного каменю. Голодні язики полум'я, здавалося, збудилися, граючись із садибою, що вмирала. У звуках вогню, його ревінні й шипінні чулося тріумфування. Спрени полум’я пробігли по стіні поруч із ним, залишаючи чорні сліди на дереві.

Кухня попереду була повністю охоплена полум’ям. Поки що Каладін не звертав уваги на жар — його Буресвітло заліковувало опіки, перш ніж вони починали свербіти. Поки він тримається подалі від осередку пожежі, з ним має бути все гаразд.

На жаль, це може виявитися нереальним.

— Де тут підвал? — запитала Сил, сидячи в нього на плечі.

Каладін вказав крізь кухонне пекло на дверний отвір, ледь помітний, наче тінь.

— Чудово, — сказала Сил. — Ти збираєшся бігти за ним?

Каладін кивнув, не зважуючись втрачати Буресвітло, поки говоритиме. Він зібрався з духом, кинувся в кімнату, і полум’я та дим заклубочилися навколо нього. Жалібний стогін, що долинув зверху, свідчив про те, що стеля скоро не витримає.

Швидкий Викид, що потяг його вгору, дозволив Каладіну перестрибнути через кухонну стійку, охоплену вогнем. Він приземлився з іншого боку і врізався плечем в обвуглені двері в підвал, проломивши їх із гучним тріском. Перед ним розлетілися головешки й сажа.

Каладін увійшов у темний тунель, що вів донизу, вирубаний прямо в скелі на схилі пагорба. Коли відійшов від пекла позаду, Сил хихикнула.

— Що? — запитав він.

— У тебе зад горить.

Геєна! Він постукав себе по одягу ззаду. Ну, після того, як Лешві пробила його, цей мундир усе одно був зіпсований. Він мав вислухати скарги Лейтена на те, як часто псує речі. Інтендант Вітробігунів, здавалося, був переконаний, що Каладін дозволяє себе ранити виключно для того, щоб зіпсувати форму.