Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 15)

Змушуючи себе залишатися в образі, Вейл подивилася вгору з подивом і розгубленістю, потім відсахнулася до стіни прірви, налякавши темно-фіолетового крєм’ячка.

Першим заговорив чоловік, що стояв попереду. Його голос був низьким і гучним:

— Чанащо Гасарех, у тебе прекрасне і шановане ім’я! Успадковане від Чанаранач’Елін, Вісниці простолюду. Ти справді бажаєш їхнього повернення?

— Я... — Вейл підняла перед собою руку, затуляючи очі від світла сфер. — Що це? Що відбувається? І хто з вас Йалай Садеас?

— Ми всі — Сини Гонора, — сказала інша фігура у балахоні, цього разу жінка, але не Йалай. — Це наш присяжний і священний обов’язок — сповістити про повернення Вісників, повернення Бур і повернення нашого Бога — Всемогутнього.

— Я... — Вейл облизала губи. — Я не розумію!

— Ти зрозумієш, — мовив перший голос. — Ми спостерігали за тобою і вважаємо, що твій ентузіазм вартий уваги. Ти хочеш повалити лжекороля Чорношипа і побачити, як Королівство по праву повернеться під владу великих князів? Ти хочеш, щоб правосуддя Всемогутнього впало на нечестивих?

— Звісно, хочу, — сказала Вейл.

— Чудово! — сказала жінка. — Наша віра в тебе була обгрунтована. Вейл могла б заприсягтися, що це Уліна з найближчого оточення Йалай. Спочатку вона була неважливою світлоокою писаркою, але швидко змогла піднятися соціальною драбиною в умовах нової динаміки влади у військових таборах.

На жаль, якщо Уліна тут, отже, найімовірніше, Йалай тут немає. Велика княгиня часто доручала Уліні те, чого сама робити не хотіла. Це значило, що Вейл зазнала невдачі принаймні в одній зі своїх цілей — вона не змогла представити «Чанашу» достатньо важливою, щоб заслуговувати на особливу увагу.

— Ми керували поверненням Променистих, — сказав чоловік. — А ти не замислювалася, чому вони з’явилися? Чому все це відбувається: Вічновій, пробудження паршменів? Ми організували все це! Ми — великі архітектори майбутнього Рошару.

Фракталу сподобалася б ця брехня. Вейл же вважала її недостатньою. Гарна, якісна брехня натякає на приховану велич чи інші таємниці. Натомість це була брехня п’яниці в барі, який намагається викликати достатньо жалю, щоб отримати безплатну випивку. Усе було радше жалюгідним, ніж цікавим.

Мрейз розповідав щось про цю групу та їхні зусилля повернути Вісників, які насправді ніколи й нікуди не зникали. Ґавілар керував ними, використовував їхні ресурси та серця для досягнення власних цілей. Тоді вони на короткий час стали важливими фігурами у світі.

Значна частина цієї слави потьмяніла, коли старий король загинув, Амарам змарнував її залишки. Ці розрізнені рештки не були архітекторами майбутнього — радше незавершеною справою. Навіть Промениста погодилася, що завдання, яке дав їм як Далінар — відкрито, так і Мрейз — таємно, було серйозним. Настав час покінчити з цими Синами Гонора раз і назавжди.

Вейл підняла очі на культистів, ретельно дотримуючись грані між проявом обережності й улесливістю.

— Променисті. Це ви — Променисті?

— Ми — дещо могутніше, — відповів чоловік. — Але перш ніж розкажемо більше, ти повинна пройти посвячення.

— Я вітаю будь-який шанс послужити, — сказала Вейл, — але... це досить несподівано. Як я можу бути впевнена, що ви не є агентами фальшивого короля, які прагнуть спіймати таких людей, як я?

— З часом усе проясниться, — мовила жінка.

— А що як я наполягатиму на доказах? — запитала Вейл.

Фігури перезирнулися. У Вейл виникло відчуття, що під час своїх попередніх вербувань вони не стикалися зі значним опором.

— Ми всі служимо законній королеві Алеткару, — нарешті пояснила жінка.

— Йалай? — з придиханням вигукнула Вейл. — Вона тут?

— Спочатку посвята! — сказав чоловік, вказуючи на двох інших. Вони наблизилися до Вейл — один із них, високий чоловік, якому мантія сягала тільки до середини литки, був особливо грубим з нею, схопивши за руки та потягнувши вгору, а потім поставивши на коліна.

«Запам’ятай цього», — подумала вона, коли інша фігура дістала з чорного мішка пристрій, що світився. Фабріал був прикрашений двома яскравими гранатами та мав ряд хитромудрих дротяних петель.

Шаллан особливо пишалася цим винаходом. І хоча Вейл спочатку вважала його занадто показним, тепер визнала: він був підхожим для цієї групи. Здавалося, вони беззаперечно довіряли йому, коли підносили пристрій до неї та натискали на якісь кнопки. Гранати потемніли, і фігура проголосила:

— На ній немає ілюзій.

Як приємно було впарювати їм цей пристрій! Надягнувши личину містика, Вейл використовувала цей пристрій, щоб «викрити» одного зі своїх Прядильників світла за ретельно продуманим планом. Пізніше Вейл попросила в них удвічі більше, ніж хотіла Шаллан, і непомірна ціна, здавалося, лише змусила Синів Гонора ще більше повірити в силу пристрою. Нехай благословить їх Усемогутній!

— Твоє посвячення! — сказав чоловік. — Поклянись, що прагнутимеш відновити Вісників, владу церкви та Всемогутнього!

— Клянуся, — сказала Вейл.

— Поклянись служити Синам Гонора та підтримувати їхню священну справу!

— Клянуся!

— Поклянися служити справжній королеві Алеткару, Йалай Садеас! — Клянуся!

— Поклянися, що не служиш фальшивим спренам, які схиляються перед Далінаром Холіном!

— Клянуся!

— Бачиш, — сказала жінка, дивлячись на одного зі своїх супутників. — Якби вона була Променистою, то не могла б дати неправдиву присягу.

«О, ти як солодкий, легкий вітерець, — подумала Вейл. — Благословляю тебе за те, що ти така наївна. Не всі ми — Виковувачі уз чи їм подібні». Вітробігуни або Неболами, можливо, не могли легко порушити обіцянку, але орден Шаллан був заснований на ідеї, що всі люди брешуть, особливо самим собі.

Вона не могла без наслідків порушити обітниці, даної своєму спрену. Але ця група покидьків? Вона й не думала б про це двічі, хоча її Промениста таки висловила деяке невдоволення.

— Встань, Дочко Гонора! — наказав чоловік. — Тепер ми повинні надіти на тебе каптур і повернути назад. Але не бійся. Хтось із нас незабаром зв’яжеться з тобою для подальших інструкцій та навчання.

— Зачекайте, — сказала Вейл. — А як же королева Йалай? Мені потрібно побачити її, щоб упевнитися, кому я служу!

— Можливо, ти ще зможеш здобути цей привілей, — самовдоволено сказала жінка. — Служи нам добре — і врешті-решт отримаєш більшу нагороду.

Чудово. Вейл підготувалася до того, що це означало: більше часу провести в цих військових таборах, прикидаючись метушливою світлоокою жінкою, та обережно пробиратися до вищих за рангом. Це здається жахливим.

На жаль, Далінар був щиро стурбований впливом Йалай, що неухильно збільшувався. Цей маленький культ міг виявитися чимось надмірно показним, але було б нерозумно дозволити безконтрольне збільшення присутності войовничих груп. Вони не могли ризикувати повторенням інциденту, подібного до зради Амарама, яка коштувала тисяч життів.

Крім того, Мрейз вважав Йалай небезпечною. Цього було достатньо, щоб Вейл запевнилася, що цю жінку позбавлять влади. Тож їй доведеться далі працювати надзавданням, а отже, слід знайти більше способів таємно зустрічатися з Адоліном, щоб він проводив час із Шаллан. Дівчина чахнула, якщо їй не приділяти належної любовної уваги.

Вейл спробувала ще раз заради неї.

— Я не знаю, чи розумно чекати так довго, — сказала вона іншим, коли високий чоловік готувався знову накинути мішок їй на голову. — Ви мали б знати, що у мене є зв’язки з найближчим оточенням Далінара Холіна. Я можу надати вам інформацію про його плани, якщо мене належним чином заохочуватимуть.

— Для цього в нас ще буде час, — сказала жінка. — Пізніше.

— Хіба ви не хочете знати, що він планує?

— Ми це вже знаємо, — сказав чоловік сміючись. — У нас є джерело, набагато ближче до нього, ніж твоє.

Зачекай.

Зачекай.

Шаллан насторожилася. У них уже є хтось поруч із Далінаром? Можливо, вони брехали, але... чи могла вона ризикнути цим?

«Нам потрібно щось робити», — подумала вона. Якщо у Йалай є шпигун серед найближчого оточення Далінара, це може загрожувати його життю. У них не було часу на те, щоб Вейл повільно проклала собі шлях до верхівки. Тепер потрібно терміново знати, хто інформатор.

Вейл відступила, дозволяючи Шаллан узяти гору. Промениста могла битися, а Вейл — брехати. Але коли їм потрібно швидко розв’язати проблему, тоді наставала черга для Шаллан перебрати на себе контроль.

— Почекайте, — сказала Шаллан, встаючи й відштовхуючи руки чоловіка, який намагався натягнути мішок їй на голову. — Я зовсім не та, ким ви мене вважаєте.

5

Зламані списи

Якщо Буресвітло витягується із самоцвіту досить швидко, то спрен, який перебуває поблизу, може втягнутися в цей самоцвіт. Це викликано ефектом, подібним до перепаду тиску, створюваного раптовим зникненням Буресвітла, хоча наукове пояснення цих двох явищ різне.

Так у вас залишиться захоплений спрен, яким ви зможете маніпулювати на свій розсуд.

Вітробігуни встали навколо Каладіна в захисне коло. Вони висіли в повітрі так, як ніколи не змогла б жодна небесна мурена: нерухомі, на рівній відстані одне від одного.

Всупереч хаосу під час евакуації, внизу зупинилися біженці, щоб подивитися крізь спренів благоговіння на вартових у синьому. Було щось природне в тому, як ці Вітробігуни пікірували й закладали віражі, але зовсім інше — зіткнутися з сюрреалістичним видовищем загону солдатів, що висять у небі, немов на дротах.