Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 72)

Знайомтесь, товариші, це наш новий керівник.

Усі. Сідайте... сідайте... Раді бачити...

Молодий чоловік. Товариші, ви помиляєтесь..; Джміль. Та ні, видно ж по вас, що зовсім молоді. Хустка. Мабуть, недавно вас на таку роботу висунули?

Молодий ч о л о в і к. На цій машині я недавно. Макогон. Скажу вам, наш район великий і важкуватий,— дійсно, машина.

Молодий чоловік. Вірно, дороги тут дуже погані, і місток коло вашого села на ладан дише... Ледве проїхали... І як ви тут їздите?

Печериця. Повірите, коли б голова колгоспу «Смерть капіталізму» не був такий вредний, давно місток новий збудували б.

Макогон. Щоб ми будували, а він їздив?.. Ніколи!..

Входять з чемоданом Довгоносик, за ним на велосипеді міліціонер

Редька.

Г алушка. Довгоносик!..

Довгоносик. От добре, що зустрілись...

Редька. Товаришу Галушка, одійдіть від громадянина Довгоносика, бо він є заарештований.

Г алушка. Ага. (Пауза.) В курсі дєла...

Довгоносик. Товаришу Галушка, запрягайте коні і їдьте в район. Доведіть їм, що я чесний колгоспник,— це ж непорозуміння на весь район.

Г алушка. Товаришу секретар парткому...

Молодий чоловік. Ви помиляєтесь — секретар пішов он туди.

Галушка. Як? То ж пішов Часник з отвєтственним шофером. А хто ж ви такий?

Молодий чоловік. Я шофер райпарткому, привіз нового секретаря, товариша Часника.

Редька. Да, товариш Галушка, це треба понімать... Ваш сусід Часник тепер наш партєйний керівник на весь район, обрали одноголосно.

Галушка. Який же дурень його висунув? Ні, ні... все одно його не затвердять там... вгорі, в області, в Києві, в Москві, там почитають мого листа... не затвердять, не затвердять...

Печериця. І хто ж його висунув?

Редька. Висунув секретар обкому і таку річ сказав, що всі встали і Часнику плескали хвилин п’ять.

Г алушка. Секретар обкому був у районі?

Редька. Був.

Довгоносик. Папашо, вживайте заходи швидше...

Г алушка. Який я тобі папа-ша, хто ти такий, що мене так називаєш?!

Довгоносик. Папашо, не викручуйтесь, коли мені буде погано, то й вам теж.

Г алушка. Що?! Ах ти ж! (Іде до нього.)

Редька свистить, став навпроти.

(До міліціонера.) Веди його і скажи прокурору, що він єсть спекулянт і що Галушка, що... Галушка... та чого ти стоїш, хіба не помічаєш, що я у повному розстройстві?..

Довгоносик. Ага, в розстройстві, а ми ні, я спокійний... Я чоловік чесний, а хто винен, той завжди в розстройстві, бачили, товаришу Редька, будьте моїм свідком...

Редька. Давай, давай!..

Довгоносик. Даю... даю... Що ж, зорі — і ті зриваються... (Іде, наспівує: «И в дальний путь на долгие года». За ним Редька.)

Входять Часник і Степан. Часник поправляє вінки на трибуні, Степан підходить до гурту.

Г а л у ш к а. Ти що ж, товаришу отвєтственний шофер, листа мого не передав секретарю обкому?

Степан. Передав.

Галушка. Брешеш! Коли б передав, Часника не обрали б.

Степан (дістає з портфеля заяву). Це ваша заява, адресована секретарю обкому?

Г алушка. Моя.

Степан. Вона в мене. А Часника рекомендував я. І читав на пленумі вашого листа про нього, і, як бачите, мене підтримали.

Г алушка. Звиняйте. Я ж не знав. Конєшно, підтримали, коли ви рекомендували, я б сам підтримав, хоч з Часником я сварився... Аякже. Спитайте у людей.

Печериця. Підтримали б...

Джміль. Аякже.

Хустка. Еге...

Макогон. З ентузіазмом.

Степан. Візьміть вашу заяву, товаришу Галушка, і ніколи не перекладайте з хворої голови на здорову.

Г алушка. Як?

Степан. То ж в|и такі хотіли рекорди поставити, а у Часника рекорди чесні... Як бачите, на пленумі народ в курсі дєла...

Галушка. В курсі дєла...

С т е п а н. А може, ще є на Часника яка-небудь заява, га?

Г алушка. Що? На Часника заява? Та що ж я, останній дурень і не в курсі дєла?.. Я перший приятель Часника, но, конєшно, ошибку дав... дав... признаю...

Підійшов Часник.

Товаришу Часнику, нашому партєйному керівникові,— ура!

Усі члени правління. Ура!..

Г алушка. Вітаю тебе, Саливоне. Така радість, така радість для нас. Нарешті ми дочекались действительно

керівника, який знає господарство, як свої п’ять пальців... Вітаю, Саливоне... (Простяг руку.)

Часник. Дякую. (Потискує руку, до нього підходять члени правління, вітають.) Дякую і прошу вас завтра скликати загальні збори колгоспу.

Г алушка. Нащо, товаришу Часник?

Часник. Треба тобі, товаришу Галушка, зробити звіт про роботу.

Г алушка. А... це можна.

Часник. Ну, й перевибори.

Г алушка. Кого?

Часник. Думаю, доведеться тобі, товаришу Галушка, здавати діла.

Печер и ц я. А то ж чого?

Джміль. Ми своїм головою задоволені.