Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 193)
— За нами стежать? — спитала вона.
«Я вже казало тобі. Спрен спустошення не може бути невидимим у вежі. Цей захист відрізняється від того, що пригнічує ворожих Приборкувачів Сплесків, і Рабоніель ще не зіпсувала його».
— Ти також казало мені, що можеш відчути, якщо поблизу спрен спустошення.
«Так».
— Ну і... є хтось із них поблизу?
«Ні. Ти не віриш мені на слово?»
— Назвімо це здоровою параноєю з мого боку, — сказала Навані. — Розкажи ще раз про...
«Ти продовжуєш експериментувати з фабріалами, — перервав Родич. — Нам потрібно більше говорити про це. Мені не подобається те, що ти робиш».
— Я більше не захоплювала спренів, — прошепотіла Навані. — Я працювала з Буресвітлом і Пустосвітлом.
«Небезпечна робота. Чоловік, який кує зброю, може стверджувати, що ніколи не вбивав, але все одно готує різанину».
— Якщо ми збираємося відновити твої здібності, мені потрібно зрозуміти, як працює Світло. Тож якщо в тебе немає кращої ідеї, як це зробити, мені доведеться продовжувати використовувати самоцвіти й — о, так — фабріали.
Родич замовк.
— Розкажи мені ще раз про Вежесвітло, — попрохала Навані.
«Це все більше мене втомлює».
— Ти хочеш, щоб тебе врятували, чи ні?
«... Ну добре. Вежесвітло — моє Світло, Світло, яке я могло створювати». — Чи потрібен був Виковувач уз, щоб це робити?
«Ні, я могло робити його само. І мій Виковувач міг створювати його через зв’язок зі мною».
— А це Світло, своєю чергою, живило захист вежі.
«Не тільки захист. Усе».
— Чому воно більше не працює?
«Я вже це пояснювало!»
— Це звичайний метод розслідування, — спокійно сказала Навані, гортаючи книгу лівою рукою. — Моя мета — змусити тебе викласти ті ж факти різними способами, спонукати пояснювати речі по-іншому, або згадати деталі, які ти забуло.
«Я нічого не забуло. Захист більше не працює, тому що я не маю для нього Світла. Я позбулося більшої частини сил, коли втратило здатність чути два чисті тони Рошару. Я можу створювати лише дещицю Світла, і цього достатньо для живлення кількох основних фабріалів вежі».
— Два тони Рошару? — уточнила Навані. — Їх три.
«Ні, їх два. Один від моєї матері, інший — від батька. Тон Одіозума — непроханий гість. Неправильний».
— Чи може виявитися, що причина втрати твоїх здібностей частково пов’язана з тим, що цей тон став чистим тоном Рошару? Одіозум справді став одним із трьох богів?
«Я... не знаю», — зізнався Родич.
Навані занотувала цю гіпотезу.
«Нам потрібно знайти спосіб відновити моє Вежесвітло і видалити Пустосвітло з моєї системи», — сказав Родич.
— Це саме те, над чим я працюю, — мовила Навані.
Якби вона змогла зрозуміти, як поєднати два види Світла, це стало б першим кроком до створення Вежесвітла.
Їй явно потрібен був емульгатор, фасилітатор. Який емульгатор може «прилипнути» до Буресвітла і змусити його змішатися з Пустосвітлом? Навані похитала головою, прибираючи руку з жилки на стіні. Вона пробула тут надто довго, тому взяла книжку й пішла до передньої частини кімнати замислившись. Проте, наблизившись до свого столу, побачила маленьку коробочку, що чекала на неї.
Навані глянула на охоронця біля дверей, і той кивнув. Це надіслала Рабоніель. Навані відкрила коробочку, затамувавши подих, і побачила в ній діамант, що яскраво світився. На перший погляд здавалося, що це ще одна сфера з Буресвітлом. Але коли вона підняла її й поклала поруч зі справжньою, то помітила зелений відтінок у сфері Рабоніель.
Життєсвітло. Вона обіцяла знайти трохи для Навані.
— Вона сказала, звідки взяла це? — спитала королева.
Охоронець похитав головою.
Навані здогадалася. Родич утратив Цуп з поля зору, але пояснив, що в тій дівчинці щось дивне. І це щось Навані вважала надією, яка зможе допомогти врятувати їх.
Її руки не тремтіли, попри те що навколо виникли спрени очікування, Навані використала середній камертон на цьому новому діаманті. І це спрацювало: вона змогла витягнути Життесвітло й спрямувати його в інший самоцвіт.
Вежесвітло було сумішшю Життєсвітла й Буресвітла. Тож, можливо, Життесвітло — Світло Культивації — мало певну властивість, яка дозволяла йому змішуватися з іншими видами Світла. Затамувавши подих, Навані повторила свої попередні експерименти, тільки тепер із Життесвітлом замість Пустосвітла.
І знову зазнала невдачі.
Їй не вдалося змішати Буресвітло з Життєсвітлом. Ні використання камертонів, ні торкання потоків, ні розумне застосування різниці тиску в самоцвітах не спрацювало.
Вона спробувала змішати Пустосвітло з Життєсвітлом. Спробувала змішати всі три види. Спробувала кожен з експериментів, які запланувала під час своїх мозкових штурмів раніше. Потім повторила всі досліди знову, доки — оскільки внаслідок кожного експерименту дещиця Життєсвітла розчинялася в повітрі — не використала все.
Відганяючи спренів виснаження, Навані стояла розчарована. Черговий глухий кут. Це було так само погано, як і ранкові експерименти, коли вона спробувала все, що тільки могла придумати, включно з використанням двох камертонів одночасно, щоб змусити Вежесвітло рушити від свого самоцвіту. Це їй теж не вдалося.
Навані зібрала всі використані діаманти та залишила їх біля дверей, де стояв охоронець, щоб їх забрали та знову зарядили — сьогодні очікувалася великобуря. Після цього розчаровано крокувала туди-сюди. Навані знала, що не повинна турбуватися через відсутність результатів. Справжні вчені розуміли, що такі експерименти — не провали, а необхідні кроки на шляху до відкриття. Насправді було б чудово — і абсолютно нелогічно — отримати хороший результат на такому ранньому етапі процесу дослідження.
Проблема полягала в тому, що вченим не доводилося працювати в умовах таких обмежених термінів чи тиску. Вона була ізольована, щомиті наближаючи їх до катастрофи. Єдиним стимулом лишалася спроба змішати два види Світла в надії, що згодом можна буде створити більше Вежесвітла, щоб допомогти Родичу.
Навані походжала кімнатою, вдаючи, що оглядає корінці книжок на полицях. «Якщо я зроблю відкриття, Рабоніель про це дізнається, оскільки охоронець завжди спостерігає. Вона витягне з мене відповідь, тому навіть у цих спробах утекти я досягаю її цілей — якими б вони не були».
Навані стояла на порозі чогось важливого. Одкровення, які вона отримала про Буресвітло, кардинально змінили розуміння його природи та світу в цілому. Три види сили. Можливість їх змішування. І... імовірно, щось іще, судячи з тієї дивної сфери, яка спотворювала повітря навколо себе.
Чуття підказувало Навані, що це знання зрештою проявиться. І ті, хто контролюватиме, використовуватиме його, виграють війну.
«Мені потрібен інший план», — вирішила вона. Якщо Навані все таки дізнається, як створити Вежесвітло, а щит зрештою паде, знадобиться спосіб ізолювати кристалічну колону на короткий час. Захистити, можливо, попрацювати з нею.
Навані стиснула блокноту захищеній руці, удаючи, ніби записує назви книжок. Натомість швидко занотувала одну ідею. Рабоніель сказала, що вона зможе мати все, що їй потрібно для експериментів. Їй також дозволили зберігати обладнання в коридорі.
А що як вона створить якусь фабріальну зброю, а потім зберігатиме її в коридорі? Якісь невинні на вигляд фабріали, що після активації можна використати для знерухомлення охоронців або Сплавлених, котрі прибудуть, щоб завадити їй працювати з колоною? Навані накидала кілька ідей — пастки, які могла б створити, використовуючи, здавалося б, невинні фабріальні деталі. Більріали, які зможуть викликати нестерпний біль та спричинити параліч м’язів. Нагрівальні фабріали, які обпікають та ошпарюють.
Так... вона могла б створити низку засобів захисту у вигляді результатів невдалих експериментів, а потім «випадково» скласти їх у ящиках уздовж коридору. Вона могла б навіть озброїтися, використовуючи самоцвіти з Пустосвітлом, оскільки вимагала б їх для своїх експериментів.
Ці плани заспокоїли Навані — адже це було щось значуще, що вона могла зробити. Проте потенціал експериментів досі не давав їй спокою. Якою була справжня мета Рабоніель? Чи прагнула вона сама створити зброю — на кшталт тієї, що знищила кімнату та двох учених Навані?
Минуло кілька годин, тож уже не здаватиметься дивним, що вона знову пішла до полиць. Навані взяла книжку й сіла в крісло, яке поставила поруч з полицями. Хоча охоронець не бачив її, вона вдала, що читає, простягнувши руку до стіни й торкнувшись жилки.
— Поблизу є спрени? — спитала Навані.
«Я нічого не відчуваю», — смиренно відповів Родич.
— Добре. Скажи, тобі щось відомо про вибух, який стався в день вторгнення? Він був пов’язаний з двома моїми вченими в кімнаті на п’ятому поверсі.
«Я відчуло його. Але не знаю, що спричинило вибух».
— Ти коли-небудь чуло про сферу або Світло, яке спотворює повітря навколо себе? Воно здається Пустосвітлом, поки не подивишся на нього достатньо довго, щоб помітити ефект викривлення.
«Ні. Я ніколи не чуло і не бачило нічого подібного, хоча це звучить небезпечно».
Навані задумалася, постукуючи пальцем по стіні.
— Мені не вдалося змішати жоден вид Світла одне з одним. Чи знаєш ти про будь-який потенційний сполучний агент, який міг би змусити їх злипнутися? Чи знаєш, як із суміші Буресвітла з Життєсвітлом утворюється Вежесвітло?
«Вони не змішуються, — відповів Родич. — Вони збираються разом, як одне ціле. Як я — продукт матері та батька, так і Вежесвітло є продуктом мене. І перестань ставити мені ті самі запитання. Мене не цікавлять твої „методи розслідування“. Я сказало тобі те, що знаю. Не змушуй мене повторюватися».