Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 195)

— Мій графік... Я повністю вибитий з колії.

Каладін спробував опанувати себе, коли відійшов попити, але спіткнувся і зачепився за виступ. Довелося міцно стиснути камінь, оскільки його нічний кошмар погрожував спливти знову з глибин свідомості. О Прародителю бур! Це було найбільш гнітюче з усіх відчуттів за його життя.

— Каладіне? — покликала Сил.

Він зробив великий ковток, потім завмер на місці.

Його списа поруч з дверима не було.

— Що сталося? — розгублено спитав він. Олов’яний кухоль стукнув по каменю сильніше, ніж йому хотілося. — Де мій спис?!

— Родич зв’язався з нами, — пояснила Сил, досі сидячи на підлозі. — Ось чому Даббід намагався розбудити тебе. Був знайдений ще один вузол — усередині колодязя на ринку. Ворог уже там.

— Бурекляття! — вигукнув Каладін. — Нам потрібно вирушати туди.

 Він потягнувся по фабріал Навані та свої мішечки із самоцвітами. Знайшов самоцвіт, але фабріал зник.

— Де Даббід? — запитав Каладін.

— Ти сидів там зіщулившись і щось бурмотів, — сказала Сил, нарешті піднімаючись у повітря. — І, як мені здалося, не міг мене бачити. Родич нажаханий. Я могла його чути, сидячи на плечі біля Даббіда. Тому...

Каладін схопив мішечок із самоцвітами й вискочив з кімнати, а Сил полетіла за ним стрічкою світла. Він наздогнав Даббіда на першому сходовому марші — усього через два коридори. Мостонавідник стояв зі списом і тримав фабріал, притискаючи його до грудей. Він панічно дивився вниз.

Побачивши Каладіна, підскочив на місці, а потім голосно і з полегшенням зітхнув. Каладін узяв фабріал із його рук.

— Ти збирався піти й спробувати зупинити Сплавлених, — сказав Каладін. — Тому що я не прокидався.

Даббід кивнув.

— Даббіде, ти ж ледь умієш вправлятися зі списом, — дорікнув Каладін, швидко пристібаючи фабріал на руку. У нього було всього чотири дні практики з цим пристроєм. Цього повинно вистачити.

Даббід, звичайно, не відповів. Він допоміг Каладінові пристебнути фабріал, а потім простягнув командирові спис.

Каладін узяв його, а тоді віддав честь у стилі Четвертого мосту. Даббід віддав честь у відповідь. Потім щось ледь чутно сказав тихим і хриплуватим голосом:

— Важить. Життя. А. Не. Смерть.

Бурекляття! Це перші слова, які Каладін коли-небудь чув від цього чоловіка. Він усміхнувся, схопивши Даббіда за плече:

— Важить життя, а не смерть, Даббіде.

Даббід кивнув. Не було часу на щось більше, тож Каладін відвернувся від сходів і знову побіг. Крики з нічного жаху лунали в його голові, але не було часу на слабкість. Він повинен зупинити спотворення цього самоцвіту. Тобто знищити вузол. Це єдиний спосіб виграти для Навані трохи часу, який їй так потрібен.

Слід швидко дістатися туди, а це означає, що він не зможе скористатися сходами. Доведеться спуститися прямо через атріум.

— Мені потрібно негайно побачити Повелительку Бажань! — вимагала Навані в охоронця. — Я зробила відкриття неймовірної цінності! Воно не може чекати, доки...

Охоронець із Владних, у буремній подобі, просто рушив уперед і жестом запросив її слідувати за собою. Виявилося, що йому навіть не потрібне повне пояснення.

— Чудово, сказала Навані й пішла за ним коридором. — Я рада, що ти розумієш, що це терміново.

Охоронець супроводив її до великих сходів, які вели на перший поверх. Глибинна стояла тут, схрестивши пальці перед собою.

— Що сталося? запитала вона алетійською мовою з дуже сильним акцентом. — Раптова хвороба?

— Ні, — сказала Навані, захоплена зненацька. — Відкриття. Думаю, я знайшла те, що шукала Повелителька Бажань.

— Але, звичайно, ти не можеш поділитися цим ні з ким, крім самої Рабоніель, — мовила Сплавлена, і в її голосі почувся ритм легкої насмішки.

— Ну, я хотіла сказати... — Навані запнулася.

— Я перевірю, чи зможу зв’язатися з нею через телестилеграф, — перебила Сплавлена. — Скажу їй, що це дуже терміново.

Бурекляття! Вони очікували від Навані спроби відвернути увагу. Ця думка зміцнилася, коли Сплавлена ковзнула до шафи, встановленої біля стіни. Вона ретельно, але не поспішаючи, вибрала телестиль, що зберігався там серед інших.

Це скидалося на зворотне відвертання уваги. Вони знали, що Навані спробує зробити щось подібне. Але звідки вони могли довідатися, що вона про це знатиме?

Навані відступила на крок, її очі розширилися, коли вона осягнула жахливі наслідки того, що побачила тут. Каладін у серйозній небезпеці!

Босий і озброєний списом, Каладін вискочив на доріжку навколо атріуму, а потім вистрибнув у відкритий простір на висоті одинадцяти поверхів. Наповнений Буресвітлом, він сподівався, що це врятує його у випадку, якщо пристрій не спрацює. Вказавши рукою прямо під собою, увімкнув фабріал Навані.

Щойно пристрій активувався, Каладін різко зупинився, зависнувши в повітрі. Його м’язи напружилися, оскільки він, по суті, робив стійку на одній руці. Але поки противага в далекій шахті залишалася нерухомою, Каладін також був нерухомим.

Він ухопився за поперечину лівицею і почав падати вниз, нібито його штовхало Викидами. Насправді він розраховував на те, що інші вважатимуть, ніби з його здібностями все добре — що він знову став повноцінним Вітробігуном, готовим до битви. Він не зможе довго зберігати такий вигляд, але, можливо, це дасть якусь перевагу.

Каладін спускався з величезною швидкістю, трохи нижче запаморочливої, що дозволило йому побачити величезне вікно атріуму, яке тягнулося вздовж усієї стіни праворуч. Дивно, але на вулиці було темно, хоча Сил сказала, що зараз полудень. Роз’яснення стали зайвими, коли спалах блискавки видав правду. Назовні вирувала великобуря. Йому все ще здавалося неймовірним, що він може перебувати настільки глибоко всередині вежі, що щось стається без його відома. Навіть у найкращих буреукриттях зазвичай відчувався гуркіт грому або лють вітру.

Його падіння, безумовно, привернуло увагу. Небесні, одягнені в довгі шати, відірвалися від своїх повітряних медитацій. На різних рівнях лунали крики Владних та співунів. Каладін не був упевнений, чи є серед них Лешві, оскільки промайнув повз занадто швидко.

Каладін уповільнив рух за допомогою фабріала перед тим, як упасти на підлогу. А потім повністю деактивував пристрій і пролетів останні п’ять футів. Буресвітло поглинуло падіння, і Каладін налякав десятки жителів вежі внизу, в основному людей, які не чули шуму нагорі. Торгівля тепер стала дозволеною і заохочуваною Сплавленими, тож атріум перетворився на ще один ринок, хоч і тимчасовий, на невеликій відстані від ринку Розрив. Ось де він повинен знайти колодязь.

Світіння Буреблагословенного мало бути чітко видно на тлі темного вікна, освітленого спалахами блискавок. Коли Каладін зорієнтувався, а потім побіг до штабеля ящиків, тривожні крики нагорі потонули в просторому атріумі. Він піднявся по східцях на кілька кроків, щоб злетіти в повітря на висоту близько десяти футів, потім витягнув ліву руку і ввімкнув пристрій Навані.

Він летів, як Вітробігун, випрямивши тулуб, тримаючи ліву руку на рівні грудей, зігнуту в лікті. Це могло скидатися на те, ніби він користувався Викидами. Хоча Вітробігуни іноді пірнали й летіли головою вперед, немов плавали, так само часто вони летіли, «стоячи» прямо, — як він зараз.

Каладін дійсно підібрав ноги, коли ширяв над головами людей, які інстинктивно пригиналися. Сил мчала поруч, імітуючи грозову хмару. Люди кричали, здивовані, але також і захоплені, побачивши його політ, а Каладін хвилювався через те, що показався їм. Він не хотів провокувати повстання, яке може призвести до загибелі сотень людей.

Найкраще, на що міг сподіватися, — це проникнути всередину колодязя, знищити фабріал і вибратися звідти живим. Проте ця мета тягла за собою набагато серйознішу проблему. Навані сказала, що всього у вежі чотири вузли. Сьогодні він спробує знищити третій. За таких темпів останній буде знищено через кілька днів — і що тоді?

Каладін викинув цю думку з голови, пролітаючи коридором, за декілька дюймів від шершавої кам’яної стелі. Він не мав часу на роздуми або на зациклення на своєму страху перед темрявою і тривозі, які продовжували мучити його розум. Зараз слід проігнорувати все це, а вже потім розібратися з наслідками. Саме так, як уже робив колись.

— Бережися засідки, — сказав до Сил, коли вони вирвалися з коридору до ринку Розрив.

Це велике приміщення, по-справжньому схоже на печеру, мало висоту в чотири поверхи та було заповнене дрібними крамничками й магазинами вздовж усього поверху. Багато з них розташувалися вздовж доріг, які Навані, неохоче пристосовуючись до бажання жителів, дозволила прокладати так, як вони хотіли. Інша частина ринку являла собою хаотичне скупчення наметів і тимчасових дерев’яних конструкцій.

Центральним елементом планування був величезний колодязь. Каладін летів недостатньо високо, щоб зазирнути за будівлі й розгледіти його, але знав, де цей колодязь розташовувався. Клініка Вістреходів була неподалік, хоча зараз у ній працювали звичайні лікарі. Він сподівався, що його батьки й молодший брат безпечно дісталися туди, де їх сховають інші лікарі. Вони перевіряли кілька днів тому і виявили, що клініка його батька порожня.

Бурекляття! Якщо він утратив свою сім’ю...

— Переслідувач! — заволала Сил. — Він чекав біля іншого входу!

Каладін відреагував саме вчасно, деактивувавши фабріал і впавши на землю, а там зігнувся й покотився. Безжальний Сплавлений з’явився зі стрічки світла і теж упав долі, але Каладін встиг перекотитися й стати на ноги поза досяжністю істоти.