Александр Шалимов – Дивний світ (страница 86)
— Знаєте що, краще ідіть геть, — сказав я Персі.
— Але це ж майно експедиції, — наполягав Персі.
— Добре, — сказав я, передаючи карабін Джонсону. — Майно експедиції залишиться цілим.
Квалі з відчаєм подивився мені у вічі.
Я круто повернувся, пройшов у намет і виніс свій десятизарядний карабін із срібною насічкою на темному прикладі.
— Бери, — мовив я, простягаючи його Квалі.
Джонсон посміхнувся.
— Сміється той, хто сміється останнім, — кинув Персі і вийшов.
Квалі обережно взяв з моїх рук зброю.
— О, начальник, — прошепотів він, — спасибі…
Ми обмінялись міцним рукостисканням. Тепер ми уклали союз взаєморозуміння.
Через годину Персі Вуфф з Н'Кора, а також Джонсон з десятьма неграми вирушили за своїми маршрутами. Квалі зник раніше. Я навіть не встиг запитати в нього, чи він назовсім покидає табір.
В таборі зробилося тихо. Негрів я послав за їжею для молодого ящера, а сам влаштувався в тіні й почав записувати в польовий щоденник події останніх днів. Я встиг докладно описати полювання на тиранозаврів, вид ящерів і їх звички, коли прийшов посланець від Джонсона.
В коротенькій записці старий мисливець просив прислати йому на допомогу всіх вільних негрів і обіцяв, що завтра надвечір машини будуть в таборі біля водопаду.
Тим часом чорні воїни притягли двох убитих крокодилів. Одного ми кинули ящерові, і «малюк» жадібно зжер його.
Я відправив усіх негрів у розпорядження Джонсона. Зі мною залишився тільки Н'Кора.
Я радів, що все йде гаразд. У думках я вже будував плани нової експедиції в країну динозаврів. Це повинна бути міжнародна експедиція зоологів і палеонтологів, забезпечена вертольотами і моторними човнами…
Чиїсь поспішні кроки перервали мої роздуми. Я підвів очі.
Переді мною стояв Персі. Його права рука була обмотана рушником.
— Я змушений був повернутися, — сказав він. — Мене вкусила змія. Допоможіть мені.
Я швидко підвівся. В цю мить страшенний удар в щелепи збив мене з ніг, і я знепритомнів.
Коли я прийшов до пам'яті, то відчув, що не можу поворухнутися. Я лежав зв'язаний на своєму Ліжку. Персі сидів за столом. Біля пляшки віскі лежав мій пістолет.
Помітивши, що я опритомнів, Персі важко встав і підійшов до мене.
— Професорові краще? А я вже боявся, що удар був занадто сильний.
— Що це все значить? — прошепотів я.
— Я вважав, що ви догадливіші, — Персі тихо засміявся, — Мисливець за динозаврами!..
— Н'Кора, до мене! — крикнув я.
— Не шуміти, — прошипів Персі і засунув мені в рот якусь ганчірку.
Однак чорний воїн почув мій голос і появився біля входу в намет.
Персі щось крикнув Йому місцевою говіркою. Я й не підозрівав, що цей негідник знав мову банту.
Негр дивився здивовано то на Персі, то на мене. Потім він повернувся і вибіг кудись.
Персі не поспішаючи взяв зі столу пістолет і вистрілив. Негр упав у траву.
— Ви самі винні, професоре, — сказав Персі, вириваючи в мене з рота ганчірку. — Його я вбивати не збирався. Втім, добре, що це Довелося зробити з вашіого пістолета.
— Нелюді — вигукнув я. — Чого тобі треба?
— Я заробляю свої п'ятдесят тисяч доларів, — м'яко відповів Персі. — Я міг би просто покінчити з вами. Наприклад, штовхнути в яму до ящера. Непогана думка, правда? — в його очах засвітились червонуваті іскри, — Але я людина гуманна. Я хотів, щоб ви переконались у своїй дурості, містер Турський, перед тим як відправитесь туди, де ми всі будемо…
Я мовчав, шукаючи виходу. В таборі нас тільки двоє. Джонсон за двадцять кілометрів, та й хто знає, чи не була його записка пасткою?.. Невже я приречений?..
— Одначе, ви змінилися на обличчі, професоре, — знову зазвучав вкрадливий голос Персі. — Що ж, справді, на допомогу до вас ніхто не прийде. Ця стара мавпа Джонсон надто дурний?… порядний. Коли я обережно натякнув йому в Бумба… О, як він визвірився на мене… Я ледве заспокоїв його. От Річардс був діловою людиною. Правда, він хотів надто багато.
За вас, професоре, містер Бейз заплатить мені лише п'ятдесят тисяч Доларів, — Персі зітхнув, — і майже сто тисяч чистого прибутну. А цей нахаба Річардс хотів сто тисяч. Хіба чех дорожчий від поляка? Хе, хе! Ви ж і не підозріваєте, як Річардс роздобув знімок ящера… Багато вас було — мисливців за динозаврами!..
— Мені все відомої, — вигукнув я. — Чех убитий Річардсом за кілька метрів звідси. А тебе, бандюго, заарештують в першому ж місті, в якому ти появишся…
Персі нахмурився.
— А ви, справді, пронюхали дещо. Але щодо мене — брехня, Персі Вуфф працює чисто. Містер Бейз знав, кому доручити цю справу. Крім усього, я везучий. Лев полегшив мені роботу. Він тільки поспішив. Якби не лев, Річардс умер би трохи пізніше… Він хотів надто багато. А ви, ви хотіли написати товсту книгу… Хе, хе, з кольоровими ілюстраціями. Між іншим, професоре, ваш підпис під статтею вже вміщено в траурну рамку. Я зробив власноручну приписку. І в конверті, який ви дали Н'Кора, вже лежить мій лист, з просьбою перевести мої п'ятдесят тисяч на банк у Кейптауні.
— Кат, ти убив і Н'Кора!
— Професоре, ви надто поганої думки про мене. Н'Кора зараз, — він глянув на ручний годинник, — Н'Кора вже трясеться на вілісі. Я віддав йому всю кореспонденцію. Це чудовий хлопець. Він здохне, але доставить її в цілості на пошту. А як він любить вас! Він стрибав од радості, коли я сказав, що повертаюсь допомогти вам, а він поїде в Бумба сам…? Квалі вас любить… Але цьому Квалі я відплачу. В Конго не люблять негрів з карабінами. Недовго йому прогулюватись по джунглях…
Персі продовжував патякати.
Раптом я згадав, що в задній кишені штанів у мене лежить складений ніж. Руки мої були скручені за спиною, але пальці залишались вільними. Я почав перебирати ними і дотягнувся до задньої кишені. Зачепивши ніж пальцем, я затиснув його в долоні. Тепер треба було відкрити лезо. Це виявилось нескладним. Персі потягнувся до пляшки і налив віскі.
Я вже не чув, що він бубонів. Думав лише про вірьовку, що стягувала руки. Чи вдасться її перерізати? Нарешті, вона ослабла. Кисті руки були звільнені. Я поворухнув. ліктями і відчув, що руки вільні. Але мої ноги були міцно скручені, і я не міг розраховувати одним стрибком опинитися біля столу, де лежав пістолет. Треба було чекати, щоб Персі відвернувся. Та він обірвав на півслові своє базікання й поспішно ступив до мене.
— Вам, здасться, незручно лежати, професоре, — сказав він і хотів помацати вірьовку.
Тієї ж миті я щосили вдарив його зв'язаними ногами в живіт. Він важко повалився на підлогу. Впав намет і прикрив нас.
Я перерізав вірьовку на ногах і вислизнув з-під брезенту. Але і Персі встиг схопитись на ноги, В руках у нього був пістолет.
— Гад, ось що ти задумав, — прохрипів він. — А я ще хотів позбавити тебе від мук. Ну, тепер, старий дурень, я прострілю тобі ноги і кину живцем твоєму ящеру. Ха-ха-ха! — він підняв пістолет, ступив два кроки 1 прицілився в мене. — Смісться той, хто сміється…
Останнє слово заглушив постріл.
Він здався мені надзвичайно далеким. Дивно, що я не відчув болю і продовжував стояти, міцно стискаючи рукоятку ножа.
І раптом я помітив, що вираз обличчя Персі різко змінився. В Його очах застигли подив і злоба, і він повільно впав навзнак.
Я озирнувся. До мене біг Квалі з карабіном у руках…
Я дописую ці рядки в польських Судетах. Зараз весна. Вдалині за квітучими садами і червоними черепичними дахами біліє. красуня Сніжка. Коли я повернувся на батьківщину, товариші помістили мене в цей санаторій.
У пустинних алеях старого парку і за письмовим столом я знову й знову переживав події останніх років.
Звичайно, я не міг зробити інакше. Моє місце тільки тут, на рідній землі.
Я розумів це і раніше. Змова, жертвою якої я мало не став, лише прискорила рішення. Містер Леслі Бейз, ми з вами вороги… І не тільки тому, що ви задумали принести мене в жертву своїй жадібності. Ми істоти різних світів — світу людей і світу тиранозаврів… В перші тижні після повернення мене гнітили кошмарні сни. Найчастіше повторявся такий: елегантний чоловік з животиком і золотими зубами заходив у мою палату. Я впізнавав містера Леслі Бейза. Він пропонував укласти контракт, умовляв, шепотів про гроші і раптом перетворювався на тиранозавра. Страховище насувалось, розкривало люту пащу, я пробував тікати, кликав на допомогу…
Ці сни більше не повторюються. Незабаром я їду у Варшаву — там мене чекає робота.
А в далекому Конго точиться війна. Квалі здобуває свободу для своєї батьківщини…
Я часто думаю про Квалі.
Тоді, того жахливого дня я уклав з ним союз братерства над тілом застріленого Персі Вуффа. Містер Бейз ніколи не одержить свого ящера, — вирішили ми. Остання робота палеонтолога Збишека Турського в 'світі тиранозаврів повинна залишитись незакінченою.
Я написав коротеньку записку Джонсону. Можливо, він і не зрозумів її… Потім ми закопали тіло Н'Кора. До трупа Вуффа ми й не доторкнулись.
Потім я вклав кілька патронів динаміту між колодами, що закривали вихід з розколини, і підпалив шнур. Ми сховались за скелями. Гримнув вибух. Вихід з розколини був відкритий. Ми чекали. Минуло кілька хвилин, і ящір, немов величезна жаба, пострибав до річки, важко гепнувся у виду і, лякаючи крокодилів, поплив у бік озера…
Коли ми вирушили в дорогу, настала ніч. Здалеку долинув чийсь регіт.