Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 74)

Тарас. Лини, як звесно, люблять болото. Голову в болото всуне і лежить.

Остап. На дубку їдеш і бачиш — бульки з води буль, буль, буль, тоді Тарас уперьод, рука в нього довга, в воду тихо, тихо, але дубок, бува, перекидається, тоді я Тараса за штани смик,— завжди рятую.

Тарас. Соприглашаємо вас, товаришу Будьонний, линів у нас ого-го-го, от такі...

Будьонний. Неодмінно поїдемо, спробуємо руками...

Остап. І ще скажу вам...

Часник. Ану, діди, досить.

Остап. Добре. А Часник у нас як голова ого-го-го — голова на весь район.

Т а р а с. А Галушка в нас навіть не ого... попереджаємо, товаришу Будьонний.

Будьонний. Ну? (Сміється.)

Часник. Ану, діди...

Остап. Відпливаємо, відпливаємо.

Відходять, закурюють.

Будьонний. А де ж твої козаки, товаришу Часник?

Часник. Зараз будуть. Товаришу Пуп, де хлопці?

Пуп. Як тільки ви вийшли із стайні, хлопці з другого боку ввірвались у стайню, сідлають коней.

Часник. Виклич їх сюди.

Пуп. Буде спольнено. (Підбіг до оркестру, схопив трубу, заграв на ній.)

Часник витяг годинник, дивиться, товариш Будьонний теж дивиться на годинник. Через хвилину чути далеко цокіт копит,, він наближається. Зовсім близько коні спинились.

Будьонний. Молодці! (Сховав годинник.)

Часник. Веди їх сюди...

Пуп. Буде спольнено. (Побіг.)

Палажка. Товаришу Будьонний, вітаю вас від колгоспу «Смерть капіталізму» і доповідаю, що весь колгосп наш запрошений до Москви на виставку за нашу роботу. Прийміть ці квіти від усіх жінок, що з любов’ю вам передають їх і просять оглянути наші ферми...

Будьонний. Дякую. (Бере квіти.) Вітаю вас.

Параска. Товаришу Будьонний, вітаю вас від колгоспу «Тихе життя».

Г алушка. Звиніть, вона не в курсі дєла, вітаємо вас від колгоспу «За новий комунізм».

Будьонний. І ви на виставку їдете?

Параска. Збираємось, аякже, але на той рік. (Подає квіти.)

Будьонний. Дякую, а чому не в цьому?

Параска. Кажи, Галушко...

Г алушка. Кажи сама. (Хоче відійти.)

Тарас. Галушко, Галушко... ти в курсі дєла... як голова, кажи, не викручуйся перед товаришем Будьонним...

Г алушка. Так що не вийшло в цьому році...

Тарас. Ти скажи в точності, хто винен?

Галушка. Я винен, але й усі...

Остап. Як мій приятель Тарас теж винен?

Г о л о с и. Неправильно, неправильно.

Галушка. Тихше, громадяни, про це розмова буде завтра на зборах, так іцо прошу вас бути в курсі дєла...

Входить П у п, за ним в новенькій військовій формі дванадцять кавалеристів, серед них кілька дівчат. Усі при шаблях.

Пуп. Стій! Ліворуч! Струнко! На Маршала Радянського Союзу — товариша Семена Михайловича Будьонного — рівняйсь! (Підійшов до товариша Будьонного, рапортує.) Товаришу Маршале Радянського Союзу, дванадцять майбутніх кавалеристів, з яких троє — жінки, прибули. Командир Пуп.

Будьонний. Здрастуйте, товариші!

Усі. Здрастуйте!

Будьонний. Вільно!

Пуп. Вільно!

Будьонний (підійшов, оглядає). Добрий мають вигляд, форма добра. Звідки ти, товаришу Часник, дістав форму?

Часник. Форму справлено за щот колгоспу. У нас цей рік вийшло так, що ми державі все сплатили, що належить, і залишилось нам, крім хліба, ще шкіри на двісті чотири пари чоловічих черевиків, на двісті сорок пар жіночих туфель і на сто шістдесят три пари дитячих черевиків. Кожухів пошиємо — сорок, а вовни — на двісті метрів сукна. Так що форму шиємо зі свого сукна.

Будьонний. Це добре. А в тебе, товаришу Галушка, як справи?

.Галушка. У мене ферм нема, але ось (дістав величезний лист паперу) ми план склали, так що будуть.

Будьонний. Відстав, Галушко...

Г алушка. Звиніть, так точно... А з весіллям у мене, Семене Михайловичу, вибачте, сьогодні не вийшло... Діти щойно повернулись, і ми не встигли...

Будьонний. Сина жениш чи дочку віддаєш?

Катерина. Ой... ой...

Г алушка. Аякже, дочку віддаю заміж за Часникового Гриця. Все спольняю в точності, як ви писали. Я сам потім подумав...

Будьонний. Я щось не розумію тебе, Галушко.

Катерина. Вибачте, Семене Михайловичу, товариш Галушка... він дуже хотів, щоб ви були на весіллі, та в нього не вийшло... Товариш Галушка... й товариш Часник... Ну, взагалі, весілля, й нічого не вийшло. (Вбік.) Ой, засипалась!..

Входять Олексій, за ним Гриць і Галя.

Грицю, Галю, йдіть сюди... швидше...

Гриць та Галя підходять.

Галушка. Дякуй, Галю, Семенові Михайловичу. Це він усе зробив і мене напутив. Подякуй.

Катерина. От тепер зовсім засипалась.

Галя (кланяється до землі). Просимо вас, дорогий Семене Михайловичу, до нас на весілля.

Гриць. Дякуємо вам за ваші турботи... коли б не ви, то й ми б не ми, а тепер і ми, і ви...

Будьонний. І ми, і ви, і ми не ви, зрозумів, зрозумів... Катерина. Товаришу Будьонний! У них весілля. Будьонний. Видно, що не похорон. (До Галі.) А ти ж чия будеш?

Галя. Галущина.

Будьонний. Ага...

Гриць. А я — Часник...