Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 185)

Навані змогла замовити тексти, привезені з Холінара, ті, які вона вважала втраченими під час завоювання. Вона змогла отримати й інші тексти з усієї вежі, і навіть кілька з відповідними розділами вже були тут, у бібліотечній кімнаті. Усі документи були зібрані за наказом Рабоніель і без жодних питань доставлені Навані для вивчення.

Вона поглинала слова. Сидячи під замком, жінка не могла займатися чимось іншим. Щодня Навані писала звичайні інструкції своїм ученим і ховала в них зашифровані повідомлення, які, по суті, були нісенітницею. Рушу з контексту зрозуміє, чим вона займається, а Сплавлені? Ну що ж, нехай витрачають свій час, намагаючись з’ясувати сутність абракадабри, яку вона написала. Вони заплутаються і, можливо, пізніше пропустять важливі повідомлення.

Це не займало багато часу, і вона проводила решту днів, вивчаючи світло. Звичайно ж, її дослідження не могли завдати шкоди, як і хотіла Рабоніель. І тема була така захоплива.

Що ж являє собою світло? Не тільки Буресвітло, а світло взагалі. Деякі давні вчені стверджували, що його можна виміряти. Одні казали, що світло має вагу. Інші не погоджувалися, натомість стверджуючи, що можна виміряти лише силу, за допомогою якої рухається світло.

Обидві ідеї захопили Навані. Вона ніколи не думала про світло як про річ. Воно просто, існувало.

Схвильована, вона провела старий експеримент зі своїх книжок — розділення світла на веселку кольорів. Усе, що потрібно було зробити, — це поставити свічку в коробку, використати отвір, щоб сфокусувати світло, а потім спрямувати його через призму. Потім, зацікавившись, вона екстраполювала і — після кількох спроб — змогла використати іншу призму, щоб знову зібрати кольори у промінь чистого білого світла.

Далі замість свічки вона використала діамант, заряджений Буресвітлом. Він показав те саме, розділивши світло на складові, але синя смуга вийшла ширшою. Пустосвітло теж поводилося схоже, але для нього смуга фіолетового кольору була величезною, а інші кольори — ледь помітними. Дивно, оскільки її дослідження показали, що різні види світла лише утворюють яскравіші або блідіші смуги, але не збільшують їхнього розміру.

Найцікавіший результат вийшов, коли Навані спробувала провести експеримент із зібраним Рабоніель Вежесвітлом. Це було не Буресвітло чи Життесвітло, а поєднання двох видів. Коли вона спробувала провести експеримент із призмою та цим світлом, то отримала дві різні веселки кольорів, які відрізнялися одна від одної.

Вона не змогла їх поєднати. Коли спробувала пропустити кольори крізь іншу призму, у неї вийшов один промінь біло-блакитного світла, а інший — біло-зеленого, які перекривалися, але не об’єднувалися у Вежесвітло.

Навані сиділа за столом, пильно розглядаючи дві точки світла на білому папері. Ота зелена. Може, це і є Життесвітло? Напевно, вона не змогла б відрізнити його від Буресвітла, якщо не порівнювати два види між собою. Лише якщо розмістити два види Світла поруч, то ставало помітно, що Буресвітло має блакитніший відтінок, а Життесвітло — зеленкуватий.

Навані встала й порилася в скрині з особистими речами, які принесли їй прислужники Рабоніель. Вона шукала свої щоденники. День смерті Ґавілара все ще було боляче згадувати, оскільки він був сповнений десятками різних суперечливих емоцій. Вона записувала свої враження від подій того дня шість разів, у різних емоційних станах. Іноді сумувала за чоловіком. Принаймні за тим, яким він був колись, коли вони разом планували завоювати світ.

Це була личина, яку він продовжував показувати майже всім іншим після того, як почав змінюватися. І тому, заради блага королівства, Навані підігрувала чоловікові. Після його смерті вона придумала грандіозний фарс, написавши про Ґавілара — короля, об’єднувача, могутнього, але при цьому справедливого чоловіка. Ідеального монарха. Вона дала йому саме те, чого він хотів, саме те, що погрожувала втаїти. Вона створила його ім’я в історії.

Навані закрила щоденник, заклавши потрібну сторінку пальцем, а потім кілька разів глибоко вдихнула. Вона не могла дозволити собі відволікатися на цей заплутаний безлад емоцій. Знову розгорнула щоденник і повернулася до запису про зустріч із Ґавіларом у своєму кабінеті вдень його смерті:

«У нього на столі лежали сфери. Десь двадцять чи тридцять. Він показував їх своїм незвичайним відвідувачам, більшість із яких потім зникли, і їх уже ніколи не бачили.

У тих сферах щось було не так. Мою увагу привернули кілька незвичних: вони світилися чітким чужорідним, майже антисвітлом. Світло було чорно-фіолетове, воно якось сяяло, але відчувалося, що сфери мали гасити світло, а не давати його».

Навані перечитала уривки, а потім оглянула блідо-зелене світло, яке виділила з Вежесвітла. Життєсвітло, Світло Культивації. Чи міг Ґавілар також мати таке Світло? Чи могла вона переплутати діаманти з Життєсвітлом зі смарагдами? Чи Життєсвітло у самоцвіті має такий самий вигляд як Буресвітло, якщо не придивлятися?

— Чому ти не поговорив зі мною, Ґавіларе? — прошепотіла вона. — Невже мені не варто було довіряти...

Вона опанувала себе і почала читати свої записи далі — аж до того моменту, коли Ґавілар встромив ніж найглибше:

«Ти не гідна цього, Навані. Вважаєш себе вченою, але де ж твої відкриття? Ти вивчаєш світло, але сама — його протилежність. Ти річ, яка знищує світло. Ти гаєш час, борсаючись у кухонному бруді й розмірковуючи про те, чи розпізнає якийсь нікчемний світлоокий правильні лінії на мапі».

Буря! Це було так боляче.

Вона змусила себе затриматися на його словах: «...його протилежність. Ти річ, яка знищує світло...».

Ґавілар говорив про ту саму концепцію, що й Рабоніель, — про світло та його протилежність. Це збіг? Чи були його слова пов’язані з тією сферою, яка викривляла повітря?

Охоронець біля її дверей почав мугикати, а потім відійшов убік. Навані здогадалася, що це означає. І справді, незабаром увійшла Рабоніель, а за нею — інша Сплавлена, яка так часто бувала поруч. Вона мала подібний хвіст на маківці та малюнок на шкірі, але її погляд був порожнім. Рабоніель, здавалося, любила тримати її поруч, хоча Навані не була певна, чи це для захисту, чи з якоїсь іншої причини. Ця Сплавлена була однією з найбільш... божевільних серед тих, яких зустрічала Навані. Можливо, більш розсудливі навмисно стежили за певними безумними, щоб не дати їм нашкодити собі чи іншим.

Божевільна Сплавлена підійшла до стіни й витріщилася на неї. Рабоніель же попрямувала до столу, тож Навані підвелася й вклонилася їй:

— Стародавня. Щось не так?

— Просто перевіряю твої успіхи, — відказала Рабоніель.

Навані звільнила місце, щоб Рабоніель могла нахилитися. Помаранчево-червоне волосся з її маківки торкнулося столу, коли вона оглядала експеримент Навані — коробку, яка випромінювала світло від самоцвіту з Вежесвітлом, те розділялося крізь призму, а потім знову об’єднувалося через іншу призму, утворюючи два окремі потоки світла.

— Неймовірно, — промовила Рабоніель. — Ось чого ти досягаєш, коли експериментуєш, замість того щоб боротися проти мене. Подивися, Буресвітло та Життєсвітло. Як я й казала.

— Так, Стародавня. Я читала про світло. Світло, яке випромінює сонце або свічки, не може зберігатися в самоцвітах, а Буресвітло може. Отже, що ж являє собою Буресвітло? Це не просто світло, воно саме випромінює світло. Іноді Буресвітло поводиться як рідина, коли його переливають із зарядженого самоцвіту в порожній, імітуючи осмос. Якщо Буресвітло замкнути в чомусь, його випромінювання поводиться як сонячне світло: його можна розділити призмою та розсіяти залежно від відстані до джерела. Але Буресвітло має відрізнятися від світла, яке воно випромінює. Інакше як його можна тримати в самоцвіті?

— Чи можеш ти їх поєднати? — запитала Рабоніель. — Буресвітло й Пустосвітло — чи можна їх змішати?

— Щоб довести, що люди та співуни можуть об’єднатися?

— Так, звісно. З цієї причини.

«Вона бреше», — подумала Навані. Вона не могла бути впевнена, оскільки співуни часто поводилися дивно, але тут Навані підозрювала щось більше.

Дивна божевільна Сплавлена почала щось говорити їхньою мовою. Вона витріщалася на стіну, потім сказала це саме голосніше. Рабоніель глянула на неї, тихо промугикала, а потім подивилася на Навані:

— Ти виявила ще щось?

— Поки що це все. Мені не вдалося змусити Життєсвітло й Буресвітло знову з’єднатися, але я не знаю, чи це справді вважається їх розділенням, оскільки розділила лише їхнє випромінювання, а не саме об’єднане Світло.

— Я думала про те, як ти змішала олію та воду, і мене це заінтригувало. Ми повинні з’ясувати, чи можна змішувати Буресвітло з Пустосвітлом. Що станеться, якщо їх поєднати?

— Ви дуже зосереджені на цій ідеї, Стародавня, — сказала Навані, задумливо відкидаючись назад у кріслі. — Чому?

— Саме тому я й прибула сюди, — сказала Рабоніель.

— Не заради завоювання? Ви говорите про мир між нами. Яким би став для вас цей союз, якби ми змогли його досягти?

Рабоніель заспівала в якомусь ритмі, відкрила коробку Навані й дістала сферу з Вежесвітлом:

— Війна тягнеться настільки довго, що я бачила таку тактику вже десятки разів. Щоправда, ми ніколи раніше не захоплювали вежу, але захоплювали Присяжні брами, командні пункти та кілька разів скуповували столицю Алетели. Усе це частина вічної, нескінченної, клопітної війни. Я хочу покінчити з цим. Мені потрібно знайти інструменти, щоб справді покінчити з усім цим заради нашого... здорового глузду.