Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 97)

Макар. Ти вже дозрів. Тебе треба раз добре потрусити — і впадеш.

Павло. А ви вже так перезріли, дмухнути на вас — і розсиплетесь.

Макар. Спробуй. Тільки коли почнеш дмухати, то намасти губи салом, щоб не порепались. І щіГ одне скажу по-шахтарськи, в очі: берись за розум, ще не пізно, бо виженуть тебе не тільки з шахти, а й з партії. І не врятують тебе ці ордени, ніякі минулі заслуги.

Входить Ольга.

Ольга. Павле!

Павло мовчить.

Тату!

Макар мовчить.

Що сталось? (Поклала руку на плече Павла.) Що з тобою?

Павло одвів її руку, пішов.

Павле!

Павло не обернувся.

Що сталось, тату?

Макар. Іди, Ольго, за ним. Тепер ти йому потрібна Іди, дочко.

Ольга. Бувайте здорові, тату. (Пішла.)

Макар. Будь здорова, дочко...

Ольга вийшла. Макар пішов у хату. З саду виходить Галя, за нею

Г а в р и л о.

Гаврило. Галю, Галю!..

Галя. Не хочу з тобою говорити.

Гаврило. Чому? Що ж я таке сказав?

Галя. Не маєш права насміхатись з нас. Чого задаєшся?..

Гаврило. Та хіба я насміхаюсь з тебе. Я про шахту вашу...

Галя. Наша шахта — це ми всі...

Входять Марта і Трохим.

Гаврило. Скажи їй, Марто...

Марта (перебиває). Скажу, скажу. Ходім, Галю, в хату. Трохим. Дівчата, що ви?.. Ну, Гаврило не так сказав... М а р т а. Не вперше чуємо від нього. Та й ти носа дереш. Подумаєш, передові. Ми теж будемо передові.

Г а в р и л о. Ходім, Трошо.

Трохим. Чекай, Гавриле, треба розібратись...

Галя. Нема чого розбирати. Нам остогидло слухати, як ви вихваляєтесь своїми заробітками.

Гаврило. Переходьте на нашу шахту — і ви будете добре заробляти.

Галя. Н&с комсомол прислав сюди піднімати Донбас, а не шукати, де більше платять.

Трохим. Не гарячись, Галю...

Гаврило. Ми видобуток даєм за себе і за вас. Ви ж у хвості плентаєтесь і усю картину Донбасу псуєте.

Галя. Так допоможіть нам. Перейдіть на нашу шахту. Без вас на «Глибокій» нічого не трапиться, вона йде попереду всіх.

Марта. Вірно. Переходьте, тоді і картина буде інша. Гаврило. А чого нам переходити? Нашу шахту увесь Союз знає, а у вас що на сьогоднішній день? Діра, а не шахта.

Галя. Діра... Тоді йдіть до своїх дівчат. (Пішла в хату.) Марта. Ех ви, задаваки... (Теж пішла в хату.) Гаврило. От і все.

Трохим. Що ж тепер буде?

Гаврило. Ая знаю?

Трохим. А нащо ти почав насміхатись...

Гаврило. Не в цьому діло.

Трохим. Ав чому ж?

Гаврило. Заздрять нам.

Трохим. Як сказала... «Задаваки»...

Гаврило. Ну й задаюсь, бо маю чим. За цей місяць у неї вісімсот, а в мене п’ять тисяч.

Т р о х и м. А що коли б ми перейшли до них і показали клас роботи?.. Га?..

Г а в р и л о. Ти здурів. Про нас в газетах пишуть... Бути першим на самій першій шахті і проміняти на що? Ходім в гості до наших дівчат.

Трохим. До кого ж?

Гаврило. До Марусі.

Трохим. Сказав... Краще до Катерини.

Г а в р и л о. Теж видумав. Сидить, як квочка. До Палаж-ки ходім.

Трохим. До Палажки? Та вона ж така брехлива... Гаврило. Так до кого ж?

Входять Галя і Марта. З хати чути голос Оксани: «Куди ви, дівчата?» Г а л я. У кіно ідем.

Подивились на хлопців, повернулись, швидко пішли на вулицю.

Г а в р и л о. Може, до Наді підем?

Т р о х и м. У неї Микола, мабуть, сидить, нащо їм перебивати. Кажуть — сьогодні хороша нова картина. Гаврило. Нова. «Чапаев». Сто разів бачив. Трохим. Так, може, підемо до дівчат у гуртожиток? Гаврило. А ну їх! Ходім, Трошо, дивитись «Чапаева» у сто перший раз.

Трохим. Оце вірно, Гавриле.

Гаврило розтягнув баян, ідуть наспівуючи. Входять Макар, Кіндрат,

Оксана.

Кіндрат. Що ж, ніби час спати. На добраніч. Макар. На добраніч.

Кіндрат пішов.

Оксана. Що Павло?

Макар. Злиться. Виходить, ще толк буде з нього. Входить Артем.

Оксана. Артеме, де це ти так довго пропадав? Артем. Справи затримали в місті.

Оксана. Іди, Артеме, вечеряти.