Алексей Попов – Что за люди. Рассказы / Мыйсяма йöз (страница 4)
Семен Миш гажмыштiс. Некод вылö видзöдтöг бара кисьтiс. Сэсся выльысь, та бöрын нöшта öтчыд. Вежöрыс нинöм паньыштлытöгыд дзикöдз гудыртчис. Эз нин тöдлы, кыдзи кокыс нуис пызансянь ёна бокын сулалысь пуклöс дорöдз. Сатшкысис сы вылö да регыд мысти сурмунiс-унмовсис. Мукöдыс чöла юисны да сёйисны. Сы вылö видзöдлöм бöрын курыда нюммунлiсны. Но эз кутны укöрайтны.
Семен Миш эз нин, дерт, тöдлы, кыдзи разöдчисны ставöн. Сöмын бокын сулалысь куим дядьöыс кольччисны. Найö кыськö кыскисны ыджыд сумкаяс. Дзум-йöдлiсны на пытшкö пызан вылö кольöм сёянсö, рекмыштöм дозъяссö пробкаалiсны да сэтчö жö.
– Мый морла эсiйöсö корисны, – Семен Мишлань довкнитiгмоз шуис öти. – Со кыдзи дарöвöйтö тöкаритiс.
– Кыдзи нö оз корны? Мед кö юис, зато оз кут шуасьны бöрас, – чöвтiс мöд.
– Сiдзи, сiдзи, – сöглас лои коймöдыс. – Öнi оз кутны кыскавны, мый сьöд удж вöчысьясысь торйöдчам, найöс ог пыдди пуктöй.
Пызан вылысь ставсö кöвтöм бöрын найö сьöкыдпырысь петкöдiсны сумкаяссö улич вылын сулалысь машина пытшкö. Сэсся кагаöс моз небыдика босьтöмöн петкöдiсны Семен Мишöс да тюрöдiсны гортöдзыс.
Гижöд
Тайö лоö дудлöм кадö на, кодöс тай рочöн застойöн ыдждöдлöны. Районнöй газетса уджалысь Габовöс ыстiсны командировкаö. Лöсьöдны гижöд, кодi эськö восьтiс лыддьысьысьяслы, кыдзи сиктын пöртсьö олöмö партиялöн нöшта öти индöд. Вина юысьяслы паныд косясьны сiйö нöшта öтчыд чуксалiс. И колö жö лоны, мый Габовöс ыстiсны чужан сиктас.
Сэтчö воöм бöрын пыралiс сельсöветö, мыйсюрö юасис. Сэсся совхоз контораын вель дыр гач сiтансö зыртiс. Лои тöдмалыштöма на йылысь, кодъяс сиктын йöзысь-мортысь ёнджыка даръясьöны, мед сэсся налöн лёк оласног подув вылас пöжавны гижöдсö.
Рытладорыс бöр тюрöдiс гортас, райцентрö. Пыралiс лавкаö, ньöбис еджыд сарапана доз. Гöтыр локтöдзыс пöшти помалiс сiйöс. И друг лои телепит гижны. Син водзас юигас нин вирдыштiсны ас сиктса юысь-кодалысьяслöн чужöмъясыс, тöд вылас уськöдiс налысь олöмсö, вийсьöм-пессьöмсö, тшыг челядьдырсö. И сэтшöм жальöсь лоины. Окота вöлi öлöдны найöс, сувтöдны вина юöмсьыс. Но медся нин тешкодьыс сiйö, мый телепит вöлi шыöдчыны на дорö кыдз позьö небыдджыка, пöсьджык кывъясöн.
Габов юис бöръя стöкан джынсö да пуксис кабала сайö. Ручкаыс вöрис мöвпсьыс на öдйöджык. «Пиля Митрей, мый нö тэкöд лои? Помнитан, кыдзи ми тэкöд быдмылiм. Войнабöрся сьöкыд вояссö пыклiм. Мыйла тэ öнi сэтшöма, другöй, юан? Оз öд позь тадзитö. Дзикöдз увлань исковтан. Юöмыд öд оз бурö вайöд. Сöмын быд ногыс дивитны кутасны, чиршöдлыны, пинявны. Любö мöй тайö тэныд, кор морт туйö оз лыддьыны? Кöть эськö тэ садь юрнад нёль пыдди уджалан да».
Татшöм жö ногöн кымын Габов шыöдчис Серапим Ёгор, Ларö Агни, Педьö Клавди да мукöд дорö. Быд ногыс зiлис корсьны эз дойдана, а пöсьджык, жалитанаджык кывъяс. Помалiс гижöдсö. Выльысь лыддигас весиг нормылiс, сэтшöм забеднö лои ас сиктсаяс вöснаыс да. Кодъяс сёй гуын моз луасисны, сьöдас олiсны. «Тайö гижöдсö и вöзъя аски газетас», – думыштiс Габов да водiс узьны.
Аскинас воис удж вылас, пуксис пызан сайö да кыскис зепсьыс тöрытъя гижöдсö. Чукыртчылiс выльысь лыддигас да шöрас вотöдз на öдйö косявлiс. Сэсся пуктiс ас водзас выль кабала. Шыпасъяссö мичаа тэчигмоз заводитiс гижны: «Миян дона партия да пыдди пуктана правительство шыöдчисны сöветскöй странаса став уджалысь йöз дорö сöмын налы лöсялана пöсь да стöч мöвпъяса кывъясöн…» Водзö гижöдыс мунiс тадзи жö шыльыда. Уна во газетад уджалöмыс эз вош весьшöрö.
Сконйыштчылöм
Олiс-вылiс сиктын Степан Гриш. Морт сiйö вöлi тыдалана. Зэв лöсьыда да гылыда вермис сёрнитны йöз водзын. Кöть эськö быттьö и уджыс сылöн эз вöв бызгана. Чер да пила лэчтысьöн вöлi. Гожöмнас косаяс тöчитiс дай. Но сетöма кö Енмыс сылы сёрнитны сямлунсö, оз öд кут тайö добрасö гусьöн видзны. Соборуйтöмъястö Степан Гриш эз бара кольлы. Удзöдны таысь сiйöс некыдзи. И эз прöста сiдз пукав, а кайлiс йöз водзö да вель дыр варовитiс. Сэтшöм шыльыда, мый сиктсаяс пельсö чошкöдöмöн пукалiсны, юрнас сöгласа довкйöдлiсны сюсь мöвпъясыслы.
Шеваыс мыйыськö лöгасьöма ли мый ли, но медся нин ёна сысянь сюрлi сельполы. Эз кажитчы сылöн уджыс мортыдлы. Пайщикъяслöн чукöртчылiгъясö час кежлö трибуна саяд овмöдчылiс. Первой крöтитiс-видiс, мый оз вермыны сельпоса уджалысьяс могмöдны бур ногöн войтырсö. Сэсся чуньяссö кусньöдлöмöн висьтавлiс, мый колö вöчны, медым быдöнлöн кынöмыс пöт вöлi и шылльö-мылльöыс лавкаясын тырмис. Йöз азыма клопайтiсны сылы, мортсö ошкисны сюсьлунсьыс.
Шензисны, мыйла сельпоса юралысьяслы татшöмыс юрас оз во. Водзтi кö вöлi сöмын пред, бух да öти вузасьысь, а тöварыс тыр, элясьны нинöм вылö. Öнi кык судта керкаö тöргöвечьясыс оз тöрны, а тöлк ни слöй абу.
Тадзи эськö и водзö на Степан Гриш видiс сельпосö, но кодлыкö юрас довгöма, мый колö пö асьсö сiйöс преднас пуктыны. Со пö кутшöм бура став петан туйсö тöдö да. И бöрйисны.
Тöлысь предалiс Степан Гриш. Тулыс вотöдз. Ва воссьöм бöрын катiсны ю кузя баржаяс. Кывтiсны кокньыдика нин. Сöмын öти баржа сьöкыда лэччöдiсны. Сувтöдiсны сiйöс Степан Гришлöн сиктö. Недыр мысти пырис сельпо контораö öзъялысь синма ань да корис индыны предсö. Пукалысьяс довкнитiсны юрнаныс Гришлань.
– Председатель ёрт, ми со вайим тiянлы быдса баржа тыр курöг яй, – заводитiс тольгыны тьöтыд. – Сиктсаясöс чöсмöдлыны. Ок öд нуръя сёян курöгыд. Кольны мыйтакö тiянö?
– Кыдзи мыйтакö! – öзйис быттьö Степан Гриш. – Мыйтакöнад ми ог усьмиритчöй. Кольöй ставнас!
– Ставнас кö и ставнас, – эз кут куражитчыны аньыд да кыскис кырымöдны колана кабалаяс.
Сельполöн вель ыджыд сарайö петкöдiсны баржа вылысь код тöдас кымын ящик курöг яй. Вель унаöс катöдiсны веськыда лавкаö. Но асныра сиктсаяс ньöбисны öти либö кык курöгöс да водзöсö заптысьöмысь эновтчисны. Миян пö сола порсь яйыс на гожöм кежлас эм. Сарайын куйлысь курöгъясыд первой кöтöдöм майтöг моз нильсъявны кутiсны, сэсся лёк дук босьтчис öвтны. Ставсö ковмис шыблавны. Вöлöмкö, ю катчöс сиктъясса сельпо предъясыд баржа вывсьыд неунаöн кольöдлöмаöсь. Оз пö унаыс мун да. Та вöсна и бöр лэччöдöны вöлöм. Эз кö Степан Гришлы инась, колöкö, туй костас и сiсьмыны кутiс.
Степан Гришöс, дерт, сельпо предысь öдйö чöвтiсны, тшыкöм яйсьыс сьöм шуисны перйыны. Колöкö, öнöдз на мортыд мынтысьö. Бур, мый дзескыдiнö эз сюйны. Сiйö соборуйтöмъястö эз кут радейтны. Оз и мыччысьлы.
Öнi сы кодь гылыда да лöсьыда сёрнитысьыд дзик тыр лоины. Öткымынъясöс лючки-бура тöда, налöн гöлöс кындзиыс нинöм абу. Найö видöны да дивитöны став пöлöс юралысьöс, индалöны петан туйяс. Ок эськö асьнысö кö бöрйывны веськöдлыны. Но öд ми жö дьöбö колям.
Ректысигöн
Тулыснас, ытва дырйи, сиктö волiсны пызь тыра баржаяс. Унджык мужичöйыс сэк гöрöны да кöдзöны. Кодъяс прöстджыкöсь, локтöны кыр йылö, кытчö баржаыс нырсö сатшкас. Ыджыд лача кутiсны сьöм нажöвитöм вылö. Мешöкъяс сьöкыдöсь, оз на весиг быд мужик вермы дыр новлыны. Сы вöсна донсö сетлiсны быд петкöдöм мешöкысь. Но вот: локтасны кыр йылö мужикъяс. Челядь сэнi жö. Налы окота тöдны, кутшöм мужиклöн пидзöсыс куснясьö сьöкыд пызь мешöк улас, а кодi кокниа петкöдлö. Но мужикъяс оз тэрмасьны кутчысьны ректысьны. Пукалöны, донъясьöны. Танi жö сельпоса веськöдлысьяс. Найö ассьыныс дон шуöны. Мужикъяс куражитчöны – ичöт пö. Медся ёна донъясьö Öньö Миш. Ыджыд горöн шуалö, мый кольöм во пö вит кöпейкаöн унджык мынтылiнныд, а таво сiдз жö колö. Сельпосаяс тöдöны, мый баржа сулöдöмысь налысь штрап перъясны. Но век жö мыйкö дыра донъясьöны. Öньö Миш на вылö пыр каттьысьö. Мукöдыс, морт комын, бокынджыкöсь. Кодi сулалö, кодi пукалö. Быдöнлы жö окота, медым мешöк донсö содтыштiсны. Но чöв олöны. Вомгорулас сöмын броткöны, гусьöн моз, Öньö Мишöс ыззьöдöны.
Медбöрын сельпо пред скöрпырысь юöртö, мый мешöкыслöн доныс лоö кольöм вося мында. Мужикъяс вермасны босьтчыны ректысьны. Но сöмын пö мед Öньö Миш оз кутчысь. Мужикъяс первойсö зык кыпöдлöны. Мед пö тшöтш ректысьö. Но предöс он зырышт. Менам пö шуöма. Кöсъянныд кö пö кольöм вося донсьыд уджавны, петкöдлöй, но Öньö Миш мед матын эз вöв. И мый жö? Гоз-мöдöн нин Öньö Мишöс корöны мунны гортас. Сэсся мукöдыс кутчысьöны вöляысь сыысь мездысьны. Быттьö эз сiйö медся ёна кор, медым донсö содтiсны. Асьныс чöв олöны-а. Öнi, кор сы отсöгöн лои удждонсö кыпöдöма, то мортыс оз нин ков. Öньö Миш скöрысь ёрччыштö да юрсö лэдзöмöн довгö гортас. Мукöдыс кутчысьöны ректысьны. Тi мед кывлiнныд, кыдзи найöс, нидзув котырöс, Мишлöн гöтырыс креститлiс. Гозъя буретш стрöитчöны вöлi. Колö тьöс-плака ньöбны. Мешöк ректöмысь нажöвитöм сьöм вылö лача кутiсны. Мыйла тадзи олöмас овлö, мый код вöсна тöждысян, сiйö жö бöрас асьтö оз кут тöдны? Кор тэнö топöдасны.
Вöтъяс
Коймöд вой нин Михаил Дмитриевич вöталö öти сяма серпас. Восьтас асывнас синъяссö да вель дыр майшасяс. Зiльлас быттьö кылöдны самасьöм мöвпъяссö гöстиничаса кизьöриник тшайöн, но ваыс гырк пытшкас исковтас, а серпасыс вежöрас кольö – ортсыö писькöдчан туйсö некыдзи оз аддзы. Сöмын лунся уджыс пыркнитлас аддзылöмторъяссö. Командировкаыс эз кут помасьны и. Кöть нин öдйöджык гортас мунны.
А куимнан войсö сiйö вöтасис со мый. Быттьö кылiс нывбабалысь нориник, кевмысяна гöлöс. Чуксалiс сiйöс отсыштны, но мыйын – эз некыдзи висьтав. Оз тай асывнас нинöм тöд вылас уськöд та кузя-а. Зэв пö сьöкыд меным, мезды кыдзкö – сöмын и кольлi юрас корöмсьыс садьмöм бöрас. Мый сыкöд лоöма – оз тöд. Да и чужöмыс нывбабаыслöн некор эз тыдовтчыв быттьö. Кутшöмкö пемыд жырсянь кылiс сьöлöмтö вöрзьöдана да чуксалана гöлöс.