Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 181)

«Використання фабріала передбачає два етапи. Спочатку потрібно увімкнути пристрій — з’єднати рубіни. Бачиш перемикач, який можна рухати великим пальцем? Він призначений саме для цього. Коли ти повернеш його, твоя рука буде зафіксована в поточній орієнтації, і ти не зможеш рухати нарукавник в жодному напрямку, окрім як уперед.

Другий етап — почати скидати гирю. Якщо вона впаде до кінця, перемкнися на наступну за допомогою диска на тильному боці зап’ястка. Ти бачиш його?»

— Так.

«Після зупинки залишатимешся на місці, доки не відімкнеш пристрій. Але доки в тебе є інші невикористані гирі, ти можеш повернути диск на цю гирю, а потім продовжувати рухатися вгору. Або, якщо ти достатньо сміливий, то можеш від’єднати пристрій і вільно падати секунду, водночас спрямувавши пристрій в іншому напрямку, а потім перемкнути його знову та налаштувати, щоб він тягнув тебе в той бік».

— Здається небезпечним, — сказав Каладін. — Якщо я завис високо в повітрі й мені потрібно вибратися на балкон абощо, я повинен на деякий час перейти у вільне падіння, щоб змінити напрямок пристрою, щоб той міг тягнути мене вбік, а не вгору-вниз?

«Так, на жаль. Інженер, який його створив, має грандіозні та непомірні ідеї, але замало розуміння практичності. Але це краще, ніж нічого, великий маршале. І це найкраще, що я можу зробити для тебе зараз».

Каладін глибоко вдихнув.

— Зрозумів. Вибачте, якщо я здаюся невдячним, ваша світлосте. Я пережив кілька важких днів. Радий, що ви мені допомогли. Я ознайомлюся з цією штукою.

«Чудово. Тобі не варто турбуватися про те, що Пустосвітло в самоцвітах закінчиться під час тренування — з’єднані рубіни не споживають багато енергії для підтримки зв’язку. Але з часом вони, звичайно ж, потьмяніють. Нам доведеться добре поміркувати, що робити, коли це станеться.

Наразі сподіваюся, що Родич незабаром довірятиме мені достатньо, щоб повідомити, де знайти решту вузлів. Отримавши цю інформацію, я зможу розробити план їхнього захисту, можливо, відверну ворогів, щоб вони шукали в іншій частині вежі. Дуже важливо, щоб ти підтримував цей щит на місці якомога довше, а я матиму час зрозуміти, що не так зі Світлом у вежі та її захистом».

— Ви вже щось знайшли? — запитав Каладін.

«Ні, але зараз я зосереджена на заповненні прогалин у знаннях. Сподіваюся, щойно зрозумію належні основи Буресвітла й Пустосвітла, то досягну більшого прогресу».

— Зрозуміло, — сказав Каладін. — Я знову зв’яжуся з вами через кілька годин, якщо ви знайдете час, щоб обговорити свій досвід роботи з цим пристроєм.

«Дякую тобі».

Він відійшов від стіни. Сил зависла в повітрі поряд, оглядаючи фабріал.

— Ну, що ти думаєш? — спитав її Каладін.

— Думаю, що ти матимеш надзвичайно безглуздий вигляд, використовуючи цю штуку. Нетерпеливиться подивитися на це.

Каладін вийшов у сусідній коридор. Тут, на двадцятому поверсі, він має бути в безпеці під час тренувань, якщо триматиметься подалі від атріуму. Він пройшов уздовж коридору, розкладаючи аметисти, щоб освітлювати шлях. Потім став з одного боку, дивлячись униз на лінію вогнів. Фабріал залишив його пальці вільними, але планка в центрі руки заважатиме битися. Йому доведеться тримати спис однією рукою, ніби він б’ється зі щитом.

— Ми збираємося спробувати пристрій тут? — спитала Сил, підлітаючи до нього. — Хіба він не для того, щоб підійматися і спускатися?

— Її світлість Навані сказала, що він тягне в будь-якому напрямку, у якому його направити. Нові Вітробігуни завжди хочуть підіймати себе Викидами, але що досвідченішими стають, то краще розуміють, що можна досягти набагато більшого, якщо мислити у вимірах трьох Царств.

 Він показав лівою рукою в коридор і розтулив долоню. Тоді, вважаючи це розумним, втягнув трохи Буресвітла. Нарешті великим пальцем повернув маленький важіль і запустив механізм. Нічого не сталося.

«Поки що все добре», — подумав Каладін, намагаючись поворухнути рукою праворуч або ліворуч. Вона чинила опір, щось утримувало її на місці. Чудово.

Він згорнув пальці в кулак, при цьому стиснувши ручку на долоні, і його одразу ж потягло коридором. Він ковзав на підборах і зовсім не міг загальмувати. Ці гирі справді були важкі.

Каладін розтиснув кулак і зупинився на місці. Оскільки пристрій був іще активний, коли він підняв ноги, то залишився в повітрі. Однак також створювалося неймовірне навантаження на руку, особливо на лікоть.

Так, пристрій у його поточному стані може стати надто небезпечним для будь-кого, хто не використовує Буресвітла. Каладін знову став на ноги й клацнув великим пальцем по перемикачу, щоб вимкнути пристрій, — його рука одразу ж звільнилася. Він пішов перевірити гирю — та опустилася лише трохи нижче в шахту. Щойно він від’єднав пристрій, гальма заблокувалися, утримуючи гирю на місці.

Каладін вийшов у коридор, увімкнув пристрій і міцно стис ручку. Це змусило його полетіти вперед. Він підібгав ноги, докладаючи зусиль, щоб утриматися у вертикальному положенні. У цю мить, яка б важка не була ця вправа, він відчув, як у ньому знову щось оживає. Вітер у волоссі. Тіло ширяє, претендуючи на небо, хоч і недосконало. Цей досвід здався Каладінові знайомим. Навіть інтуїтивно.

Так тривало аж до того моменту, коли він помітив дальню стіну, що швидко наближалася. Каладін відреагував надто повільно, спершу інстинктивно спробувавши Кинути себе назад. Він ударився об стіну долонею й відчув, як захрустіли кісточки пальців. Пристрій продовжував намагатися рухатися вперед, ще більше розчавлюючи його понівечену руку й змушуючи стискати ручку. Пристрій тримав Каладіна притиснутим до стіни, доки йому не вдалося дотягнутися іншою рукою та натиснути перемикач для великого пальця, відпустивши механізм і звільнивши себе.

Він задихався від болю, висмоктуючи Буресвітло з аметисту, що лежав поруч на підлозі. Зцілення відбувалося повільно, як і вдень битви. Біль був гострий, і він зціпив зуби чекаючи — і шкіра, розірвана кістками, забруднила кров’ю шкіру на пристрої.

Сил похмуро подивилася на спрена болю, що повзав по підлозі.

— Гм, я помилялася. Це було не надто смішно.

— Вибач, — сказав Каладін, а його очі сльозилися від болю.

— Що сталося?

— Погані інстинкти. Пристрій не винен. Я просто забув, що роблю.

Він сів, чекаючи, і почув, як тріскали суглоби й скреготіли кістки, коли Буресвітло вправляло їх на місце. Він звик покладатися на своє майже миттєве зцілення, а нинішнє було мукою.

Минуло добрих п’ять хвилин, перш ніж він струснув зціленою рукою й розтягнув її — як нова, за винятком якогось затяжного примарного болю. — Добре, — сказав він. — Я хочу бути обережнішим. Це гра з неймовірними силами в цих гирях.

— Принаймні ти не зламав фабріал, — зауважила Сил. — Як не дивно це казати, але набагато легше отримати нову руку, ніж новий пристрій.

— Твоя правда, — погодився Каладін, підводячись.

Він полетів коридором назад тим самим шляхом, цього разу підтримуючи помірну швидкість, і сповільнився, наближаючись до іншого кінця. Протягом наступних пів години або близько того він ще кілька разів врізався в стіну, але вже не так ефектно, як уперше. Йому довелося бути дуже обережним, спрямовуючи руку точно по центру коридору, інакше він відлітав убік, і все закінчувалося ударом об стіну. Каладін також мусив уважно стежити за пристроєм, оскільки було надзвичайно легко випадково зачепити перемикач активації, торкнувшись чогось рукою. Він продовжував тренуватися і зміг рухатися туди-сюди досить довго, перш ніж пристрій перестав працювати. Він, хитнувшись, зупинився напівдорозі, зависнувши посеред коридору.

Опустив ноги на підлогу і вимкнув пристрій. Гиря, якою він користувався, досягла дна шахти. Це тривало досить довго, хоча більшу частину часу Каладін перемикав пристрій і рухався в різних напрямках. У реальному вільному падінні він, імовірно, не витримав би більше кількох хвилин польоту. Але якби контролював гирю, застосовуючи її короткими ривками, то зміг би ефективно використати ці хвилини.

З цим пристроєм він не зможе ширяти в повітрі, б’ючись із Небесними. Але зможе отримати додатковий сплеск швидкості в бою і, можливо, рухатися в несподіваному напрямку. Навані дала йому пристрій для використання як підіймача. Він, звичайно, спрацює. І Каладін мав намір потренуватися підійматися та спускатися зовні, коли стемніє.

Але він бачив і варіанти бойового застосування. І загалом, пристрій працював краще, ніж він очікував. Тож Каладін пішов у кінець коридору, щоб зайняти вихідне положення.

— Іще? — спитала Сил.

— У тебе зустріч чи що? — запитав Каладін.

— Просто трохи нудно.

— Можу врізатися в іншу стіну, якщо хочеш.

— Тільки якщо пообіцяєш, що буде весело, коли ти це зробиш.

— Що? Ти хочеш, щоб я ще раз зламав пальці?

— Ні, — вона закружляла навколо нього стрічкою світла. — Ламати тобі руки — не дуже смішно. Спробуй іншу частину тіла. Якусь смішну.

— Я навіть не уявлятиму, яку саме. І треба повертатися до справи.

— І як довго ми збираємося отак зовсім несмішно врізатися в стіни?

— Доки не перестанемо врізатися, очевидно, — відповів Каладін. — У мене були в запасі місяці, щоб тренуватися з Викидами, і ще більше часу, щоб підготуватися до свого першого бою як списник. Судячи з того, як швидко Сплавлені знайшли перший вузол, підозрюю, що матиму всього кілька днів, щоб потренуватися на цьому пристрої, перш ніж доведеться ним користуватися.