Анна Каньтох – Таємниця покинутого монастиря (страница 35)

— Тим краще, — кивнула Тамара. — Якщо запитаєш її при всіх, що значить ця валізка, вона не зможе відкараскатися. У тебе вийде, мала, — вона поплескала Ніну по спині. — Ми будемо поруч, але ця вистава належить тобі.

І ось через п’ять хвилин Ніна увійшла до їдальні, тримаючи в руках багаж, з якого все ще стікала вода. Усі очі миттєво зосередилися на ній. Дівчинка мовчки зупинилася. На столах уже чекала вечеря: розігріті рештки супу з обіду й глибокі тарілки із канапками з військових консервів. Ніна, яка дуже не хотіла думати про те, на що чекати наступної миті, зосередилася на дрібницях — наприклад, на тому, що їжею вони завдячували завбачливій Елізі й що пані Целіна має дуже незадоволений вигляд.

Тамара, яка стояла поруч, штовхнула подругу ліктем.

«Раз козі смерть», — подумала Ніна. І раніше, ніж страх зумів відібрати в неї можливість рухатися, кинула смердючу валізку на стіл.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ,

в якому всі стають жертвами чарів,

а Ніна звинувачує янгола й тікає у ніч

— Ну от, хто б подумав, що в тебе таке відчуття драматизму, — хихотіла Тамара через півгодини, коли вони сиділи у кімнаті з каміном. Сільвія принесла тацю з кухлями какао, і тепер молодь пила гарячий напій, прислухаючись до вітру, що вив за вікном.

— Драматизм! — пирхнула Еліза. — Оце так. Усю скатерку виквецяла якимось свинством. Завтра випереш її.

— Та нормально, виперу, — погодилася покірно Ніна. Ще мить тому на неї сипався град питань, а тепер у кімнаті з каміном запала тиша. Дівчинка зіщулилася у кріслі. Чому вони так на неї дивляться?

— Хочу додому! — Малгося мала такий вигляд, наче от-от мала розревітися. — Боюся!

Еліза обійняла її, наче захищаючи, а Лідка глянула на Ніну. Зарум’янена від гніву дівчина здавалася — наче це було можливо — ще красивішою, і цього не змінила навіть пов’язка навколо голови.

— Бачиш, що ти наробила? Через тебе дитина боїться.

— Пані Целіна казала, що янгол зараз прийде й усе нам пояснить, — Яцек намагався залагодити ситуацію, але його ніхто не слухав.

— Мій батько мене б ременем відшмагав, якби я за вечерею зробив щось подібне, — Фліп глянув на Ніну, а потім перевів погляд на Флапа. — Так, Маріуше? Що ти про це думаєш?

— Добра прочуханка ще нікому не зашкодила, — кремезний хлопець миттєво зметикував, що саме він повинен відповісти. Може, він і не був настільки тупим, як могло здатися.

— То як, начистимо їй мармизу? — Артур вишкірив зуби. — Маємо хвилину, поки Азкіель не з’явився. То можемо сказати, що вона спіткнулася на сходах. Як вам ідея? Сильно не кривдитимемо, тільки дамо трохи прочухана.

Звучало це як тупий жарт, але примружені очі хлопця були наповнені злістю. На щастя, ніхто не квапився пристати на цю пропозицію.

— А ти волів би нічого не знати? — Ніна намагалася збунтуватися, але Адам презирливо гарикнув:

— Ми воліли б, аби ти наступного разу думала, перш ніж щось зробити!

Геля гаряче кивала, її близнючка послала Ніні сповнений докору погляд, а Еліза підсумувала:

— Ти пустотлива дитина, от і все. Від самого початку тільки вигадуєш дурню.

— Я знайшла валізку Сташека в озері, це — дурня? Як ти це поясниш?

— Я нічого не мушу пояснювати. Це нісенітниця. Просто нісенітниця й усе! — в голосі Елізи звучала нотка істерії. — Почекаємо на янгола, а він із твоїми вигадками розбереться.

— Помолимося, — запропонувала Лідка. — За Ніну та її безсмертну душу. Щоби Бог звільнив її від впливу сатани.

Ніна глянула на Яцека, але хлопець відвів погляд. Він також мав надію, що крилатий пояснить знахідку в озері й усе знову буде добре? Так, мабуть, що… А Тамара замість того, щоби допомогти приятельці, зацікавлено спостерігала за всім.

Ніна почувалася страшенно самотньою. Вона скрутилася у кріслі в ще менший клубок, слухаючи, як Лідка, Адам, близнючки й Еліза читають молитви. «Я не розплачуся, — повторювала дівчинка подумки. — Я не розплачуся».

Тільки за мить вона відважилася роззирнутися. Артур дивився так, наче перед його очима стояла картина, як з Ніни деруть паски; на обличчі Маріуша гуляла дурнувата посмішка, а інші не мали відваги глянути їй в очі. Ніна відчувала їхню нелюбов, змішану з виразною невпевненістю і ще більш виразним переляком. Голос Гелі, яка молилася, за мить зламався, і дівчина розплакалася. Її підтримала Малгося, а руки Кароліни тремтіли, коли вона намагалася заспокоїти сестру-близнючку. «Вони бояться», — зрозуміла Ніна із задоволенням. Навіть агресія Артура здавалася сильно підшитою страхом.

Якусь хвилинку дівчинка насолоджувалася тим, що уявляла себе в ролі Касандри, віщування якої нарешті справдилися. Елізу, яка вибачається перед Ніною за те, що назвала її ідеї «дурнею», Артура й Маріуша, які прибігають, аби просити поради: «Поможи нам, прошу. Тільки ти помітила, що в монастирі відбувається щось погане, ми були сліпими й дурними, аби те побачити». Адама, який признається, що він ідіот, котрий не бачить далі власного носа…

Ніна неспокійно ворухнулася у кріслі. А що, як вони НАСПРАВДІ стануть просити в неї поради й питати, що тепер мають зробити? Адже вона жодного поняття не мала, як виплутатися з усієї цієї ситуації! Нічого, крім можливого повернення додому, не спадало їй на думку. Гірше того, якщо вони не можуть довіряти Азкіелю, якщо янгол не на їхньому боці… Ніна боялася про це думати. Як упоратися з настільки сильним супротивником? Як узагалі можна протистояти посланцеві Бога? Скажімо, крилатий увійде сюди й скаже, що все вже добре і вони повинні йти спати. Що тоді? Ніна була впевненою, що більшість молоді ґречно відправиться в ліжка й не ставитиме жодних питань.

Від нервів у неї розболівся живіт. Вона все ще пам’ятала бліде обличчя пані Целіни, яка дивиться на валізку на столі. А потім її спокійний, позбавлений емоцій голос:

— Ідіть до кімнати з каміном і зачекайте там на мене й Азкіеля. Він усе вам пояснить. Сільвія прибере після вечері, а потім принесе вам какао.

Виходячи, вона кинула на Ніну погляд, сповнений болю і смутку. Ніна намагалася думати про брехню, якою пані Целіна їх годувала, але перед очима дівчинки стояв той погляд, і через це вона почувалася страшенно винною, наче вдарила кошеня.

Коли годинник на каміні вибив одинадцяту, до кімнати увійшов янгол. За ним тихо з’явилася пані Целіна і стала біля нього. Лампочка над головою молоді знову замиготіла й згасла, а потім загорілася.

— Може, запалимо свічки? — запропонував крилатий безтурботним тоном. — Так буде краще. Я ніколи не довіряв електриці.

Адам і Яцек крутнулися, і вже за мить кімнату освітлювали лише тепле жовте полум’я свічок і пурпурове сяйво з каміну. За інших обставин це б виглядало дуже симпатично, але тепер рухливі тіні лише підкреслювали переляк на обличчях дітей.

Азкіель цим не переймався. Він усівся в кріслі, яке швиденько звільнив для нього Адам, і роззирнувся. Очі його на мить затрималися на Ніні, й дівчинка спробувала відповісти гордовитим поглядом — та саме вона першою і відвернулася.

«Що я роблю? — застогнала Ніна подумки, охоплена раптовим переляком. — Я і справді підозрюю янгола в тому, що він хоче нас скривдити?»

— Пані Целіна розповіла мені, що сталося, — заявив крилатий. — Що ж, може це й добре. Раніше чи пізніше, але ви мусили дізнатися правду. Визнаю, що із самого початку вашого перебування тут ми з пані Целіною вирішили, що в міру наших сил триматимемо вас у незнанні. Ми вирішили, що ви надто молоді, аби обтяжувати вас таким знанням. Але ж ви, передусім, кандидати на Обраного, а тому вам повинно вистачити відваги, щоби витримати те, що я зараз скажу.

Ніна стримала дихання. Вітер назовні замовк, наче навіть і він дослухався.

— Ваша подруга має рацію, — заявив Азкіель. — Сташек не повернувся додому, а Тимек не потонув у озері й не загубився у лісі. Їх обох викрали.

Ніна почула короткий обірваний схлип — цього разу, здається, Кароліни. Але поза цим у кімнаті панувала цілковита тиша, наче в костьолі під час служби.

— Вони втратили віру в Бога й дозволили, аби диявол отримав до них доступ. І Злий скористався оказією, забрав не тільки їхні душі, а й тіла. Він тут уже кілька днів. Кружляє поряд, намагаючись дістатися до Обраного, бо його боїться, розумієте? Диявол знає, що Обраний може його перемогти, і тому хоче розправитися з ним якнайшвидше — до того, як Обраний зрозуміє, якою величезною силою він володіє. Тому боюся, що Сташека й Тимека ми втратили назавжди. Утім, я присягаюся, що більше ніхто не потрапить до лап Злого, якщо тільки довірятиме Богу. Тоді диявола буде позбавлено сил, і він не зможе торкнутися вас навіть кінчиком пальця. Можете сміятися йому прямо в обличчя, а він стане лише безсило вас проклинати. Уявляєте це?

Йому відповіло кілька несміливих посмішок, а Ніна знову застогнала про себе. Дуже, дуже хотіла вона вірити Азкіелю, але проблема полягала в тому, що не вірила; і замість довіри відчувала тільки страх, який обліплював її, наче холодна багнюка. Дівчина озирнулася і з полегшенням помітила, що вона не самотня. Кароліна, судячи з виразу обличчя, сумнівалася, Малгося і Геля продовжували схлипувати, а Тамара дивилася на крилатого скептично.

— А тепер підійдіть по черзі до мене, аби я міг позичити вам свою силу. Хто перший?

Адам зірвався з підлоги й підійшов до янгола, який схопив хлопця за руки та заглянув йому в очі. За мить пестунчик пані Целіни повернувся на своє місце явно спокійніший і впевненіший у собі.