Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 17)

Він слідував за нею, і погоня захопила його почасти через те, що Лешві дуже добре літала. Вона знову повернула, тепер наближаючись до «Четвертого мосту», і сповільнилася, пролітаючи вздовж борту величезного корабля, щоб уважно розглянути дерев’яну конструкцію.

«Її зацікавив повітряний корабель, — подумав Каладін, досі переслідуючи Сплавлену. — Напевно, вона хоче зібрати про нього якомога більше інформації». У бесідах Ясни з двома Вісниками, які прожили тисячі років, з’ясувалося, що вони теж були вражені цим дивовижним творінням. Яким би неймовірним це не здавалося, але сучасні фабріаліри відкрили таке, про що не знали навіть Вісники.

Каладін на мить перервав погоню і натомість злетів понад великим кораблем. Він помітив Скелю, що стояв поруч із кораблем разом із сином і давав воду біженцям. Побачивши жестикуляцію Каладіна, кремезний рогоїд схопив спис із купи зброї, що лежала там, і Викидом запустив його в повітря. Спис підскочив до Каладіна, той схопив його, а потім Кинувся за Лешві.

Він знову сів Сплавленій на хвіст, коли та описувала в повітрі мертву петлю. Вона часто намагалася виснажити ворога, змушуючи вести хитромудрі погоні, перш ніж вступити з ним у ближній бій.

Сил, що летіла поруч із Каладіном, подивилася на спис, який кинув Скеля. Попри шум вітру у вухах, Каладін почув, як вона зневажливо пирхнула. Ну що ж, вона не могла наповнюватися Буресвітлом. Намагатися втиснути в неї Буресвітло було все одно, що доливати ще води в повну по вінця чашу.

Наступні кілька поворотів змусили Каладіна використати свої здібності на повну, поки Лешві пірнала й ухилялася на полі бою. Більшість інших воїнів безпосередньо брали участь у двобоях зі списами чи клинками в руках. Деякі переслідували одне одного, але жодні з погонь не були настільки складними, як петлі, які мусив виписувати Каладін.

Він зосередився. Решта бійців стали просто перешкодами в повітрі. Уся його сутність, уся повнота уваги були зосереджені на переслідуванні лише однієї фігури попереду. Рев повітря, здавалося, затих, і Сил рвонулася вперед, залишаючи за собою шлейф світла — дороговказ, за яким мав слідувати Каладін.

Спрени вітру стрімко зірвалися з неба й опустилися поруч із ним, коли він повернув у віражі, від якого, здавалося, всі нутрощі скрутилися, і переслідував Лешві, яка стрілою пронеслася між Шраммом і ще одним Сплавленим. Каладін летів слідом, прослизнувши просто між двома списами й ледве уникнувши удару, а потім розвернувся Викидом і продовжив гонитву. Спітнівши, він зціпив зуби від напруги, ледь витримуючи навантаження через стрімкий поворот.

Лешві озирнулася на нього, потім пірнула далі. Вона збиралася зробити ще один захід навколо «Четвертого мосту».

«Саме час», — подумав Каладін, наповнюючи Світлом свою зброю і пірнаючи слідом за Лешві. Спис спробував вирватися з його руки, але Каладін утримав зброю і навіть зробив випад. Коли Лешві наблизилася до землі, він нарешті метнув спис у Сплавлену.

На жаль, вона вчасно озирнулася і ледь ухилилася від удару списа. Спис упав на землю, розлетівшись на друзки, а наконечник застряг у держаку Оговтавшись, Лешві карколомним рухом рвонулася вгору, пролетівши повз Каладіна, а він на мить утратив концентрацію і ледь не врізався в землю.

Він приземлився важко, зачепившись за камінь, — досить твердий, щоб зламати кістки будь-кому без Буресвітла, — вилаявся і подивився вгору. Лешві зникла в гущі бою, крутнувшись у тріумфальному маневрі, і залишила його позаду. Здавалося, Сплавлена насолоджувалася, коли він губив її в гонитві.

Каладін застогнав і потрусив рукою, якою вдарився об землю. Буресвітло залікувало розтягнення за лічені хвилини, але він досі відчував фантомний біль, як відлуння гучного шуму в голові, коли той уже вщух. Сил з’явилася в повітрі перед ним у вигляді дівчини, вперши руки в боки.

— І не смій більше повертатися! — крикнула вона Сплавленій, що віддалялася. — Або ми... гм... придумаємо кращу образу, ніж ця! — вона глянула на Каладіна. — Правильно?

— Ти могла б зловити її, якби летіла одна, без мене.

— Без тебе я була б тупа, як камінь. А без мене ти б літав, як камінь. Я думаю, нам краще не турбуватися про те, що ми робили б одне без одного, — вона схрестила руки на грудях. — Крім того, що б я робила, якби зловила її? Витріщалася на неї? Ти мені потрібен, щоб робити чик-чик.

Він хмикнув, піднімаючись на ноги. Мить потому поруч завис Променистий з білою бородою. Дивно, наскільки великий вплив має незначна зміна перспективи. Тефт завжди здавався... пом’ятим. Борода трохи розпатлана, шкіра трохи грубувата, і характер багато в чому такий самий.

Але, ширяючи в небі, у сяйві Буресвітла, від чого борода світилася, він здавався просто божественним створінням, як мудрий бог з однієї з історій Скелі.

— Каладіне, хлопче! — гукнув Тефт. — З тобою все гаразд?

— Усе добре.

— Ти впевнений?

— Так, я в порядку. Як там на полі бою?

— В основному швидкі сутички, — відповів Тефт. — Поки що жертв немає, слава Келеку.

— Вони більше зацікавлені в огляді «Четвертого мосту», ніж утому, щоб убити нас, — зауважив Каладін.

— А, в цьому є сенс, — сказав Тефт. — Може, ще раз спробувати зупинити їх?

— Ні. Фабріали Навані заховані в трюмі. Кілька польотів повз корабель нічого не покажуть ворогам.

Каладін оглянув місто, а потім обстежив поле бою з повітря. Швидкі сутички, а потім, як правило, Небесні хутко відступали.

— Вони не збираються здійснювати повномасштабну атаку, лише перевіряють нашу оборону та оглядають літальний апарат. Передай нашим, нехай Вітробігуни затягують ворога в погоню, нехай обороняються. Зведіть до мінімуму наші втрати.

Тефт віддав честь. Іще одну групу городян повели на корабель. Рошон проводжав їх, і цей старий хвалько мав стурбований вигляд, бо переймався людьми, які перебувають під його опікою. Можливо, він брав уроки акторської майстерності у Прядильників світла.

На верхній палубі корабля Далінар сяяв майже непроникним світлом. Хоча це був уже далеко не такий величезний стовп сяйва, який він створив уперше, сьогоднішній маяк досі здавався настільки потужним, що важко було дивитись прямо на нього.

У минулих нападах Сплавлені зосереджували свої атаки на Далінарові. Але сьогодні вони лише пролітали біля корабля, проте не намагалися напасти на Виковувача уз. Сплавлені боялися його з поки що не зрозумілих причин і були готові до повноцінного нападу, лише якщо мали значну чисельну перевагу та підтримку наземних сил.

— Я передам це повідомлення, — сказав Тефт Каладінові, але, здавалося, ще сумнівався. — Ти певен, що з тобою все гаразд, хлопче?

— Було б краще, якби ти перестав про це питати.

— Добре, — з цими словами Тефт стрімко злетів у небо.

Каладін обтрусився, дивлячись на Сил. Спочатку Лопен, потім Тефт поводилися так, немов він був крихким. Чи, може, це Сил наказала іншим піклуватися про нього? Тільки тому, що останнім часом він почувався трохи втомленим?

Що ж, не було часу на всю цю нісенітницю. Наближався якийсь із Небесних, у червоному одязі, що тріпотів на вітрі, з направленим на нього списом. Не Лешві, але Каладін був радий прийняти виклик. Він мав знову піднятися й летіти.

Культисти застигли, дивлячись на Шаллан через прорізи для очей у каптурах. У прірві запанувала тиша, і її порушували лише крєм’ячки, які шурхотіли довкола. Навіть високий чоловік із мішком у руках не поворухнувся, хоча це й не здавалося надто дивним. Він чекав, коли вона перебере ініціативу.

«Я не та, ким ви мене вважаєте», — подумки сказала Шаллан, маючи на увазі, що збирається зробити якесь приголомшливе зізнання.

Тепер їй слід придумати яке.

«Мені дуже цікаво подивитися, до чого це приведе...» — відповіла їй Промениста.

— Я не проста торговка, — сказала Шаллан. — Очевидно, ви мені поки недовіряєте. І я припускаю, що ви помітили дивацтва в моєму способі життя. Хочете пояснень, чи не так?

Двоє культистів-вождів подивилися одне на одного.

— Звичайно, — відповіла жінка. — Так, ти не повинна була намагатися щось приховувати від нас.

«Згадай Адоліна, — подумала Промениста. — Створювати перешкоди може бути тактично небезпечно».

Вона сказала Фракталу та Адоліну, які, можливо, вже спостерігають за нею, що якщо потрапить у біду, то відверне увагу ворогів, щоб загін Адоліна зміг напасти. Вони спробують узяти культистів у полон, але це може позбавити їх шансу захопити Йалай.

Хотілося сподіватися, що вони побачать: вона не в тяжкому становищі, а просто випитує інформацію в цих людей.

— Ви коли-небудь замислювалися, чому я іноді зникаю з військових таборів? — запитала Шаллан. — І чому в мене набагато більше грошей, ніж має бути? У мене є другий бізнес, прихований. Через агентів в Урітіру я копіювала креслення, розроблені фабріалірами Холінів.

— Креслення? — перепитала жінка. — Наприклад, які?

— Напевно, ви чули новини про величезну летючу платформу, яка відлетіла з Нарака кілька тижнів тому. У мене є її креслення. Я точно знаю, як її сконструйовано. Я продавала креслення малих фабріалів покупцям з Натану, але це зовсім інший рівень. Я шукала покупця, в якого буде достатньо грошей, щоб придбати цей секрет.

— Продаєш військові секрети? — запитав чоловік-культист. — В інші королівства? Це зрада!

«І це говорить людина в дурнуватому каптурі, що намагається повалити династію Холінів! — подумала Вейл. — І ці люди...»