Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 90)

Горлов. Досить. Все. Іди і виконуй наказ.

Благонравов. Я... я... я не можу.

Горлов. Ти не заїкайся, а то будеш усе життя заїкаться. Ти мою вдачу знаєш. Я в психологіях не розуміюсь.

Благонравов вий шов, входить ад’ютант.

Ад’ютант. Генерал-майор Огнєв та генерал-майор Колос прибули за вашим наказом.

Горлов. Нехай там сидять і чекають.

Ад’ютант. Єсть! (Вийшов.)

Горлов (взяв трубку). Хрипуна. Хрипун? Ось що. Крий зараз до мене, поснідаємо разом... Коньяк? Захопи. (Поклав трубку.)

Входить Мирон Горлов.

Мирон. Здоров, Іване. Ти що ж, усю ніч пробув на вузлі зв’язку?

Горлов. Так. їдеш?

М и р о н. Літак готовий. Зараз на аеродром відчалюю. Більше погоди чекати не можу. Що буде, те й буде.

Горлов. Сьогодні ніби трохи краще.

М и р о н. Як-небудь дістанусь. Не думав я, що такий від’їзд печальний буде.

Горлов. Да. Сергія я любив.

Велика пауза.

Мирон. Який він був увесь сонячний. Я просто не можу уявити. Зрозуміти важко...

Горлов. Що ж робити. Війна є війна.

Ми рон. Я розумію, Іване, як тяжко тобі... Не знаю, чи скоро ми зустрінемось, а може... Тому я вирішив на прощання... Прошу, прости мені. Хочу тобі сказати декілька гірких, але правдивих слів. Я мушу це зробити.

Горлов. Давай, давай.

Ми рон. Знаєш, брате, не треба обдурювати себе й дер жаву. Ти не вмієш і не можеш командувати фронтом. Це не на твої плечі, не той час. В громадянській війні ти воював майже без артилерії, і у ворога її небагато було, воював без авіації, без танків, без серйозної техніки, яка тепер є і яку треба знати, як свої п’ять пальців... А ти її мало знаєш або навіть зовсім не знаєш. Піди сам. Зрозумій, адже ми будуємо машини для фронту день і ніч. Кращі машини в світі. І для чого? Щоб через твою невмілість, через твою відсталість гинула їх добра половина. Що я скажу робітникам, коли повернусь на завод? Інженерам? Адже вони з першого дня війни не виходять з цехів. Герої. Як бійці на передовій лінії фронту. Я не можу заховати від них, що їх дорогоцінна праця, наша багата техніка використовується тобою на фронті невміло, без знання діла. Зрозумій, Іване, поки не пізно. Інакше тебе знімуть.

Горлов (перебиває). Почекай. (Натискує кнопку.)

Ввійшов ад’ютант.

Ад’ютант. Слухаю, товаришу командуючий.

Горлов. Цей громадянин зараз їде на аеродром. Проведи його до машини.

Ад’ютант. Слухаю, товаришу командуючий. Прошу вас.

Велика пауза.

Ми ро н. Не турбуйся за мене. Свою дорогу я знаю добре. Ви залишіться з командуючим. Я гадаю, що його самого скоро доведеться проводити. (Вийшов.)

Ад’ютант. Дозвольте, товаришу командуючий.

Горлов. Ну...

Ад’ютант. Генерал-майор Огнєв просить — або зараз його прийміть, або визначте точно час: йому треба йти на перев’язку.

Горлов. А що йому перев’язувати, знову башку?

Ад’ютант; Нікак нєт, праву руку.

Горлов. Ну, давай їх.

Ад’ютант. Єсть! (Вийшов.)

Входять в парадних костюмах Огнєв та Колос.

Огнєв. Прибули за вашим наказом.

Горлов. Бачу. Обидва каліки?

Пауза.

Колос. Поранено тільки генерал-майора Огнєва, я здоровий.

Горлов. Що ж це ви сьогодні так вирядились? (До Колоса.) Ти, мабуть, усю ніч вуса крутив. Думаєте, поздоровляти будемо, банкет вам влаштуємо? Ні, голубчики, помилились.

Огнєв. Ми знали, що ви це скажете, товаришу командуючий.

Горлов. Ну?

Колос. Так точно.

Горлов. Що ж, сідайте, голубчики, поговоримо по щирості.

Огнєв та Колос сіли.

З кого ж починати? З тебе, Огнєв, доведеться, тобі дано було більше, тобі і відповідати більше. Ну? (Пауза.) Чого ж мовчиш?

Огнєв. Чекаю на запитання.

Горлов. А чого ж чекати? Розкажи, чому оперативний план не провів у життя?

Огнєв. Ми діяли за своїм планом, мали на те дозвіл Москви. Вам це відомо. Станцію Колокол взято, вся група німців розгромлена. Наш оперативний план виявився вірним.

Горлов. Хто ж я тут у такому разі: командуючий фронтом чи ні?

Огнєв мовчить.

Слухай, Огнєв, ти що замислив, що ти від мене хочеш?

Огнєв. Одного — щоб ви більше не командували фронтом.

Горлов. Ага... І ти цього бажаєш, мій старий друже? Колос. Так точно.

Горлов. Тепер я вас, молодчики, розумію.

Входить Г а й д а р.

Вчасно приїхав, здоров.

Гайдар. Доброго здоров’я. (Потиснув усім руки.) Затримали мене в Москві. Дуже радий (до Огнева і Колоса), що вас застав, вітаю з чудесною перемогою.

Горлов. Чекай з вітанням.

Г а й д а р. Чому?

Горлов. Ти знаєш, ідо він тільки що сказав?

Гайдар. Ну?

Горлов (до Огнева). Повтори. Нехай член військової ради почує. (Пауза.) Чого хвоста підібгав?

Огнєв. Товаришу член військової ради, я заявляю, що в нас нема командуючого фронтом.