Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 119)
— Я Підкину його, — сказав Каладін, потягнувшись до Буресвітла. Світло дивним чином на мить запручалося, а потім перетекло в нього зі сферу кишені. Він ожив, наповнюючись силою. Вона вирувала в його судинах, закликаючи використовувати її. Діяти. Бігти.
— Я зроблю прохід, — сказав Рлайн і почав проштовхуватися через натовп, розчищаючи шлях для Каладіна. Каладін наказав Світлу ввійти в Тефта, щоб Викидом підняти його вгору і зробити легшим.
Але нічого не вийшло.
— Так, я впізнаю його, — сказав Руд.
Навані вдячно кивнула, заохочуючи високого Прядильника світла продовжувати. На ньому був робочий одяг темнооких — коричневі штани, застебнута сорочка з рукавами до ліктів і яскраві підтяжки. Мода тайленських моряків наклала свій відбиток на Урітіру.
Вона проводила допит на п’ятому поверсі, недалеко від зруйнованої лабораторії, наказавши помістити ув’язненого в сусідню невелику кімнату в супроводі кількох охоронців.
Руд був першим серед Променистих, хто відгукнувся на її запит.
— Його звуть Даббід, — продовжив Руд, зазираючи в кімнату з ув’язненим. — Не розмовляє. Думаю, у нього щось із головою. Ну, вибачте, але в більшості Вітробігунів щось не в порядку з головою. У них там якийсь культ Буреблагословенного. Вибачте, ваша світлосте, але це правда. Проте оцей ну дуже дивний. Він наче зі старого складу Четвертого мосту. Газ може розказати. Він мав з ними історію.
— Ти бачиш спрена? — запитала Навані.
Очі Руда розфокусувалися, і він ніби подивився кудись удалечінь. Райдужки стали світло-фіолетовими, хоча до того, як приєднатися до Прядильників світла, він був темнооким. Як і інші члени його ордену, він міг заглядати в Гадесмар.
— Наче ні, — сказав він.
— Недуже впевнена відповідь, Променистий.
— Ця вежа все ускладнює. У Гадесмарі це місце світиться, як зворотний бік Номона. Це заважає. Але я цілком упевнений, що зміг би побачити спрена честі. Та й інших спренів Променистих також.
Вона зазирнула в кімнату для допитів. Вітробігун — чи ким він там був — сидів за невеликим столом, з ланцюгами на ногах, під наглядом двох солдатів Навані. Він подивився на Навані таким же диким поглядом, як і раніше. Його руки були вільні, і він потягнувся до неї. Один із солдатів спробував зупинити його, але не встиг завадити бранцю стукнути зап’ястком об зап’ясток.
Вітання Вітробігунів. Він показував цей жест знову і знову, поки солдати намагалися заспокоїти його.
— Не чіпайте його, — наказала Навані, заходами до кімнати. Солдати відступили, а юнак продовжував стукати зап'ястками, наче навіжений. Потім показав на стіну. Що? Він і справді німий?
Він показав знову, несамовитіше. Навані озирнулася. Ні, він показував не на стіну, а на сферу в ліхтарі, що висів там для освітлення кімнати. Потім бранець почав навіжено показувати, ніби пише.
«Мабуть, він хоче, щоб я зв’язалася зі спреном», — подумала вона. Його схопили, коли він намагався пронести новий рубін. Навані витягнула самоцвіт з рукавички, і в’язень оживився, показуючи на нього.
— Каламі! — гукнула Навані в іншу кімнату.
Писарка зазирнула, і Навані дала їй рубін. Жінка взяла його і пішла по обладнання для телестилю.
— Руд каже, що ти не говориш, — сказала Навані чоловікові.
Він опустив очі. Потім похитав головою.
— Можливо, тобі варто подумати, — сказала Навані. — Ти розумієш, в яку халепу потрапив? Цей спрен говорив з тобою, так?
Чоловік опустив голову нижче. Потім кивнув.
— Ти розумієш, що це може бути один із Розстворених? Спрен спустошення. Ворог.
Чоловік різко підняв голову і похитав нею.
— Ваша світлосте! — гукнула Каламі з іншої кімнати. — Ваша світлосте, вам треба це побачити!
Насупившись, Навані зайшла у більше приміщення за межами кімнати для допитів, де Каламі разом з кількома своїми підопічними встановила телестиль. Він писав сам по собі, і Навані подивилася на текст.
«Дурна людино. На нас напали. Ворог уже всередині вежі. Швидко! Ти повинна зробити так, як я кажу, інакше ми всі приречені».
Телестиль перестав писати, і Навані схопила його, перевернула рубін і відписала:
«Хто ти?»
«Я Родич, — швидко написав телестиль. —-Я спрен цієї вежі Вороги Вони Вони роблять щось зі мною Це погано Ти повинна зарядити...» Прядильник світла Руд, який стояв біля дверей, раптом упав на підлогу.
Сили не спрацювали настільки несподівано, що Каладін оступився. Він почав робити крок, передбачаючи, що обм’якле тіло Тефта стане легшим. Цього не сталося, і він утратив рівновагу.
Він спробував ще раз, зосередившись. Знову нічого.
«Буря забирай», — подумав Каладін. З ним щось не так. Востаннє, коли сталося щось подібне, він був небезпечно близький до того, щоб порушити присяги та вбити Сил.
— Сил? — він оглянув приміщення. Вона ж наче літала біля барної стійки? — Сил!
Жодної відповіді.
— Фендорано? — Каладін покликав спренку честі Тефта. — Саме чудова мить, щоб ти показалася мені!
Нічого. У винарні запанувала тиша, багато відвідувачів дивилися на Каладіна, з якого виходило Буресвітло, наче пара.
— Келе? — гукнув Рлайн з порога.
Каладін підняв Тефта на плечі та пішов за Рлайном. Буресвітло, здавалося, більше не давало додаткових сил, але зміцнювало кінцівки, відновлюючи м’язи, якщо вони починали рватися від напруги. Тож він міг витримати Тефта жвавою ходою, навіть без Викаду. Він тримав постраждалого безпечним медичним способом — майстерність, якої навчився на полі бою.
— Щось не так, — сказав Каладін Рлайну, коли вони підійшли до дверей. — Не тільки з Тефтом щось коїться.
— Знаю, — сказав Рлайн. — Спочатку я цього не помітив, але ритми
— А хіба він зараз не бушує?
— Щойно завершився.
Разом вони пройшли найкоротшим шляхом до клініки Вістреходів у центрі ринку. На жаль, тут уже зібрався натовп, і це уповільнило Каладіна і Рлайна.
Вони врешті-решт просунулися. Хтось закричав: «Ясновельможний Буреблагословенний», — і натовп дав їм дорогу. Однак у центрі безладу виявилося щось жахливе: двоє Вістреходів лежали на землі. Звичайна медсестра, не Промениста, кричала на людей, щоб вони розступилися.
Каладін залишив Тефта з Рлайном і опустився на коліна перед однією з непритомних Променистих — ледь знайомою йому Вістрехідкою, невисокою, з пофарбованим волоссям.
— Що сталося? — спитав він медсестру, яка, здавалося, одразу впізнала Каладіна.
— Вони обоє раптом упали, ясновельможний! Боюся, Лорейн вдарилася головою, в неї кровотеча. Я негайно евакуювала клініку, на випадок, якщо непритомність викликав витік дурман-води.
— Швидко зметикувала, — похвалив її Каладін. Вістреходи, здавалося, поринули в глибшу втрату свідомості, ніж Тефт. У них не смикалися повіки, не було м’язових спазмів.
— Ви коли-небудь бачили таке? — спитала медсестра.
— Щось подібне щойно сталося з моїм другом. Він теж Променистий. — Але не з вами?
«Я завжди виживаю, щоб продовжувати страждати», — подумав Каладін, відчуваючи гірке відлуння спогадів з давнього минулого.
Він відкинув ці спогади.
— Найкраще, що я можу придумати, — це піти до батька. Він найдосвідченіший лікар з тих, кого знаю. Поводься з ними, наче вони знепритомніли, перев’яжи рану на голові. Я повідомлю, якщо щось знайду.
Медсестра кивнула, і Каладін покинув її, допоміг Рлайну підняти Тефта, і вони знову проштовхалися через натовп.
— Чому ти не піднімеш його Викидом? — спитав Рлайн.
— Не можу. Здається, мої Викиди не працюють.
— Тільки на Тефті? Чи взагалі?
Буря забирай,
Не вийшло. Він насупився, потім спробував інший Викид — той, що змушував речі прилипати одна до одної. Не гравітаційний Викид, а Повний. Той, яким Лопен любив приклеювати людей до стін.
Повний Викид спрацював. Коли він торкнувся черевиком зарядженої частини кам’яної підлоги, черевик прилип. Він без проблем повернув собі Світло. Отже... Адгезія працювала, а Гравітація — ні?
— Поняття не маю, що відбувається, — сказав Каладін Рлайну.
— Це точно не збіг. Ти втратив частину сил? Троє Променистих втратили свідомість? У