Алексей Попов – Что за люди. Рассказы / Мыйсяма йöз (страница 3)
Снимайтчöм
Войнаöдзыс на да би пыр мунöм вояс помасьöм бöрас Висер катыдын да Ньывсер ю бокын кыптылiсны вöр посёлокъяс. Сэтчö вайöдлiсны лунвылысь да мукöдлаысь кулачитöм йöзöс, война кусöм бöрын власовецъясöс, бандеровецъясöс, пленö веськавлöмаясöс тшöтш и. Ветымынöд вояс шöрын кодсюрööс лэдзисны мунны гортаныс. Менам бать, война вылын вöвлöм да сэтысь кок пöлöн воöм морт, вöрын уджалысьяс пöвстысь унакöд вöлi тöдса. Кыдз да кор тöдмасьлiс, дерт, ог тöд. Öти арся лунö пырисны миянö мужичöй да нывбаба. Аскöдныс моздорас кутiсны мекöд арлыда кымын зонкаöс. А меным сэки вöлi квайт гöгöр.
– Зэв ёна висьмис. Ог тöд, ловйöн вайöдам ог, – кылö, висьталiсны мамлы воысьяс.
Узьмöдчыны, тыдалö, лöсьöдчисны, медым шойччышт-ны да аски асывсяньыс нин подöн вуджны Мусюрсö. Тадзи öнi на шуöны Ыджыдвидз да Шойнаты костсö. Сёрнияс сертиыс гöгöрвои, мый мунöны зэв ылö, кутшöмкö рытыввыв Украинаö пö. Верöсыс сэтысь, а гöтырыс татчöс. Комиöн тай варовитö-а. Мужичöйыс, тыдалö, дыр нин танi олöма да роч костас коми кывъяс жö нин шуавлiс. Сэсся воöмаяс босьтчисны майшасьны.
– Пиным кö туй костас кувсяс, то весиг öти снимок сылöн абу. А туйным öд ок кузь.
– Öнисим Миш миян снимайтчö. Ветла да чукöстла, – шуö батьöй.
Пасьтасис да бедьнас йöткасигтыр мöдöдчис кывтыд. Сэнi олiс Öнисим Миш ёртыс, кодлöн кыкнан кок лапаыс пö дрöбитчöма война вылад да кöстыльяс отсöгöн сэк ветлöдлiс. Öнi на син водзын налöн локтöмыс. Арся зэра рыт. Неуна пемдыштö нин. Зэв няйт туйöд матыстчöны война вылын доймалöм кык морт. Öтиыс бедьнас йöткасьö, мöдыс кöстыльяс отсöгöн чеччалö. Вильски-вальски туйсö лойöны. Локтöны, медым снимайтны зонкасö. Гашкö, сылысь, кодлöн айыс налы паныд косясис весиг. Эз кö налы, то кодъяслы кö. Код тöдас, кутшöм мыжысь сiйöс ылi войвылас ыстывлiсны. Но та вылö тай эз видзöдны. Налы сiйö вöлi сöмын висьысь пиыскöд туйö петöм мортöн. Снимайтiсны. Мöд асывнас зэв водз Öнисим Миш снимоксö нин вайис. И мунiсны гозъя водзö. Зонкасö батьыс сывъяс босьтiс да сiдзи нуис. Зэв эськö ме сэк кöсйи, медым ловйöн жö ставныс воöдчисны туй помöдзыс. И öнi на окота, мед сiдзи лоис.
Керка
Сиктса керкаыд вайö некор помасьлытöм удж да тöжд. Лэптас сiйöс мужичöйыд том арлыдаöн на. Во кыкöн кö овны пырны сяммас, то зэв ыджыд аттьö. Первой тöвсö вуджигöн быд рыт кыткö колö лöсьöдны на. Öтилатi кöдзыд пырö, мöдлатi вежыняджык артмöма. Тулыс воöм бöрын кöзяин бура нин тöдö, мый колö нöшта дасьтыны локтан ар кежлö. Дас во мысти мыйсюрö быттьö лоö лöсьöдöма: гид, пывсян, пес лэбув. Видзöдан, да керкатö бара нин дзоньталыштны колö. Оз и удитлы шойччыштны. И пöрысьмытöдз тадзи. Сiдзи и оз слöймы дзик помöдз ставсö вайöдны. Кулiгас, эм кö пиыс, сылы на индöд сетас. Кöсйи на пö эськö сiйöстö-сiйöс вöчны, да со эг нин удит. Тэ, пиöй, вöч. Бур эськö, кор быдтасыс тöлка да водзö пелькöдас ас керкасö. Овлö тай, мый бать-мам кулöм бöрас ныв-пиян öдйöджык вузаласны керкасö, мед мынны ноксьыс. Оз и думыштлыны, мый коньöр бать-мамыс нэмсö пöшти дасьтiсны аслыныс и налы оланiн.
Уджйöза
Тöдса мортлöн кулöм йылысь юöр быдöнöс вöрзьöдö ас ногыс. Кодкö лимзалöмöн бöрдыштас, кодкö думсьыс на и мöвпыштас, мый сылöн пö сэнi и местаыс. Сöмын öтчыдысь олöмын кывлi со татшöмтор: мунiс мöдаръюгыдö öти тöдса. Абу дзик матысса, но век жö жалитöма лои. Дум вылö уси морт, кодi ёртасьлiс шонъянöйкöд. Гашкö, думайта да, оз на тöд шогсö да час, мися, ветла нуны курыд юöрсö. Пыри, пукалыштi. Сэсся небыдик гöлöсöн век жö висьталi.
– Кыдзи кулiс?! – вежсис чужöм вылас мортыд. – Сiйö жö меным уджйöза! Доз вылö тöлысь сайын корлiс да эз и сет.
Лэбачьяс
Олiсны вöрын да эрд вылын быдсяма лэбачыс: рака, катша, джыдж, пыста, кеня, колипкай, пышкай. Асывъяснас найö зэв гораöсь вöлiны. Быдöн ас ногыс гöлöссö сетлiс, кыдзи кужис. Кравзiсны, китшкисны, сьылiсны.
Мортлы, мыйлакö, эз кут кажитчыны ракалöн кравзö-мыс. Да и ачыс лэбачыс мисьтöм. Босьтiс да бырöдiс сiйöс. Сэсся катшалöн китшкöмыс пельсö сьöдмöдны кутiс. Тшöтш жö бырöдiс. Мортлы мусаджык вöлi лэбачьяслöн дзользьöмыс. Öтчыд кывзысьыштiс. Казялiс, мый колипкай ёна бурджыка сьылö пышкай дорысь. Руд лэбачыд сöмын торкö мичаджыка дзользьысьсö. Босьтiс да бырöдiс пышкайясöс. Та бöрын виалiс став мукöд лэбачсö. Сöмын колипкайöс колис. Öти лун морт кывзiс сылысь дзользьöмсö, мöд, коймöд… Сэсся öти пöлöс сьылöмсьыд умис. Окота лои кывзыштны мукöд лэбачöс. Кöть и омöль-джыка сьылöны, но век жö мöд пöлöс шыяс сетöны. И рöмыс, и лэбалöмыс мöдджык. Но кытысь найöс босьтан? Кор ачыс виалiс.
Татшöм сяма жö и вермас лоны йöз пöвстад. Менам чайтöм серти, быд морт, кöть кутшöм кыв вылын сiйö эз сёрнит – тайö аслыссикас лэбач: татарин, чуваш, грузин, роч… Öнi со олöмыс мунö сылань, медым кольны сöмын роч кыв. Мукöд кывйыс быттьö оз сiдзи ков, роч кывйыс пö мичаджык да. Вочасöн-вочасöн кö лоö найöс бырöдöма, то кывйыскöд тшöтш вошас и войтырлöн аслыспöлöс сьылöм-йöктöмыс. И кутам кö йöктыны сöмын «русскöй» да сьывны «калинка», то регыд мысти аслыным жö ок гажтöм лоас. Окота босьтас «шондiбан» йöктыштны, «доли-шели» сьывны, но ог нин кужöй, асьным коркö бырöдлiм да…
Гозъя
Олiсны-вылiсны гозъя. Гöтырыс кос сюмöд кодь. Нинöм абусьыс öзйö-пузьö. Верöсыс мöдарö дай, мый кöть оз ло, пыр вашъялö. Öтчыд видзöда, кыдзи найö мöсныслы турун пуктöны. Вель кузя шондiа лунъяс нюжалiсны, туруныс шаракылö кок улад, пöтка гöн кодь кокни. Гозъя куртiсны, юралiсны, а сэсся зорöдö чöвтны босьтчисны. Джынйöдзыс на эз воны, кыдзи вöр сайысь мыччысис кымöрлöн сьöд «чышъян» помыс.
– Вай öдйöджык чöвтам, зэрмас! – горзö гöтырыс да уськöдчö öтилаö-мöдлаö. Оз тöд, кытчö и кутчысьны, медым öдйöджык вайöдны кос турунсö зорöдöдзыс.
– Кыдзи зэрмас, сiдзи и дугдас! – гылыда серöктiс верöсыс да öддзöдыштiс жö чöвтöмсö.
– Мый нö гöрдлан?! – пузис гöтырыс. – Туруныс öд кöтасяс! Тэныд серам!
– Кöтасяс кö, и косьмас, – аслас шуöм вылö бара серöктiс пöлыс.
Гöтыр лöзöдöма и гöрдöдöма, тэрмасьö, сöнъясыс кымöс пасьталаыс кайöмаöсь. Верöс эськö оз жö весь ов, но вомыс пельöдзыс.
– Мый кöть и кöтасьлас. Ог кö удитöй зорöдсö помавны, разьлам да бара косьтам. Ыджыд тай…
– Зiльджыка вöр!
– Быттьö первойысь туруныд зэр улад веськавлö. Век на тай бур кöрымöн тöвйылiм-а. Кöтасьыштас кö, то косьтыштам. Со и став петан туйыс. Быдлаысь позьö петан туйтö аддзыны, сöмын гортйысь бöр петны он вермы, – лабутнöя такöдö верöс.
Гöтырлöн татчö горзöмыд. Усьö-чеччö, ризъялö. Збыльысь быттьö олöмас медся донаторсö воштö. Но кымöр бокö кежис да мöдлаö ассьыс чöжöм васö койыштiс.
Гозъя öнi абу нин öтлаынöсь. Гöтырыс эз на торъя пöрысь вöв, кувсьылiс. А верöсыс со ловъя на. Тапикасьö сикт кузя. Скöрмöм он аддзыв. Ставыс сылы лючки-бур.
Окота эськö сы моз жö видзöдны быд лоöмтор вылö. Лоис кö, то сiдзи и шуöма. Кöть ку письыд пет, он веж. Гöгöрвоан жö эськö тайöс, но со он вермы веськодясö ви-дзöдны, и ставыс. Öзйылан да пузьылан, дöзмылан да сьöлöмтö дойдлан унаысь. А мый могысь? Ачыд унаысь он гöгöрво. Но тай он вермы öзйывтöгыс да пузьывтöгыс.
Банкет
Республикаын мунiс ыджыдысь-ыджыд соборуйтöм. Семен Мишöс бöрйылiсны сы кежлö дасьтысян комитетö. Сiйö эз вöв чина войтырлöн вылыс сёр вылын тытвидзысьöн. Весиг чир ыджда чин эз новлöдлы. Сьöд удж вöчысь сiйö. Мыйла сюйлiсны комитетас – ачыс оз тöд. Гашкö, сьöд удж нокысьыс ним вылас ковмöма, медым йöзыслысь синсö пöртмöдны. Мед эз шуасьны, мый абуöсь комитетас уджалысь войтырыс. Индöмсьыс Семен Миш эз жö куражитчы. Кöть эськö öдйö гöгöрвоис, мый сыысь тусь ни пызь. Пукавлiс комитет вылас да корсюрö юрнас гогйöдлiс. Юавлiсны кö быттьö сылöн мöвп йывсьыс. Ачыс нинöм эз вöзйы ни эз чепсась.
Соборуйтöмыс мунiс ен сыкöдöн бура. Бöрас Семен Мишöс чукöстiсны банкет вылö. Эз жö пыксьы таысь. Кöть эськö ёнасö эз тöд, мыйöн сёйöны тайö банкетсö. И став корöмаяскöд тшöтш мöдöдчис ресторанö. Пöрччысис, пырис вель паськыд жырйö. Ыджыд пызан зымвидзис шöрас. Сы вылын мыйыс сöмын абу! Öнi кö тшöктасны лыддьöдлыны, мый вöлi, то висьтавнысö весиг оз куж. Тöдтöм, некор видлытöм вöлöга ставыс. Но сöмын тай улöсъяс эз вöвны. Сувтсöн кытшалiсны пызансö. «Адöй, адöй, вина-водкаыс мыйта!» – мöвпыш-тiс Семен Миш да видлiс зепсьыс талонсö, код вылö сетiсны тöлысь кежлö быдса доз.
Киськалiсны, точкисны, юисны. Кöсйис Семен Миш крукыштны паньнас кутшöмкö чöскыд сёян, но друг сьöлöмыс ёкмунiс. Юрас вирдыштiс мöвп: «Тайöн кö Ваньö пиöс чöсмöдлыштны либö Анна гöтырöс. Ок кутшöм любöпырысь эськö тяпкöдчисны». Сылöн паньыс быттьö öшйис тасьтi весьтас. «Найö жö татшöмсö некор на эз видлыны. И со эсiйö сёянсö тшöтш. Эстöн куйлысьсö, дерт, эз жö».
Та костi выльысь кисьталiсны да юисны. Семен Миш бара кöсйис судзöдчыны вом кöрсö вежны. И бара джöмдiс. Юрас кайыштiс винаыс, да мыйлакö скöрмис: «Пиöй да гöтырöй кö тайö вöлöгасö некор эз видлыны, то и ме ог. Мый нö ме наысь выяджык али мый? Чöрту голяас. Натöг олiм да эг на тай кулöй. И водзö на олам. Видлытöгыс».
Бара гулькнитiсны. Семен Миш збоймыштiс да кутiс видзöдавны сулалысьяссö. Со на пöвстысь медся чина дядьöыс зымвидзö. Оз жö сёй. И юö этшаджык. Тайö сёяныд сылы абу дикöвинка да позьö, дерт, ышнясьышт-ны. А юнысö мукöд мозыс чиныс эз лэдз дай. Семен Миш öнi эз кут виччысьны кисьталöм. Ачыс чольснитiс. И эз бара этша. Койыштiс вомас. Со пö кыдзи колö юнысö. Бара кыйкъялыштiс. Казялiс, мый сюсь чужöмъяса куим мужичöй бокын моз сулалöны. Буракö, налы оз позь мукöд моз пызан дорас вошйыны. Сöмын видзöдысьяс пыдди вайöмаöсь.