Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 56)

Есер. У них всі такі.

Входить старий селянин з бородою, в руках мандат, підходить до

Наташі.

Н а т а ш а. Ви реєструватись? Ваш мандат.

Селянин. Прошу. (Подає.)

Наташа (повертає мандат). Ви не сюди, тут більшовики, а ви есер — он ваш столик.

Селянин. Есер я, дійствітельно есер.

Есер. Сюди, сюди, діду, прошу. Звідки?

Селянин. Селянин Орловської губернії, село Тихоє...

Есер пише.

Наташа. Так і ваші спізнюються?

Есер (до. селянина). Що ж ви, діду, так спізнились?

Селянин. Ходив по місту і людей розпитував, коли вже Зимовий палац Ленін візьме і міністрів у тюрму посадить... Може, тоді і землю дадуть.

Чути кулеметну пальбу

(Хреститься.) Мабуть, скоро... Господи, допоможи Леніну...

Есер. Ви що ж хочете — у фракцію лівих?

С е л я н и н. Ні, я нащот землі... (Бере мандат.) Ми землі хочемо (іде в зал), земельки... Так що звиніть, що спізнився.

Н*а т а ш а. Нічого, діду, у вас причина дуже поважна.

Дід пішов у зал.

Есер. Що ж ви сидите, ви б побігли за ним, поагітували, може, за вас голосувати буде.

Н а т а ш а. Не турбуйтесь. Дід уже проголосував за нас.

Меншовик. Побачимо, що буде з вами через кілька днів... Побачимо... побачимо, що вийде з вашої авантюри. (Витирає платком лисину.)

Моряк (ш₍о стоїть на варті). Мовчіть, мовчіть, бо зійду з поста і розкажу зараз, що буде... Плєш ти некоторая...

Есер (до меншовика). Молю вас, не вступайте в дискусію.

Вбігає Вася.

Н а т а ш а. Васю, Васю, що там?

Вася. Пакет товаришу Леніну. Де він?

Наташа. Там. (Пішла з тім.)

Входить мати Наташіз клуночком в руках.

Меншовик. Сюди, сюди, громадянко. Якої партії? Ваш мандат.

Марфа. Що?

Меншовик. Якої ви партії — есерів чи меншовиків?

Марфа. Я — меншовичка? Я чесна женщина. Сам ти меншовик!

Входить Наташа.

Наташа. Мамо, як ви сюди попали? Що ви тут робите?

Марфа. Тобі їсти принесла. На всіх дверях мене пропустили, а ці жевжики причепились... І чого ти їх не виженеш звідси?

Наташа. Мамо, тихше. Це представники партій есерів і меншовиків.

Марфа. На, їж. А ти з ними не церемонься. На всіх вулицях заводський народ. Буржуї поховались, так що власть уже наша.

Вбігає Вася.

Вася. Здорові, мамашо! Що ви тут робите?

Марфа. Здоров. А ти чого тут крутишся? Там, чуєш, стріляють, Кузьма б’ється. А ти тут сидиш?

Вася. Мамашо, я там був і знову біжу туди. (Іде.)

Марфа. Чекай. (Дала трохи їжі.) На й біжи. Кузьму побачиш, скажи, щоб добре замотував шию платком, бо застудиться. (Зняла з голови платок.) Передай (подала) йому й скажи, щоб... (пауза) щоб... Біжи, Васю.

Вася. Єсть! Усе передам... (Побіг.)

Марфа (сіла коло Наташі, витерла сльози. Велика пауза). їж, Наташо, їж.

Наташа. Ідіть, мамо, додому. Ідіть.

Марфа (встала). Добре. А ти ж коли додому прийдеш?

Наташа. Не знаю... Мабуть, пізно... завтра...

Марфа. Та й чого ж... На вулицях повно фабричного народу... Буржуї поховались... власть, Наташо, вже наша...

Так що не затримуйся. (Тихо.) Виганяй оцих (показує на меншовика й есера) і йди додому.

Наташа. Добре, добре... (Цілує Марфу, та виходить.)

Чути — далеко застрекотали кулемети. Все дужче і дужче, потім сильний

постріл з гармати.

Моряк. «Аврора»... «Аврора» дорогая...

Другий постріл. З дверей вискочило кілька моряків — застигли. Третій постріл, четвертий постріл.

«Аврора», браточки!

Моряки кинулись в зал з криком: «Аврора». П’ятий і шостий постріли, в залі загриміли оплески і покотилось «ура». З залу виходять Да н, Гоц, кілька меншовиків і есерів.

Гоц (показує на двері). Вони зовсім збожеволіли. Есер. А яка самовпевненість!

Меншовик. Яке злочинство!

Д а н. Цю мову Росія не потерпить!

Г о ц. Де ж представники Бунду, чому вони не йдуть?.. Підіть подивіться...

Есер. Зараз. (Іде до дверей.)

З залу виходять троє.

Ось вони...

Троє підходять.