Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 182)

Коли настане час — звичайно, якщо Навані чи Родич зможуть попередити його, — він хотів бути готовим. Він знав принаймні один спосіб заспокоїти кошмари, наростальні складнощі й психічне виснаження. Він нічого не міг удіяти зі своєю ситуацією чи тріщинами, які дедалі розширювалися всередині.

Але він міг зайнятися чимось і так не дозволяв цим тріщинам визначати його сутність.

64

Особисте нагадування

Цей пісок походить з іншого світу. Це лише одне з дивовижних чудес з інших земель — нещодавно я отримала ланцюг із земель мертвих, і кажуть, що він може стати якорем для особи через когнітивні аномалії. Не знаю, яка користь мені з нього, бо я не можу покинути систему Рошару. І все ж це неоціненна річ.

Ясна ніколи не була солдатом на війні. Так, вона була близько до війни. Вона залишалася в пересувних військових таборах. Ходила по полях битв. Билася й убивала, а також брала участь у битві на Тайленському полі. Але вона ніколи не вирушала на війну як солдат.

Інші монархи були збиті з пантелику. Навіть солдати, здавалося, бентежилися, коли розходилися, даючи їй дорогу, а вона крокувала вперед серед них у Сколкозбруї. Далінар, однак, усе зрозумів: «Ти ніколи не зрозумієш, доки сама не станеш у ці ряди, тримаючи меч і особисто зіткнувшись із силами ворога. Жодна книга не зможе підготувати тебе, Ясно. Тож так, я думаю, тобі варто вирушити».

Тисячі цитат відомих учених виринали в її пам’яті. Розповіді про те, як це — бути на війні. Вона прочитала сотні таких історій, і деякі були настільки деталізовані, що вона, читаючи, немов відчувала сморід крові в повітрі. Але всі образи зникли, як тіні підсонячного світла, коли вона дісталася до фронту коаліційних армій і подивилася на ворога. Здавалося, що їхня кількість нескінченна. Немов пліснява на землі попереду, чорна, біла й червона, і зброя виблискує на сонці.

Згідно зі звітами, тут було близько сорока тисяч співунів. Це число вона могла зрозуміти, проаналізувати. Але її очі бачили не сорок тисяч, вони бачили нескінченні шеренги. Цифри на сторінці втратили сенс. Вона прийшла не для того, щоб битися з сорока тисячами. Вона прийшла битися з припливом.

На папері це місце було позначено як низина Друнму в Емулі. Насправді це був величезний океан тремтячої трави та високих лозокущів. Під час нарад Норка наполягав на тому, що битва тут стане корисною сторонам коаліції. Якщо вони дозволять ворогу відступити до міст і фортець, то він зможе окопатися там, і цей панцир буде важко розбити. Натомість Норка підштовхнув їх туди, де вони почуватимуться впевнено, перебуваючи в повноцінному бою, оскільки мали невелику перевагу, стоячи на височині спинами до сонця. Тут вони й лишаться, і Норка зможе використати більшу чисельність і навички коаліції для перемоги.

Тож логічно Ясна зрозуміла, що це була битва, якої хотіли її сили. Особисто вона почувалася приголомшеною від відстані до ворога — відстані, яку їй разом з іншими доведеться подолати під шквалом ворожих стріл і списів. Важко було не почуватися мізерною, навіть у Збруї.

Засурмили роги, наказуючи наступати, і вона помітила, що двоє Вістреходів тримаються поруч із нею — напевно, на прохання дядька. Хоча вона завжди уявляла, що бої починаються з масштабної атаки, її військо рухалося, наче механізм. Щити вгору, в строю, упевненим маршем, який підтримували війська ветеранів, коли почали падати стріли. Біг розірвав би шеренги, не кажучи вже про те, що солдати б захекалися, прибувши на місце.

Вона здригнулася, коли в неї влучили перші стріли. Вони падали непостійними серіями клацань металу об дерево, як град. Одна відскочила від її плеча, а інша вдарила по шолому. На щастя, стріли незабаром скінчилися, бо легка кавалерія азішів здійснила рейд на ворожих лучників. Вона почула цокіт копит, побачила Вітробігунів, що ширяли над головою, охороняючи вершників з повітря. Ворог продовжував недооцінювати кавалерію, якої не було в значній кількості тисячі років тому.

Попри все це, алетійські війська маршували вперед, піднявши щити. Це зайняло нестерпно багато часу, але оскільки сторона Ясни була агресором, ворог не мав стимулу рухатися в їхній бік. Вороги тримали свої позиції на вершині невисокого схилу. Вона розуміла, чому саме тут: війська Ясни мали атакувати цей схил.

Ворог розділився на стіну з фігур у панцирах і сталевих обладунках, які тримали великі щити та виставили піки на кілька рядів углиб. Ці співуни не билися, як паршенді на Розколотих рівнинах, — це були навчені війська, і Сплавлені швидко пристосувалися до сучасної війни. Щоправда, вони були дещо недалекоглядні щодо кавалерії, але набагато краще знали, як найефективніше використовувати своїх Приборкувачів Сплесків.

До того моменту, коли загін військ Ясни був на позиції, вона відчула себе виснаженою від перебування в підвищеній готовності під час маршу. Вона зупинилася разом з іншими, і трава відступила хвилею перед нею, наче передчувала прийдешню битву, так само як бурю. Вона наказала Сколкозбруї навмисно приглушити світіння, щоб не відрізнятися від звичайного Сколкозбройного. Ворог усе одно виділить її серед інших, але не впізнає, що вона — королева. Так їй буде безпечніше.

Засурмили роги. Останню частину схилу Ясна подолала майже бігом. Він був надто пологим, щоб назвати його пагорбом, і якби вона просто гуляла, то не помітила б схилу. Але тепер відчувала його з кожним кроком. Сколкозбруя спонукала її рухатися, як і Буресвітло, яке вдихнула, але якщо вона відбіжить занадто далеко попереду свого загону, її можуть оточити. Серед ворожих рядів напевне сховалися Владні та Сплавлені, чекаючи, щоб влаштувати їй засідку. Крім Небесних, небагато Сплавлених наважувалися зустрітися зі Сколкозбройними в прямому бою.

Ясна викликала Льода як меч, і зброя впала в її рукавиці, що вже чекали.

«Готовий?» — запитала вона.

«Так».

Вона пробігла останні кілька футів до ряду пік й змахнула Льодом. Її робота полягала в тому, щоб зламати їхні ряди — повний Сколкозбройний міг розкидати цілі загони навколо себе.

До честі співунів, їхній стрій не зламався. Він відхилився назад, піки шкрябали броню Ясни, коли вона намагалася наблизитися й атакувати, але Сколкозбруя витримала. Її почесна варта разом із двома Вістреходами стала позаду, щоб не допустити оточення. Поруч по ворогу вдарив ще один п’ятитисячний загін солдатів. Повітря здригнули стогони та хрускіт.

Тримаючи Сколкозброець двома руками, Ясна кидалася вперед і назад, перерубуючи піки й намагаючись ударити ворогів всередині рядів. Вони рухалися з несподіваною гнучкістю, танцюючи, відскакували геть, опиняючись там, куди не діставав її меч.

«Це менш ефективно, — сказав їй Лід. — У нас є інші сили. Використати їх?»

«Ні. Я хочу пізнати справжнє відчуття війни, — подумала Ясна. — Або щось настільки близьке, наскільки можу собі дозволити, у Сколкозбруї та зі Сколкозбройцем».

«Завжди вчена», — відказав Лід таким тоном, наче довго страждав. Тим часом Ясна проштовхалася повз кілька пік, які були майже марні проти неї, і зуміла встромити свій меч у груди якоїсь співунки. Її очі вигоріли, вона впала, і Ясна різко висмикнула зброю, змусивши інших проклинати її та відсахнутися.

Її підштовхували не лише наукові інтереси. Якщо вона збирається наказувати солдатам іти в бій, їй потрібно більше, ніж описи з книжок, їй потрібно відчути те, що відчувають вони. І так, вона могла використовувати свої сили. Душезаклинання виявилося корисним для неї в боях і раніше, але без Далінара вона мала обмежені запаси Буресвітла й хотіла його берегти.

Вона втече до Гадесмару, якщо все буде погано. Вона ж не дурна. Але це знання не давало їй спокою, коли вона мчала крізь стрій, відвертаючи увагу ворогів до себе. Вона ніколи не зможе по-справжньому відчути, як це — бути бідолашним списником на передовій.

Вона чула їхні крики, коли дві армії зіткнулися. Строї здавалися такими продуманими, а у великих масштабах — обережними. Вони розміщувалися з розрахунком жахливого імпульсу, який змушував солдатів у передніх рядах битися. Тож, поки ряди залишалися міцними, передні лінії стикалися одна з одною зі скреготом сталі, що гнеться.

Ясна ще ніколи не відчувала цього. Сила рядів солдатів з обох сторін стискала її, не даючи можливості втекти. І все ж вона хотіла знати, на що здатна. Замахнулася мечем по колу, відганяючи більше співунів від себе, але інші почали колоти її піками та списами, штовхати вбік, і вона могла спіткнутися.

Ясна недооцінила ефективність цих списів: так, вони були марні для того, щоб пробити її обладунки, але могли керувати нею, наче чалом, якого підштовхують жердинами. Вона спіткнулася й відчула перший справжній спалах страху.

«Контролюй це». Замість того щоб спробувати випростатися, вона повернулася плечем до ворога, перетворивши своє спотикання та втрату рівноваги на ривок, тим самим вириваючись із ворожих рядів біля своїх солдатів. Вона не вбила багато ворогів, але це і не було потрібно. Їхні ряди задрижали та відхилилися від удару, і її солдати скористалися цим. По обидва боки від королеви вони зіштовхнулися піками та списами із ворогом передній ряд її солдатів повертався до задньої лінії загону кожні десять хвилин, керуючись обдуманими наказами командира.