Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 196)

— Твоя смерть, — прогарчала істота, виринувши з натовпу переляканих відвідувачів ринку, — усе більше втомлює, Вітробігуне! Як вийшло, що ти відновив свої Викиди?

Каладін злетів у повітря, активуючи пристрій і прямуючи вгору. Пристрій боляче смикнув його за руку, але він уже звик до цього. А Буресвітло запульсувало всередині, вгамовуючи біль. Каладін також намагався пригадати свої вправи із захопленням списа однією рукою. Він сподівався, що це тренування добре послужить йому сьогодні.

Цей пристрій давав далеко не стільки можливостей для маневрів, як Викиди. Дійсно, оскільки Переслідувач кинувся за ним у погоню у вигляді стрічки, то єдиним реальним виходом для Каладіна було різко вимкнути пристрій і швидко проскочити повз нього. Опинившись біля землі, Каладін вказав рукою вбік і знову ввімкнув пристрій, а потім пронісся над натовпом у бік колодязя. Можливо...

Він різко зупинився, коли перша з гир колодязя досягла дна. Мить потому Переслідувач врізався в Каладіна, обхопив за шию і повис на ньому.

— Каладіне! — закричала Сил. — Там Небесні! Їх більше дюжини! Вони летять через тунелі!

— От і добре, пробурчав Каладін, кидаючи спис і відбиваючись від Переслідувача тією рукою, якою міг поворухнути.

— Добре? — перепитала Сил.

Він не міг одночасно битися і повернути диск на фабріалі — саме той, який активував другу гирю. Але міг деактивувати пристрій однією рукою, тому так і зробив, скинувши себе з Переслідувачем вниз з висоти десяти футів. Переслідувач гепнувся об долівку першим. Однак він тримався, перекотившись разом з Каладіном, щоб спробувати притиснути його до підлоги.

— Поверни... диск, — сказав Каладін Сил, обома руками борючись з Переслідувачем.

— Коли ти помреш, — сказала істота йому на вухо, — я знайду наступного Променистого, який зв’яже себе із твоїм спреном, і вб’ю його так само, як тебе! Це буде плата за клопоти, яких ви мені заподіяли!

Сил спустилася по лівому зап’ястку Каладіна, а потім набула форми вугра й натиснула на підняту частину в центрі диска. Вона могла перегорнути сторінку, підняти листок. Чи вистачить у неї сил, щоб...

Клац!

Каладін вивернувся з хватки Переслідувача, ледве встигнувши притиснути ліву руку до панцирних грудей істоти. Активація пристрою змусила їх обох рухатися вгору, але повільно. Буря забирай, Каладін так і не продумав цей план до кінця. Він міг піднятися настільки швидко, наскільки вистачить ваги гирі. Очевидно, він і Переслідувач разом були приблизно такої ж ваги, що й гиря.

На щастя, замість того щоб скористатися повільним рухом, Переслідувач зупинився і розглядав руку Каладіна, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Атому, поки вони повільно просувалися вгору, Каладін зміг швидко звільнити правицю. Він потягнувся по скальпель, який прикріпив у саморобних піхвах до пояса, потім встромив його в зап’ясток Переслідувача, перерізаючи тому сухожилля.

Істота миттю відпустила його і зникла, залишивши після себе лише оболонку. Щойно ворог відчепився від Каладіна, останній злетів у небо. Його різко потягнуло вгору незручним рухом, який ледь не вирвав руку із суглоба.

— Це ж... не надто ефективно, хіба ні? — запитала Сил.

— Не надто, — відповів Каладін, уповільнюючи рух і послаблюючи хватку.

Він хотів втягнути ще Буресвітла, але зрозумів, що ще багато старого вирує у венах. У цьому була одна з переваг фабріала: він витрачав Буресвітло не так швидко.

Небесні кружляли над ним у повітрі, але трималися на відстані. Каладін пошукав поглядом Переслідувача. Ця істота вже використала два тіла. Йому залишалося витратити третє, перш ніж бій стане для нього небезпечним. Тож він поки не збирався відступати.

«Он він», — Каладін помітив червону стрічку, що вилася між Небесними. Її рухи здавалися боязкими, невпевненими, і Каладіну знадобилася мить, щоб зрозуміти, чому саме. Переслідувач намагався затримати Каладіна, бо кожна витрачена хвилина була ще однією можливістю спотворити Родича.

Ринкові вулиці внизу швидко спорожніли. Побоювання Каладіна стосовно можливого бунту, на щастя, не виправдалися. Але він не міг вічно перебувати в протистоянні з Переслідувачем, тому вимкнув пристрій і почав падати.

Це нарешті змусило Переслідувача кинутися до нього, і Каладін швидко знов увімкнув пристрій, різко зупинившись у повітрі. Він обернувся, хоч і не міг рухати лівою рукою, і приготував ніж. Однак цей раптовий рух змусив Переслідувача відступити. Чи могла ця істота... боятися? Це здавалося неймовірним.

Каладін не мав часу на роздуми, оскільки, щоб план спрацював, потрібно вступити в бій з Переслідувачем уже втретє. Тому він відвернувся, ніби запрошуючи до атаки — і зустрів ворога в той момент, коли Переслідувач зробив кидок, втілившись і схопившись за Каладіна. Попри спробу відскочити, чоловік не зміг ухилитися від хватки істоти.

Каладін був змушений дозволити Переслідувачу схопити себе за шию, а сам ударив істоту ножем у руку, в щілину між двома пластинами панцира, намагаючись перерізати сухожилля. Монстр захрипів, обхопивши рукою горло Каладіна. Вони продовжували ширяти приблизно за тридцять футів від землі. Каладін не звертав уваги на міцну хватку і поворухнув скальпелем. Якби ж він зміг змусити Переслідувача даремно витратити своє Пустосвітло на зцілення...

Так і сталося. Коли кількість ран почала його непокоїти, Переслідувач відпустив Каладіна і полетів геть, шукаючи місце для відновлення сил. Задихаючись, Каладін скористався пристроєм, щоб упасти на землю. Він приземлився на порожній вулиці між двома наметами. Люди скупчилися всередині обох наметів, утворюючи тісняву.

Каладін змусив себе підбігти до місця, де скинув спис. Небесні вже кружляли над головою, готуючись до атаки. Сил зависла поруч з Каладіном і дивилася вгору, спостерігаючи за ними. Уже два десятки. Каладін оглянув їх, сподіваючись...

Он там. Він підняв спис у бік Лешві, яка ширяла осторонь від інших, одягнена у занадто довге вбрання, навряд чи зручне для бою, навіть у повітрі. Проте ця подія захопила її зненацька.

«Будь ласка, — подумав він. — Прийми бій!»

Це була його найліпша надія. Каладін не міг протистояти всім одразу, він ледве бився з Переслідувачем. Якщо він хотів отримати якийсь шанс дістатися до вузла, то мав битися лише з однією супротивницею не такою безжальною, як Переслідувач.

Він хвилювався, що й так витратив занадто багато часу. Але якби зміг змусити Лешві погодитися на дуель...

Вона підняла свій спис у його бік.

— Сил! — гукнув він свою спренку. — Лети до колодязя і знайди фабріал вузла. Це, напевно, сапфір. І біля нього повинна бути скляна сфера, подібна до тієї, яку ми бачили раніше.

— Добре, — відповіла Сил. — Напевно, вузол під водою. Так сказав Родич. Поруч з помповим механізмом. Ти... Ти вмієш плавати?

— У цьому не буде необхідності. Оскільки Буресвітло підтримує мої сили, а фабріал перемішує, — сказав Каладін, піднімаючи руку і злітаючи в повітря над ринком. — Але колодязь, найімовірніше, перебуває під посиленою охороною. Наш найкращий шанс знищити фабріал полягатиме в тому, що я вирвуся з цієї сутички й полечу прямо до нього. А потім розіб’ю цей пристрій одним ударом, перш ніж хто-небудь зрозуміє, що я роблю. Потрібно, щоб ти керувала моїми діями.

— Звучить непогано, — сказала Сил.

Вона вагалася, дивлячись на нього.

— Зі мною все буде гаразд, — пообіцяв він.

Вона полетіла, щоб виконати його прохання. Можливо, він уже запізнився. Каладін відчував, як щось змінюється. Це ще більше пригнічувало, і на нього навалився якийсь тягар. Можливо, це було результатом дії Сплавленої, яка спотворила Родича.

Що ж, він не зможе рухатися в цьому напрямку, доки Сил не підготує для нього шлях, тож доведеться обійтися тим, що має. Каладін вирівнявся в повітрі навпроти Лешві, все ще тримаючи руку піднятою. Ця поза надавала йому надто драматичний вигляд, але він усе одно намагався здаватися впевненим.

Лешві була в тому ж тілі, що і минулого разу: м’язиста, висока, закутана в чорно-біле довге вбрання, що струменіло в повітрі. Її спис був коротший ніж звичайно, бо, можливо, призначався для бою в приміщенні.

Добре. Що ж, Каладін сподівався добре провести бій і протриматися досить довго, щоб дати Сил час провести розвідку. Тому вимкнув фабріал і полетів донизу. Тіло закрутилося, обертаючись, що дало йому ще кілька секунд вільного падіння. Каладін відчував себе майже справжнім Вітробігуном. Хоча це й було небезпечно, оскільки він з розчепіреними руками намагався маневрувати під час падіння. На щастя, не забув увімкнути пристрій, коли наблизився до дахів.

Каладін різко зупинився від болючого поштовху, його рука була зігнута, а лікоть притиснутий до боку. Так він мав найбільшу стійкість. М’язи утримували його так, ніби він стояв прямо, підтягнувши ліву руку, щоб центр ваги був ближчим і стабільнішим.

Він схопився за важіль пристрою, і ліва рука потягнула його вперед, понад дахами магазинів. Це була жалюгідна подоба справжнього маневру Вітробігуна, але Лешві все одно пірнула за ним, повторивши їхні попередні перегони.

Зі сльозами на очах від болю в руці Каладін зістрибнув на дах і розвернувся, щоб підняти спис у бік Лешві, міцно стискаючи його в правиці. Він використав класичний бойовий захват і знову підняв спис над головою. «Зцілюйся!» — подумки наказав руці, коли Лешві сповільнилася і зависла над ним, тримаючи спис однією рукою.