Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 62)

З вікна другої хати виглянули Часник і Палажка.

Степан. Ні... ні, безплатно.

Входить Час н и к, несе патефон, ставить на стіл, за ним його жінка

з пластинками.

Часник. Дай-но «На городі верба рясна»⁴, ми нею їхню музику зразу поб’ємо.

Палажка. На.

Часник ставить пластинку.

Галушка (слухає). Бачите, який уредний. Филимоне, став марш на духовому оркестрі — і йому кінець...

Довгоносик. Єсть. (Ставить пластинку.)

Часник (слухає). Значить, наступлєніє. Давай, жінко, червоноармійський хор Александрова ⁵ — він не тільки їх марш, а й гармату переб’є...

Палажка ставить пластинку.

Галушка (слухає). Побив, гаспид, побив. Ходім до хати.

Всі йдуть.

Часник (спиняє патефон). Неприятель відступив повністю. (Бере патефон і несе до хати.)

Входить дівчина.

Дівчина. Тітко Палажко, тітко Палажко! Та тітко Палажко! Опоросилася наша льоха Примадонна.

Пал а ж к а. Скільки поросят?

Дівчина. Двадцять одно, та всі такі здорові.

Палажка. Поздоровляю тебе. Знову рекорд.

Дівчина. Спасибі. Тітко Палажко, але як же Примадонна зможе їх годувати, та в неї не вистачить ні молока, ні сосків для всіх?

Палажка. Це задача. Що ж, подзвоню я зараз в район зоотехніку — нехай скаже по науці, як бути. (Бере крізь вікно телефон, ставить на вікні, крутить.) Район? (Крутить.) Дайте зоотехніка. Добре. (Крутить.) Зоотехнік? День добрий. Говорить завідуюча свинофермою колгоспу «Смерть капіталізму» Палажка Часник. У нас опоросилась Примадонна. Що? Не чуєте?.. А ви притискайте дужче до вуха трубку... У нас опоросилася Примадонна, двадцять одно порося. А може вона вигодувати не більше як чотирнадцять. Як годувати сім?.. Що?.. Ага... Значить, наука цього діла не знає. А що ж робити? Що? Зарізати?.. Це нам не підходить... (Поклала трубку.)

Дівчина. Що ж він?

Палажка. Каже, що наука з такою кількістю опоросу ще не встрічалась, тому ніяких вказаній про це нема. Дівчина. Що ж робити, тітко Палажко?

Палажка. Яка я тобі тітка? Я зараз завідуюча свинофермою.

Дівчина. Неважна в зоотехніка наука...

Палажка. Поговори мені... неважна... понімаеш ти. Наука є наука. На науку завжди зважай, але й свій розум май... От що, піди до тесляра, скажи, щоб зробив у точності дерев’яну свиню, щоб з гладеньких дощок. В животі нехай поробить дірки, щоб шийка літрової пляшки пролізла. В пляшки наллємо молока, надінемо соски, повтикаємо з того боку, і поросята, маленькі, дурненькі, почнуть смоктати. Ще краще відгодуємо, по часах будемо годувати і в точності по науці... Біжи...

Дівчина. Спасибі, тіточко, тозаришко завідувачка... ( Побігла.)

Палажка. То-то ж, наука є наука...

Чути далеко духовий оркестр, кавалерійський марш.

Часник, одягайся, твої козаки їдуть.

Виходять Галушка й Степан.

Степан. Да, цікаво ви живете... Що це за музика?.. Галушка. Це Часника хлопці обучаються кавалерійському дєлу. В нього добра стайня в колгоспі, рисаки такі, що, може, і в області таких нема. Зараз буде приймати тут хлопців. Два рази на тиждень вчаться. Ходім у садок.

Степан. Чекайте, я хочу подивитись.

Вийшов Часник у новому піджаку, в кавалерійському картузі, крутить вуса.

Галушка. Отак завжди, стане, як півень, і крутить вуса.

По вулиці до воріт Часника біжать хлопці, дівчата, підходять колгоспні баби... Часник став на пеньок. Чути команду.'Входять музика н т и, за ними в строю 9 хлопців і 3 дівчини. Спереду командує з великим чубом маленький на зріст колгоспник П у п в старих з лампасами шароварах часів громадянської війни. Музиканти спинились.

Пуп. Стій! Праворуч! Струнко! (Взяв під козирок, іде до Часника.)

Часник теж узяв під козирок.

Дозволь доложить, товаришу командир.

Часник. Докладай, товаришу Пуп.

Пуп. Сьогодні заняття ескадрону колгоспу «Смерть капіталізму» проходили повністю три години. Перша година — ізученіе другої глави «Історії партії» ⁶. Читав уголос і пояснював комсомолець Трохим Дудка. Інші дві години проходили в рубці лози. Отличилися сьогодні Трохим Дудка— шість лозин зніс під корінь, а також Гандзя Кошо-ва — п’ять лозин. Найбільше відстав сьогодні Іван Перепелиця — зрубав одну лозу і трохи навредив кобилі Відьмі вухо.

Часник. Відьмі! Сучий син.

Перепелиця. Вона дуже мотала головою.

Пуп (швидко повернувся). Мовчать, струнко!

Часник. Здрастуйте, товариші, будущі воїни Червоної Армії!

Усі. Здрастуйте!

Часник. Вільно.

Пуп. Вільно!

Часник. Гандзю і Трохиме.

Пуп. Гандзя і Трохим, до мене три кроки вперед, кроком руш!

Підходять.

Часник. Вітаю вас з успіхом, але це ще не рекорд. Пам’ятайте. Наказую помістити фотографії Гандзі і Трохима на видному місці, також помістити рисунок, як рубає Перепелиця вухо кобилі Відьмі, і описать, щоб усі знали такого вояку.

Навкруги регочуть.

Виконання цього наказу покладаю на товариша Пупа.

Пуп. Слухаю, товаришу командир. Я вже його намалюю і опишу... Гандзя і Трохим... Праворуч. Кроком руш. Стій. Кругом...

Часник. Друге заняття я буду проводити сам. Врем’я вже по рубці давати рекорд. Мало підтягуєш їх, товаришу Пуп.

Пуп. Так точно, стараюсь по силі возможность

Часник (дуже голосно). І бачив я, як на коні деякі сидять, як галушки, виправки нема.

Галушка. От уредний, це він навмисне, гаспид...

Часник. Через два дні відкриємо побудований нашим колгоспом колбуд. Призначаю перед колбудом парад, а потім всенародні танці. Командувати парадом буде товариш Пуп.

Пуп. Слухаю!

Часник. Дивись мені, будуть гості з сусідних колгоспів...

Пуп. Прийняв во вніманіє і точное спольнєніє...

Часник. Приймати парад буду не я...

П у п. А хто ж?