Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 172)

Каладін відскочив, залишивши істоту частково знерухомленою, і та незграбно намагалася поворухнутися, проте обидві руки залишалися прикріпленими до списа. Згодом, звісно, Переслідувач просто скинув чергове тіло, як лушпиння, та полетів у вигляді стрічки світла. Каладін вилаявся. Він був надто непідготовленим до такого бою і з таким суперником. Те, що подіяло на солдатів, тут виявилося безглуздим. Він кинувся, щоб схопити свій спис, але той опинився під лушпинням, яке розвалювалося.

Переслідувач матеріалізувався прямо позаду Каладіна і схопив його могутніми руками, не даючи дістатися до списа. Хай там як, це погана зброя для такої битви. Переслідувач, очевидно, чудово вмів підкрадатися до ворогів.

Каладін закрутився, намагаючись вирватися, але Переслідувач схопив його точним хватом, ідеально, щоб знерухомити обидві руки Каладіна. Тоді істота штовхнула його, використовуючи свою значну вагу, і повалила на коліна.

Переслідувач не намагався задушити Каладіна. Істота навіть не звільнила одну руку, щоб схопити ніж, як під час їхньої попередньої сутички. Усе, що мав зробити Переслідувач, — це утримувати Каладіна, доки не вичахне його Буресвітло. Вони були глибоко всередині вежі, оточені іншими співунами та Сплавленими. Що довше триватиме ця битва, то гірше для Каладіна.

Він боровся, намагаючись вирватися. У відповідь Переслідувач нахилився і заговорив із сильним акцентом:

— Я вб’ю тебе. Це моє право. Я вбивав кожного — людину чи співуна, — хто коли-небудь убивав мене.

Каладін спробував відкотитися набік разом з Переслідувачем, але той утримав їх.

— Ніхто ніколи не перемагав мене двічі, — прошепотіла істота. — Але якби тобі якось вдалося здійснити такий подвиг, я б продовжував приходити. Наприкінці війни ми більше не обмежені Брейзом, і я безсмертний. Я можу переслідувати тебе вічно. Я — спрен помсти.

Каладін спробував зарядити супротивника, як робив це для гравітаційного Викиду. Буресвітло чинило опір, і не дивно. Сплавлені мали власні сили, і ті чомусь ускладнювали заряджання господарів.

Тож замість цього Каладін потягнувся й провів по підлозі однією рукою, заряджаючи камінь. Ноги Переслідувача прилипли до підлоги, але прилипли й черевики Каладіна, зчепивши їх разом.

— Здавайся зараз, — сказав Переслідувач. — Помри, це твоє право. Ти ніколи більше не зможеш спокійно спати, Промениста дрібното. Я завжди приходитиму, завжди полюватиму на тебе. Так само невідворотно, як бурі. Я буду...

— Зараз же відпусти його! — пролунав суворий голос, і над підлогою пролетів червоний спрен. — Негайно! Він нам потрібен. Можеш убити його потім!

Переслідувач послабив хватку, можливо, приголомшений тим, що отримав наказ від спрена спустошення. Каладін ударив Переслідувача ліктем у підборіддя — лікоть заболів, наче по ньому вгатили молотком, — й істота мусила відпустити його. Це дозволило Каладіну кинутися вперед і забрати трохи Буресвітла, провівши рукою по підлозі, і, своєю чергою, його ноги звільнилися. Він кинувся геть, але залишив на підлозі достатньо Буресвітла, щоб Переслідувач не зміг відірватися.

Істота зосередилася на Сил.

— Ти добре брешеш як для спрена честі.

З цими словами тіло Переслідувача розсипалося і його стрічка зникла за рогом. Як і раніше, він, здавалося, потребував перерви після того, як покинув третє тіло.

Каладін підозрював: якщо Переслідувач створить четверте тіло, у нього не залишиться достатньо Пустосвітла, щоб утекти. Можливо, саме так можна його вбити — закрити в четвертому тілі. Або ж застати зненацька та вбити, перш ніж він зможе вирватися, як Каладін колись і зробив.

— Дякую, — сказав Каладін Сил, яка знову посиніла.

Він схопив свій спис, а потім озирнувся через плече й побачив кількох людей, які визирали зі своїх кімнат і спостерігали за сутичкою. Він помахав їм, щоб вони зачинили двері, потім перескочив через уламки й кинувся до Сплавленої у кінці секретного тунелю.

Наблизившись, помітив скляну кулю, приблизно дюймів шість у діаметрі, вставлену в невелику нішу в стіні біля самоцвіту. Спочатку він подумав, що це якийсь освітлювальний прилад, але той був обмотаний металевими дротами, як фабріал. Що це таке, заради Рошару?

Каладін не встиг оглянути його далі, бо Сплавлена притиснула руку до сапфіра. Світло самоцвіту почало згасати.

«Вона спотворює колону, — здогадався Каладін, — використовує цю штуку як канал, щоб доторкнутися до неї».

Він направив на Сплавлену спис. Вона зупинилася й обернулася до нього.

— Переслідувач не бреше, — сказала вона алетійською з акцентом. Він полюватиме на тебе вічно. Попри будь-який здоровий глузд та обов’язок.

— Відійди від самоцвіту, — наказав Каладін.

— Він незабаром повернеться. Тобі треба тікати. Він розмістив самоцвіти з Пустосвітлом у схованки неподалік, щоб підживлюватися і створювати нові тіла.

— Я сказав: відійди.

— Ти Вітробігун, — продовжила вона. — Ти не завдаси мені шкоди, якщо я не загрожуватиму тобі.

— Доторкнувшись до цього самоцвіту, ти створюєш загрозу. Відійди геть.

Вона підкорилася, натомість підійшла до нього, склавши руки за спиною:

— Як ти гадаєш, що дає тобі змогу продовжувати використовувати свої сили? Зізнаюся, я хвилювалася через Вітробігунів. Кажуть, що ваші Сплески найближчі до Гонора.

Каладін стиснув у долоні спис, не знаючи, що робити. Заколоти її? Він має захистити самоцвіт.

«Або знищити його», — подумав Каладін. Буря забирай, так він послабив би щит, встановлений Навані, і якщо вороги знайшли цей так швидко, скільки часу мине, доки вони виявлять інші? Він глянув на Сил, що сиділа на його плечі, і та похитала головою. Вона теж не знала, що робити.

— Ах, — промовила Сплавлена. — Він повернувся. По тебе.

Каладін ризикнув, озирнувся через плече й вилаявся, побачивши, як до нього наближається чітка криваво-червона стрічка світла. Прийнявши миттєве рішення, Каладін кинув спис і витяг скальпель. Потім швидко розрізав шнурки на черевиках.

Переслідувач з’явився в тунелі й потягнувся, щоб схопити Каладіна, але той схилився, вивертаючись від ворога, і зарадив підлогу повним Викидом. Потім стрибнув уперед, оминувши Переслідувача, а черевики, приклеєні до каменя, залишив. Переслідувач не втримався й приземлився на підлогу, опинившись у пастці.

Каладін виставив перед собою скальпель і босоніж відступив до уламків розбитої стіни. Переслідувач злісно дивився на нього, залишаючись приклеєним до підлоги. Потім усміхнувся, покинув своє тіло й кинувся в бік Каладіна.

Каладін відступив через отвір у зовнішній коридор, знову заряджаючи підлогу, витративши багато Буресвітла. Він зміг ухилитися від наступної атаки Переслідувача, а істота знову прилипла до підлоги. Та Каладін не міг ступити вперед і повернути Буресвітло, яке використав, не потрапивши в зону досяжності Переслідувача.

Його Буресвітло майже скінчилося, і Переслідувач чітко зрозумів це. Істота покинула друге тіло, а перше вже почало розсипатися. Коли Каладін стрибнув уперед, щоб спробувати забрати своє Буресвітло, Переслідувач кинувся на нього стрічкою світла, наче вугор, що клацає зубами, І Каладін відступив.

Вони дивилися один на одного в темному коридорі. Переслідувач міг створити ще лиш одне тіло, перш ніж йому знадобиться оновити своє Пустосвітло, або ж він ризикне битися у четвертому тілі та, можливо, загинути. Але Буресвітло Каладіна майже скінчилося, і він не міг швидко отримати ще.

Буря! Сплавлена повернулася до самоцвіту й знову почала працювати з ним.

— Ми повинні знищити його, Каладіне, — прошепотіла Сил.

Вона мала рацію. Він не зможе захистити це місце сам. Просто має сподіватися, що інші вузли приховані краще. Хоча... хіба можна сховати щось краще, ніж усередині стіни?

Каладін глибоко вдихнув, а потім кинувся вперед, щоб змусити Переслідувача втілитися. Той так і зробив, але лише після того, як повернувся в центр другого кола Буресвітла, створеного Каладіном. Це дозволило істоті матеріалізуватися, стоячи на залишках другої своєї оболонки, приклеєної до підлоги.

Сплавлений низько присів і простягнув руки, готовий схопити Каладіна, якщо той спробує пробігти повз. Каладін мусив відступити.

«Не можна дозволити собі битися з ним так, як він хоче, — подумав Каладін. — Якщо він схопить мене, я не вирвуся».

Каладін убив Переслідувача раніше, використавши проти нього його ж самовпевненість. Цього разу він не повторив такої ж помилки, але все одно лишався дуже самовпевненим.

«Використай це. Нехай він переможе сам себе».

Каладін розвернувся і почав тікати в протилежному напрямку. Переслідувач зареготав позаду:

— Правильно, людино! Тікай! Ти вже зрозумів! Біжи, а тебе переслідуватимуть.

Сил полетіла поруч із Каладіном.

— Який план? — спитала вона.

— Його звуть Переслідувачем. Він любить гонитву. Коли ми робили те, чого не повинні робити люди, тобто намагалися битися з ним, він був обдуманим і обережним. Тепер ми тікаємо, ми — здобич. Він може стати необережним. Але він не залишить третє тіло, доки ми не опинимося досить далеко, щоб він був упевнений, що ми не повернемося й не нападемо на ту Сплавлену. Лети й попередь мене, коли він це зробить.

— Добре.

Вона кинулася спостерігати.

Каладін кілька разів повернув у коридорі, а потім гукнув:

— Спрене вежі, ти мені потрібен!

Гранатове світло попереду швидко замиготіло, немов тривожилося. Каладін підбіг до нього, а Сил кинулася назад.