Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 88)

Сергій. Дивись, Печінко, пильно, і не тільки перед себе, а й навколо.

Печінка. Єсть, товаришу командир! Уже бачу: до нас хтось повзе.

Сергій. Це санітарка. Швидше давай. (Знову дивиться у бінокль.)

Печінка. Давай, сестрице, дайай... Саночки тягне. Ну от.

В окоп вповзає санітарка з саночками.

Санітарка. Фу, жарко!..

Сергій. Марусю, ти чого сюди приповзла? А хто на батареї?

Маруся. Там Катя, а я тут буду. Раптом що трапиться...

Сергій (взяв трубку). Петренка... Петренко, тримай під рукою шрапнельні: автоматники на танках.

Ледве чути гул моторів.

Маруся. А багато їх...

Печінка. Не бійся, сестрице, поб’ємо.

Маруся. Сама знаю. Товариш гвардії лейтенант Горлов завжди перемагає. У нього такі наводчики... Ти Васю Сокола знаєш?

Печінка. Який він?

Маруся. Такий... Очі сині-сині. Брови чорні такі, як крила. Ох... На всю гвардію такого нема... Катька, мабуть, до нього зараз підсипається. Але він на неї ніякої уваги. Руда вона і в веснянках. Ми з нею разом служили. Я кур’єр-шою, а вона прибиральницею. Разом і на фронт приїхали. Ти бачив її?

Печінка. Тихше. Вже підходять.

Маруся. Та ну їх, ще далеко. Вася сказав мені сьогодні: «Марусю, хоч сто танків давай, все можу». Я його поцілувала, а він: «Тепер і тисяча не страшна». О, який хоробрий! Жах, який хоробрий! Ти Катю не бачив? Ну, і нічого не втратив. Вася мені вчора про неї так сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...»

Шум моторів зовсім близько.

Сергій (в телефон). Батареї прямою наводкою по танках біглий вогонь.

Маруся. Ух, гади, пруть. Васю, давай.

Чути залп, потім часті постріли.

Дивись, горить. Один, другий, третій. Це Вася Сокіл! Це він! (Повернулась, посилає рукою поцілунок.)

З обох боків б’ють кулемети.

Сергій (в телефон). Дужче вогонь! Дужче!.. Не гавити, дияволи! Чекаленко, третій шрапнеллю!

Чути близько грюкіт танка.

Печінка. На нас танки, товаришу командир.

Сергій. На місце! (В телефон.) Шрапнеллю третій. Живіше..

Печінка. Став. Горить. Другий став...

Сергій. Молодець, Остапенко!

Чути голос: «Санітара, санітара...»

Маруся. Є, ріднесенький. (Поповзла з санчатами.)

Другий голос: «Санітара... санітара...»

Печінка. Дев’ять підбили.

Сергій. Одинадцять.

Свист міни.

Маруся, лягай.

Близько вибух.

Печінка. Ой, убили її.

Сергій (дивиться). Ні, повзе.

Чути голос: «Санітара... санітара...»

Печінка. Ліворуч десять танків.

Сергій (в трубку). Праворуч від дороги десять, обходять. Чекаленко, по них вогонь. Живіше.

Стрілянина збільшилась.

Печінка. Відкочуються, відступають, біжать. Сергій. Зараз повернуться. (В телефон.) Чекаленко, як там? Що? Приготуватись, зараз рушать в обхід. Повернути зараз же. Я у захисті надійному. Сюди не стріляти. Стежте тільки за кулеметним взводом. Живіше бити... так.

Вповзає Маруся.

Маруся. Товаришу командир, молодший сержант Шаяметов та старший сержант Остапенко вбиті... Ось їх документи.

Сергій узяв книжечки, розгортає, з однієї випав клаптик паперу.

Печінка (підняв, читає). «Прошу не одказати і прийняти мене у Комуністичну партію. Коли уб’ють, то обов’язково вважайте — загинув комуністом. Смерть фашистам! Гвардії сержант Остапенко». (Пауза.) Друг... друг, що ж це ти? (Витирає сльозу.) Так зразу неживий...

Сергій. Не плач, браток. За такими не плачуть...

Шум моторів наближається.

Печінка (дивиться в той бік). Я ж вам! Давай, давай ближче! (Взяв гранату.)

Сергій (в телефон). Ліворуч від дороги — двадцять п’ять, праворуч — тридцять один. По дорозі десять. Бити тільки зліва і справа, команди не чекати. Апостоли, є можливість робити чудеса. За Батьківщину, орли! Передати всім. (Поклав трубку.) Печінка, взяти гранати, повзти он туди, до Гомелаурі. Живо.

Печінка. Єсть, товаришу командир! (Взяв гранати, поповз.)

Сергій (виймає гранати). Сиди тут, Марусю. (До

2-го бійця.) Гранати є?

2-й боєць (показує). Так точно!

Сергій. Я до Башликова. Тримайтесь, хлопці! (Поповз.)

Маруся. Ух, чорти... Дадуть фашистам! Чув, командир сказав? За Батьківщину, орли! Це він більше про Васю Сокола думав.

2-й боєць. Про якого Васю?

М а р у с я. А, ти ж з поповнення, новий, не знаєш. Я тобі розкажу. У Васі очі сині-сині... От такі. Брови, як птиці. Перший наводчик на всю гвардію. Орел» Типовий орел. Зразу всім видно.

Шум моторів дужчає. Іде стрілянина.

2-й боєць. Дивись, там, де командир...

Маруся. Оточують... (Крикнула.) Башликов, Башликов! Ага! Один став. А он ще на них. Біжи з гранатами на допомогу! Командира оточують. Біжи!

2-й боєць. Ой, не можу, ми пропали.

Маруся. Наволоч, дай гранати. (Вирвала гранати.) Скажи Васі в телефон...