Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 229)

Згодом Рабоніель допомогла їй створити більше Воєсвітла для експериментів. На жаль, Навані не могла створювати його сама. Жодна комбінація камертонів чи інструментів не замінювала присутності Рабоніель, але, наскільки могла зрозуміти Навані, Сплавлена також не могла створювати його без допомоги людини.

Навані все краще наспівувала в потрібному тоні, опановувала ритм. У ті миті їй здавалося, ніби вона чує саму душу Рошару, говорить з нею. Вона ніколи особливо не цікавилася музикою, але, як і її зростальна одержимість світлом, музика все більше захоплювала її. Навані цікавили хвилі, звуки та їх значення для науки.

В основі всієї роботи, яку вона виконувала, лежало єдине запитання: як створити протилежність до Пустосвітла? Що містилося в тій сфері Ґавілара?

У воринізмі вважалося, що чисті речі мають бути симетричними. І все має власну протилежність. Було легко зрозуміти, чому Рабоніель припустила, що темне Пустосвітло буде протилежністю до Буресвітла, але насправді темрява не є протилежністю до світла. Темрява — просто його відсутність.

Навані потрібен був спосіб, щоб виміряти Інвеституру, силу самоцвіту. І їй потрібна була якась модель, форма енергії, яка точно має протилежність. Які речі в природі мають доведену, вимірювану протилежність?

— Магніти, — промовила вона, відсуваючи стілець і підводячись від своїх нотаток.

Навані підійшла до охоронця біля дверей своєї кімнати:

— Мені потрібно більше магнітів. Цього разу потужніших. Ми зберігали кілька штук на складі хімікатів на другому поверсі.

Охоронець заспівав у якомусь тоні й супроводив мугикання страждальним зітханням, спрямованим на Навані. Він озирнувся в пошуках підтримки, але єдиною іншою співункою поблизу виявилася донька Рабоніель, яка сиділа за дверима кімнати, притулившись спиною до стіни, тримала на колінах меч і дивилась удалину, наспівуючи. Навані зрозуміла, що це був не ритм, а мелодія, яку вона впізнала, — людська пісня, яку іноді співають у тавернах. Звідки Сплавлена дізналася про неї?

— Гадаю, це можливо, — сказав охоронець Навані. — Хоча декого з наших уже починають дратувати твої наполегливі вимоги.

— Обговори це з Рабоніель, — процідила Навані, підходячи до свого крісла. — О, Сплавлені використовують якусь зброю, яка витягує Буресвітло з Променистих, коли їм завдають удару. Добудь мені трохи цього металу.

— Мені потрібно, щоб Повелителька Бажань схвалила це, — сказав охоронець.

— То запитай її. Іди. Я не збираюся тікати. Як ти думаєш, куди б я могла подітися?

Охоронець — Владний у буремній подобі — буркнув і пішов виконувати її прохання. Під час свого ув’язнення Навані випитала дещо про нього. Він був рабом-паршменом у палаці в Холінарі. Гадав, що вона повинна його впізнати, і... ну, можливо, вона справді мала його впізнати. Паршмени завжди були майже невидимими.

Поки Навані чекала, вона спробувала провести інший експеримент. У неї на столі лежали дві половинки з’єднаного рубіна. Тобто самоцвіт був розділений — і розділеного прямо по центру спрена. Вона намагалася з’ясувати, чи зможе використати метод камертона, щоб витягнути половинки спрена та з’єднати їх у більшому рубіні. Навані подумала, що це може сподобатися Родичу, який досі не хотів з нею розмовляти.

Вона помістила збільшувальну лінзу над однією половинкою самоцвіту й спостерігала, як спрен усередині реагує на камертон. Це був спотворений спрен полум’я, але цей факт не мав змінити суті експерименту, принаймні вона так сподівалася.

Спрен справді заворушився, намагаючись потягнутися до звуку. Він притиснувся до стінки самоцвіту, але не зміг вирватися. «Буресвітло може просочуватися крізь мікроотвори в структурі каменю, — подумала Навані. — Але спрен занадто великий».

Трохи пізніше хтось підійшов до дверей — Навані помітила, що хтось рухався перед лампою.

— Мої магніти? — Навані простягнула руку, усе ще дивлячись на спрена. — Неси їх сюди.

— Ні, не магніти, — пролунав голос Рабоніель.

— Повелителько Бажань, — промовила Навані, повертаючись і кланяючись з місця. — Вибачте, не впізнала вас.

Рабоніель заспівала в ритмі, який Навані не впізнала, а потім підійшла перевірити експеримент.

— Я намагаюся з’єднати роз’єднаного спрена, — пояснила Навані. — Минулий досвід показує, що під час розбивання самоцвіту навпіл спрен полум’я тікає з нього, але в цьому випадку дві половинки перетворилися на двох спренів. Я намагаюся визначити, чи зможу знову їх об’єднати.

Рабоніель поклала щось на стіл — маленький кинджал, вишукано прикрашений, із хитромудро різьбленим дерев’яним руків’ям, що закінчувалося великим рубіном. Навані підняла його й зауважила, що центр клинка — жилка, що тягнулася від кінчика до руків’я, — була зроблена з іншого металу.

— Ми використовуємо такі кинджали для збору душ Вісників, — зазначила Рабоніель. — Ну, такий був наш план. Наразі ми отримали душу лише одного з них... і тут трапилися деякі проблеми. Я сподівалася зібрати душі тих двох, які, як кажуть, були тут у вас, але вони пішли з вашим експедиційним корпусом.

Навані, що крутила зброю в руках, відчула холодок.

— Ми використовували цей метал протягом кількох Повернень, щоб витягувати Буресвітло з Променистих, — вела далі Рабоніель. — Він проводить Інвеституру — витягує її з джерела і втягує всередину кинджала. Ми використовували його для заряджання самоцвітів, але до падіння Ба-Адо-Мішрам не знали, що можна захоплювати спренів у самоцвіти. Саме тоді одна з нас — Та, хто бачить сни — зрозуміла, що можливо захопити душу Вісника таким самим способом.

Навані облизнула губи. Так, це виявилося правдою. Шалаш сказала їм, що Єзерезе’Елін пав. Вони не розуміли як. Але це краще, ніж повне знищення. Чи можна оживити його таким чином?

— Що ви робитимете з їхніми душами, коли здобудете? — спитала Навані.

— Те саме, що ви зробили з душею Нергаула. Помістимо в безпечне місце, щоб їх більше ніколи не звільнили. Навіщо тобі потрібен цей метал? Охоронець сказав, що ти попросила його.

— Я подумала, — відповіла Навані, — що це може бути кращим способом перенесення Буресвітла й Пустосвітла — витягати їх з самоцвітів.

 — Спрацює. Але це не дуже практично. Райзій надзвичайно важко отримати, — Рабоніель кивнула на кинджал, який дала Навані. — Ти маєш знати, що саме ця зброя містить лише невелику кількість металу — її недостатньо, щоб витягти душу Вісника. Отже, вона не становить для мене жодної небезпеки — якщо ти задумувалася про такий вчинок.

— Зрозуміло, Стародавня. Я хотіла отримати його тільки для своїх експериментів. Дякую.

Вона торкнулася вістрям кинджала — біло-золотим металом — однієї половини розділеного рубіна. Нічого не сталося.

— Як правило, потрібно вдарити когось ним, щоб він спрацював, — пояснила Рабоніель. — Треба торкнутися душі.

Навані неуважно кивнула, перелаштовуючи пристрій з камертоном і збільшувальною лінзою, а потім спостерігала, як спрен усередині самоцвіту рухається відповідно до звуку. Вона знову приставила до нього вістря кинджала, стежачи за будь-якими змінами в поведінці.

— Ти, здається, отримуєш задоволення, — зауважила Рабоніель.

— Я б радше тішилася, якби мій народ був вільний, Повелителько Бажань. Але поки маю намір використати цей час з певною користю.

Їхній захист вежі, хоч і слабкий, був повністю зруйнований. Вона не могла зв’язатися з Каладіном, почути Родича або розробити плани разом зі своїми вченими. Залишився лише один вузол, що захищав серце вежі від спотворення.

Навані мала єдину надію: вона зможе вжитися в роль ученої достатньо добре, щоб створити нову зброю. Зброю для вбивства бога.

Її експеримент не дав бажаного результату. Спрен не міг покинути рубіна, навіть коли його закликав тон. Він був яскраво-синім, оскільки його спотворили, і мав вигляд половини спрена: одна рука, одна нога. Навіщо він продовжував утримувати таку подобу? Спрени полум’я часто змінювали форму, а також були відомі тим, що помічали, коли за ними стежать. Навані прочитала кілька дуже цікавих есеїв на цю тему.

Вона взяла маленький ювелірний молоток і обережно розбила половину рубіна, дозволивши спрену втекти. Він вискочив на волю, але відразу ж був захоплений кинджалом. Світло побігло вздовж леза, потім рубін в основі почав світитися. Навані впевнилася, що половинка спрена опинилася всередині.

«Цікаво, — подумала Навані. — А що, як я розіб’ю другу половинку рубіна і захоплю цю половинку спрена в той самий самоцвіт?» Схвильована, вона простягнула руку, щоб узяти другу половину рубіна, але коли поворухнула її, кинджал ковзнув по столу.

Навані завмерла. Дві половини спрена все ще були з’єднані? Вона очікувала, що вони роз’єднаються, коли закінчиться початкове ув’язнення. Зацікавившись, жінка посунула кинджал. Друга половина рубіна відлетіла на кілька футів у центр кімнати.

Надто далеко. Дуже далеко. Вона пересунула кинджал на пів фута, а спарений рубін — на утричі більшу відстань. Навані витріщилася на летючий рубін широко розплющеними очима.

Рабоніель голосно наспівувала в якомусь ритмі з таким же приголомшеним виглядом.

— Як? — запитала вона. — Це тому, що спрена спотворено?

— Можливо. Хоча я експериментувала із з’єднаними спренами, і, здається, спотворені загалом поводяться так само, як і неспотворені, — Навані подивилася на кинджал. — Самоцвіт на ньому більший за той, у якому спрен був раніше. Раніше самоцвіт потрібно було розділити на дві рівні половини, щоб з’єднати їх. Можливо, перемістивши одну половину спрена в більший самоцвіт, я створила щось нове...