Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 65)

Г алушка. Гарно. (Тихо.) Забери руку, а то Часник...

Параска. Що Часник! Я на своїй території нікого знати не хочу. н_У> чого ти мовчиш?.. Та говори, Галушко, вони тут для нас безбілетні...

Палажка. Ми безбілетні... Ану, Часник, скажи їм, хто ми єсть.

Параска. Ти чого ж мовчиш, Галушко, чув?..

Палажка. Та не мовчи, Часник!..

Часник. Ходім звідси...

Палажка. Ні, не піду, я їй покажу, хай тільки ще рота відкриє.

Параска. Галушко, Галушко,— на нашій території, і ти мовчиш!

Г алушка. Відстань...

Виходять двоє рибалок — дід Остап і дід Тарас.

Остап. Ой, та це ж мій голова Часник з жінкою сидять.

Тарас. О, і мій голова — Галушка з жінкою...

Остап. На найкращому місці сіли, а я там принаду кинув.

Тарас. Пропало діло,— ходім.

Параска. Та не мовчи, Галушко! (Кидає у воду грудки.)

Остап. Всю рибу розжене, чортова баба.

Тарас. Ходім на інше місце.

Остап. Ні, сідай, кидай вудки і стеж за мною.

Сіли, закинули вудки.

А мій голова Часник ого-го... голова... Та що твій Галушка,— він порчений, да, порчений...

Т а р а с. Що, порчений?.. Виходить, мій голова Галушка не ого-го?..

Остап. Ні... Часник — це голова ого-го-го, на весь район ого-го-го...

Тарас. Виходить, мій Галушка — останній чоловік у районі?

Остап. Раз ти, старий чорт, в латаних штанях завжди ходиш — виходить, твій голова Галушка — свиня, пойняв?.. Ой, клює... клює... раз! Зірвалась... От така... (Показує.)

Тарас. Ну, а як свиня мій голова — ого-го-го?

Остап. Як свиня Галушка на весь район ого-го-го...

Часник і Палажка встали і пішли.

Параска. Тьху, чорти б вас узяли. Це Часник їх агітує проти нас, це він, він. Та чого ти мовчиш, Галушко?

Г алушка. Мовчи ти, не розстроюй мене. Ну і вредний Часник, я ж тобі, почекай!

П а р а с к а.,Нагримай на дідів, ну, чого ти мовчиш...

Галушка. Не зачіпай їх, Парасю, бо потім не відчепишся.

Параска. І коли їх домовина візьме, щоб вам ні дна ні покришки!

Пішли.

Остап. Відступлєніє по всьому фронту. Ходім, я там принаду кинув... Риби там ого-го-го.

Тарас. Не ого-го-го, а ого-го-го-го...

Ідуть, сіли, кинули вудки, відганяють комарів.

Остап. Клює?

Тарас. Не клює... (Пауза.) Клює?

Остап. Не клює...

Тарас. Не клює...

Остап. Риби тут не ого-го-го.

Тарас. І навіть не ого... Діло табак.

Остап. Діло табак... Ходім, Тарасе, до старого млина, там глибоко, на дні корчі, і риби там багато...

Тарас. А може, тут на мілкому спробуємо, карасі й лини вночі йдуть на мілке...

Остап. Дурний, на мілкому тільки щука чигає на здобич...

Тарас. Та мені трохи боязко, там у корчах стільки чортів. Недавно кум мій ловив там рибу, так щось як почало хрюкати та як схопило його хватку,— він ледве втік і хватку кинув, А вранці шукав і не знайшов її.

Остап. Не бійся, я все вчитав. Ось, бачиш, книжечка. Омелян Ярославський⁸ написав. Це, брат, первий чоловік в Союзі, що бореться з чортами, відьмами, з нечистою силою, і його вони духу не можуть зносити, так я її беру завжди в небезпечне місце. Віддеру півсторінки, скручу махорки, і від такої цигарки з його книжки всі чорти тікають вже в другий район. На, закручуй.

Тарас. Та тут уже й мало листків залишилось... (Закручує.)

Остап. Нічого, вистачить. Це, брат, перве средство. (Пускає дим.) Провірене. Ходім сядемо в човник і почнем чортів лякати...

Пішли. За кулісами чути голос Катерини й удари.

Вискочив Олексій, його гонить Катерина. Вони б’ються палицями,

як шпагами.

Катерина. Давай, давай, дужче бий!..

Олексій. Ой, ти знову по руці вдарила!.. Ой, ще раз врізала! Ой, Катерино... ой! (Відбивається.)

Катерина. Давай... давай, Меркуціо⁹!.. Раз!.. Падай... падай...

Олексій упав.

Текст, зразу текст.

Олексій. «Поранено мене, чума на ваші доми, мені кінець...» Ой, ти так стукнула мене по руці... ^/

Катерина. Не так упав, не так сказав... Давай спочатку... Ну! (Піднімає палицю.)

Олексій. Катерино, ти мені всю руку побила. Дивись, кров на пальці...

Катерина. Мовчи... що кров на пальці, коли тут смерть, Меркуціо, і коли ти по правді не будеш битись і вмирати — я відіб’ю тобі всі пальці і навчу... Мішок з половою... вставай!..

Олексій. Товаришу режисер, дай відпочити хвилину.

Катерина. Вставай.

Олексій. Катерино, я бачив Гриця, та він...

Катерина. Що, плакав?..