Бенджамин Стивенсон – Усі в моїй родині — вбивці (страница 43)
Зізнання в тому, що вони зустрічалися довше, ніж я думав, — ще до того, як Майкл приїхав до мене додому вночі, — мало б стати для мене важким ударом. Але того дня я зазнав стількох ударів, що цього навіть не відчув.
Однак згадав Майклові слова тієї ночі, коли він приїхав до мене з тілом Алана: «Люсі дізнається». Адже в суді, де кожну дрібницю пережовують годинами, його інтрижка легко могла розкритися. Та Люсі явно ще не знала, інакше не реагувала б так на новину про те, що вони провели разом одну ніч. Що було б, якби вона почула таке? «Люсі дізнається». Майкл сказав це, коли вони з Ерін уже зустрічалися. Чи знала Ерін, що тоді він ще сподівався зберегти свій шлюб, а порвати з Люсі вирішив уже пізніше? Я також помітив, що Люсі була вбита горем, дізнавшись про Майклову смерть, тоді як Ерін трималася досить непогано. Може, вона знала більше, ніж я думав?
Зрештою вирішив, що почув достатньо.
— Я мав на увазі,
— Знаю, що це нічого не змінює, але ми з Майклом ніколи не хотіли…
— Так, так, я не хочу про це чути. Скажи мені, що Майкл тобі розповів. І головне — чи ти йому повірила.
— Спершу не повірила. Він довго мене переконував. Але знайшла сумку грошей, яку ти ховав. Майкл сказав пошукати її. Мені не вірилось, але я не могла зрозуміти, навіщо йому брехати, тож вирішила послухатися. Ти наче й не намагався її ховати. — Сказала це так, наче я був винен, що вона її знайшла. Як колись, коли ми ще були щасливі, могла сказати, що не хотіла, але з’їла шоколадку, бо я лишив смаколик там, де він «дивився» на Ерін. — Після цього я розмірковувала й перевіряла інші речі, про які він мені розповів. І, може, якась частина мене хотіла, щоб його історія виявилася правдивою. Я досі не могла оговтатися від того, що між нами сталося, і це було… це прозвучить божевільно, але я сприйняла це як шанс на спокуту. Я взялася допомагати йому, бо думала, що так ми з ним зможемо залагодити провину перед тобою. Я витягнула з Майкла обіцянку, що ми розділимо гроші з тобою. Це мали бути наші гроші, Ерне… твої, мої та Майклові.
«Це гроші родини».
Знову ця фраза. Тільки цього разу я нарешті її зрозумів.
— Ти ж зараз не про сумку. Ти думала, що викопуєш… — «То це все через якусь мапу скарбів?» — Чекай, що саме, ти думала, ви поїхали викопувати?
— Коли Майкл виходив із в’язниці, то попросив мене сказати всім неправильну дату. І винайняти вантажівку, бо йому треба дещо забрати, а це потрібно буде зробити вночі. Він сказав, що знає, куди саме ми їдемо, і що йому потрібен буде один день після звільнення, щоб завершити всі свої справи. Тож я зробила все так, як він просив, а тоді ми раптом опинилися на кладовищі. Я сказала йому, що не хочу таким займатися, а він відповів, що це просто ґрунт і дерево та що йому потрібна моя допомога. У вантажівці були мотузки й блоки, і так ми підняли труну із землі. Майкл прочинив її, зазирнув усередину і сказав, що ми повеземо труну із собою. Тож ми затягнули цю штуку в кузов і приїхали сюди. Він здавався задоволеним. Не схоже, щоб він передбачав, що його вб’ють. Ваш батько був грабіжником, тож я вирішила, що в домовині просто ховали щось цінне. Навіть не знаю… діаманти? Звісно, я не думала, що ми викопуємо труп, якщо ти ще маєш стосовно цього сумніви. Мене б звідти мов вітром здуло.
— Ти казала, що Майкл не відповів на запитання, що саме продавав йому Алан. Утім якщо ти погодилася викопувати труну на кладовищі, то чому не поцікавилася, що там?
— Я цікавилася. Він сказав, що не може розповісти. Задля моєї безпеки.
— А чому не спитала мене?
— У мене склалося враження, що всі, хто знає про ту труну, або помирають, або потрапляють у нещасні випадки, — зауважила Ерін, багатозначно натякнувши на мою руку. — Скидається на те, що Майкл мав рацію.
— І, може, усі ці події пов’язані. Скажімо, Зелені Черевики — це й справді лише якась випадкова людина. Його вбили так, щоб навести всіх на думку про Чорного Язика. Або ж його вбили, бо він чомусь завадив. Що, як Майкл увесь цей час був справжньою ціллю?
— Це значить, що в небезпеці всі, хто знає про труну й про те, що в ній, — сказала Ерін.
Марсело теж говорив мені щось таке. Він не знав, що у вантажівці, а Ерін не знала, що в труні. За цією логікою, я був наступною жертвою Чорного Язика, бо знав найбільше.
— У такому разі ти повинна сказати мені ще дещо. Тепер нам немає сенсу брехати одне одному. Ми були в шлюбі чотири роки, і тобі все одно було неприємно цілувати мене на людях. Але з Майклом ти… не розумію.
Я замовк на мить, сподіваючись, що вона сама зрозуміє, про що я, щоб мені не довелося закінчувати речення й викривати той факт, що я не зводив з них очей.
— Не розумію, куди ти хилиш. Як на мене, зараз не час пережовувати наші проблеми з близькістю.
— Перед готелем, перш ніж Кроуфорд арештував Майкла, ти щось забрала з його задньої кишені. Що то було?
Їхні прилюдні обійми спершу здалися мені дивними, але я подумав, що так зациклився на цьому, бо ревнував і мене зачепила демонстративність жесту Ерін. Та побачивши ту сцену ще раз на записі з камери Джульєтт, знову подумав, що тут щось не так. Вона сунула руку до задньої кишені його джинсів. У сушарні Майкл збирався щось мені показати, перш ніж віддати ключі від вантажівки, але не знайшов цієї речі. Тоді ревнощі все-таки завадили мені обміркувати це як слід. Я знав свою дружину. Вона ненавиділа прилюдні пестощі.
Згори до мене долинуло якесь шарудіння, після чого на подушку біля моєї голови щось упало. У будиночку було темно, але я намацав якусь невелику пластикову річ, схожу за формою на кришечку від пляшки, але трохи більшу й глибшу. Власне, вона дужче скидалася на склянку для шотів. Я підняв річ, силкуючись роздивитися її в блідому місячному сяйві, що сочилося з-поза хмар. Одна з поверхонь легенько зблиснула, наче підморгуючи. Щось дзеркальне. Прозорий пластик, може, навіть скло.
— Який кмітливий, — сказала Ерін.
Я пригадав, як тоді, коли Майкл виїжджав з мого подвір’я, приладовою панеллю прокотилася склянка для шотів і впала під сидіння. Тоді мене більше турбувало тіло в салоні, але зараз я зрозумів, що це була саме та річ, яку я тримав у руці. Не склянка для шотів, а лупа ювеліра. Вона справді за формою трохи схожа на склянку: «денцем» там слугує збільшувальне скло, а відкриту частину треба прикладати до ока. (Моя редакторка залишила дуже корисну примітку: «Правильно називати це окуляром», тож я вдам, що дуже ерудований і пригадав це ще тоді.)
Окуляр вигляд мав достатньо невинний, щоб не опинитися серед доказів, але був достатньо важливий для Майкла, щоб той витягнув цю штуковину з-під сидіння до того, як його арештують,
— Навіщо ти це забрала? — запитав я.
— Поворуши мізками, Ерне. Я думала, що ми викопали щось цінне. Типу діамантів, розумієш? Може, якісь золоті злитки? Щось цінне, що можна вкрасти й заховати в труні. Навіщо йому це? Точно щоб оглянути щось коштовне. І в Алана був ломбард, хіба ні? Мені все здавалося очевидним. А забрала я його, тому що… — Ерін прокашлялася, явно присоромлена. — Майкл нічого не розповідав мені про труну, тож, може, хотіла подивитися сама. На випадок, якщо щось піде не так, як я передбачала. З Люсі.
— Ти відчувала, що не можеш йому довіряти? Якщо зрадив когось, то зрадить і тебе?
Я не зміг утриматися від цієї шпильки, хоч і розумів, як це по-дитячому. Мабуть, пігулки Евонни розв’язали мені язика. Я ніколи такого не сказав би, якби був при своєму розумі.
— Може… частково… — промовила Ерін тим низьким, присоромленим тоном, який використовують люди, коли визнають щось неприємне. — Майкл дуже довго не наважувався розповісти Люсі про нас і знав, що я не розповім тобі, поки він не погодиться поговорити з нею. Я благала його виплатити її борги, щоб ми могли почати із чистого аркуша. Гадаю, він надіслав їй папери про розлучення лише тому, що досі сердився на тебе. Я тоді вперше подумала, що він хотів забрати щось у тебе. І коли ми сюди приїхали, це відчуття повернулося. Мене наче виставили напоказ.
— Тож ти забрала в нього окуляр, щоб він не міг перевірити цінність того, що в труні, поки ми тут, і не відмовив тобі в частці.
— Коли ти так це кажеш, здається, наче в мене параноя, — зауважила Ерін. — Але він дав ключі тобі, а не мені. Я не хотіла, щоб Кроуфорд і Софія дізналися, що там, і розповіли решті. Я знала, що ти ховав від усіх сумку з грошима, тож подумала, що й це захочеш приховати. Саме тому сказала, щоб ти подивився на самоті.
Я почув, як Ерін легенько цокнула язиком. Я добре знав цей звук: він означав, що її щось бентежить і вона не може заснути. Тоді я гладив дружину по плечу, аби вона знала, що я поруч. І тепер з подивом відчув, як смикнулась рука, коли машинально потягнувся до чогось біля себе. М’язова пам’ять.
— Але, звісно, я помилилася щодо золота в труні. — Вона вичікувально замовкла, але я не заковтнув наживки. — Тож тепер у мене є нова теорія. Думаю, він хотів перевірити твої гроші.
Я замислився на мить. Ерін не помилилася. Я мало знав про фальшиві гроші, але на справжніх банкнотах цілком могла бути якась мікроскопічна позначка: серійний номер абощо. Згодом я перевірив свою здогадку, тож тепер знаю, що мав рацію.