Бенджамин Стивенсон – Усі в моїй родині — вбивці (страница 40)

За вікном я бачив людей, які з валізами стояли в чергах, тримаючи дітей на руках. Світло, яке помітив, спускаючись сходами, було від фар двох автобусів із шипованими шинами. Обидва припаркувалися просто перед сходами готелю. Протяг дув з відчинених дверей фоє, куди потроху сходилися люди. Утомившись від постійних нарікань, Джульєтт скористалася затишшям у погоді й замовила транспорт із Джиндабайна, щоб вивезти гостей, які не хотіли залишатися. Це була обмежена пропозиція: судячи з вітру, хурделиця вщухла лише тимчасово й будь-якої миті могла повернутися. Щось підказувало мені, що погоди було б замало, аби спонукати Джульєтт до такого радикального кроку, адже їй довелося повернути багато грошей. Коли ми розмовляли в її кабінеті, вона не хотіла лякати гостей, але десь між моїм нещасним випадком і новиною про Майклову смерть у сушарні вирішила наплювати на все й замовити транспорт. І це виявилося правильним рішенням.

Спершу гості сходилися до автобусів неохоче. Звісно, погода вдень була паскудна, але в готелі був камін, настільні ігри та бар, а багато відпочивальників і так збиралися простирчати там усі вихідні. Утім, слід було врахувати ще труп, знайдений на схилі. Але ніхто не знав, хто це був, та й ніхто, крім нас, Каннінґемів, цією справою не цікавився. Усі прийняли офіційну версію, згідно з якою Зелені Черевики помер від переохолодження. Трагедія, звісно, але навряд чи це був привід відмовлятися від вихідних. Тоді довелося б цілих вісім годин дорогою до Сіднея пояснювати дітям, чому вони не покаталися на тобоганах: ось це було б справжньою трагедією. Але після другої смерті, цього разу беззаперечно насильницької, перешіптування «Ти чув?» швидко переросло в «Ти ще не чув?!». Ті, хто мав чотириколісний транспорт, повикопували його з-під снігу й кинулися навтьоки. Решта билася за місця в автобусах — дехто навіть лишив свої автівки на кілька днів, поки погода не поліпшиться.

До бару зайшов Кроуфорд, за яким пленталася Софія. Вона весь час терла руки, наче вимастила їх чорнилом — принаймні я вирішив так думати. Усі виструнчилися на своїх місцях. Навіть Енді сів на підлозі, схрестивши ноги, як дитина.

— Майкл мертвий, — сказала Софія, хоча всі вже й так це знали.

Цей діагноз був викарбуваний на її обличчі. Коли ми несли Зелені Черевики й Софія блювала, вона була просто трохи блідою. Уранці в барі, підносячи до губ чашку чаю в тремкій руці, вона здавалася втомленою. Тепер вона була цілком виснаженою. Може, це через холод, стрес і горе, але я розумів: ще один труп — і вона не витримає. З другого боку, вираз її обличчя був такий зболений, що навіть Евонна не наважилася сперечатися з її висновком.

— Його вбили, без жодного сумніву. Зв’язали й задушили.

— Господи Ісусе!

Це озвався Марсело. Після того як я знайшов тіло, Кроуфорд витурив усіх із сушарні, пустивши досередини лише Софію. І хоч перешіптування про те, що Майкла вбили, швидко розповзлися й слова Софії ні для кого не стали несподіванкою, лише ми з Ерін знали, як саме він помер. Я бачив суміш жаху й горя на обличчі Марсело. Як і я, він прокручував у голові нашу останню розмову.

«Упевнений, що хтось замітає якісь сліди».

— Дідько, Софіє, — не стрималась Ерін, перестрибуючи стадію заперечення горя й кидаючись одразу в гнів. — Ти мала рацію, так? Скажи вже прямо.

Софія обвела поглядом приміщення, явно намагаючись передбачити, наскільки провокативно прозвучать її наступні слова, і, мабуть, міркуючи, чи ще не запізно вскочити в один з автобусів. Тоді зітхнула, очевидно зрозумівши, що не зможе збрехати. Я думав про те, як це нечесно, що Софія повинна пояснювати всім ці жахіття, що вона не мала права розклеїтися, як ми всі, але тоді сестра набрала повні груди повітря, зібравши докупи весь свій лікарський такт. Зрештою, у кожного лікаря має бути хист повідомляти погані новини.

— Так, Ерін. Я вважаю, що Майкла вбили так само, як і вранішнього чоловіка.

— Але ми не можемо бути впевнені, — випалила Люсі. Я пригадав, що вона взагалі не бачила тіла Зелених Черевиків, тож не мала причин сумніватися в офіційній версії. — Це якесь безглуздя! Ти просто лякаєш людей. Той, перший, хлопець, найімовірніше, замерз на смерть.

— Люсі, ми маємо бути реалістами. Його теж убили. — Софія ще раз обвела поглядом кімнату, наче кидаючи нам виклик. Я бачив, що Люсі хотіла заперечити їй ще щось, але так і не дібрала слів. — Зеленим Черевикам наділи на голову пакет з попелом. Він би й без попелу задихнувся в поліетилені, але це щось на кшталт візитівки цього вбивці. Те саме він чи вона зробили з Майклом, і цього разу попіл таки був необхідною умовою. Ми знайшли… — Вона показала на Кроуфорда, наче просила його підтвердити сказане; той просто кивнув. — …рештки клейкої речовини на розбитому вікні, за яким, у кучугурі снігу, було вирито невеличку нірку. Якщо пригадуєте, сушарня зачиняється досить герметично і двері облямовані гумою, тож це забезпечує ще й звукоізоляцію. Крім того, ми всі тоді були біля озера. Убивця міг проштовхнути систему циркуляції в нірку в снігу та скотчем приклеїти її до вікна. Утрамбований сніг теж притримав би її. Тоді кімната стала б герметичною і попіл можна було б здійняти в повітря.

Евонна розтулила рота щось запитати, але її здушили сльози. Втерши очі рукавами, вона знову заходилася міряти кроками кімнату.

— Перепрошую. — Енді підвів руку. Він був найменше з усіх убитий горем, але найбільше стурбований; я бачив, як його погляд раз по раз метається до вікна, де люди сідали в автобуси. Навіть якщо ним керував інстинкт самозбереження, я був радий, що хтось ставить запитання, бо сам був не в змозі. — Система циркуляції?

— Щоб задушити людину попелом, треба забезпечити рух повітря. Нірка в снігу утрамбована й має форму циліндра, тож, думаю, що туди встромили повітродувку.

Я невиразно пригадував, як завивання вітру нагадало мені ревіння бензопили, коли ми із Софією прокрадалися до сарайчика. Кажу «невиразно», бо це був тьмяний спогад, але також тому, що тепер вважаю себе йолопом: я ще тоді мав зрозуміти, що це неприродний звук. Хоча, звісно, завивання вітру може нагадувати найрізноманітніші звуки — бензопилу, потяг, крики, — тож я навмисно не прибрав цієї подробиці зі своєї розповіді, щоб не порушувати восьмого правила. Проте якщо той звук справді був гудінням повітродувки, то Майкла вбили, поки я грався в детектива. Це також означало, якщо ви уважно стежите за оповіддю, що Софія, яка тоді була зі мною, мала алібі на обидва вбивства.

— Звідки ти знаєш, що то була повітродувка?

Люсі нарешті знайшла що заперечити. Мені здалося дивним, що вона так доколупується до Софіїної теорії, але вирішив, що таке вперте небажання вірити фактам було лише проявом неготовності прийняти для початку саму смерть Майкла.

— Що ж, — визнала Софія, — я так подумала, бо знала з новин, що в попередніх убивствах Чорний Язик користувався повітродувкою. І, як я вже казала, у снігу була циліндрична нірка.

— Ні. Я тобі не вірю. Той чортів дурень замерз на смерть, а тоді ти… — Люсі тицьнула пальцем у Кроуфорда. — …зачинив мого Майкла з кимось… — Її голос зривався, але вона вперто виштовхувала його з горла. — Хтось скористався панікою, яку ви здійняли… і подумав, що це чудова нагода… — Вона спробувала опанувати себе. — Про ці спалення чи хай там що це було дуже легко знайти інформацію і, ну, знаєте, скопіювати їх. Навіть я про це читала в інтернеті. — Люсі заплуталася у власних поясненнях. Її погляд метався між присутніми: було очевидно, що вона шукає ще когось, кого можна звинуватити. Вона гаркала на кожного по черзі, з кожним вигуком гніваючись дедалі більше й вигадуючи дедалі фантастичніші звинувачення: — Ти зачинив його там, беззахисного, — до Кроуфорда. — Ти здійняла всю цю паніку, — до Софії. — Ти притягла нас сюди, — до Евонни.

Тоді її погляд упав на Ерін. Було б, мабуть, надто драматично казати, що на обличчя Люсі впала тінь, але в її очах усе-таки з’явився якийсь дикий вираз. Вона знайшла, до чого прискіпатися.

— Як я й кажу, людина, у якої був мотив, могла скористатися можливістю. Він чіплявся за тебе, поки був у в’язниці. Ти була розвагою. Іграшкою. Бо він знав, що я чекатиму на нього на волі. Я знала, що, коли він вийде, ти більше не будеш йому потрібна. Що ця пелена розвіється, щойно він побачить мене. Якщо він не кохав мене, то чому?.. — Губи Люсі розтягнулися в жорстокій посмішці. — Він же розповів тобі, правда? Щойно ви приїхали… він сказав тобі, що помилився, так? Цікаво, як ти це сприйняла?

Тоді Люсі впилася поглядом у мене.

— І ти… — Це звертання гнилісно скрапнуло з її язика. Серце шалено калатало в мене у грудях: я думав, вона от-от скаже про гроші. Це був би серйозний мотив. Однак Люсі просто знущально вишкірилася. — Може, ви все це разом спланували? Чому Ернест так побіг у сушарню, щойно прокинувся, га? — Вона обвела поглядом присутніх, сподіваючись на підтримку. — Бо ніхто ще не знайшов Майкла й він хотів бути першим. Це все, що я хочу сказати.

Я помітив, що люди зазвичай повторюють: «Це все, що я хочу сказати», коли мають на увазі значно більше. Я чув, як Ерін скрегоче зубами біля мене, а її коліно підстрибує під столом.

Я вирішив захищатися.