Болеслав Прус – Фараон вампірів (страница 17)

— Нехай черви з'їдять твою плоть! — сказав Ментезуфіс, вливаючи розтоплену смолу до діри.

— Собаки! Шакали! — простогнав голос.

— Нехай твоє серце буде спалене, а попіл розвіяний у пустелі... — сказав наступний жрець, повторюючи церемонію.

— О боги! Чи можна так страждати?! — відповіли йому з підземного світу.

— Нехай твоя душа, з образом свого сорому та злочину, блукає місцями, де живуть щасливі люди! — сказав інший жрець, виливши ще одну ложку смоли.

— Нехай земля поглине вас... Милості!... Дайте мені спокій!

Перед тим, як настала черга Рамзеса, голос у підземному світі вже замовк.

— Ось так боги карають зрадників! — сказав первосвященик храму блідому царевичеві.

— Можемо починати, — сказав первосвященик Мефрес. — Святий Пентуер готовий.

Вони вийшли на подвір’я, де протягом багатьох днів готувалися живі образи, значення яких мав пояснити секретар Херхора.

— З волі його святобливості фараона, — почав Пентуер, — і за згодою найвищої жрецької влади ми маємо посвятити спадкоємця престолу, царевича Рамзеса, у певні деталі єгипетського державного життя, відомі лише божествам, правителям країни та храмам. Тому, з ласки богів і твого дозволу, я покажу тобі, чому це сталося і чому скарбниця та війська зменшилися і продовжуватимуть зменшуватися в майбутньому. З кожним поколінням, рабе божий, Рамзесе, — звернувся жрець безпосередньо до наступника трону, — Єгипет втрачав свою родючу землю, а вузька її смуга, що простягалася вздовж Нілу, все більше звужувалася. Куди поділися ті поля, де колись росли пшениця та ячмінь, або де паслися стада худоби? Тобі казали, що їх поховав пустельний пісок. Але чи сказали тобі чому? Селяни, які боролися з пустелею з відром та плугом від світанку до сутінків, зникли. Зрештою, чи знаєш ти, чому зникли ці божі працівники? Куди вони поділися? Що змело їх із землі? А ось що! По-перше, іноземні війни. Через ці кістки, розкидані по східних пустелях, західні піски поглинули наші землі, і сьогодні потрібна величезна праця та багато поколінь, щоб знову викопати чорну єгипетську землю з-під кургану піску…

Царевич і первосвященики уважно слухали.

— Я сказав, — продовжив Пентуер, — що потрібна велика праця, щоб розкопати Єгипет і відновити його колишні багатства, які поглинула війна. Але чи маємо ми сили здійснити цей план? У сьогоднішньому Єгипті вже не вісім мільйонів мешканців, а лише шість, і коли два мільйони людей зникають, податкові надходження також повинні зменшитися. Але це ще не все!

Пентуер на мить помовчав, а потім продовжив свою проповідь.

— Отже, з часів дев'ятнадцятої династії ми втратили сто тисяч мір землі та два мільйони людей. Це пояснює, чому дохід держави зменшився на тридцять дві тисячі талантів, і ми всі це знаємо. Зрештою, це лише початок катастроф для Єгипту та скарбниці. Очевидно, у його святобливості залишилося дев'яносто вісім тисяч талантів доходу. Але чи думаєш ти, що фараон отримує весь цей дохід?

За часів дев'ятнадцятої династії в кожному повіті було близько ста чиновників, і вони отримували тисячу драхм в якості річної зарплати. Сьогодні на тій самій території, незважаючи на таке скорочення населення, є понад двісті чиновників, які отримують дві тисячі п'ятсот драхм на рік. Скарбниця фараона зараз віддає чиновникам двадцять чотири тисячі талантів, тоді як за часів дев'ятнадцятої династії вона давала лише десять тисяч. У ті часи, коли селяни були ситими та заможними, скарбниця Його святобливості ледве вміщувала дари його підданих. А тепер подивись, що відбувається сьогодні...

Завіса опустилася і відкрилася група зголоднілих селян на фоні маєтку.

— А це сьогоднішні селяни, — сказав Пентуер схвильованим голосом. — Їхнє тіло складається зі шкіри та кісток, вони виглядають хворими, вони брудні, і вони вже забули, коли змащували тіла олією. Але їхні спини поранені палицями. Ось вам сьогоднішній Єгипет! — підсумував Пентуер. — Бідні селяни, багаті писарі, скарбниця не така повна, як раніше. Але навіть це ще не найгірше... Дивіться!

Священик подав ще один знак, і сталося щось несподіване. Руки почали прибирати зерно з поля, коржі та фрукти зі столу, тканини з ліжок та вішалок. Коли ці речі зникли, ті ж руки почали хапати та викрадати дружин та дітей селян, а потім і їх самих...

Глядачі з подивом спостерігали за діями таємничих постатей. Раптом хтось закричав:

— Це фінікійці! Вампіри! Це вони нас так обдирають!

— Так, святі отці, — голосно сказав Пентуер. — Це руки фінікійських вампірів, які ховаються в темряві. Вони обкрадають фараонові податки та п'ють кров селян, коли вже нічого не можуть витягти...

— Так...! Вони шакали...! Будьте прокляті...! Вигнати гадів! Спалити їх на сонці! — кричали жерці.

— Століття тому вампірам дозволили селитися в Єгипті. Фараони, наслідуючи приклад Рамзеса Великого, забезпечували їм недоторканність і безпеку вдень, коли вони були безсилі та мусили ховатися від світла. Їм також дозволялося помірно пити кров єгипетських селян. Натомість вони мали займатися торгівлею і таким чином віддячувати за милості. Тим часом, о святі отці, подивіться, що сталося! Той, хто візьме у фінікійських вампірів один талант золота, зобов'язаний повернути два таланти через три роки. Найчастіше, однак, фінікійці, під виглядом полегшення клопоту боржника, самі звільняють його від сплати, здаючи в оренду тридцять двох чоловіків і два міри землі за кожен талант, позичений на три роки...

Пентуер перейшов до іншої живої картини, приготованої на подвір’ї храму, і глядачі пішли за ним.

— Подивіться туди, шановні, – сказав він, вказуючи на нове видовище. — Цей квадрат землі, сто вісімдесят кроків завдовжки та стільки ж завширшки, становить дві міри. Ця група чоловіків, жінок та дітей становить вісім сімей. Усе це разом — люди та земля — віддається в жахливе рабство на три роки. Протягом цього часу їхній власник, фараон або номарх, не має в них користі, а після закінчення терміну він забирає назад безплідну землю, а люди… Дивіться! Максимум два десятки… Бо решта померла, стікаючи кров’ю в муках! Вампіри женуть їх на роботу від світанку до сутінків, а потім безконтрольно бенкетують нещасними. В результаті люди просто вимирають! Вони стають вимираючим родом! І до кого прийдуть голодні вампіри, якщо у них закінчаться селяни? До нас! До священиків та вельмож!

Присутні з жахом зашепотіли.

— Скажу ще раз! Два міри землі та тридцять двох чоловіків бере фінікієць у трирічну оренду за позику в один талант золота. Подивися, який це шматок землі та який натовп людей, а тепер подивися на мою руку... — Він розкрив руку. — Цей шматок золота, який я тримаю, шматок менший за куряче яйце, — це талант[3]!... Подивись! За шматок цієї неплідної матерії фінікієць бере шматок землі, який може прогодувати та одягнути тридцять двох чоловіків, і до того ж він бере та пожирає цих чоловіків... Протягом трьох років він отримує владу над істотами, які можуть обробляти та сіяти землю, збирати зерно, виробляти борошно та пиво, ткати одяг, будувати будинки та посуд...

Пентуер зробив паузу, схвильований, на мить відпочив, потім повернувся до царевича.

— Вже кілька місяців, — сказав він, — ти з тривогою питаєш, слуга божий Рамзес, чому зменшилися доходи його святобливості? Мудрість богів показала тобі, що зменшилася не лише скарбниця, а й армія, і що обидва ці джерела царської влади продовжуватимуть зменшуватися. І або це закінчиться повним руйнуванням держави, або небеса пошлють Єгипту правителя, який зупинить потік лих, що століттями затоплюють нашу батьківщину. Нарешті, пам’ятай, що Єгипет носить на грудях отруйну змію. Ця змія, що висмоктує кров народу, багатство номархів, владу фараона — це фінікійці-вампіри!

Наступного дня Пентуер, не попрощавшись, виїхав на світанку з храму та вирушив до Мемфіса. Кілька днів Рамзес ні з ким не розмовляв. Він сидів у своїй келії або блукав тінистими коридорами, розмірковуючи. У його душі йшла робота.

Фінікійці жахали його. Царевич ще не усвідомлював масштабів нещасть, які цей народ завдав його державі. Жах був тим сильнішим, що, зрештою, він сам здав своїх підданих в оренду Дагону і був свідком того, як банкір стягував їхні борги! Спочатку це обурювало його, але потім він перестав турбуватися Дагоном і наказав селянам слухатися. Коротше кажучи, щоразу, коли в душі Рамзеса спалахував гнів на вампірів, його гасило почуття сорому. У певному сенсі він був їхнім спільником. Вже тоді було так, ніби він був одним із них...

Отже, Єгиптові потрібні були люди, але люди вмирали. Звідки взяти людей? І багато людей, сотні тисяч, навіть мільйон, навіть два мільйони людей… І ось, люди є! Все, що потрібно було зробити, це увійти до Азії, взяти все, що знайдеться по дорозі, і відправити назад до Єгипту… І війна не закінчиться, доки не збереться достатньо, щоб кожен єгипетський селянин мав свого раба. Живого чи невмерлого.

Однак Пентуер переконливо доводив, що саме стародавні війни зруйнували Єгипет. У переможних завоюваннях загинуло так багато єгиптян, що, зрештою, для підтримки ремесел і торгівлі та забезпечення гідного доходу аристократії необхідно було імпортувати іноземні народи та раси, включаючи вампірів з Фінікії.

Але чому виклади Пентуера має бути абсолютно правдивим? Він вимагав вигнання вампірів з Єгипту, можливо, навіть їх знищення. Ассирія прагнула того ж… Можливо, були й інші рішення. Чи могла переможна війна з Азією насправді зашкодити Єгипту? Особливо, якщо її не вели людські руки? Чи могли жерці обдурити наступника фараона в цьому питанні?