Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 71)

Г алушка. Саливоне... Саливоне... Не розстроюй мене, чуєш?

Часник. На, бери, плети, плети... відгороджуйся... Г алушка. Саливоне... Саливоне... не розстроюй мене... (Висмикує хмиз із тину, розкидає, кричить.) Не розстроюй мене!.. Не розстроюй!.. (Розкидає хмиз із тину, розхитує тин.)

Часник. Так, так! Давай, давай! (Натиснув плечем на тин, і тин упав.)

Галушка зліз з драбини, кинув драбину на тин, підійшов до Часника.

(Часник витягнув цигарку, дав Галушці.) Ну...

Галушка. В курсі дєла...

Завіса.

ДІЯ ТРЕТЯ

Коло старого поламаного ганку обдряпаної хати, на якій поганенька вивіска «Колгосп «Тихе життя», сидять Галушка і члени правління його колгоспу — Печериця, Джміль, Хустка, Макогон. Навпроти новий будинок, на якому напис: «Колбуд колфспу «Смерть капіталізму». Біля колбуду низенька трибуна, прибрана вінками пшениці і квітів. Далі площа,

в кінці якої в садах селянські хати, а за хатами блищить річка.

Г алушка (тримає в руках газету). Ще раз перечитати, чи ясно, що тепер податок на м’ясо, шерсть, на все будуть брати не від кількості худоби, а від кількості гектарів колгоспної землі?.. Прошу вас, громадяни члени правління, висловлюйтесь.

М а к о г о н. Та що тут висловлюватись! Давайте рішати швидше, бо секретар парткому ось-ось прийде, а лінії у нас нема.

Галушка. І як вони з Кремля усе бачать!.. Розводь скільки хоч колгоспної худоби, податок залишається той же,..

Ну, прямо в курсі дєла, ніби в нашому колгоспі були,

П е ч е р и ц я. А де ж ми дістанемо корівок на ферму?..

Джміль. А овець, свиней?..

Хустка. А коней?..

Макогон. А птицю?..

Печериця. Та чого ти мовчиш, Галушко, голова ти чи ні?

Галушка. Не розстроюй мене. Де дістати? Купити треба по державній ціні.

Печериця. А хто ж продасть?

Хустка. Ніхто не продасть.

Галушка. Слухайте, громадяни члени правління, кажу я вам, не розстроюйте мене.

Печериця. Та чим же ми тебе розстроюємо?

Галушка. Як чим? Де дістати, що робити, ніхто не продасть... Продасте, голубчики, продасте... Полатається по уставу одну корову мати, а в вас по скільки?

Печериця. Та й в тебе ж три.

Галушка. І я продам, тому що бачу за цим законом таке, що вам і не снилось.

Джміль. А що ти бачиш, Галушко?

Г а л у ш к а*. А те, що під вивіскою «Тихе життя» уже не проживеш.

Джміль. Тоді треба міняти вивіску.

Печериця. А що ж написати?

Д ж м і л ь. У Часника добра вивіска: «Смерть капіталізму».

Печериця. А ми зробимо «Смерть імперіалізму», і наша буде зверху.

Галушка. Ні, громадяни, вивіску треба таку: «За повний комунізм». В розвітії закону Часника треба неодмінно перегнати. Раз наша лінія не той... не туди виходить — так давай — уперьод... Тільки уперьод!.. В курсі дєла?

Печериця. Еге.

Макогон. Уперьод воно можна, тільки не дуже... Не поспішай, Галушко. А може, буде якесь роз’яснення до закону... Не поспішай...

Чути шум машини, гудок.

Г алушка. Новий секретар іде... Так що, громадяни члени правління, щоб були мені в курсі дєла.

Чути шум ближче. Спинилась машина. Ввійшли Степан, Часник і молодий чоловік в окулярах.

Степан. Ми зараз повернемось, а ви почекайте нас тут.

Молодий чоловік. Добре.

Степан і Часник пішли до колбуду.

Г алушка. Зовсім молодий секретар, такого ще не було. Макогон. А то хто з Часником пішов?

Галушка. То шофер один ответственний. Печериця. І, видно, дуже вчений секретар. Змолоду окуляри надів.

Г алушка. Тилігентний чоловік, видно, оратель, це добре... дуже добре...

Хустка. Що ж він не підходить?

Г а л у ш к а. Бо він чоловік тилігентний, не лізе нахрапом, а чекає, щоб запросили. Сидіть тут, а я попробую його, ніби я нічого не знаю. (Встає, підходить.) День добрий! Молодий чоловік. День добрий.

Г алушка. Ох, як пече сонце сьогодні!

Молодий чоловік. Пече.

Г алушка. Мабуть, на дощ...

Молодий чоловік. Мабуть.

Г алушка. Коли б швидше, так дощ потрібен.

Молодий чоловік мовчить.

Печериця (здаля). Мовчить.

Джміль. Приглядається...

Хустка. Хитрий.

Макогон. Не хитрий, а тилігентний.

Галушка. Як їхалось?

Молодий чоловік. Добре.

Г алушка. Курява велика.

Молодий чоловік. Дуже велика...

Г алушка. Ходім у холодок, я вас з членами правління познайомлю. Я голова колгоспу «Тихе життя» Кіндрат Галушка. (Подає руку.)

Молодий чоловік подав руку.

(Взяв його під руку.) Ходім, ходім.

Ідуть.