Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 211)

Навані подумала над пропозицією, хоча, буря забери, знала, що не варто так робити. Це був ще один трюк — ще один каталізатор, доданий до системи, щоб прискорити реакцію. І все ж Навані не могла брехати сама собі. Вона справді хотіла дізнатися. Як завжди, запитання дражнили її. Питання були безладом, що очікував організації. Що більше розумієш, то більше вирівнюється світ. То більше хаос набував сенсу, як і повинно бути в усьому.

— У мене виникла проблема, — сказала Навані, нарешті зробивши ковток зі свого келиха. — Я можу зробити так, щоб два види Світла перетнулися — я можу змусити їх притягнутися до одного самоцвіта, кружляючи, як дим, захоплений потоком повітря. Але вони не змішуються.

— Вони — протилежності, — Рабоніель нахилилася вперед, щоб подивитися на схеми та нотатки, які Навані робила під час кожної невдалої спроби.

— Ні, просто інертні речовини, — не погодилася Навані. — Переважна більшість елементів у поєднанні не спричиняють реакції. Я б давно назвала ці дві речовини незмішуваними, якби не побачила Вежесвітло.

— Саме воно спочатку подало мені ідею, — сказала Рабоніель. — Я вирішила, що якщо є гібрид Світла Гонора та Культивації, то має бути причина, чому ніхто ще не змішував Світло Одіозума з жодним із них.

— Питання — це душа науки, — мовила Навані, відпиваючи вино. — Але припущення мають бути доведені, Стародавня. На основі своїх досліджень я вважаю, що ці дві речовини не протилежні, але це ще не доведено.

— І як довести це?

— Нам потрібен емульгатор. Щось, що змусить їх змішатися. На жаль, я не можу зрозуміти, що це за емульгатор, хоча він може бути пов’язаний зі звуком. Я нещодавно дізналася, що Буресвітло реагує на звуки.

— Так, — Рабоніель узяла зі столу сферу. — Звуки Рошару.

— Ви можете почути Світло?

Рабоніель промугикала щось у відповідь, а потім подумала й кивнула. Вона піднесла діамант, кришталево чистий, наповнений Буресвітлом під час великобурі напередодні.

— Треба зосередитися і знати, що шукаєш, щоб почути сферу. Чистий тон, надзвичайно м’який.

Навані вдарила по відповідному камертону, і звук задзвенів у кімнаті. Рабоніель кивнула:

— Так, цей тон. Точно такий самий. От тільки...

Навані випросталася:

— Тільки що?

— Тон сфери має певний ритм, — пояснила Рабоніель із заплющеними очима, тримаючи сферу. — Кожен вид Світла має свій ритм. Світло Гонора — величний. Культивації — різкий і уривчастий, проте наростальний.

— А Світло Одіозума?

— Хаотичний, але з певною дивною логікою. Що довше слухаєш, то більше сенсу він має.

Навані відкинулася на спинку крісла, попиваючи вино і шкодуючи, що не має доступу до Рушу та інших учених. Рабоніель заборонила їй покладатися на їхній досвід у цій справі, доручивши проблему лише Навані. Навані, яка не була вченою.

Що б зробила Ясна в цій ситуації? Ну, крім того, що знайшла б спосіб убити Рабоніель?

Навані відчула, що відповіді просто перед нею. Так часто траплялося в науці. Стародавні люди воювали кам’яною зброєю, але секрети металургії були в межах досягнення...

— Чи є тон у Вежесвітла? — спитала Навані.

— Два тони, — відповіла Рабоніель, розплющуючи очі й кладучи сферу Буресвітла. — Але це не просто тони Культивації та Гонора. Вони... інші, змінені так, щоб бути в гармонії одне з одним.

— Цікаво. А ритм у них є?

— Так. Обидва тони сприймають його, гармонізуючи, оскільки грають однаковий ритм. Це симфонія, яка поєднує в собі владу Гонора та постійно зростальну велич Культивації.

Усі їхні сфери з Вежесвітлом наразі потемніли, і Рабоніель не мала можливості їх відновити, тому не було чого перевіряти.

— Рослини ростуть, якщо їх освітлювати Буресвітлом, — сказала Навані, — і біля них відбивати правильний ритм.

— Старий сільськогосподарський трюк. Він краще працює з Життєсвітлом, якщо знайти його.

— Але чому? Чому Світло реагує на звуки? Чому існує певний ритм росту рослин?

Навані пошукала у своїх матеріалах і почала занотовувати план експерименту.

— Я ставила собі це питання багато разів, — сказала Рабоніель. — Але це наче запитувати, чому діє сила тяжіння. Хіба ми не повинні прийняти деякі основи науки як постулати? Прийняти, що деякі речі в цьому світі просто діють?

— Ні, не повинні. Навіть у сили тяжіння є механізм, що керує нею. Є докази того, чому найпростіші задачі на додавання працюють. Усе має пояснення.

— Я чула, що різні види Світла реагують на звук, тому що він нагадує голос Сколків, які наказують їм коритися.

Навані вдарила камертонами, торкнулася ними відповідних самоцвітів, поклала камені на відповідні місця. Тонкий потік Буресвітла йшов від одного самоцвіту, тонкий потік Пустосвітла — від іншого. Вони зустрілися в центрі, обертаючись навколо порожнього самоцвіту. Жодне Світло не втягнулося в камінь.

— Пустосвітло й Буресвітло, — промовила Навані. — Голоси богів.

Або, можливо, щось іще давніше. Причина, чому істоти, яких називають богами, говорили саме так.

Рабоніель підійшла, стала пліч-о-пліч із Навані, і вони разом спостерігали за потоками Світла.

— Ви сказали, що Буресвітло і Життєсвітло створюють ритм разом, коли змішуються, — мовила Навані. — Отже, якби ви могли уявити ритм, у якому змішуються Буресвітло і Пустосвітло, який би він був?

— Ці два? Не спрацює, Навані. Вони протилежні. Один упорядкований, організований. А Інший... — Рабоніель замовкла, а її очі звузилися. — ...інший хаотичний, — прошепотіла вона, — але з певною логікою. Логікою, яку можна зрозуміти. Може, ми могли б протиставити їй щось? Хаос завжди здається сильнішим, коли проявляється на організованому тлі... — нарешті вона стиснула губи. — Ні, я не можу цього уявити.

Навані постукала по краю келиха, вивчаючи невдалий експеримент.

 — Якби ти могла почути ритми, — сказала Рабоніель, — то зрозуміла б. Але це не до снаги людям.

— Заспівайте мені один з них. Тон і ритм Гонора.

Рабоніель підкорилася, заспівала чисту дзвінку ноту — тон Буресвітла, такий самий, який видавав камертон. Потім змусила тон коливатися, вібрувати, пульсувати у величному ритмі. Навані теж наспівувала, підбираючи тон, намагаючись закріпити його у своїй свідомості. Рабоніель, очевидно, надто виділяла ритм, полегшуючи їй розпізнавання.

— А тепер поміняйте на ритм Одіозума.

Рабоніель так і зробила, наспівуючи негармонійний тон із бурхливим, хаотичним ритмом. Навані спробувала узгодити його з тоном Гонора. Вона мала вокальну підготовку, як і будь-яка світлоока жінка її дану. Однак вокал не був сферою її поглибленого навчання. Хоча вона намагалася втримати тон проти сильного ритму Рабоніель, проте швидко втратила ноту.

Рабоніель замовкла, потім тихенько заспівала в іншому ритмі.

— Чудова спроба, — сказала вона. — Краща, ніж я чула від інших людей, але ми повинні визнати, що ви просто не створені для такого співу.

Навані відпила, потім покрутила вино в келиху.

— Чому ти хотіла, щоб я наспівала ці ритми? — запитала Рабоніель. — Чого ти сподівалася досягти?

— Я подумала, що, можливо, якщо ми об’єднаємо дві пісні, то зможемо знайти правильну гармонію, яка виникне з поєднання Буресвітла з Пустосвітлом.

— Це непросто. Треба змінити тони, щоб знайти гармонію. Я пробувала вже багато разів, Навані, але мені не вдалося. Пісні Гонора та Одіозума не поєднуються одна з одною.

— Ви вже пробували це з людиною? — спитала Навані.

— Звичайно, ні. Люди, як ми щойно довели, не можуть дотримуватися тону чи ритму.

— Ми нічого не довели, — заперечила Навані. — Лише провели один невдалий експеримент.

Вона поставила келих на стіл, потім перетнула кімнату й пошукала щось у своїх речах. Потім з’явилася з одним зі своїх фабріалів, що надягалися на руку, в який вставила годинник та інші пристрої. Як і інші фабріали на Буресвітлі у вежі, він більше не працював. Але був влаштований так, що містив цілий ряд самоцвітів.

Навані зірвала внутрішню оббивку зі шкіри на фабріалі, потім сіла за стіл, почала порпатися з гвинтами та вставила в нього нові самоцвіти, повні Буресвітла.

— Навіщо це? — спитала Рабоніель.

— Ви можете почути пісні та ритми Рошару. Можливо, просто тому, що у вас кращий слух.

Рабоніель скептично заспівала, але Навані продовжила вставляти самоцвіти.

— Ми чуємо їх, бо ми діти Рошару, а люди — ні.

— Я прожила тут усе життя, — відказала Навані. — Я таке ж дитя цієї планети, як і ви.

— Твої предки прийшли з іншого світу.

— Я не говорю про своїх предків, — Навані пристебнула піхви фабріала так, щоб пласкі частини самоцвітів торкалися її руки. — Я говорю про себе.

Вона поставила експериментальний пристрій на стіл і витягнула нові потоки Буресвітла і Пустосвітла із самоцвітів, змушуючи їх обертатися в центрі навколо порожнього каменя.