Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 11)

Каладін знову глянув у небо. «Має бути вже близько», — подумав він, підійшовши до контрольно-пропускного пункту, де на нього чекала мати. Візерунчата хустка покривала її незаплетене волосся, що сягало плечей. Вона обійняла Каладіна збоку, тримаючи маленького Ородена — малий простягнув ручки, щоб Каладін узяв його.

— Ти ростеш! — сказав він хлопчикові.

— Гагадін! — вигукнув той і замахав ручками в повітрі, намагаючись зловити Сил — та завжди з’являлася перед родиною Каладіна, набуваючи подоби різних тварин і крутячись у повітрі навколо дитини.

— Ну, — спитала мати, — як там Лин?

— Це завжди має бути твоїм першим питанням?

— Материнська прерогатива, — відказала Гесіна. — То як?— Вони розійшлися, — сказала Сил, набувши вигляду крихітного сяйнистого сокирогончака, і здавалося дивним, як із його пащі вилітають слова. — Відразу після нашого останнього візиту.

— О Каладіне, — мовила мати, обійнявши його з іншого боку. — І як він це сприйняв?

— Сердився протягом двох тижнів, — відповіла Сил, — але думаю, що він в основному все пережив.

— Він стоїть тут, — зауважив Каладін.

— І ніколи не відповідає на питання про своє особисте життя, — відказала Гесіна, — змушуючи бідну матір звертатися до інших, божественних джерел.

— Бачиш, — сказала Сил, тепер стрибаючи довкола, як крєм’ячок, — вона знає, як до мене ставитися. З гідністю і повагою, на які я заслуговую.

— Він знову тебе зневажав, Сил?

— Він уже щонайменше день не говорив, наскільки я велична.

— Очевидно, це несправедливо, що я один проти вас обох, — сказав Каладін. — Цей гердазійський генерал дістався до міста?

Гесіна показала на сусідню будівлю, що тулилася між двома будинками, — дерев’яний сарай для сільськогосподарського інвентарю. Він не здавався аж надто міцним — деякі дошки викривило та виламало недавньою бурею.

— Я сховала їх там, коли почалася битва, — пояснила Гесіна.

Каладін віддав їй Ородена та попрямував до сараю.

— Візьми Ларал і збери городян. Сьогодні станеться щось важливе, і я не хочу, щоб вони панікували.

— Поясни, що ти маєш на увазі під «важливим», синку.

— Побачиш, — відказав він.

— Ти збираєшся поговорити з батьком?

Каладін завагався, потім поглянув через туманне поле на біженців. Городяни почали виходити зі своїх будинків, щоб поглянути, що за галас здійнявся. Батька не побачив.

— Куди він пішов?

— Перевірити, чи справді той паршмен, якого ти порізав, мертвий. — Звичайно, мертвий, — зітхнув Каладін. Поговорю з Ліріном пізніше.

Ледь він відчинив двері сараю, як кілька дуже запальних гердазійців кинулися на нього з кинджалами. У відповідь він втягнув трохи Буресвітла, від чого з відкритих ділянок шкіри почали підійматися струмені сяйнистого диму.— Присягаюся трьома богами, — прошепотів один з нападників, високий хлопець із зібраним у хвіст волоссям, — це правда. Ви повернулися.

Така реакція стривожила Каладіна. Цей чоловік, як борець за свободу Гердазу, повинен був бачити Променистих раніше. В ідеальному світі коаліційні армії Далінара вже кілька місяців підтримували б зусилля щодо звільнення Гердазу.

Тільки насправді всім байдуже до Гердазу. Маленька країна, здавалося, була близька до краху, і армії Далінара зализували рани, отримані в битві на Тайленському полі. Потім почали просочуватися повідомлення про опір у Гердазі. Кожна доповідь звучала так, ніби гердазійці були майже переможені, і тому ресурси виділялися на більш виграшні фронти. Але щоразу Гердаз тримався, невпинно чинячи опір ворогам. Армії Одіозума втратили десятки тисяч солдатів у цій маленькій, стратегічно не важливій країні.

Хоча Гердаз зрештою програв, кількість жертв ворога була надзвичайно високою.

— Хто з вас Норка? — спитав Каладін, і з його рота випливла хмарка Буресвітла.

Високий хлопець показав на задню частину сараю, де в тіні біля стіни сиділа фігура, загорнута в плащ. Каладін не міг роздивитися обличчя під каптуром.

— Для мене велика честь особисто познайомитися з легендою, — сказав Каладін, ступаючи вперед. — Мені наказали передати вам офіційне запрошення приєднатися до коаліційної армії. Ми зробимо все можливе для вашої країни, але наразі ясновельможний Далінар Холін і королева Ясна Холін дуже прагнуть зустрітися з людиною, яка так довго трималася проти ворога.

Норка не рухався. Він так і сидів зі схиленою головою. Нарешті один з його людей підійшов до чоловіка і потрусив за плече.

Плащ посунувся, і тіло впало, як ганчірка, оголивши рулони брезенту, складені у формі людської фігури в плащі. Фальшивка? Заради невідомого імені Прародителя бур, що це таке?

Солдати теж здавалися здивованими, а високий просто зітхнув і покірно глянув на Каладіна:

— Він іноді так робить, ясновельможний.

— Що робить? Перетворюється на ганчір’я?

— Вислизає, — пояснив чоловік. — Любить перевіряти, чи зможе зробити це непомітно для нас. Один з чоловіків лаявся гердазійською мовою, нишпорячи за бочками, що стояли поряд, і зрештою виявив розхитану дошку. Діра вела в затінений провулок між будівлями.

— Ми знайдемо його десь у місті, я впевнений, — сказав чоловік Каладінові. — Дайте нам кілька хвилин, щоб відшукати його.

— Я гадав, що він не гратиме в ігри, — мовив Каладін, — враховуючи таку небезпечну ситуацію.

— Ви... не знаєте нашого ганчо, ясновельможний, — відповів той. — Саме так він поводиться в небезпечних ситуаціях.

— Не схоже на те, щоб Норку спіймали, — сказав інший, похитавши головою. — Коли він потрапляє в небезпеку, то просто зникає.

— І кидає своїх людей? — запитав приголомшений Каладін.

— Норка б не вижив, не навчившись виплутуватися з ситуацій, у яких інші пропали б, — сказав високий гердазієць. — Якби нам загрожувала небезпека, він спробував би повернутися по нас. Якби ж не зміг... ну, ми ж його охоронці. Кожен з нас віддав би своє життя, щоб він міг утекти.

— Щось не схоже, що ми так уже й потрібні йому, — сказав інший. — Сама Ґанлос Рієра не змогла його зловити!

— Ну добре, знайдіть його, якщо зможете, і передайте моє повідомлення, — сказав Каладін. — Нам треба швидко забиратися з цього міста. У мене є підстави підозрювати, що більші сили Сплавлених наближаються сюди.

Гердазійці віддали йому честь, хоча це не вимагалося щодо військовослужбовців з іншої країни. Люди робили дивні речі, перебуваючи поряд із Променистими.

— Молодець! — сказала Сил, коли він вийшов із сараю. — Ти трохи нахмурився, коли тебе назвали ясновельможним.

— Я такий, яким є, — відповів Каладін, пройшовши повз матір, яка тепер радилася з Ларал і ясновельможним Рошоном.

Каладін побачив батька, який саме організував деяких колишніх солдатів Рошона, що намагалися впорядкувати біженців. Черга зменшилася — мабуть, деякі люди вже розбіглися.

Лірін помітив Каладіна, що наближався, і стиснув губи. Лікар був нижчим за сина — Каладін вдався зростом у матір. Лірін відійшов від натовпу, витер піт з обличчя й лисини хусткою, потім зняв окуляри, обережно протираючи їх, коли Каладін підійшов.

— Батьку, — промовив Каладін.

— Я сподівався, — тихо сказав Лірін, — що наше послання надихне тебе на те, щоб прибути сюди таємно.

— Я намагався, — виправдовувався Каладін. — Але Сплавлені всюди поставили пости, щоб спостерігати за небом. Туман несподівано розсіявся біля одного з них, і мене викрили. Я сподівався, що мене не побачили, але... — він знизав плечима.

Лірін знову надягнув окуляри, і вони обидва знали, про що він думає. Лірін попереджав, що якщо Каладін продовжуватиме відвідувати їх, то принесе смерть у Гартстоун. Сьогодні вона забрала співуна, який напав на нього. Лірін накрив труп саваном.

— Я солдат, батьку, — сказав Каладін. — Я б’юся за цих людей.

— Будь-який ідіот з руками може тримати спис. Я натренував твої руки для дечого кращого.

— Я... — Каладін запнувся і зробив довгий глибокий вдих. Він почув характерний глухий звук здалеку. Нарешті. — Ми можемо обговорити це пізніше. Збирай усі речі, які хочеш узяти. Швидко. Нам треба вирушати.

— Вирушати? — перепитав Лірін. — Я вже казав. Я потрібен городянам і не збираюся кидати їх.

— Я знаю, — сказав Каладін, махаючи в бік неба.

— Що ти...

Лірін запнувся: з туману з’явилася величезна темна тінь, машина неймовірних розмірів, що повільно летіла в повітрі. З обох її боків летіли строєм два десятки Вітробігунів і яскраво світилися від Буресвітла.

Це був не так корабель, як велетенська летюча платформа. Однак довкола Ліріна утворилися спрени благоговіння, схожі на кільця синього диму. До речі, коли Каладін уперше побачив, як Навані змусила платформу літати, він теж роззявив рота з подиву.

Машина затулила собою сонце, кидаючи тінь на Каладіна і його батька. — Ти вичерпно пояснив, — сказав Каладін, — що ви з мамою не покинете людей з Гартстоуна. Тому я домовився взяти їх із собою.

3

«Четвертий міст»

Останній крок у захопленні спрена є найскладнішим, оскільки слід вилучити Буресвітло із самоцвіту. Конкретні методи, що використовує кожна гільдія фабріалірів, є суворими секретами, які довіряються лише їхнім найстаршим членам.