Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 132)

— Каладіне... — Сил приземлилася йому на плече.

— Приємна мрія, правда, Сил? — запитав він. — Що ми могли б утекти? Знайти нарешті спокій?

— Така чудова мрія, — прошепотіла вона.

— Ти готова до цього? — запитав він.

Вона кивнула, і він ступив у двері оглядової кімнати. Там залишилися двоє ворожих солдатів: один у воєнній подобі та Владний у буремній подобі. Владний допомагав звичайному солдату підняти тіло Тефта на плечі.

Лірін подивився прямо на Каладіна, потім різко похитав головою, і його очі розширилися.

— Опустіть його! — наказав Каладін співунам. — І тихо підіть звідси. Пошліть по нього кого-небудь зі Сплавлених, якщо вони так наполягають.

Вони обидва застигли, і Владний зміряв його сердитим поглядом.

— Повертайся до ліжка, хлопчику! — зрештою наказав він. — Ти ж не хочеш сьогодні випробовувати моє терпіння?

Лірін кинувся вперед, намагаючись виштовхнути Каладіна з кімнати. Швидким поворотом убік Каладін відправив свого батька шкереберть у коридор, сподіваючись, що тепер той у безпеці. А сам знову ступив у дверний отвір.

— Може, вам піти по підкріплення? — сказав Каладін двом співунам. Це прозвучало майже як благання. — Не варто наполягати на цьому просто зараз.

Владний жестом наказав своєму супутнику покласти Тефта назад на оглядовий стіл, і на мить Каладінові здалося, що вони дійсно можуть зробити те, що він сказав. Але Владний відчепив бойову сокиру від піхов, що висіли у нього на боці.

— Ні! — заволав Лірін ззаду. — Не робіть цього!

У відповідь Каладін вдихнув Буресвітло. Його тіло загорілося від внутрішньої бурі, і струмки люмінесцентного диму почали витися зі шкіри. Це змусило двох співунів зупинитися, а той, що у воєнній подобі, вказав на нього:

— Це він, ясновельможний! Той, кого шукає Переслідувач! Він точно відповідає опису!

 Владний посміхнувся:

— Ти зробиш мене дуже багатим, людино!

Темно-червона блискавка з тріском пробігла по його шкірі. Воєнна подоба відскочила вбік, вдарившись об столик, і хірургічні інструменти дзвякнули один об одного.

Лірін схопив Каладіна ззаду.

Каладін спокійно стояв на краю прірви. Зберігаючи рівновагу. Владний стрибнув уперед, махнувши сокирою.

І Каладін ступив з краю.

Він звільнився з батькової хватки й однією рукою відштовхнув його назад, а іншою схопив руку Владного, перш ніж сокира встигла опуститися на нього. Каладін приготувався до розряду енергії, який пронизав його при дотику до буремної подоби — він бився з ними раніше. Це приголомшило його на мить, тому він не був готовий захищатися, коли Владний ударив його по обличчю, роздерши щоку колючим панциром на тильній стороні долоні.

Буресвітло зцілить таку рану. Каладін підняв іншу руку, запобігаючи черговому удару, одночасно продовжуючи утримувати сокиру. Деякий час суперники боролися, тоді Каладін зміг отримати перевагу, перемістивши центр рівноваги вперед, тож зумів обернутися і врізатися плечем у Владного.

Буря, як же боляче! Цей панцир — не дрібничка. Та маневр на мить вивів його супротивника з рівноваги, тож Каладін зміг контролювати хід бою, розвернувши свого ворога і вдаривши рукою істоти об кут оглядового столу. Повітря розколов гучний хрускіт, і панцир на руці співуна тріснув.

Владний зашипів від болю і впустив сокиру. Але потім різко розвернувся і врізався боком у груди Каладіна, притиснувши його до столика. Батько Каладіна кричав, але співун у воєнній подобі, замість того щоб допомогти, залишився стояти біля протилежної стіни. Здавалося, він не надто прагнув нападати на Променистого.

Без Буресвітла Каладін не зміг би протистояти постійним викидам енергії від дотику буремної подоби. Хай там як, він зумів утриматися, не дозволяючи ворогу занадто сильно відтіснити його назад доти, поки Владний не завдав ще одного удару. В останню мить Каладін зачепив ногою ногу супротивника, і обидва впали додолу.

Каладін приземлився з бурчанням і спробував перекотитися в потрібну позицію, щоб задушити супротивника до втрати свідомості. Якщо бійка закінчиться без кровопролиття, можливо, батько пробачить його.

На жаль, Каладін не надто займався боротьбою. Він знав достатньо, щоб не дати себе легко перемогти. Але Владний був сильнішим, і цей панцир продовжував колоти в несподіваних місцях і заважати його захватам. Владний скористався більшою вагою і силою, з бурчанням розвернувши Каладіна. Потім, притиснувши супротивника до підлоги, істота почала бити його по обличчю здоровим кулаком — тим, який не тріснув.

Каладін вдихнув у себе Буресвітло, спустошуючи сфери на столику. Він підняв кулак і вдарив по тильній стороні долоні співуна, яка тріснула раніше. Ворог здригнувся, і Каладін зміг вивільнитися, відкинувши Владного, — хоча в тісняві обидва врізалися в столик.

Каладін швидко піднявся на ноги, щоб атакувати ворога зверху, але Владний засвітився червоним. Волоски на руках Каладіна встали дибки, у нього була лиш частка секунди, щоб відскочити вбік, коли спалах світла й оглушливий тріск наповнили кімнату.

Він упав і вдарився об підлогу, засліплений і оглушений, і гострий запах від удару блискавки наповнив його ніздрі. Дивний і характерний, цей запах асоціювався у нього з дощем. Каладін не думав, що його вдарили навмисно, бо буремній подобі було важко керувати блискавками. Але для Буресвітла знадобилася лише мить, щоб залікувати Каладінові вуха і відновити зір.

Над ним нависла тінь, опускаючи сокиру. Каладін відхилився вбік якраз вчасно. Сокира з дзвоном вдарилася об підлогу.

«Пробач, батьку», — подумав Каладін, дістаючи з черевика скальпель. Коли сокира знову опустилася, Каладін дозволив поранити собі ліве плече, молячись, щоб Буресвітла вистачило. Він устромив скальпель у коліно Владного збоку, прямо між пластинами панцира. Владний закричав і спіткнувся. Каладінове плече нестерпно боліло, але він переміг біль і схопився на ноги. Буресвітло вичерпалося, коли він кинувся на ворога, знову перекинувши його, але цього разу Каладін падав обережніше і приземлився на Владного зверху. Скориставшись інерцією падіння, Каладін устромив скальпель у шию істоти, прямо над коміром панцира.

Скальпель не призначався для бою, але був заточений до гостроти леза бритви. Каладін повернув скальпель і швидко перерізав сонну артерію, потім скочив на ноги.

Він притулився спиною до столика, весь в поту, важко дихаючи, бо його слух ще не повністю відновився після вибуху. Владний корчився на підлозі, і помаранчева кров... Тоді Каладін відвернувся. Деякі видовища викликали нудоту навіть у лікаря.

«Навіть у солдата, — виправив він себе. — Ти не лікар».

Він подивився через кімнату на співуна, який зіщулився біля дальньої стіни, приголомшено спостерігав за подіями й не втручався у бій.

— Ти нечасто брав участь у боях, чи не так? — хрипко запитав Каладін.

Співун підстрибнув, широко розплющивши очі. Він був у воєнній подобі, тому мав страхітливий вигляд. Але вираз його обличчя свідчив про інше. Це було обличчя істоти, яка хотіла бути де завгодно, лише не тут, яку жахала жорстокість бійки.

О бурі! Він не врахував, що співуни теж можуть відчувати бойовий шок.

— Іди собі, — сказав Каладін.

Він здригнувся, коли нога помираючого Владного вдарилася об стіну з моторошним, страхітливим звуком. Здавалося, що втрата крові завжди відбувається занадто швидко з твоїми друзями й недостатньо швидко з тими, кого ти вбив.

Співун приголомшено дивився на нього, і Каладін зрозумів, що він, можливо, теж був оглушений ударом блискавки. Каладін вказав напрямок, вимовивши одне слово лише губами:

— Іди!

Співун відбіг убік, залишаючи мокрі помаранчеві сліди від крові помираючого Владного. Каладін підтягнувся до протилежного столика, де все ще світилося кілька сфер. Він втягнув світло в себе і залікував решту ран. Йому слід було б мати при собі ще один мішечок сфер. Таке повинно було статися. Каладін визирнув у двері і виявив свого батька там, куди штовхнув його, — той лежав на підлозі, у ранковому світлі, що проникало через далеке вікно.

— З тобою все гаразд? — запитав його Каладін. — Блискавкою не поранило?

Лірін встав, дивлячись кудись повз Каладіна. В кабінет, прямо на присмертного Владного. У сусідній кімнаті заплакав Ороден. Лірін, подолавши шок, забіг до кабінету, щоб спробувати допомогти співуну.

«З батьком усе гаразд», — подумав Каладін. Розряди блискавок буремних подоб, принаймні тих, які виробляв один співун, були не такі страшні, як від справжньої блискавки. Якщо перебуваєш в укритті, як його батько, не втратиш слух назавжди.

Каладін утомлено глянув на Сил, яка сиділа на столику, склавши руки на колінах. Її очі були заплющені, голова відвернута від присмертного Владного, поки Лірін намагався зупинити кровотечу. Каладін убив десятки, можливо, сотні співунів під час цієї війни — хоча намагався зосередитися на Сплавлених. Увесь цей час він говорив собі, що ці бої були більш значущими. Але правда полягала в тому, що він ненавидів убивати простих солдатів. Здавалося, у них ніколи не було особливих шансів проти нього.

І все ж наслідки вбивства кожного Сплавленого були ще гіршими. Щоб оживити цього Сплавленого, приносили в жертву когось із цивільних. Тож кожен з них, убитий у бою Каладіном, означав позбавлення життя якої-небудь невинної домогосподарки або ремісника.